Гастролі Путіна та вступ України до НАТО: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Про це в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк. Він також прокоментував нещодавній візит президента Росії Владіміра Путіна на тимчасово окуповані території України.

Нагадаємо, що у першій частині інтерв'ю ми писали про візит генсека НАТО Єнса Столтенберга до Києва, чому Росія за тривогою підняла Тихоокеанський флот, який "мирний план" міг підготувати президент Франції Еммануель Макрон, намагання окупантів втримати український Крим та електронні повістки в Росії. Читайте – за посиланням.

Візит Путіна на окуповані території

Не можу не спитати про візит Путіна на Херсонщину. Хто цього разу грає роль "Путіна"? На вашу думку, яка була мета і чи є розуміння, коли саме він приїжджав?

Так, дійсно, якщо й приїжджав, то хто? Куди саме приїжджав і, як довго там перебував. Ці питання достатньо важливі. Але цей візит має три складові.

По-перше, Путін є одноосібним автором війни. Так, цю війну готувало багато людей, але в історичному підручнику буде вписаний саме Путін. Він хоче показати, що опікується цим "проєктом". Цей візит не вплине на настрої в російському суспільстві, а вони панічні. Росія розуміє, що "триденна операція" відбувається дуже "ефективно".

Друга складова – Путін показує елітам, що контролює ситуацію: розуміє що робить, як робить, які будуть наслідки, фінали тощо. Бо в елітах "бурлєнія". Вони розуміють, що ніякого сценарію B, C та D не існує.

Був помилковий розрахунок, що Україна стане на коліна дуже швидко. І стане маріонетковою державою на кшталт Білорусі, яка буде контролюватися без суттєвих репутаційних і матеріальних втрат тощо.

Дивіться повне відео з Михайлом Подоляком на ютубі 24 Каналу

Сьогодні зрозуміло, що цього не буде, й еліти панікують. Вони втратили звичний рівень життя, стали ізгоями. Вони вже точно не будуть мати доступу до тих благ, які мали ще до війни: нерухомість, навчання, бізнеси в інших країнах. Тому Путін хоче трохи заспокоїти еліти, показати, що існують запасні плани.

Третя складова: він хоче запобігти внутрішньому перевороту. Саме тому він приїхав до Теплинського (керманич повітряно-десантними військами Росії – 24 Канал), який в постійному конфлікті з Гєрасімовим і Шойгу.

Тоді про ще один "високий" візит: "Пєтушиліна" (ватажок бойовиків "ДНР" Денис Пушилін – 24 Канал) до Лукашенка. Один терорист приїхав до іншого терориста.

Це візит ні про що. Пушиліна, як суб'єкта, взагалі не існує. Щодо Лукашенка, то він також втратив суб'єктність. Такий собі віп-пропагандист, якого використовує Росія в цілях, які їй потрібні. Це може бути, наприклад, заява про тактичну ядерну зброю чи черговий фантастичний план "мирного врегулювання". Людина, яка таке говорить, має бути виведена за лапки. Немає сенсу аналізувати, що робить і, що говорить Лукашенко.

Треба зустрітися з суб'єктом, про якого сказали? Зустрінеться. Треба буде приїхати на окуповані території? Приїде.

Але наразі Білорусь використовується винятково, як плацдарм для російської армії: інфраструктура, розконсервована техніка, повітряний простір, полігони тощо.

Для Лукашенка було б правильно максимально дистанціюватись від усього, що пропонує Росія. Але, коли ти повністю залежиш від російських грошей, коли абсолютно ізольований від сучасного світу, коли не можеш спілкуватися на рівних з іншими країнами, то, безумовно, ти виглядаєш так, як Лукашенко.

Росія вкотре переписує історію

З російських підручників "Навколишній світ" за 4 клас прибрали усі згадки Києва. Наприклад, у старому виданні писало, що "Повість минулих літ" написав чернець Києво-Печерського монастиря Нестор. В новій версії Нестора просто названо ченцем. Місце його роботи й життя не уточнюється. Це Росія робить напрацювання на майбутнє? Щоб наступні покоління виросли в ненависті та альтернативній історії, яку, напевно, мають йти захищати?

