Російський автогаз потрапляє в Україну переважно з країн Балтії та Польщі - інтерв’ю з аналітиком Артемом Куюном

Росія майже витіснила автогаз інших країн з нашого ринку та нарощує енергетичну залежність України від цього пального. Такого не було навіть до повномасштабного вторгнення агресора в нашу країну. Чому ні в Євросоюзі, ні в Україні нічого не заважає цьому ресурсу домінувати у споживанні та як він потрапляє на наші ринки, БизнесТелеграфу розповів аналітик "Консалтингової групи "А-95" Артем Куюн.

"Гроші тут не головне. Головне — вплив на ринки"

- Артеме, яку динаміка імпорту в Україну російського автогазу ви спостерігаєте?

- До повномасштабної війни, у 2020-2021 роках, коли рф "продавлювала" наш ринок, автогаз з рф досягав 31% ринку. Це завжди був найбільший канал постачань до 2021 року.

- У березні 2023 року, за даними вашої компанії, присутність російського газу в Україні перевищила 80%. Яка ситуація зараз?

- Йдеться про підозрілий скраплений газ. Він прибуває з джерел, які майже повністю живляться російським газом без підтвердження його неросійського походження. Частка такого підозрілого газу у березні 2023 р. сягнула 90% обсягу імпорту.

- Скільки рф заробила на українцях, які споживають її автогаз з початку повномасштабної війни?

- Росіяни на цьому газі заробляють набагато більше, ніж могли б у себе десь в Сибіру. Але в їхніх масштабах це навіть не копійки. На цю ситуацію потрібно по-іншому дивитися. Влітку минулого року ціна скрапленого газу на сибірських заводах росії опускалася до дна через труднощі з експортом, десь до 80 доларів за тонну. А на кордоні з Польщею він вже коштував 400-450 доларів, коли за неросійський газ просили не менше 700. З вирахуванням витрат на доставляння, а це десь 200 доларів, вийде заробіток десь у 120-170 доларів. Тобто для росії це все одно дуже вигідно. Адже цей газ у них – побічний продукт, його не можна не виробляти. І ті копійки, що вони могли б заробити у себе на внутрішньому ринку, вони фактично конвертували у вплив на енергетичні ринки. Тому тут гроші — не головне. Головне, що це дає вплив на ринки. Протягом майже всієї історії рф, починаючи з 1950-х років, росіяни робили саме це – вибудовували вплив, енергетичну залежність від них країн — покупців пального. Тобто енергоресурси завжди для рф були зброєю.

- Чому автогаз не потрапив під енергетичне ембарго в ЄС?

- Автогаз лишився поза увагою, тому що в масштабах Європи він, як правило, не такий значущий для економіки. Для них основне — це нафта, дизельне пальне. Використання автогазу в ЄС в загальній структурі споживання пального не перевищує 5%. В Європі він більше споживається як пальне для опалення в регіонах, де немає газогонів, а також для приготування їжі. На автомобільне споживання припадає не так багато. Але є декілька країн-виключень, найбільша з них — Польща. Там скраплений газ реально важливий і впливовий енергоносій.

- Якою є частка росії на польському ринку автогазу?

- Поляки реально багато споживають скрапленого газу. Половину попиту на нього задовольняє росія. І відмова від нього, якісь маніпуляції з цим газом, це реально боляче для них. В Польщі скраплений газ займає важливу енергетичну нішу. Якщо в Україні його частка як пального для авто досягає 30%, то польські водії споживають 12-15% автогазу. Але вони також використовують його у промисловості та для опалення житла, і коли немає чим його замістити – то вже болючий момент. Зауважу, що прибалти та поляки вже занепокоєні імпортом скрапленого газу з рф і збираються доєднувати його до переліку пального з рф, яке під ембарго.

- А чому Україна закриває очі на цей імпорт?

