Протезист-ортезист, терапевт мови, педіатр: яких лікарів не вистачає в Україні

Трудова міграція, брак молодих фахівців та нестача лікарів на деокупованих територіях – такі виклики поставила перед українською системою охорони здоров’я велика війна.

Найбільшою є саме кадрова проблема. Втім у МОЗ кажуть, її вже намагаються вирішувати – закуповують службове житло, обіцяють пільгове кредитування та забезпечення повним соціальним пакетом.

Овідіопольська лікарня на Одещині – тут, як і в багатьох районних медзакладах, кадровий голод. Велика війна лише погіршила ситуацію – частина фахівців вступила до лав ЗСУ, частина виїхала за кордон. Тих, хто лишився, намагаються заохочувати. А ще залучати до роботи в районах молодих лікарів.

– Ми вже півроку даємо об’яви в соціальних мережах, що ми надаємо службове житло для тих лікарів, які нам потрібні. Нам потрібен педіатр, нам потрібен рентгенолог, – каже директор КНП Овідіопольска лікарня Володимир Літвінчук.

Окрім забезпечення службовим житлом, лікарям обіцяють повний соціальний пакет та пільгове кредитування. Таким чином у районних лікарнях спонукають лишатися інтернів та студентів. Молодим фахівцям влаштовують екскурсії.

Студентка медичного коледжу Марія Лукавецька мріє стати хірургом.

– Якщо буде потрібно, то в область теж можна поїхати. Їдуть сюди, мені здається, не за зарплатнею, а через те, що ти хочеш допомагати людям, – каже Марія.

Тільки в Одеській області бракує півтисячі лікарів. З молодшим та середнім медперсоналом ситуація ліпша. Найбільше потрібно сімейних лікарів та фахівців невідкладних станів.

– У нас не вистачає 80 лікарів екстреної медичної допомоги. Ми маємо автомобілі класу С, це саме під лікарську бригаду. Сьогодні фельдшери виконують роботу лікаря і низький їм уклін, – каже Наталія Одарій-Захар’єва, директорка департаменту охорони здоров’я Одеської ОВА.

Саме бригади екстреної медичної допомоги з усієї країни відправляють у відрядження на деокуповані території, де брак лікарів відчувається найбільше

Медики з Черкас серед перших приїхали на деокуповану Херсонщину. Їхня автівка обладнана усім належним. Окрім невідкладної екстреної допомоги, можуть надати й поліклінічну – її люди потребують найбільше.

– Тут в медичній сумці є глюкометри. Через стрес чи невчасне обстеження ми часто виявляли у людей цукровий діабет, – каже Андрій Онищенко, лікар медицини невідкладних станів Черкаського облцентру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Андрій розповів, що за програмою МОЗ та Українського науково-практичного центру, у відрядженні в Херсонській області був уже двічі. Там більшість медзакладів знищено – окупанти після себе лишили руїни. Тож черкаська швидка була для людей порятунком. Лікарів в окупації вони не бачили вісім місяців.

– Наша допомога всеохоплююча була. Ми надавали амбулаторну допомогу. Були і за кардіологів, і за терапевтів, і за невропатологів. Там відсутня всіляка медична допомога, – каже лікар.

У МОЗ кажуть, повномасштабна війна поставила чимало викликів перед українською системою охорони здоров’я.

Кадрова проблема серед них не найкритичніша. Бо частина лікарів перемістилася в центральні та західні регіони разом із пацієнтами, тож поки вдається уникнути критичного навантаження на систему. Втім гостро постає питання підготовки реабілітологів, фізіотерапевтів та ерготерапевтів.

– Виклик перед нами – запровадити такий фах як протезист-ортезист. Є великий попит на лікарів фізмедицини. І ця проблема вирішується. Підготовка відбувається. З’явився попит на терапепвтів мови і мовлення. Але підготовки цих фахівців у нас немає, – каже Сергій Убогов, начальник управління медичних кадрів, освіти й науки МОЗ України

Також МОЗ уже другий рік поспіль затверджує новий рівень мінімальної зарплати. Наразі це не менше 20 тис. гривень лікарям та 13,5  – медсестрам. Та трудова міграція все ж відбувається. Через об’єктивно вищі зарплати та кращі умови праці у країнах Європи.