Що таке Wi-Fi, URL, WWW та API: словник складних технологічних скорочень

24 Канал зібрав низку найбільш популярних акронімів, які ми часто використовуємо, щоб пояснити їхні значення.

URL-адреса

URL розшифровується як Uniform Resource Locator (уніфікований покажчик ресурсів). Залежно від вашого досвіду, є велика ймовірність, що ви ніколи не чули, щоб хтось вимовляв повну фразу цього акроніма вголос. Це говорить про те, наскільки фундаментальною є ця концепція для структури сучасного світу.

Як випливає з назви, URL-адреса визначає місцезнаходження будь-якого ресурсу, який "живе" в Інтернеті, включаючи сервери і веб-сайти. Ми використовуємо їх, щоб дати нашим браузерам вказівки, куди потрібно йти, щоб дістатися потрібного сайту.

URL "уніфіковані", тому що мають однакову структуру. Це те саме, що адреса будівлі, яка вказує поштовій службі, куди доставляти вашу пошту.

LTE

Коли ви використовуєте мобільний інтернет, ви можете помітити маленький логотип, який повідомляє, що ваш телефон працює на LTE. Це буквально означає "Довгострокова еволюція".

LTE – це один із багатьох стандартів бездротового зв'язку (наприклад, мобільного). Оскільки ми розширюємо використання мобільних телефонів та інших бездротових пристроїв, телекомунікаційні компанії змушені розширювати пропускну здатність своїх систем, як з точки зору швидкості, так і кількості пристроїв, які може обслуговувати мережа.

На практиці LTE – це щось середнє між 3G і 4G (до яких ми ще дійдемо, просто наберіться терпіння). Іншими словами, на момент розробки LTE був лише одним кроком у "довгостроковій еволюції" стандартів телефонії.

API

Коли Twitter заявляє, що почне стягувати плату за свій API, або OpenAI каже, що не буде красти дані у людей, які використовують ChatGPT API, про що, в біса, вони говорять взагалі?

API розшифровується як "інтерфейс прикладного програмування". Це спосіб, за допомогою якого дві комп'ютерні програми (вони ж застосунки для смартфонів) спілкуються між собою.

Візьмемо, наприклад, Facebook. Це величезна мережа взаємопов'язаних систем, що складається з мільйонів рядків коду. Ця система, м'яко кажучи, складна. Мало того, що вона складна, вона містить безліч комерційних таємниць, і зазнає постійних внутрішніх змін, оскільки компанія працює над нею і створює нові речі.

Розробники хочуть підключати свої програми до інших застосунків з різних причин, але їм потрібно робити це у простий спосіб, який не видає секретів і не ламається, коли інженер змінює рядок коду. Ось тут і з'являються API.

Продовжуючи приклад з Facebook, API компанії роблять все, що завгодно: підключаються до рекламної системи Facebook, дозволяють іншим програмам розміщувати публікації на платформі та надають стороннім доступ до списків друзів користувачів (звісно, з їхнього дозволу).

2G, 3G, 4G, 5G

Дехто думає, що "G" означає гігагерц, але насправді це "покоління", тому ви ніколи не чули про 1G. Насправді ця технологія не потребувала спеціальної номенклатури, поки ми не почали розвивати її.

Ці покоління, знову ж таки, належать до стандартів, що використовуються в бездротових стільникових технологіях. Ми продовжуємо створювати все більше бездротових пристроїв, які використовують більше даних і потребують швидшої їх передачі, але існує жорстка межа з точки зору того, з чим можуть впоратися наші системи.

Коли з'явилася технологія 5G, телекомунікаційна індустрія здійняла галас про те, що це буде революція у світі та шлях до "розумних міст", де все буде пов'язано між собою. На жаль для тих, хто купився на цей галас, не схоже, що це станеться найближчим часом.

Впровадження 5G стало точкою спалаху для теорій змови, які з самого початку були досить смішними. Якщо це нова норма, звикайте до неї, тому що це нескінченний процес. Люди вже почали працювати над 6G.

Wi-Fi

Wi-Fi – це не скорочення від "бездротового зв'язку", хоча назва походить від hi-fi, що означає "висока точність передачі даних". Насправді це взагалі не скорочення. Wi-Fi – це власна назва, а Wi-Fi – зареєстрована торгова марка Wi-Fi Alliance, торгової групи, що займається технологіями.

HTML

Прямо зараз ви читаєте веб-сторінку, яка написана з використанням великої кількості HTML. Ми говоримо "HTML", щоб не писати "Hyper Text Markup Language" (мова розмітки гіпертексту).

HTML – це проста система, яка вказує браузеру, як відображати цю веб-сторінку. Це "гіпертекст", на відміну від звичайного "тексту", тому що ви можете використовувати всілякі круті кольори й шрифти, а також додавати відео й картинки. Він "розмічає" сторінку, кажучи куди "поклади ці слова" або куди "покласти ці зображення" та надати їм того чи іншого розміру.

