«Глобал Юкрейн»: відкривали Україні світ і світові Україну

Вони були першими: 30 років тому компанія «Глобал Юкрейн» починала український інтернет

Цей номер нашої газети, як і всі попередні за понад 11 років, зроблено на комп`ютерах, за допомогою Інтернету. Що тут такого – скаже дехто,  так нині робляться всі українські газети, і не лише вони. Вірно. Але це зараз ми всі такі розумні, як то кажуть, «просунуті». Інтернет не те що в домашніх комп`ютерах, а мало не у кожного школяра в кишені. У вигляді сучасного мобільного телефона, тобто смартфона. Заодно це і маленький кишеньковий комп`ютер.  Але  пригадайте себе і загалом наше суспільство 10 років тому, 20 років, не кажучи вже про 30. Коли не те що всього цього ми не мали, а  й не чули про це. І тут найважче, як завжди, було першим, тим, хто все починав.

Зараз відзначається 30-річчя компанії «Глобал Юкрейн», першої української бізнесової структури,  яка починала наш український інтернет.

Наш сьогоднішній співрозмовник – президент компанії Віталій Терентійович КОРЖ. Він уже добре знайомий читачам нашої газети, яка не раз друкувала його інтерв`ю, публіцистику, оповідання. Все ж, нагадаємо.

Віталій Терентійович Корж – відомий український політичний і громадський діяч, наш земляк з Чернігівщини. Народився у селі Дроздівка Куликівського району у простій селянській родині. І хоч уже понад півстоліття мешкає в Києві,  ніколи не поривав зв`язків з рідним селом, допомагає  землякам, є активним членом Чернігівського земляцтва в Києві. Заслужений економіст України, кандидат економічних наук, Почесний  громадянин Києва.

За плечима – наполеглива праця на залізничному транспорті, в економіці, науковому середовищі, бізнесі інтернет-технологій. Віталій Терентійович – депутат Верховної Ради України  трьох скликань, бере  активну участь у благочинній роботі. Він автор численних публікацій у періодиці, кількох книг публіцистики.  

Написав у 2019 році  книгу прози «Еківоки». Це цікаве поєднання художнього і документального письма, книга оповідань, новел, етюдів, а сам автор влучно назвав їх оповідками. Книга вийшла у Чернігові, у видавництві «Десна», зайняла перше місце в номінації прози в обласному конкурсі «Книга року-2019». А у 2020 році автор відзначений за цю книгу вищою творчою нагородою Чернігівщині – обласною літературно-мистецькою премією імені Михайла Коцюбинського.

–  Віталію Терентійовичу, з чого все починалося? Повернімося на 30 років назад.

–  Тоді пропоную повернутися ще далі. Почну розповідь  з нашого з дружиною Любов`ю Василівною старшого сина Юрія. Київська школа, де він навчався і яку закінчив на відмінно, була особлива тим, що тут посилено вивчали інформатику, математику, англійську мову. Тоді, у 80-ті, тут уже розуміли, що майбутнє молоді, загалом суспільства за наукою, прогресивними технологіями. Юра, можна сказати, закохався в це на все життя. Далі було Київське вище військове училище зв`язку, яке він, як і школу, закінчив з відзнакою.

Але саме в цей час йшли бурхливі роки Перебудови. На її фініші розвалювався і невдовзі припинив існування Радянський Союз. Та ще у 80-ті уже проростали паростки нового в науці, економіці.

–  Ви ж самі економіст за фахом,  кандидат економічних наук, десятки років віддали роботі в науковій, економічній сфері.

–  А  тут постало чисто житейське питання, як і  для багатьох співвітчизників: як виживати, а ще краще – жити гідно, родині з двома дітьми. Підростав і молодший на кілька років від Юрія син Роман.

Ще в останні десятиліття СРСР уже визрівали якісь нові процеси в економіці, науці, наприклад,  створювалися ТТК, Тимчасові творчі колективи, Зокрема, вони спеціалізувалися  у сфері транспорту, зв`язку, близькій мені фахово. І ось, працюючи старшим науковим співробітником і вже маючи непогану зарплату, я вирішив одночасно починати власний бізнес. Тим паче, наставали вільніші в економічних стосунках часи. І я створив науково-виробничу фірму «Транзактор». Зверну увагу, що сама назва походила від терміну «транзакція», тобто процес комп`ютерної переробки інформації. Отже, ми дивилися вперед.

