Висвітлення української тематики в медіа різних країн Європи має свою специфіку,

Львівський медіафорум дослідив висвітлення української тематики у ЗМІ Франції, Німеччини, Італії, Угорщини та Латвії.

Засоби масової інформації Франції, Німеччини, Угорщини, Латвії та Італії мають певні відмінності в підходах до висвітлення української тематики. В усіх цих країнах, меншою чи більшою мірою, присутні проросійські наративи в інформпросторі, хоча медійники й розуміють, що Росія є агресором.

Такого висновку дійшли автори дослідження «Протидія наративам російської пропаганди про Україну в західних медіа», проведеного Львівським медіафорумом у грудні 2022-го — березні 2023 року.

Як з’ясували дослідники, у Франції медіа намагаються дотримуватись «балансу», надаючи слово російським політикам і псевдоекспертам-пропагандистам. Зокрема, під час опитування французькі медійники розповіли, що запрошують для коментарів російських посадовців, зокрема спікера російського посольства у Франції Олександра Макогонова та віцеспікера Держдуми Росії Петра Толстого.

«Ми знаємо, що стикнемося із пропагандою, але важливо показувати з аргументами, що вони маніпулюють», — вважають представники французьких медіа.

За словами дослідників, людей, здатних говорити французькою від імені України, особливо для участі в телеефірах, бракує. Уявлення багатьох французьких медіа про події у Східній Європі сформували кореспонденти, які працювали в Росії.

Водночас значна частина суспільної дискусії у Франції відбувається у твіттері, де українська позиція представлена мало. Попри те що російське іномовлення Russia Today і Sputnik заблоковане тут через санкції ЄС, тут з’явилось нове проросійське видання Omerta.

Також дослідники відзначили дієвість російської «м’якої сили» у сферах економіки та культурної дипломатії, яка доповнює пропаганду.

Опитані дослідниками німецькі медійники підтвердили вплив російської пропаганди в країні, зокрема навели приклади закликів німецьких проросійських інтелектуалів примусити Україну до миру.

Водночас німецькі кореспонденти часто бувають в Україні, в тому числі в зоні бойових дій, і контактують з місцевими експертами, речниками та журналістами; багато уваги приділяють військовій допомозі Україні та українським біженцям.

Про Україну в німецьких медіа часто говорять як про корумповану державу, не враховуючи прогресу в цій сфері за останні роки. Ситуацію з російською православною церквою подають як утиски. У суспільстві поширені уявлення про «велику російську культуру», не пов’язану з режимом Путіна, й про особливу роль Росії у перемозі над нацизмом.

Утім, нав’язувані російською пропагандою побоювання, що німці не зможуть жити без російських енергоносіїв, не справдились, тож тепер суспільство сприймає антиросійські санкції з меншою пересторогою.

Медіа Італії, за даними дослідження, зосереджені на внутрішніх проблемах своєї країни. Про Україну пишуть переважно прив’язуючи до місцевих інтересів, або повідомляють найгарячіші новини. Італійських кореспондентів, за аналізом експертів, в нашій країні порівняно мало, тож місцевим медіа бракує актуальної інформації про українські справи.

В Італії до «миру за будь-яку ціну» закликають представники бізнесу, який втратив доходи через антиросійські санкції. У медіа лунає проросійська риторика політиків, які намагаються «примирити» Україну з Росією. Окупація Криму та деяких областей України Росією інколи подають як «самовизначення» жителів цих територій, порівнюючи регіони з Південним Тіролем.

В Угорщині, за словами дослідників, влада прямо чи опосередковано контролює більшість медіа і просуває в них думку, що держава не має бути «втягнута у війну» і відмовлятись від співпраці з Росією заради підтримки України.

Типовою тут є антизахідна риторика і твердження про недієвість антиросійських санкцій. Багато таких наративів лунає у громадських медіа, які фактично провладні, а незалежні медіа не можуть збалансувати цього дискурсу.

Також в країні поширюється дезінформація про становище угорської меншини в Україні, зокрема про «мовні утиски» та нібито вибіркову масову мобілізацію етнічних угорців до Збройних сил. Попри сусідство місцевому медійному й експертному середовищу бракує інформації про Україну, наголошується у дослідженні.

«Ми діємо, на жаль, як союзники Росії. Вони дуже здібні у багатошаровому поширенні пропаганди, спрямованої на різні рівні угорського суспільства, з різним рівнем IQ для різних рівнів аудиторій, яким вони поширюють ці повідомлення», — сказав під час опитування один з угорських медійників.

У Латвії, з одного боку, в медіапросторі є потужні російські впливи (приблизно 40 % населення — російськомовні), з іншого — Україну дуже підтримує влада і суспільство.

Місцевий громадський мовник багато уваги приділяє ситуації в Україні і залучає українських журналістів. Утім, тут діє мовний бар’єр — медіа обирають українських експертів, які спілкуються російською, й іноді надають перевагу людям, які не є неупередженими й виступають як політики — Дмитро Гордон, Олексій Арестович та інші.

Однак проросійські наративи потрапляють у латвійські медіа, бо ті користуються російськими джерелами. Водночас національний регулятор бореться за очищення медіапростору від проросійської пропаганди, зокрема позбавивши ліцензії канал «Дождь».

Деякі організації намагаються «мирити» українських біженців і російських іммігрантів, запрошуючи до участі у спільних програмах.

Поширені тут і маніпуляції щодо української «русофобії», яка нібито спровокувала Росію, і завеликої шкоди для латвійської економіки через підтримку України.

Визначальною проблемою під час опитування фахівці назвали брак англомовних статей від українських журналістів та медіа або принаймні перекладених статей.

Висвітлення української тематики в медіа різних країн Європи має свою специфіку, — дослідження