Якщо дивитись з точки зору іронії, то Росія просто демонструє, що вона "мєлкопакостна" та "амєрзітєльная страна", яка хоче "нагадити". Щось на кшталт: "А давайте ми тут викреслимо слово Київ. Так, ми обіцяли, що Київ захопимо дуже швидко, але ми просто викреслимо вас з історії".

А якщо серйозно, то вони роблять ставку на те, щоб переписати історію. Вони завжди так робили. Створюють альтернативну історію, де немає нікого крім Російської імперії. І це одне з завдань цієї війни: забрати у них історичні пензлі, повернути історію історії.

Ми маємо все це прибрати: спотворені історії Другої світової, Першої світової. Російська історія має стати такою, якою вона була насправді.

Для цього вони спотворювали свідомість населення, хоча воно саме було готове до цього – як скаже вертухай, так вони і будуть робити. Ми не можемо дозволити, щоб це розповсюджувалося, щоб Росія активно просувала свої культурні, історичні наративи через "россотруднічєство".

Навіть Міхалков отримав "Оскар" за один з пропагандистських фільмів – ось це ми маємо зупинити. Правильний фінал війни дозволить залишити все це на сторінках карикатурних підручників.

Пєсков – папуга Путіна

Пєсков прокоментував візит Столтенберга до Києва. Каже, що однією з цілей так званої "СВО" є недопущення вступу України в НАТО.

Пєсков – це папуга. Він не генерує сенси. Україна довгий час відчувала себе "вторинною" щодо Росії. Тобто, Росія може когось завербувати в Україні, а навпаки – ні. Нам підсвідомо нав’язували, що в Росії настільки потужні інтелектуали, що вони легко можуть когось тут завербувати.

Після 14 місяців війни він каже: "ми нє допустім НАТО". Як це не допустимо, "друже"? А кордон з Фінляндією на 1270 кілометрів? Тому до Пєскова треба ставитися, як до примітивної людини, що повторює слова, які не мають сенсу.

Лавров, Пєсков, Мєдвєдєв – це люди, які не можуть нічого генерувати. Вони впродовж 14 місяців несуть нісенітниці, які до війни впливали на свідомість багатьох політичних еліт у світі.

Україна має право вибору. Хочемо бути в НАТО – будемо. Хочемо бути в ЄС – будемо. Не хочемо бути в СНД – не будемо.

Ось таким має бути ще один підсумок війни – Росія має залишити свої поради для внутрішнього ринку. Росія має зрозуміти, що суверенність – це суверенність.

Що потрібно для контрнаступу

Financial Times пише, що контрнаступ України може бути складним: 35 тисяч українських солдатів мають зіткнутися зі 140 тисячами росіян на всій лінії фронту. Чи правда, що сили розподілені у відношенні 1 до 3?

Очевидно, що редакція Financial Times набагато більше знає, ніж наш Генеральний штаб. Це винятково інформаційні спекуляції. Чи мають вони місце – так. Чи має це відношення до реалій – ні.

Контрнаступ – це низка заходів. Це не означає, що в один день всі зібрались у наступ, перерізають стрічку тощо. Це низка заходів на різних напрямках і у різний час. Додайте сюди ефективну маневрову оборону біля Бахмута, яка виснажує боєздатність Росії – все це взаємопов’язані речі.

Мотивація – це не математичний процес. Так, математика потрібна для підготовки зброї та боєприпасів, але війна це багато параметрів. І один з ключових – психологічна готовність заплатити ту ціну, яку ми повинні, та повернути вкрадене Росією.

У нас немає жодного іншого варіанту, окрім як деокупувати свою територію у повному обсязі. Будь-який інший сценарій буде означати, що у нас немає майбутнього.