- Де-юре поставки російського автогазу у нас не заборонені. Але де-факто, якщо хтось завезе до нас газ чи дизель з биркою "made in Russia", його ніхто не пропустить в Україну. До речі, по дизелю у нас аналогічна проблема і виражена вона в більших грошах. Його вплив на нашу паливну залежність відчутніший. У нас до 1 січня 2023 року діяло спецмито на товари російського походження, зокрема, на трубопровідний дизель і скраплений газ. Щоб довести їхнє неросійське походження, треба було надати документи. Проте, навіть якщо у постачальника не було документів, достатньо було сплатити мито 3%. З початку 2023 року дія мита припинилася, тому формально у митниці немає юридичної підстави вимагати документи про походження. "Яке у тебе походження?" – "Контракт з латвійською компанією, тобто походження Латвія". – "Добре, заїжджай". І бездіяльність уряду з цього приводу насторожує, тому що всі чиновники знайомі з цією ситуацією.

- Як автогаз з рф потрапляє в Євросоюз та хто його потім завозить в Україну?

- Це місцевий середній та малий бізнес, який купує газ у рф залізницею, вивантажує його до себе у сховища у Латвії, Литві, Польщі та потім автомобільними газовозами вантажить в Україну.

- Як відбувається імпорт російського автогазу в Україну? Його міксують чи постачають в чистому вигляді? Купують наші АЗС чи трейдери?

- Розділяти на трейдерів і АЗС не доцільно, адже все одно цей газ потрапить на АЗС – напряму чи вже буде перекуплений всередині країни кимось, не важливо. Так, його можуть міксувати, а можуть на 100% формувати партію незрозумілим ресурсом. На сьогодні ми бачимо, що є два основні пункти, звідки потрапляє російський автогаз в Україну. Перший – країни Балтії. Другий – Польща. За даними Євростату, увесь імпорт у ту ж Литву – це росія, у Латвію (крім постачань Orlen) – теж росія. Термінали на сході Польщі, звідки відвантажується газ в Україну, теж живляться на 95% російським ресурсом. Після того як здійнявся галас з приводу імпорту підозрілого газу, польські трейдери все більше цього ресурсу відправляють до нас як американський, шведський, взагалі неросійський продукт, а собі лишають російський. Але ми бачимо, що йдеться лише про документи. Адже і ціни на кордоні неадекватно низькі, і пункти відправлення далекі від портів, куди заходить неросійський газ. Щодо Балтії, то там і близько нема тієї кількості неросійського газу, яку вони декларують при відвантаженні до нас.

- "Амік Енерджі" збирається в травні імпортувати пальне з Австрії від компанії OMW. Вона має власні заводи чи теж імпортує російське пальне?

- Це величезний гравець європейського паливного ринку з власними нафтопереробним заводом, зокрема й в Австрії, біля Відня.

- Він настільки великий, що може Україну забезпечувати пальним?

- Україна здатна запропонувати цікаву ціну. Ми, на жаль, не маємо власної переробки, і вимушені диверсифікувати постачання пального і переплачувати за нього.

- PNK Orlen теж значиться у постачальниках автогазу в Україну. За вашими даними, ця компанія постачає в Україну власний автогаз?

- За нашими даними, майже все, що виробляє литовський завод Orlen, реалізується у структурі компанії, в тому числі у Польщі. Якщо він постачає щось в Україну, це теж чітко відстежується. Щобільше, Orlen сам відчуває дефіцит автогазу і докуповує його на ринку.

- Яка цінова вилка на пальне з рф порівняно з іншими країнами?

- Вилочка дуже солодка, від 5 до 7,5 грн на л. Це третина вартості, з цим конкурувати неможливо.

- Чи можемо ми визначити автогаз рф за ціною на наших АЗС?

- Ні. Ті, хто не завозить російський газ і не хоче закривати АЗС, мають торгувати без прибутку, а компанії-імпортери підозрілого ресурсу просто отримують екстрамаржу.

- Є такі компанії, які точно не купують і не реалізують російський автогаз?

- Все відносно. Наскільки я знаю, не купують принципово російський LPG і контролюють сертифікати походження мережі WOG, OKKO, полтавські трейдери "Надежда" та "Автотранс", харківський "Газтрон". Є трейдери, які декларують постачання казахського газу, однак до нього є великі питання.

- Які ризики того, що то насправді не казахський, а російський автогаз?

