"Зерно розбрату" між Україною і Польщею: чому виникла проблема і чи знайдуть рішення

Польща неочікувано відкинула компромісний варіант

Проблема з потраплянням зерна, кукурудзи та інших позицій українського експорту на польський ринок нагніталась вже декілька місяців. Проте, якщо раніше незадоволення фермерів використовували у власних цілях окремі групи впливу і громадсько-політичні рухи (до прикладу, як Агро Унія, яку на рівні експертного середовища, підозрюють у кулуарних зв'язках з "російськими коштами"), то зараз питання піднялось на державний рівень і стало інструментом політичної гри політичної сили "Право і справедливість".

Річ у тому, що фермери – одна з ключових електоральних груп "ПіС" та ігнорувати їх занепокоєння ні уряд, ні парламент просто не можуть. Адже на цьому полі можуть ефективно "зіграти" представники інших політсил – зокрема, праворадикальної "Конфедерації".

Ризики зростають напередодні парламентських виборів, що мають відбутися восени 2023 року і "ПіС" не має права втрачати позиції, особливо коли відрив від основного конкурента – "Громадянської платформи" – складатиме лише декілька відсотків.

У теперішніх обставинах, польська влада активно включилась у ситуацію з фермерами, які скаржаться на те, що наплив українського зерна не дозволяє їм реалізувати власну продукцію та спричинив падіння її вартості. Політичний підтекст – одна з причин радикального рішення польської сторони. Складається враження, що навіть не дивлячись на візит Володимира Зеленського до Варшави та постійні консультації на рівні профільних міністерств, у "ПіС" вирішили грати за власними правилами.

Компромісний варіант – заборона імпорту в Польщу, але дозвіл на транзит через польські порти – неочікувано відкинутий Варшавою в односторонньому порядку для підвищення ставок у переговорному процесі з Києвом і, в першу чергу, з Брюсселем.

Не секрет, польське керівництво очікує, що ЄС має компенсувати втрати польських фермерів за надання Польщею сприяння у транзиті української продукції – зняття мита і квот на зерно з України. Власне, намір отримати більше компенсаційних коштів з бюджету ЄС виступає додатковим мотивом жорстких підходів офіційної Варшави.

Перебільшення проблеми

Цікаво, що рішення обмежити імпорт і транзит з'явилось на вихідних за результатами партійних зборів "ПіС". У них брав участь лідер партії Ярослав Качинський – найвпливовіший представник польської політики, який має фундаментальний вплив на рішення уряду, президента і парламенту та відповідає за передвиборчу кампанію партії. Видається, що саме він вирішив в останній момент змінити позицію досягнуту у ході попередніх домовленостей на рівні уряду і президентів обох країн.

Варто визнати: відкидаючи політичні обставини, на практиці проблема дійсно існує. Адже не завжди українські зернові надходили до польських портів, а часто продавалися на польському ринку по вартості нижче від місцевих аналогів. Проте, якщо вдаватись у деталі, проблема виглядає, м'яко кажучи, перебільшеною.

Одночасно, середній врожай пшениці у Польщі складає 12 мільйонів тонн і якщо зіставити це число з обсягами імпорту з України, то українська продукція на польському ринку складає орієнтовно 6%. За таких обставин, чи можна припустити, що українське зерно спричинило критичне падіння вартості польської продукції й виклало значне перевищення пропозиції над попитом? Навряд.

Попри загострення розбіжностей, для України критично важливо зберігати Польщу як країну транзитера для зернових, навіть якщо імпорт на польський ринок буде заборонено.

Як можна вирішити проблему

З понад 31 мільйона тонн зернових і бобових, проданих на зовнішні ринки за маркетинговий сезон (починаючи з липня 2022 року) 2/3 експортувалось через "зерновий коридор" у Чорному морі, а майже 1/3 проходила через альтернативні наземні маршрути (польську, румунську, угорську, болгарську, словацьку території).

Повністю перекрити цю "експортну артерію", на фоні постійних проблем з функціонуванням угоди з ООН, Туреччиною та Росією стане значним ударом по українській економіці. Варто пам'ятати, що у травні росіяни повторно будуть спекулювати на темі продовження домовленостей. Водночас зараз, через їх спрямовані дії й саботування, замість 10 судів, що можна перевіряти за день, з українських портів виходить лише 2 – 3. Таким чином, Україні обов'язково слід переконати у доцільності фіксації взаємовигідного державного рішення.

Прийнятним компромісом, могла б стати модель, яка вже була предметом попередніх перемовин – заборона на імпорт, але дозвіл на транзит.

Як технічно її виконати? Раніше обговорювались варіанти з пломбування вагонів або забороною на їх розвантаження у Польщі, проте чомусь подібний сценарій поки не дав результат.

Як варіант, можна опрацювати створення "тимчасових страхових зборів": українські експортери при перетині зерна на польсько-українському кордоні сплачуватимуть фіксований внесок за кожну тону в спеціалізований польський фонд. Коли зерно надходитиме у порт і перевантажуватиметься, польська сторона перевірятиме його вагу. Якщо вся продукція пройшла транзит, кошти повертатимуться українським експортерам. При цьому, вартість страхових платежів має бути такою, щоб українським експортерам не було вигідно продавати зерно саме в Польщі, а лише транзитувати його до кінцевих споживачів.

Є достатньо опцій для узгодження взаємодії на рівні профільних експертів, головне досягти порозуміння на політичному рівні. Польща неодноразово проявляла свою відданість у питаннях військово-політичної та економічної підтримки України. Є сподівання, що ефективне рішення буде знайдено й у такій непростій ситуації.