HTTP – HTTPS

HTTP розшифровується як "протокол передачі гіпертексту". Як ми щойно дізналися, гіпертекст складає вміст веб-сторінок і вказує браузерам, як його відображати. Але вашому браузеру також потрібен спосіб запитати копію всього цього та багато інших речей.

HTTP – це мова, яку використовують браузери та сервери для спілкування та надсилання файлів.

HTTP дозволяє вашому браузеру сказати: "Привіт, я браузер, і я шукаю цей конкретний веб-сайт". Сервер відповідає щось на кшталт: "Привіт, браузер, я – сервер. Ось веб-сайт, який ти шукав". І все тому, що ці файли написані за допомогою стандартизованої системи, такої як HTML.

Проблема з HTTP полягає в тому, що він не зашифрований, тому був розроблений новий безпечний протокол, в кінці якого додали літеру "s", що означає "безпечний".

HTTPS дозволяє браузерам і серверам пересилати зашифровану інформацію туди і назад, тому будь-хто, хто перехопить її посередині, не зможе побачити вміст. Шанувальники безпеки поступово змусили інтернет прийняти HTTPS, і сьогодні його використовують близько 80% усіх веб-сайтів.

Що таке "всесвітня павутина", або WWW?

На початку споживчого інтернету вам доводилося вводити "www." перед кожною URL-адресою. Ви, напевно, знаєте, що це розшифровується як "World Wide Web". Але ви, можливо, не знаєте, що Всесвітня павутина та Інтернет – це не зовсім одне й те саме, хоча слова "Інтернет" і "павутина" використовуються як взаємозамінні.

Наприкінці 60-х років американські військові почали працювати над системою, яка дозволила б різним комп'ютерам одночасно працювати разом один з одним. Всі погодилися, що це була крута ідея, і незабаром уряди, бізнес та науковці почали працювати над власними системами, які разом зрештою сформували Інтернет.

Щоб бути дійсно корисними, ці системи повинні були працювати сумісно, тому світ потребував стандартного способу комунікації для комп'ютерів. Всесвітню павутину створив Тім Бернерс Лі у 1991 році створив Всесвітню павутину. Вона була задумана, як система, яка дозволяє комп'ютерам використовувати веб-браузер для доступу до документів і файлів, що зберігаються на серверах в Інтернеті, і спілкуватися безперешкодно та інтероперабельно, щоб кожен міг спиратися на роботу один одного. Він включає низку різних стандартів, зокрема вищезгадані HTML, HTTP та URL-адреси.

SMS

SMS – це абревіатура від Short Message Service (служба коротких повідомлень), перша система для мобільних телефонів, яка дозволяла надсилати текстові повідомлення один одному. Ви також могли чути про її старшого брата MMS, або Службу мультимедійних повідомлень, яка дозволяла обмінюватися зображеннями та груповими текстами.

Перше текстове повідомлення "Щасливого Різдва" було надіслане 3 грудня 1992 року. Ми все ще використовуємо SMS сьогодні, і це дуже погано, тому що вони мають серйозні недоліки.

Коли два iPhone пишуть один одному текстові повідомлення, вони спілкуються за допомогою зашифрованого протоколу iMessage. Новіші телефони Android здебільшого перейшли на RCS (Rich Communication Services), який дозволяє наскрізне шифрування та багато інших корисних функцій. Але коли користувачі iPhone та Android надсилають один одному текстові повідомлення, вони надсилаються звичайними старими незашифрованими SMS, що робить користувачів вразливими.

RSS

Ви помітили, що в інтернеті є багато всього, чи не так. Насправді інформації на сайтах сьогодні так багато, що людині може бути важко за всім цим встежити! Люди вже давно намагаються з'ясувати, що з усім цим робити. Однією з перших ідей була RSS, яка розшифровується як RDF Site Summary або Really Simple Syndication, залежно від того, кого ви запитаєте.

RSS дозволяє веб-сайтам, які створюють контент, створювати спеціальну стрічку контенту. Люди могли вводити адресу цієї стрічки в інструмент, який називався RSS-рідером, він збирав увесь цей контент в одному місці зі зручним автоматичним оновленням. Якийсь час здавалося, що RSS набирає обертів, і багато найбільших компаній, що стоять за інтернетом, підтримали його.

На жаль, інтернетом керує не купка доброзичливих візіонерів, які хочуть, щоб мережа була чудовою, а технологічні компанії, які хочуть, щоб вона приносила їм гроші. RSS не вписувався в стратегії багатьох компаній, і одна за одною найбільші технологічні компанії припинили його підтримку, включаючи Google, Facebook, Twitter і навіть Mozilla. Але нещодавно з'явився поштовх до реанімації RSS, і Google фактично додав RSS-рідер до Chrome для Android у 2021 році.