Якщо говорити про математику, то чи вистачає нам снарядів – ні, не вистачає, їх потрібно накопичувати. Чи було б добре, якби у нас була штурмова чи винищувальна авіація? Безумовно, це б зменшило втрати, про що президент казав неодноразово. Чи було б добре мати ракети з дальністю 150 кілометрів? Безумовно, що так.

На жаль, не всі генерали країн-партнерів розуміють, що ворог тримає на відстані 150 кілометрів свої ресурси, насамперед мобілізаційні. Їх звозять у казарми за лінію досяжності нашої зброї. Якби ми їх там знищували, то просування вперед було б легшим і з меншими втратами з нашого боку.

Так, це страшна ціна, яку ми платимо вже 14 місяців, але маємо дійти до фіналу.

Коли росіяни вийдуть на протести

Станом на сьогодні ми маємо 184 тисячі "хороших руских". Скільки з них йшло через Бахмут? Скільки їх ще зібрано на наших кордонах?

Не всі мобілізовані будуть брати активну участь в оборонних заходах. Багато втікатимуть. Тому дуже важливо завдати кілька суттєвих тактичних поразок російській армії, щоб остаточно деморалізувати їх, щоб вони побігли, як у Харківській області.

Вони сконцентрували 150 тисяч солдатів по всій лінії фронту на окупованих територіях. Але ж не в одному місці. Яка у них боєздатність, підготовка чи мотивація? В Росії розуміють, що вони прийшли безкарно вбивати на чужу територію. Але питання ось у чому: якби вони вбивали безкарно, то не втратили б 184 тисячі окупантів? Тому вони розуміють, що безкарно не вийде, їх чекає жорстка відповідь.

Ось тут я звертаюсь до партнерів. Я розумію, що це гуманні сучасні держави, але далекобійна ракета дозволить вдвічі чи навіть втричі збільшити втрати росіян. 360, 560 тисяч. І, можливо, це нарешті обнулить російське бажання "бити понтами" інші країни.

Коли ми говоримо про ракети дальності 150 кілометрів, то маємо на увазі головне – збереження життя людей, які не починали цю війну. Не ми заходимо на чужу територію, не ґвалтуємо там дітей, жінок. Ми захищаємо свої родини. Ця ракета потрібна для захисту своїх дітей, а не для того, щоб напасти на когось.

Я постійно говорю, що це не про ескалацію, не про спроби вирішити війну з Росією за рахунок Європи. Ми захищаємо своє право бути вільними, а своїх сімей – взагалі жити.

Вбивця має зникнути з території, яку він хоче захопити. Якщо світ не буде цього розуміти, то ми будемо мати продовження війни. Україна точно не буде здаватись. Будь-який інший компромісний варіант, крім остаточної поразки Росії, буде означати зникнення України.

Ви часто говорите, що лише шалені втрати можуть зупинити Росію. Коли Єльцин балотувався на останніх виборах, його рейтинг був приблизно 0%. Це було пов’язано з війною в Чечні, звідки замість синів приїжджали труни.

Коли Путін піде на вибори, його рейтинг злетить до небес. Хоча знову замість синів приїжджатимуть труни, але їхні матері дякуватимуть президенту за війну і "мішок пєльмєнєй". Це і є результат 20-річної роботи пропаганди?

Варто поставити питання, чи будуть взагалі у Путіна вибори? Але про це поговоримо окремо, про наслідки війни для політичної еліти.

Щодо пропаганди. Мені байдуже, як вони будуть сприймати труни. У Путіна мають забрати можливість мобілізації. Коли буде 300–500 тисяч мертвих, то решта сховаються, зникнуть чи покалічать себе.

Сьогодні постійно дивлюсь кримінальну хроніку з Росії. Оці всі, що повернулись з війни, постійно когось вбивають. Це ж Росія. Вони контужені у всіх сенсах цього слова. Вони приходять, не маючи ніякого внутрішнього емпатійного стрижня, вбивають сусідів, жінок, батьків тощо. Залишилось лише масштабувати цей процес.