США визначилися зі своїм найнебезпечнішим ворогом

Недофюрер не зміг уникнути спокуси

Усі перетворення, які відбулися у СРСРФ за останні десятиліття, не були результатом антикомуністичної революції чи масового демократичного руху. Навпаки, були реалізовані всі золоті мрії правлячої партійно-гебістської номенклатури, що й задумала перебудову у середині 80-х років. Щоб посадити в новорічну ніч 2000 року на престол "спасителя", владі довелося вчинити такий жахливий злочин, що приголомшені опоненти просто не наважилися назвати його вголос і підкорилися.

Після "навчань" у Рязані всім, окрім охочих себе обдурити, стало очевидно, що серія вибухів будинків у Росії була організована владою, щоб звинуватити чеченців, розв'язати війну і переможно замочити в патріотичних туалетах і Чечню, і Росію.

Через 20 років помужнівші Путін і Патрушев замахнулися на набагато масштабніший перформанс – епохальну перемогу над Заходом у четвертій світовій війні як реванш за поразку СРСР у третій (холодній). Десятиліттями культивоване історичне "побєдобєсіє" плавно переросло в "побєдобєсіє" live.

Рахунки "доброго Гітлера" до Заходу набагато масштабніші і болючіші, ніж просто втрата якихось зон домінування. Правителі Кремля століттями сприймали Захід як екзистенційний виклик самим фактом існування як можливої історичної альтернативи. Зачаровані технологічними плодами Заходу і жадібно бажаючі ними опанувати (впровадити) ординські хани – "модернізатори" завжди з тваринним страхом відкидали коріння західної цивілізації і її повітря – ненависне їм повітря Великої Хартії Вольностей (1215), а не шанованої ними Великої Яси (1206).

2) Путін і Патрушев були переконані самі і переконали всю правлячу верхівку, що в них з'явилася унікальна можливість одним підкиданням кісток переграти світову історію та взяти реванш за поразку СРСР.

"Піндоси відступлять перед ядерним шантажем і здадуть Прибалтику", – вважали кремлівські мудреці. "Як Чемберлен здав Чехословаччину, як Обама здав Сирію, відмовившись від своїх червоних ліній, коли йому навіть ніхто нічим не погрожував". "Збирайте монатки і забирайтеся геть", – зажадав у 30 країн НАТО товстомордий заступник міністра. "Якщо відмовитеся, вас спіткають катастрофи, небачені у вашій тисячолітній історії", – уточнив майбутній "володар світу".

Шанс принизити і розтоптати Захід одним зіткненням воль, показавши його розгубленість, нерішучість і безпорадність, попри всю його колосальну економічну і військову перевагу, був настільки привабливий і обіцяв такі запаморочливі геополітичні дивіденди, що недофюрер недоімперії не міг уникнути спокус. Він прямо йшов на зустріч Аустерліцу, який обернувся конвенційним Ватерлоо.

Доля світу вирішувалася у битві за Гостомель у лютому 2022 року. Якби Київ упав і в ореолі своєї "перемоги" Путін, який загрозливо розмахує ядерною ялинкою, з'явився на кордонах Балтії та Польщі, то Захід зразка лютого 2022 року міг би здригнутися, а божевільний план двох П – перемогти.

Поява іншого актора на світовій арені

За минулий рік багато що змінилося. Україна своїм героїчним опором агресору здійснила подвиг Геракла, втягнувши буквально за комір гедоністський Захід назад у світову історію. США, нарешті, гідно відповіли на ядерний шантаж. Вони дуже чітко пояснили Путіну, що з ним станеться, якщо він потягнеться до ядерної зброї. У конвенційній перевазі Заходу Путін і сам ніколи не сумнівався. Він начисто програв оголошену Заходу четверту світову війну і мріє зараз про припинення вогню, яке міг би продати глибинному народу як фейкову "почесну нічию". Але сама світова війна не закінчилась. З-за спини невдачливого гопника з'явився інший актор.

3) Протягом майже всієї своєї історії, і безумовно сьогодні СРСРФ був і є фашистською державою. Ті, для кого сама історія СРСРФ не є самодостатнім визначенням фашизму, можуть звернутися, наприклад, до есе Умберто Еко "Вічний фашизм". Або прочитати в "Третій шлях .... до рабства" хроніку злочинів, які вчиняються в наші дні росіянами в Росії, Україні, Сирії.