Почали з колегами впроваджувати у виробництво персональні ком`ютери. Їх взагалі тоді мало хто і бачив, а  моя фірма налагодила постачання їх в Україну. Ми почали розробляти АСУВ, Автоматизовану систему управління виробництвом, від підрозділу – до цілого підприємства. Скажу добре слово про Міністерство промисловості будівельних матеріалів, яке сприяло нам у цій справі. Та це був тільки початок.

–  І тут ми повертаємося до розмови про вашого старшого сина Юрія.      

–  Річ у тім, що разом з розвалом Союзу розпадалися і його структури. В тому числі у сфері оборони, частиною якої було і  училище зв`язку, яке щойно закінчив Юрій. Воно фактично припинило діяльність  у попередньому форматі. Що було робити далі молодому фахівцеві, офіцерові? Та у Юрія є здібності до ініціативи, згуртування однодумців. Він і згуртував групу своїх товаришів по училищу, а це також кваліфіковані молоді люди, для нової в Україні, дуже прогресивної і цікавої справи. Отак у нашій родині, спільно з батьками і синами, і зародився цей бізнес, що вилився в перший український інтернет. У березні 1993 року я створив цю компанію «Глобал Юкрейн».

Кажу про спільну справу родини, бо не лише я,  як президент нової компанії, мав уже безпосередньо зайнятися цією новою, водночас складною справою. Дружина Любов Василівна,  високо кваліфікований педагог за фахом, мусила освоїти і роботу економіста, бухгалтерську справу, яку й повела в компанії. Наш молодший син Роман  здобув освіту економіста і теж включився в роботу компанії.

– І ось ви приходите в абсолютно нову справу, правильніше сказати – починаєте її. В Україні, на відміну від закордону, інтернет практично «на нулю». Особливо якщо говорити про масове застосування. Не краще і з комп`ютеризацією. Що було далі?

–  Ми продовжили завозити зі США уже не лише комп`ютери, а найсучасніше електронне обладнання. Почали створювати незалежні лінії зв`язку. Взяли в оренду кілька каналів американського супутника зв`язку «Оріон», пропускна спроможність спершу була 1 мегабайт, потім довели до 8-ми.

–  Мабуть зустрілися у багатьох  з чисто психологічним нерозумінням важливості нової справи, як і всякого прогресивного?

–  Тому практично одночасно, паралельно зі згаданим,  почали і велику роз`яснювальну роботу. З гордістю згадую започатковані нами Ялтинські конференції, по роз`ясненню інтернету і комп`ютеризації, а також і навчанню цьому. Щоліта ми орендували в Ялті, на березі моря, кілька поверхів готелю і проводили такі навчання. На них приїздили по кілька сотень  учасників з України, інших країн. Контингент був – від рядових фахівців до міністрів.

–  В числі перших клієнтів компанії були державні структури найвищого рангу.

– Так, починаючи з Адміністрації Президента України. Уряд, зокрема,  його Міністерства закордонних справ, внутрішніх справ, енергетики. Щодо останнього, то це не менш важливе, адже мова, вже тоді, йшла про енергетичну незалежність і безпеку молодої Української держави. А особливо пишаємося тим, що ми першими в країні виконали дуже важливе замовлення від Служби безпеки України – створення загально національної телекомунікаційної мережі СБУ. Це було дуже непросте завдання,  але трохи більш як за півроку ми його виконали.

Пішли і  цікаві проєкти на міжнародному  рівні. Наприклад, ми обслуговували чергові збори ЄБРР, Європейського банку реконструкції і розвитку, що пройшли в Києві.

Наша гордість – розробка всесвітньої мережі фінансових операцій. Це, можна сказати, «дітище» мого сина Юрія, котрий зайняв посаду  генерального  директора компанії. В цій непростій справі потрібна була не лише оперативність розрахунків,  а  й їх конфіденційність.

До речі, перед цим першим нашим клієнтом у фінансовій царині був «Укрінбанк», один з найпотужніших тоді українських банків.

–  Компанія постійно росла.

