Росія краде і психологічно ґвалтує наших дітей, – інтерв'ю з уповноваженою президента Герасимчук

На початку 2022 року в Україні жили понад 7,3 мільйона дітей. Це звичайні хлопчики та дівчатка, в яких мало бути щасливе дитинство з іграми, розвитком, навчанням, у турботі батьків чи рідних. Але Росія буквально забрала, зруйнувала дитинство мільйонів маленьких українців. Частина з них вперше побачила війну ще у 2014 році, коли окупанти ступили на землі Криму та Донбасу. Кремлівська навала розпочала свою жорстоку політику геноциду проти українців, а після 24 лютого 2022-го лише посилила її.

Дітям довелося побачити, як Росія своїми ракетами вбиває українців і стирає їхній дім з лиця землі. Лише за офіційними даними за минулий рік від рук російських злочинців загинули 470 дітей, 948 – отримали поранення. Ще понад 19 тисяч були викрадені. І це не остаточні дані, адже велика частина територій досі під окупацією, і звідти просто не можливо отримати фактичну інформацію. Дітей примусово передають в російські сім'ї, тримають у "таборах", б'ють, психологічно ґвалтують та намагаються знищити українськість.

Коли ми пишемо цифри – це не статистика. Це зруйновані, зламані долі тисяч дітей. 12-річного Сашка, якого росіяни примусово депортували з Маріуполя. 16-річного Владислава, якого викрали і хлопець 90 днів провів у полоні, змушений прибирати кімнати катівень. Мама 12-річного Іллі загинула в його обіймах, а батько Кіри – у неї на очах. Їх також депортували.

Ці історії шокують. Однак, ми ні в якому разі не маємо права мовчати про те, що пережили через російську агресію наші діти. Окупанти повинні відповісти за кожен воєнний злочин проти українців. Саме над цим і працює українська влада.

Дар'я Герасимчук – радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації. В ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу вона розповіла, як російські загарбники, порушуючи норми міжнародного права, депортують українських дітей, незаконно передають їх на усиновлення та намагаються стерти нашу ідентичність.

"Не евакуація, а викрадення": агресор не збирається повертати дітей

З початку повномасштабного вторгнення і навіть до того російські загарбники незаконно депортували й продовжують депортувати українських дітей до Росії та тимчасово окупованого Криму. При цьому вони цинічно називають це "евакуацією", відправленням "на оздоровлення", "відпочинок". Чому ці заяви – брехня, і що насправді робить ворог?

Росіяни завжди комунікували про вивезення дітей як "евакуацію". І сьогодні вони заявляють, що різними способами "евакуювали" 744 тисячі українських дітей. Ніякими списками, нічим не підтверджуючи, хто ці діти, куди, чому вони "евакуйовані" з їхньої точки зору і так далі.

Однак, ми чудово розуміємо, що це жодним чином не евакуація. І власне те, про що говорила Україна від самого початку, що це саме викрадення дітей, примусове переміщення та депортація дітей, щонайменше підтвердили ордери виписані Міжнародним кримінальним судом на арешт Путіна та Марії Львової-Бєлової. Тому що арешт виписаний саме по факту депортації та примусового переміщення дітей.

Це сигнал для всього світу, що це викрадення. Зараз їм інкримінується воєнний злочин та злочин проти людяності, але насправді це перший крок до визнання геноциду українського народу через українських дітей.

Тому що всі дії росіян говорять про те, що вони не збираються і власне ніколи не збиралися повертати українських дітей назад додому. Зокрема, екстремально пришвидшена процедура всиновлення, зміни громадянства українським дітям, і так звана "плюшка", яку вони вигадали, – це безкоштовна освіта в Росії для українських дітей.

Все це зробили для того, щоб українські діти додому не поверталися, вони їх не збиралися і не збираються повертати. Саме тому це не евакуація, а примусове переміщення та депортація, по суті викрадення українських дітей, що є ознакою геноциду.