У XXI столітті загрозою для Заходу і для всього світу стає союз двох фашистських диктатур, що складається на наших очах на базі повного підпорядкування СРСРФ Китаю. Він здається більш стійким, ніж альянс СРСР і Третього рейху.

Потенціали Сталіна та Гітлера були співставні, кожен хотів бути єдиним "паханом". Двом ведмедям було тісно в одному фашистському барлозі. У випадку Путіна, що вже програв війну, і ще її не програвшого Сі Цзіньпіна немає жодних двох ведмедів. Є кролик з ресурсами, які мають для "союзника" певний інтерес (нафта, газ, ліс, вода, ядерний арсенал, самки дітородного віку) і є удав.

Як Сі Цзіньпін став жертвою власних тріумфів

4. Здійснивши, по суті, державний переворот і проголосивши себе китайським імператором, товариш Сі без усякої паузи взявся до формування світової Імперії Зла. Вона покликана реалізувати ту ж історичну місію, на якій зламалися два варварські дилетанти Пу і Па, – приниження і знищення ненависного Заходу.

Карта явно йде йому до рук, і він азартно закликає своїх генералів не боятися війни зі США. Ще б пак – за неповний минулий місяць три визначні зовнішньополітичні успіхи! Об'єднання під егідою Китаю провідних спонсорів шиїтського і суннітського тероризму – Ірану і Саудівської Аравії – на антиамериканській та антиізраїльській платформі. Публічне вручення в Кремлі, Путін присягнув йому ярлик на правління до 2030 року на умовах повного підпорядкування інтересам імперії. І, нарешті, останнє, але не менш важливе – віртуозне вербування президента Франції Еммануеля Макрона, який гарантував Сі економічний та технологічний тил у разі американської тотальної блокади.

5) Сі, однак, став жертвою низки своїх вражаючих тріумфів. Їхній синергетичний ефект підірвав американський політикум. Припинилися безплідні дискусії на тему, хто найнебезпечніший ворог Америки – Сі чи Путін? Звісно, Сі! Але саме тому його васал Путін має бути негайно нейтралізований. Відповідно – чи мають постачання західної зброї забезпечити "м'яку" перемогу України чи нещадну? Звісно, нещадну.

Тому що "м'яка" перемога в уяві відомих ідеологів "Не-поразки України" означала б заморожування конфлікту на якійсь лінії зіткнення сторін. А в ході повномасштабної війни США та Китаю, яка буде насамперед величезною морською битвою, КНР шукатиме більш місткий спосіб використовувати свій необмежений ресурс людського м'яса. 5 – 6 мільйонів китайських добровольців можуть розморозити млявий конфлікт та створити серйозну напругу на європейському фланзі оборони Заходу. Не говорячи вже про долю російського ядерного арсеналу.

Схожа доля чекає на іранську голову китайського чудовиська. Але нею займеться вже інша доблесна армія. Є деякі підстави вважати, що показова подвійна декапітація змусить дракона, що залишився, схопитися за себе самого і одуматися.

У чому США й Україна можуть не погодитися

6) Що стосується постпутінської Росії, то стосовно неї мета США, яких залучили у війну (гібридну або гарячу) з Китаєм, формується гранично просто: після того, як Україна виграє війну, ми повинні прагнути розколоти вісь Росія – Китай.

Однак це зовсім не означає зацікавленість Вашингтона в повномасштабному розпаді Росії. Скоріше навпаки. Тому що такий процес майже напевно призведе до домінування КНР над усією багатою на ресурси територією Сибіру, включаючи район Берингової протоки. У будь-якому разі Китай поверне собі землі, що відійшли до Росії за Айгуньським та Пекінським договорами. А у разі появи в Сибіру самостійних утворень, ті опиняться під економічним та політичним контролем Пекіна.

Навпаки, якщо на значній частині колишньої СРСРФ збережеться центральна влада, то якими б антизахідними не були її вихідні інстинкти та установки, вона прагнутиме позбутися васальних відносин з Китаєм.

Власне, ідея звільнення від більш ніж союзу – єдине, що може скріплювати цю державу. Поки триває війна США та Китаю, Вашингтон буде зацікавлений у певній прагматичній взаємодії з новою російською владою.

Проти чого, зрозуміло, категорично заперечуватиме основна держава-переможниця першої фази війни – Україна. Київ наполягатиме, перш за все, на виплаті спадкоємцями СРСРФ репарацій та суворому покаранні російських військових злочинців.