–  Так. На «піку» популярності і затребуваності ми працювали не лише у центральному двоповерховому офісі, а й у понад  десятку  інших приміщень Києва. Працювали понад сотню фахівців цієї сфери, в числі яких –люди з науковими ступенями. А ще у нас постійно проходили  стажування студенти Національного університету Київська політехніка, Києво-Могилянської академії.

–  Ваша особлива гордість – перше в Україні обслуговування загально-національних виборів. Зараз це стало звичним – виборча кампанія в інтернеті, навіть в деяких країнах – голосування по інтернету.  Але як було вам це починати, майже чверть століття тому?

–  Це були президентські вибори 1999 року. Ми мобілізували всі технічні і людські ресурси. Адже відповідальність була величезна, на виборах формувалася влада держави. Уявіть, що треба було поставити 1000 комп`ютерів, надати канали зв`язку,   в тому числі туди, де ще не бачили не те що комп`ютерів, а й нормальних телефонів. Треба було забезпечити всі 225 виборчих округів України інтернетом.

Ми впоралися! Заявляю це без зайвої скромності. Свідчення цього – офіційний лист подяки від Центральної виборчої комісії України. Зацитую цього листа.

«Центральна виборча комісія висловлює щиру подяку компанії «Глобал Юкрейн» за вагомий внесок в організацію і успішне проведення виборів Президента України в жовтні-листопаді 1999 року.

Компанія «Глобал Юкрейн» стала переможцем конкурентних переговорів з найвідомішими провайдерами Інтернету щодо визначення головного розробника телекомунікаційної підсистеми Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Вибори» та постачальника послуг телекомунікаційної мережі.

В стислий термін та з мінімальними фінансовими затратами компанія змогла створити унікальну телекомунікаційну мережу, яка забезпечила в оперативному режимі передачу інформації з 225 територіальних виборчих комісій  до Центральної виборчої комісії. Ця інформація мала надійний захист від несанкціонованого доступу.

Успішному функціонуванню системи сприяло розроблене фахівцями компанії спеціальне програмне забезпечення, яке дозволяло оперативно  вносити інформацію про хід виборчого процесу і результати підрахунку голосів».

–  За вашим прикладом, в Україні стрімко почав розвиватися бізнес інтернет-технологій. А це ж були ваші конкуренти.

–  Ми не боялися конкуренції і називали колег не конкурентами, а  партнерами Тому якраз сприяли цій новій справі. Зокрема, брали участь у створенні асоціацій провайдерів, щоб була здорова конкуренція на користь загальній справі.

–  У вашої компанії є ще одна особливість: соціальна спрямованість.

–  Ми цим вирізнялися з самих початків. Наші інтернет-послуги охоче надавали за мінімальну плату, а часто й зовсім безкоштовно  соціальним закладам, мало захищеним категоріям населення, зокрема інвалідам.

–  Важко перелічити, скільки ваша компанія надала комп`ютерів у  школи, лікарні, інші соціальні заклади, підключила  їх до інтернету. Але про одну добру справу давайте згадаємо. Мова про ваше рідне село Дроздівку, про Дроздівську середню школу, яку ви свого часу закінчили.

–  Це була взагалі чи не перша на Чернігівщині  сільська школа, яка отримала комп`ютери й інтернет. Уявіть, це ще 2005 рік, майже два десятиліття тому. Понад 100 учнів школи отримали комп`ютерний клас і підключений школі інтернет. Урочистості з цієї нагоди зібрали земляків, посадовців високого рангу з Чернігова, столиці.

–  Що скажете про вашу компанію сьогодні?

–  Вона існує, хоч, звісно,  не в тих масштабах, що раніше. За нашим починанням  в Україні створено сотні подібних компаній, до нас прийшли міжнародні інвестори, чим ми теж пишаємося. Зараз наша компанія бере участь у створенні певних проєктів. Один з них –  заснування Благодійного фонду «Інвестиції в майбутнє».  Ми хочемо цим фондом робити більше, ніж проста фінансова підтримка тих чи інших справ, а  прагнемо шукати молодих ініціативних людей, підтримати їхню ініціативу, енергію, творчість для блага рідної України.

 Спілкувався Петро АНТОНЕНКО

На фото з архіву компанії – одна з новацій 90-х років. Перші інтернет-прес-конференції,  започатковані саме «Глобал Юкрейн».  За комп`ютером, в центрі,  Юрій Корж, зліва  – за роботою сина спостерігає Віталій Терентійович.