Росія вже викрала 200-300 тисяч дітей: куди їх депортують і як заплутують сліди

Українська сторона офіційно підтверджує лише понад 19 тисяч викрадених. Чому ці дані також неточні і скільки наших дітей вже депортували окупанти?

Сьогодні ми говоримо про те, що всі дані, які має Україна, публікуються на єдиній державній інформаційній платформі "Діти війни". Тобто усі, хто бажає, можуть зайти і кожного дня побачити о 8 ранку оновлену інформацію.

Цифра, якою ми послуговуємося, це 19 393 дитини. Це поіменний список за фактом звернень до Національного інформаційного бюро від батьків, інших родичів, від свідків, від локальної влади, які подали заяву до Національного інформаційного бюро щодо факту депортації чи примусового переміщення дитини.

Звичайно ж, це дуже маленька частинка, тому що насправді, за нашими уявленнями, йдеться про декілька сотень тисяч викрадених. 200-300 тисяч українських дітей росіяни викрали.

Куди найчастіше окупанти вивозять наших дітей?

Вони розміщують дітей в різних частинах Російської Федерації, цієї необільшовицької імперії. Розселяють їх по різних територіях та постійно переміщують. Це теж зроблено для того, щоб ми не встигали відстежити або отримати інформацію, де конкретно дитина, не встигали за нею поїхати, її там забрати і так далі.

Вони роблять все для того, щоб ми дітей не повернули. І тому не можна сказати, що розміщують дітей на конкретних територіях чи в таборах. Частіше за все, викрадаючи дітей, росіяни спочатку везуть їх на тимчасово окуповані території, – це зазвичай Донеччина або Крим, а потім уже депортують до Росії.

Але є вже й інші випадки, коли, наприклад, дитину відразу депортували до Росії, а потім, наприклад, привезли в Крим. Тоді можуть назад у Росію повезти.

Прокуратура Криму раніше повідомляла, що загалом загарбники депортували наших дітей ще з 2014-го року. Навіть запровадили програму "потяг надії". Все ж таки депортація наших дітей після вторгнення була наперед спланована?

Так, всі дії окупантів свідчать про те, що вони не хаотичні, а добре сплановані та мають геноцидний характер.

Ще до того, як ступити на українську землю, росіяни чудово знали, що будуть робити з українськими дітьми. І так, свою геноцидну програму вони почали ще в 2014 році після анексії Криму.

Ви вже правильно згадали російський проєкт "потяг надії", коли вони везли громадян Росії до анексованого півострова для незаконного всиновлення українських дітей. І власне це була така сама технологія. Зараз вони мають більше територій, на яких можуть робити свої страшні вчинки. І власне, ви абсолютно праві, що це добре сплановані дії, і нічого тут хаотичного немає.

5 сценаріїв викрадення дітей: вбивають батьків, відбирають найздоровіших...

В одному з інтерв'ю ви зазначили, що є щонайменше 5 сценаріїв, до яких вдаються окупанти при депортації дітей. Про що саме йдеться і як росіяни викрадають наших дітей?

Саме кейси повернутих дітей дають нам можливість проаналізувати ставлення до них. Сценарії – це різні випадки, в яких дітей, власне, викрадали. Всі вони дуже добре групуються на 5 таких груп.

• Перша – це діти, які були викрадені після розлучення на фільтрації. Тобто батьків затримують з різних причин, часто взагалі ніяк не аргументовано, а дітей одразу вилучають. Спочатку їх везуть на тимчасово окуповану територію і далі перенаправляють, депортують до Росії. Є ті, кому вдалося звільнитися, і потім вони їдуть розшукувати, де діти та забирати їх.
  
• Другий сценарій – коли росіяни викрадають дітей безпосередньо з біологічних родин. Інколи це буває, коли вони позбавляють батьківських прав за якимись вигаданими законами окупаційної влади "незручних" дорослих, які не хочуть співпрацювати з окупантами.

Або ж забирають дітей від інших родичів. Наприклад, як це сталося з 16-річним Сергієм. Хлопчик до повномасштабної війни втратив батьків і проживав зі старшими братами, повнолітніми сестрами, які вже мали свої родини. Однак, представники окупаційної влади прийшли до них додому і заявили, що він їде з ними.