- Казахський автогаз — це переважно продукт з російського Оренбурга. Казахи виробляють там пальне по давальницькій схемі: на завод "Газпрому" завозять сировину, переробляють її, щось повертають в Казахстан, інший газ прямо звідти експортують в країни Балтії чи в Польщу з казахстанськими документами. Газ, що ніколи не бував у Казахстані, вироблений на російському заводі, реалізований російським трейдером, перевезений в російських вагонах… Це вже треба по совісті вирішувати, наскільки він казахський. Той самий Євростат його бачить як російський.

"Російське дизпальне може потрапляти в Україну з Туреччини, Єгипту, Грузії"

- Ви говорили, що по дизелю теж тривожна ситуація. Поясніть, будь ласка.

- Російське дизпальне може потрапляти в Україну з Туреччини, Єгипту, Грузії. За даними морських перевізників і митних органів тих країн, саме вони купують величезні обсяги російського дизелю. Ці країни не приєдналися до європейського ембарго, тому у них це не заборонено. В Європі таким виключенням є Болгарія. Вона до 2024 року може напряму купувати російський дизель, і теоретично, після переробки, в тому числі й "на папері", продавати його в Україну. Втім, у дизеля немає такої різниці у ціні, як в автогазі. Якщо автогаз рф має різницю мінус 250-300 доларів на тонні у порівнянні з аналогами, то різниця дизелю з рф з іншим — 50-70 доларів на тонні в порту. Та часом є кричущі непрямі ознаки. Наприклад, звідки може взятися арктичний дизель у Єгипті? Та ще й у порту, куди масово прибувають танкери з Новоросійська. Тут все ясно. Взагалі, просочування російського дизелю морем треба дуже моніторити, адже Туреччина, Єгипет та інші країни Африки, я певен, будуть нарощувати імпорт із росії, а потім, я певен, намагатимуться реалізувати це пальне в тому числі на заборонені території. І якщо до європейських сертифікатів походження є якась довіра, то до тих же турецьких та єгипетських – немає.

- Відомо, хто заводить російський дизель в Україну? Можливо, ті самі компанії, що і російський газ?

- Ні. Навіть вони так не ризикують. То дуже великий "зашквар". По дизелю все складніше – пальне може змішуватися у портах, цінова різниця менше. Не факт, що воно продається на АЗС. У нас багато його промислового споживання. Це раз. По друге – привіз його трейдер "Рога і копита", воно автовозами роз’їхалось по країні, й все! Поки автоцистерна доїхала до заправки, пальне може тричі змінити власника. Тому дуже важко довести, що дизель на заправці саме російський.

- Як протидіяти постачанню російського пального?

- Є міжнародні стандарти визначення походження. І є авторитетні емітенти, які ці документи видають, державні органи країн. Наприклад, в Україні це Торгово-промислова палата. Потрібна повна заборона постачання пального морем з країн і портів, по яких ми маємо інформацію, що вони купують російські нафтопродукти. По дизелю — це Туреччина, Єгипет, Грузія, Болгарія. В ці країни стабільно заходить російський дизель у великих обсягах. Варто було б пускати в Україну лише дизель конкретного виробника, а мікси з виданим за невідомих обставин сертифікатом походження забороняти. Якщо це Туреччина, і в імпортера є контракт з турецьким заводом – це одна справа. Але якщо це баняк на узбережжі, до якого заливають все підряд, з рф в тому числі, треба таке виявляти й чистити нашу імпортну корзину.

- Хто в уряді на боці захисту ринку від російського пального?

- Всі все розуміють, але бояться. Урядовці дуже обпеклися об кризу з пальним, яка була на початку вторгнення рф в Україну в лютому 2022 року, коли всі потерпали від відсутності пального. Ці шрами ще не загоїлись.

- Тобто бояться дефіциту пального, якщо відрубати російські поставки?

- Я так розумію, урядовці бояться вистрелити собі в ногу. Ці рішення мають бути виваженими. По-перше, можна спровокувати кризу. А по-друге, можна встановити неефективні бар’єри, поруч з якими знайдеться дірка, куди постачатиметься російське пальне, а потім це перетвориться на річку. Втім, я вважаю, що треба з чогось починати, причому вже давно.