Як перемога чи програш Ердогана на виборах вплинуть на Україну й росію, - інтерв'ю з експертом

Туреччина наразі відіграє одну з ключових ролей у посередництві між Україною та росією, зокрема у питаннях щодо зернового коридору та обміну полоненими. При цьому президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган постійно зберігає тісний контакт з президентом рф володимиром путіним. Як неофіційно кажуть представники української влади, у разі перемоги Ердогана на чергових виборах, політика дрейфування Туреччини до рф продовжиться, що зовсім не вигідно Україні.

Старший аналітик Центру дослідження сучасної Туреччини та Atlantic Council Євгенія Габер розповіла в інтерв’ю "Телеграфу", як насправді змінитьсяполітика Анкарищодо Москви та Києва у разі перемоги або програшу Ердогана на майбутніх виборах у травні. А разом із тим — чи є у Туреччини перспективи у побудові спільного з росією газового хабу та як виборчі перегони позначаться на постачаннях зброї.

- У Туреччині в травні вибори. Різниця у передвиборчих перегонах між Ердоганом та його конкурентом невелика. Тобто не можна сказати, що Ердоган точно переможе. Але якщо переможе опонент Ердогана, то як це вплине на Україну? Адже Ердоган, наприклад, є більшим прихильником комунікації з путіним, а його опонента, навпаки, називають більш прозахідним.

- Це буде повернення Туреччини до більш децентралізованої зовнішньої політики, коли МЗС та кар’єрні дипломати будуть відігравати більшу роль, ніж зараз. Зараз першу скрипку грає адміністрація президента, і це достатньо централізований процес прийняття рішень. Також опозиція говорить про відновлення діалогу з Європейським союзом і НАТО — буде менше критики до партнерів, ніж зараз. Якщо це відбудеться, то ми матимемо Туреччину, яка йде у фарватері політики НАТО і ЄС, і не буде мати настільки особливих відносин з росією, як це є зараз. Водночас по українському напрямку я б не очікувала кардинальних змін. По-перше, тому що росія все одно залишається важливим партнером для Туреччини в економічній та енергетичній сфері. По-друге, тому що це дуже тривала історія стосунків Туреччини — балансування між росією і Заходом.

- Ердоган нещодавно казав, що путін може приїхати до Туреччини. І, хоча зрештоювізиту не відбудеться,ще до того міністр закордонних справ Туреччини говорив про розблокування експорту російських добрив та зерна. Чи продовжуватиме Туреччина більше зближуватись з рф? Особливо за Ердогана?

- Навіть якщо Ердоган залишиться при владі, той факт, що над ним не буде висіти загроза не виграти вибори, трохи пом’якшить його риторику щодо Заходу і зменшить прагнення мати рф в настільки близькому колі.

Я думаю, що антиамериканська і націоналістична риторика трохи відійде на другий план, тому що зараз все скеровано на вибори й внутрішню політику. Але, звичайно, будуть продовжуватись спроби вести переговори щодо Сирії, де росія відіграє активну роль, будуть продовжуватись спроби активної енергетичної співпраці. Якщо ми будемо мати у владі опозицію, то, скоріш за все, таких частих контактів з рф не буде. Для опозиції зрозуміло, що путін — воєнний злочинець, були заяви з їхнього боку, що вони мають зайняти сторону України у цій війні. З іншого боку, є розуміння, що росія — це не тільки путін, що це важлива регіональна держава, і в опозиційних сил навіть є концепція примирення з сусідами. Тобто спроби контактів з рф все одно будуть, хоча і не настільки персоналізовані.

- А чому зараз настільки персоналізований зв’язок між путіним та Ердоганом? Справа у виборах, що він намагається заручитись підтримкою навіть путіна?

- Річ в особливостях системи управління двох країн. Росія взагалі тоталітарне суспільство, а в Туреччині є консолідована вертикаль влади, де всі рішення приймаються здебільшого президентом.

Тому зараз так вибудований механізм прийняття рішень, що стиль правління в чомусь схожий. Коли зустрічаються два лідери та розв'язують спільні проблеми. Їм так комфортно.

Факт, що зараз є ордер на арешт путіна, ніяк не бентежить турецьку сторону запрошувати його на відкриття нової АЕС.

- Чи можуть збільшитись бодай непублічно, відправки зброї, тих же дронів, до України? Деякі експерти називають це одним з ключів перемоги Ердогана на виборах.

- Турецька сторона намагається у публічній площині не говорити про постачання зброї Україні. Ми відстежуємо вже ті екземпляри зброї, які є в Україні на полі бою, або на сайтах типу Oryx. Бачимо, що є постачання безпілотників і броньованих машин Kirpi, але ніде про це не говориться. Знов таки, для того, аби не псувати відносини з росією, щоб не дратувати Кремль. Тому збільшення постачання зброї перед виборами — це точно не те, про що говориться. Мені здається, зараз настільки чутлива ситуація для Туреччини, що протягом наступних місяців очікувати нових проривних рішень по постачанню зброї Україні не варто.

- Як ви оцінюєте перспективи побудови газового хабу в Туреччині? Чи буде це фінансувати РФ? Адже Туреччина сказала, що після землетрусу вони не готові вкладати в це кошти.

- Є великі розбіжності у Туреччини та росії щодо того, як вони бачать цей газовий хаб, що не може не радувати. Зараз очевидно, що ця ідея буде шкідливою для України, та й для Туреччини також. Тому що росії важливо, аби Туреччина все зробила за свій рахунок, щоб через Туреччину російський газ йшов до Європи. Так це бачить росія.

В Туреччині цього не хочуть, їм цікаво перетворити країну на регіональний хаб для того, що мати доступ до азербайджанського газу, в перспективі — туркменського, можливо, розпочати власний видобуток з Чорного моря або східного Середземномор‘я. І, маючи цей газ з різних джерел, розподіляти його в Туреччині, визначати ціни на вільному ринку і потім продавати турецький газ в Європі. Який може бути сумішшю різних типів газу.

Зараз також стає активним питання лібералізації внутрішнього газового ринку Туреччини. Це все не дає можливостей запустити газовий хаб, тому що Туреччина не зацікавлена в посиленні ролі росії та в тому, щоб брати на себе репутаційні втрати, продаючи російський газ до Європи.

Тому зараз ця ідея в російському вигляді заморожена.