Сергія забрали і відвезли в Росію. Помістили в прийомну сім'ю, де він також зустрічався з Марією Львовою-Бєловою і говорив про те, що не розуміє, що тут робить, що в нього є родина, він українець, він хоче назад додому. Попри те, що він відмовився йти в прийомну сім'ю, його спочатку розмістили в інтернаті, але через декілька тижнів все ж таки насильно віддали в прийомну сім'ю. Там він був аж 8 місяців до того, як нам вдалося його витягнути і повернути додому.

Це приклад того, як дитину від своїх рідних просто з корінням відривають і відвозять кудись, тому що росіяни так вирішили.

• Третій сценарій – коли росіяни спочатку вбивають батьків, а потім забирають дітей, які залишилися з іншими дорослими – рідними, друзями з сім'ї.

Це сталося, наприклад, в кейсі двох перших дітей, яких нам вдалося повернути. Це був Ілля Матвієнко та Кіра Обединська. Хлопчик мав тяжке поранення в ногу, а мама загинула в його обіймах. Кіра втратила батька просто на очах, коли він намагався піти по воду. І, власне, цих викрадених дітей росіяни повезли у Донецьк, готуючи до депортації в Росію.

У всіх дітей з цих трьох категорій відразу забирали мобільні телефони, не давали змогу подзвонити рідним, близьким, повідомити, де вони, що з ними. У них не брали дані про рідних, хоч діти намагалися їх сказати. Наприклад, Сашко (12-річний хлопчик, якого окупанти депортували з Маріуполя, – 24 Канал) постійно говорив: "Я знаю телефон бабусі, дайте я подзвоню". Однак медперсоналу в закладі, куди його помістили, наказали не давати йому мобільний.

Або ж про Іллю бабуся дізналася тільки з пропагандистських російських відео, побачивши, що хлопчик поранений і перебуває в лікарні, де кажуть, що у нього загинула мама. Тільки так бабуся, яка вірила, що в неї досі жива дочка із онуком, і вони тримаються в Маріуполі, просто у них немає зв'язку, дізналась, що її донька вже загинула, а онука викрали.

Тобто росіяни роблять все, щоб діти не могли повідомити, де вони. Абсолютно всім дітям говорять, що вони рідним не потрібні, їх не люблять, і тепер вони будуть росіянами.

• Четвертий сценарій – це коли росіяни не дають українській стороні вивезти в безпеку тих дітей, які перебувають у закладах інституційного догляду, що потрапили під окупацію.

Не погоджуючи жодного разу коридорів для вивезення дітей, вони просто спричиняють, по суті, гуманітарну кризу. У дітей немає ліків, їжі, немає нічого. Після того, як росіяни вже довели їх до крайньої точки, вивозять та викрадають цілим закладом.

Як це сталося, наприклад, у Херсоні. Дітей викрали з закладу інституційного догляду, опублікувавши взагалі у відкритих джерелах, у медіа документ, що їх, здорових дітей, везуть нібито на "оздоровлення" в Крим. Але цих здорових дітей повезли в психоневрологічний інтернат. Тобто росіяни роблять все для того, щоб українська сторона не могла забрати цих дітей в безпеку.

• І п'ятий сценарій – наймасовіший, мабуть. Це коли росіяни вивозять дітей на так зване "оздоровлення". Спочатку вони створюють на окупованих територіях умови, які абсолютно непридатні для проживання дитини, а потім нібито просять батьків, пропонують їм "добровільно" віддати дитину на так званий відпочинок на 3 тижні, на місяць.

Чому я кажу нібито "добровільно", тому що, по-перше, батьки не мають взагалі ніякого іншого виходу, бо вже немає ні їжі, нічого для того, щоб дитина могла вижити на цій території, де ступила російська нога. По-друге, дуже часто батькам кажуть: "Якщо ви не віддасте дитину добровільно, ми позбавимо вас батьківських прав, і ви більше ніколи не побачите свою дитину взагалі". Далі цих дітей вивозять, хоча залишають інколи якісь документи, кажуть, що через місяць дитина повернеться, але, звичайно ж, ніхто не повертає ні за 1 місяць, ні за 2, ні за 3, ні за 6.

