Методичка для диктатора: які книги читав Путін перед тим, як розпочати війну

Починаючи із 2012 року Путін став більше часу проводити наодинці з книгами певного спрямування. Путін дуже зацікавився білогвардійським філософом Іваном Ільїним, і чим далі, тим більше російський президент став поринати в тексти авторів, чиї погляди схожі на Ільїна. Про це йдеться у розслідуванні журналіста Іллі Жегулєва, яке опублікувало видання «Верстка».

Серед близьких до Кремля людей почали з'являтися розмови, що Путін усе частіше сидить у архівах. Для нього навіть створили спеціальну робочу групу в адміністрації президента, яка підбирала йому книги та потрібні сторінки на задану тему, розповідає колишній кремлівський політтехнолог.

До смаку Путіна припав релігійний філософ початку XX століття Василь Розанов. Останній був критично налаштований проти лібералів та інтелігенції. Письменник Ільїн взагалі не відчував жодного піетету до України як до самостійної держави. 

Цитати з промов Ільїна, Розанова та інших імперськи налаштованих авторів, зокрема сучасних, проскакували у промовах Путіна. Знайомий з творчістю російських націоналістів технолог, який раніше працював на Кремль, постійно помічав у промовах російського президента вплив поміркованого російського націоналіста Костянтина Крилова, автора статті про те, чому росіян все кривдять, і навіть Дмитра Галковського, який бачить витоки всіх російських бунтів в іноземному впливі. «Чи не прямими цитатами з них говорити став», – дивується колишній кремлівський технолог.

Цитати улюблених філософів Путіна про Україну  (мовою оригіналу – Главком)

Іван Ільїн «Малороссы суть ветвь единого, славянороссийского народа. Эта ветвь не имеет причин враждовать с другими ветвями того же народа и отделяться в отдельное государство»

Промова Ільїна у зборах З'їзду білих організацій, Румунія серпень-вересень 1938 року.

«Самостоятельная Украина неизбежно и быстро превратится в германскую колонию, и мы будем взяты немцами в клещи – с востока и с запада».

«И тем не менее мы должны быть готовы к тому, что расчленители России попытаются провести свой враждебный и нелепый опыт даже и в послебольшевистском хаосе, обманно выдавая его за высшее торжество «свободы», «демократии» и «федерализма» – российским народам и племенам на погибель, авантюристам, жаждущим политической карьеры, на «процветание», врагам России на торжество».

«Чтобы наглядно вообразить Россию в состоянии этого длительного безумия, достаточно представить себе судьбу «Самостийной Украины». Этому «государству» придётся прежде всего создать новую оборонительную линию от Овруча до Курска и далее через Харьков на Бахмут и Мариуполь. Соответственно, должны будут «ощетиниться» фронтом против Украины и Великороссия, и Донское Войско. Оба соседних государства будут знать, что Украина опирается на Германию и является её сателлитом; и что в случае новой войны между Германией и Россией немецкое наступление пойдёт с самого начала от Курска на Москву, от Харькова на Волгу и от Бахмута и Мариуполя на Кавказ».

Стаття «Что сулит миру расчленение России», 1948 рік

Василь Розанов

«Итак, украинцы клевещут на общерусский язык; малороссы отлично его понимают, когда говорят с ними о предмете, не выходящем за пределы их понимания. Вот истину должен я сказать всё, что хохломаны выдумали (курс, в письме) сейчас такой, якобы, малорусский язык, что я, природный малоросс, не могу и 10 строчек прочесть малороссийской газеты «Рада», чтобы «ихний» новый язык не послать к дьяволу. Ничего не могу разобрать, о чём газета толкует. Словом, «украинский» нынешний язык для истинных малороссов непонятен: это не язык Тараса Григорьевича Шевченко, Котляревского и Квитко-Основьяненко, который ясен, понятен и простому мужику, и интеллигенту, а такой, какого еще никогда не было на свете. Это язык нарочито придуман, дабы разъединить русских людей, т. е. расколоть их на две половины, и чтобы, таким образом, каждая из них враждовала одна с другой. Для инородцев наших и заграничных, как-то: немцев, поляков, жидов, – ничего нет милее этой «выдумки нового украинского языка». Правительству следует стать на страже и не допускать в школе народной, в пределах Малороссии, пропагандировать этот «уродский» язык.

В. Розанов. «Голос малоросса о неомалороссах», видання Новое Время, 1914 рік

Читайте також:  Путін масово звільняє військових командирів – ISW