НАТО змінює стратегію оборони: що це означає для Альянсу, України та росії

Через повномасштабне російське вторгнення в Україну Північноатлантичний альянс (НАТО) вирішив змінити свою стратегію оборони. Фактично йдеться про те, що НАТО повертає до Європи наступальний потенціал. Реакція на гіпотетичну агресію росії проти країн НАТО має стати жорсткішою і швидшою, а вздовж кордону з росією — перебувати більше військ блоку, пише The New York Times.

"Телеграф" розбирався разом з експертами, що означає такий підхід у принципі, а також – як він може вплинути на євроатлантичну інтеграцію України.

НАТО дає чіткий сигнал Кремлю

Військовий оглядач, головний редактор "Апострофа" Денис Попович упевнений, що згадані заходи означають перехід НАТО до практик часів холодної війни та протистояння з СРСР.

"Агресивна риторика путінської росії щодо країн — членів Альянсу, відкрита військова агресія проти України призвели до того, що НАТО переходить до стратегії заборони. Йде розгортання сил, демонструється готовність захищатися. Кремлю показують, що будь-яка його агресія щодо країн — членів Альянсу буде мати неприйнятний для росії збиток", — пояснює експерт.

При цьому, зазначає Денис Попович, економічний та військовий потенціал росії абсолютно незрівнянний із можливостями СРСР. Ба більше, він ще й сточений у безплідних спробах подолати опір української армії.

"На жаль, посилення НАТО в Європі ніяк не вплине на швидкість євроатлантичної інтеграції України. Це процеси, що не перетинаються, — підкреслює експерт. — На сьогодні немає інформації про те, чи існує консенсус з приводу приймання нашої країни до Альянсу, попри очевидні успіхи ЗСУ у боротьбі з російською армією".

Тепер Альянс сам стане агресивнішим

Ексспікер Генштабу ЗСУ, військовий експерт, полковник Влад Волошин не сумнівається, що нова стратегія НАТО з’явилася, беручи до уваги досвід російсько-української війни.

"Це вже не стримування росії, як було раніше. Тепер Альянс сам стане агресивнішим. Російське широкомасштабне вторгнення в Україну, маса воєнних злочинів, скоєних окупантами, чітко дали зрозуміти членам НАТО: рф не партнер. Ніколи таким не була і навряд чи колись буде. Вона – ворог, противник, агресор, антидемократична держава, яка готова заради просування своїх геополітичних інтересів йти на військові методи. У цьому сенсі росія – справжня наступниця СРСР, для протистояння з яким, власне, і створили НАТО. І країни Альянсу, які межують з рф або розташовані недалеко від неї, виразно відчувають загрозу, а тому блок реагує, змінюючи стратегію. Посилюючись. Чітко прописуючи, який внесок кожен член НАТО вносить у колективну безпеку, як (оперативно та ефективно) діяти у разі російського нападу. Дуже правильні дії. Шкода, що запізнілі", – зазначає полковник.

Влад Волошин упевнений, що для України таке прозріння НАТО є дуже позитивним. І хоч не факт, що воно прискорить нашу євроатлантичну інтеграцію, але точно прискорить усвідомлення Альянсом важливості нашої країни у системі спільної безпеки, вважає експерт.

"Переважна більшість членів Альянсу побачила, що Україна захищає у цій війні не лише себе, а і їх, – пояснює полковник. – Саме ми стоїмо між Польщею, Чехією, Словаччиною, Румунією, країнами Балтії – та російською агресією. Ми фактично прикриваємо їх. Тому багато наших сусідів — членів Альянсу є одними з найефективніших партнерів України в цій війні, і тому все, що відбувається, демонструє, що де-факто Україна вже член НАТО, як мінімум, ідеологічно і з освоєння нових видів озброєнь. І влітку на саміті Альянсу у Вільнюсі ми цілком можемо отримати певні конкретні запевнення щодо якщо не членства в НАТО (з певною датою), то – гарантій підтримки, а можливо, і вироблення певних гарантій безпеки".

Три важливі моменти щодо зміни натовської стратегії

Політолог, конфліктолог Богдан Петренко називає запропоновані зміни стратегії НАТО очікуваним наслідком з огляду на деструктивні зміни, які росія внесла до системи європейської та міжнародної безпеки.

"Якщо раніше країни Північноатлантичного альянсу влаштовувала система стримувань (і вона давала результати), то після повномасштабної агресії стало зрозуміло, що необхідна реорганізація, – пояснює експерт. – Реорганізація як щодо посилення військової присутності, так і щодо поліпшення логістики. Адже доставляння озброєння в Україну розкрило низку проблемних моментів".

Богдан Петренко не вважає ці зміни чимось корінним. Адже НАТО, нагадує він, посилювало свої східні рубежі досить довгий період через власне розширення.

"Але зараз йдеться, по-перше, про те, щоб дати велику впевненість у безпеці громадянам країн Альянсу, що межують з росією. А по-друге, – у зміні планувальних елементів. Можна не сумніватися в тому, що нові штабні навчання НАТО були проведені відповідно до сучасних методів ведення війни, і, ймовірно, вони розкрили низку питань, які необхідно розв'язати, щоб знизити ризики російського вторгнення. І, по-третє, зміна стратегії говорить про важливу складову – відхід НАТО від неформальної стратегії "не драконити росію", не злити її. Та перейшла всі "червоні лінії". І Альянс змушений реагувати", — наголошує конфліктолог.

Україні ця зміна натовської стратегії також важлива, впевнений експерт.

"Демонстративне посилення НАТО змусить росію посилити військову присутність по всій довжині кордону з Альянсом. А той, зі вступом Фінляндії, зріс на 1300 км. Що вимагатиме відтягувати частину російських збройних сил – як людей, так і техніки – від війни з Україною".