З дітей, яких вдалося повернути, є такі, що майже рік перебували в таборах. Їх переміщували з одного в інший, звичайно, не погоджуючи це з батьками. У тих, хто мав мобільні телефони, хоч інколи була можливість зв'язуватися, але батьки абсолютно ні на що не могли впливати. Цих дітей перевозили постійно, їм постійно говорили, що батькам не потрібні, що їх позбулися, що вони тепер будуть в Росії, а після того, як приїдуть з таборів, підуть в російські сім'ї.

Тобто в Росії здійснюється абсолютно тотальна заборона на все українське для тих дітей, яких вони викрали. Їм заборонено спілкуватися українською, вони мали б вивчати російську мову, історію, культуру. У разі непокори, якщо діти відмовлялися починати день в таборі з пісні "Вперед, Росія", їх карали за це, інколи били, інколи садили в підвали, забороняли виходити на вулицю, не годували і так далі. Їх намагалися максимально зламати.

Росіяни про це і публічно заявляють у багатьох своїх публікаціях. Кажуть, що приїхала група дітей – 100 – 120, які не дуже добре налаштовані до Росії, але "нічого, пройде час, ми їх переламаємо, і вони будуть добропорядними росіянами".

Окупанти часто проводять так звані "медогляди". За результатами обстеження кажуть, що нібито більшість неповнолітніх "потребують спеціальної меддопомоги". Чи не є такі псевдоогляди просто черговим прикриттям для депортації і чи не означає це те, що росіяни обирають найздоровіших дітей для вивезення в Росію?

Ви абсолютно праві, тому що росіяни хочуть поповнити свою націю за рахунок наших дітей. І власне в цьому розрізі вони і проводять ці нібито "медогляди". У нас є дуже багато свідчень, щодо того, що абсолютно здорові діти раптом отримують якийсь дуже дивний діагноз під час таких медоглядів і їх забирають до Росії на так зване "оздоровлення", "лікування".

Це одна із методик вивезення дітей. Вони ще й відбирають і забирають собі найздоровіших, тих, кого вони хочуть. Навіть думати про те, що у когось може бути аж така хвора уява, щоб вигадати ось такі методи, – це насправді жахливо.

Б'ють та психологічно ґвалтують: у яких умовах тримають викрадених

На одному з опублікованих у мережі відео повернутий з Росії хлопчик розповідає, що окупанти били дітей палицями, зокрема, за "Слава Україні". Чи відомо, в яких умовах окупанти тримають депортованих? Чи зафіксовані випадки знущання, катування?

Діти утримуються в різних умовах: хтось у трохи кращих, хтось трохи гірших, але психологічне катування є з усіма. Їм постійно нав'язують, що вони залишені своїми батьками, що вони нікому не потрібні, що вони залишаться в Росії назавжди. Їх постійно психологічно ґвалтують, тобто намагаються зламати.

З приводу побиття, так, звичайно, на жаль, це досить поширений факт. І в багатьох дітей навіть були фотодокази в телефонах, але тоді, коли росіяни віддавали дитину батькам, то змушували її почистити весь телефон, щоб не було ніяких фото-, відеодоказів.

У дітей є синці. Діти говорили про те, що їх били палицями, руками, різні були випадки. За будь-який вияв непокори їм говорили, що нічого-нічого, ми вас навчимо, як треба правильно любити Росію.

Їх карали і змушували сидіти в підвалах. Якщо дітям раптом дали новий телефон (це ті, кого передали в прийомні сім'ї, наприклад), то там обов'язково стояв трекер. Відбувалося прослуховування всіх розмов, якщо дитина раптом кудись подзвонить, відслідковувалося місце її перебування.

Це було тотальне знищення дитини, тотальне знищення ідентичності взагалі. Тобто вони хотіли обнулити пам'ять і створити слухняного, добре обробленого пропагандою нового громадянина Росії.

Повернений з Росії хлопчик розповідає про знущання окупантів: дивіться відео

Не тільки Путін і Львова-Бєлова: хто причетний до депортації дітей з України

До депортації українських дітей окрім Путіна та Львової-Бєлової причетна велика кількість людей. Хто вони?

Однозначно, ордер на арешт має бути виписаний не тільки на Марію Львову-Бєлову та Путіна, – це тільки початок. Насправді до цього списку антигероїв має бути долучена досить-таки велика кількість людей. Це і ті, хто здійснював власне перевезення цих дітей, і ті люди, які приймають цих дітей у своїх нібито родинах, і ті, хто здійснює медогляди, виставляє неправильні діагнози… Це дуже велика кількість людей.

За злочин проти українських дітей, за те все, що вони роблять на території України, за ті всі зґвалтування, катування, поранення, вбивства, розстріли дітей, викрадення, зміну громадянства, незаконне усиновлення, за психологічні травми, які вони наносять нашим дітям, має понести покарання не тільки Путін і Львова-Бєлова. Має нести покарання кожен росіянин, який підтримує цю війну, який нічого не говорить, мовчить, не здійснює жодних дій, поки його співгромадяни намагаються знищити українську націю і позбавити нас майбутнього.

Скільки українських дітей поранила, вбила або депортувала Росія / Інфографіка 24 Каналу

Викрадених дітей переважно віддають на усиновлення в російські сім'ї. Навіть сама Львова-Бєлова "хвалилася" своєю історією. Чи вдалося українській стороні встановити особи "усиновлювачів"? Яка відповідальність їм загрожує?

Така ж сама. Це незаконна процедура усиновлення, і вони це чудово розуміють. У багатьох дітей є рідні та близькі, я впевнена, що у багатьох і батьки живі, але перебувають на тимчасово окупованих територіях, не можуть дати звісточку про себе. Є батьки, які, можливо, перебувають у полоні, а дітей ось так відправляють до прийомних сімей, незаконних усиновлювачів, намагаючись стерти їхню ідентичну приналежність.

Так, досить складно буде повернути цих дітей. Особливо, коли ми говоримо про маленьких, які не пам'ятають, звідки вони і що. Проте я думаю, що Україна знайде і поверне кожну дитину. А кожен, хто приклав свою руку до цього злочину, також має понести покарання.

Ви вже згадували, що росіяни також викрадають і дітей-сиріт. Їх важче повертати?

По-перше, навіть у дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування також часто є родичі. По-друге, про кожну дитину, яка мала такий статус до початку повномасштабного вторгнення, держава знає. Тобто ми маємо облік, ми знаємо, хто ці діти. Відповідно, цими дітьми опікується держава. І казати про те, що їх ніхто не відслідковує, що про них ніхто не турбується, не можна.

Держава опікується і робить усе, щоб вони повернулися, а ще жили в родинах, а не в закладах інституційного догляду. Це був пріоритетний напрямок нашої роботи ще до початку повномасштабного вторгнення і зараз так само вона продовжується. Власне тому я не можу сказати про те, що діти-сироти – це категорія, яку важче повернути. Можливо, чисто організаційно, по маршруту повернення, так, є певні складності. Але важливо розуміти, що для України важлива кожна дитина.

Інколи, навіть якщо ми бачимо звернення від людей, що вони стали свідками депортації дитини з батьками, наприклад, з мамою, це не означає, що цю дитину ми не маємо шукати. Тому що, наприклад, уявіть собі, якби ми мали звернення про те, що Сашка з мамою взяли в полон і примусово перемістили, і ми знали, що Саша з мамою, а це означає, що нібито в безпеці, ми можемо їх не шукати? А по факту як вийшло: з мамою їх розлучили, вона невідомо буде, Саша викрадений. Ось і все.

У депортації чи примусовому переміщенні ніхто не може бути в безпеці: чи дитина з дорослими, чи сама. Ми маємо шукати кожну дитину, про яку стало відомо. А що там буде по факту, якщо батьки раптом добровільно виїхали з дитиною до Росії, це їхнє право, ніхто їх переслідувати не буде. Однак, якщо дійсно примусово перемістили чи депортували і батьків, і дітей, і вони хочуть повернутися, то ми зробимо все для того, щоб вони повернулися.

Відмивання катівень від крові і заборона дзвінків: як росіяни знущаються з дітей

Росіяни депортують дітей різного віку. Серед них і свідомі підлітки, які розуміють, що з ними відбувається. Чи намагаються діти подзвонити рідним, чи є у них ця можливість? І чи є випадки втечі?

З тих нових сім-карт, які їм дають, часто немає змоги зв'язатися з Україною, але діти намагаються використати будь-які можливості, щоб повідомити, де вони перебувають, аби ми могли розшукати та повернути їх.

Наприклад, Сашко зміг повідомити бабусі, хоча була абсолютна заборона. У нього забрали і одразу викинули телефон. Медичному персоналу, який там обслуговував та був в контакті з Сашком, заборонили взагалі йому давати будь-яку можливість подзвонити. Він знайшов цю можливість аж через місяць. Випросив у хлопчика, який був на лікуванні з мамою, мобільний телефон буквально на хвилинку, щоб в туалеті подзвонити бабусі, повідомити, де він, бо пам'ятав чітко її телефон. І ось так Сашко повідомив, де перебуває.

Це українці, в тому-то і справа, що це українці. І нас так просто не зламати, наших дітей так просто не зламати. Діти витримали, а значить і ми маємо витримати. І наші діти суперміцні! Це наша гордість, це наш національний скарб, наше майбутнє. І тому я ще раз повторюсь, ми будемо боротися за абсолютно кожну дитину. Всі мають повернутися додому.

Чи проводять окупанти фільтрацію дітей, чи зважають на вік?

Не зважають ні на вік, ні на що. Ми ж з вами говоримо про абсолютно антигуманну націю, яка вчиняє те, що вона хоче. На порталі "Діти війни" можете побачити історію 16-річного Владислава Буряка, якого під час фільтрації затримали на 90 днів тільки тому, що вони вирішили, що він їм вигідний.

Подивіться це свідчення, послухайте, що бачив цей хлопчик 90 днів. Так, його не катували, але його змушували прибирати кімнати катівень. Він бачив все це, він бачив своїми очима, він мав зобов'язання постійно відмивати ці кімнати від крові, збирати вибиті зуби і так далі. Тобто це те, що бачили діти. Росіянам байдуже, що це діти, їм байдуже, хто вони.

Історія полону 16-річного Владислава: дивіться відео

Ці історії – без хепіенду: скількох дітей вже повернули з депортації

Скільки дітей вже вдалося повернути Україні?

Станом на сьогодні нам вдалося повернути 361 дитину. Не можна сказати, що ці кейси завершені хепіендом, хоч дитина повернулася до своїх рідних. Наприклад, Сашко ще чекає, що знайдеться його мама, яку затримали на фільтрації. Майже рік ніхто не знає, де вона, хоча дитина вже перебуває з бабусею на підконтрольній Україні території.

Історія Сашка з Маріуполя: дивіться відео

Десь дитина вже врятована, повернена до бабусі. Їй вдалося зберегти ногу, хоч росіяни хотіли її ампутувати. Однак те, що пережила дитина під час окупації, те, що дитина бачила загибель своїх батьків, рідних, усе, що бачила дитина навколо… Тому не можна сказати, що історія завершилася хепіендом. Кожна дитина глибоко травмована.

Сашко виступив на Всесвітньому економічному форумі в Давосі та зустрівся з відомими політиками, аби розповісти про докази злочину геноциду та злочинів проти людяності, які вчиняють росіяни / Фото надані 24 Каналу

Жодних перемовин і обмінів: Росія не комунікує щодо повернення дітей

Чи комунікує держава-агресор з українською владою щодо повернення наших дітей?

По-перше, Росія не мала ніякого права переміщувати українських дітей, кудись, десь, когось вивозити. По-друге, Росія не йде на якийсь контакт, і ми ні з ким не контактуємо сьогодні.

Росія мала б віддати всіх дітей негайно, чи використовуючи міжнародні структури, а вони є. Наприклад, міжнародний комітет Червоного Хреста, інші міжнародні організації, треті країни, будь-кого, кому Росія віддасть українських дітей, аби вони повернулися додому.

Наразі із 361 випадку повернення дітей не було жодного, щоб Росія когось віддала добровільно. Ніяких перемовин в цьому випадку не ведеться.

Повернення депортованих дітей / Фото Офісу Омбудсмана

Якщо можливо, поділіться, як проходить процес повернення наших дітей?

По кожній дитині – це завжди окрема історія. Продумана операція порятунку, яку держава проводить спільно з родичами, батьками дитини, з громадською спільнотою України. Так, як ми можемо допомогти дітям повернутися, так у нас і виходить. Але немає жодного погодження з російської сторони. Я не хочу, щоб складалося хибне враження, що йдуть якісь перемовини.

Тут не може бути ніякого обміну, тут не може бути ніяких поступок. Росіяни мають віддати негайно всіх дітей, яких вони викрали. Негайно, без жодних перемовин.

10 квітня Україні вдалося повернути додому ще 24 депортовані дитини з Херсонщини / Фото з телеграму Олександра Прокудіна

Як повідомити про зникнення, викрадення чи депортацію неповнолітніх

Хто саме і яким чином може повідомити про зникнення, викрадення, депортацію дитини?

Станом на сьогодні порталом "Діти війни" може скористатися будь-яка людина, яка має інформацію щодо дитини, що була примусово депортована, переміщена, незаконно усиновлена, чи щодо якої вчинили інший злочин.

Також, якщо дитина просто загубилася, або якщо ви знаєте місце її перебування, все це можете повідомити через портал "Діти війни". В один клік, це дуже легко, швидко та зручно. Ця інформація відразу направляється до відповідних структур України, і допомагає нам якомога швидше діяти.

Куди повідомити про зникнення, викрадення, чи депортацію дитини: дивіться відео

Не можна дивитися на маніяка і мовчати: чому світ повинен допомогти Україні

Як міжнародна спільнота може допомогти Україні врятувати депортованих? І наскільки ефективно наші партнери залучені до процесу повернення депортованих дітей?

Міжнародна спільнота не просто може, міжнародна спільнота повинна. Чому? Тому що сьогодні ми говоримо про порятунок української дитини.

Насправді всі чудово розуміють, що поки в небезпеці є українські діти, так само в безпеці не може себе почувати жодна дитина у світі.

Ми використовуємо всі можливі механізми, документування, санкційну політику. Все, що може допомогти змусити Росію або жити за правилами з усіма, або ніяк. Тому що світ має дуже багато чітко прописаних документів, як-от міжнародне гуманітарне право, Женевську конвенцію, конвенцію ООН про права дитини і так далі.

Якщо один гравець суспільства не хоче виконувати правила, то система дає збій. І потрібно тут знайти механізми, як притягнути того, хто не хоче жити за правилами, а на сьогодні – це Росія, змусити жити за правилами, або зробити так, щоб ця країна понесла відразу покарання і отримала всесвітню 100% ізоляцію.

Не можна дивитися на маніяка і казати: "Ай-яй-яй, як тобі не соромно! Поверни дитину до батьків". А він каже: "Та ні, я "люблю" цю дитину, вона тепер моя, я так хочу і так буде". І всі кажуть ай-яй-яй і мовчать. Так зараз бути не може, і світова спільнота це розуміє.

Тому ми разом маємо зараз знаходити нові механізми і притягнення Росії до відповідальності, і до гри за правилами в суспільстві, і до пошуку та повернення абсолютно кожної дитини, і по суті до побудови нової глобальної системи безпеки дітей у світі. Тому що, якщо це трапилось в Україні, це може трапитися з будь-якою іншою країною світу.