Микита Потураєв про ініціативу криміналізації використання анонімних акаунтів у соцмережах: Ймовірність ухвалення законопроекту близька до нуля

Микита Потураєв: Ми навіть не збиралися його розглядати найближчим часом на комітеті, адже маємо значно серйозніші пріоритети.

Голова комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв у коментарі «Детектору медіа» заявив, що імовірність ухвалення законопроекту, який запроваджує покарання за недостовірну інформацію, розміщувану в анонімних акаунтах у соцмережах, дорівнює абсолютному нулю.

Відповідний законопроєкт № 9223 від 19 квітня 2023 року опублікований на сайті парламенту. Як зазначено в пояснювальній записці, законопроєкт розробили задля захисту національної безпеки та інтересів України в інформаційній сфері.

Один з ініціаторів законопроекту Георгій Мазурашу у коментарі «ДМ» заявив, що головною метою документу є «боротьба проти ботоферм та фейкових проектів, які поширюють неправдиву інформацію».

«ДМ» запитав Микиту Потураєва про ймовірність ухвалення законопроекту, про те, чи може ініціатива виглядати як криміналізація онлайн-критики уряду, та про те, чи виправдана можлива криміналізація використання анонімних акаунтів у соцмережах.

Наводимо відповідь нардепа на поставлені питання:

1) Вважаю імовірність прийняття цього законопроекту близькою до абсолютного нуля. Ми навіть не збиралися його розглядати найближчим часом на комітеті, адже маємо значно серйозніші пріоритети. Але зважаючи на надмірну (як для одного з чисельних текстів, які, взагалі-то, десятками зʼявляються у Раді без жодних подальших наслідків) увагу суспільства, і навіть наших міжнародних партнерів до цієї дуже і дуже суперечливої ініціативи, ми розглянемо її на найближчому (відповідно до термінів розгляду) засіданні комітету. Майже на 100% впевнений, що наша оцінка буде негативною, тож реальних шансів потрапити на розгляд Верховної Ради України цей законопроект, фактично, не має. Відповідно й імовірність його прийняття — химерична.

2) Ця ініціатива є рівно тим, чим здається — можливістю суттєво обмежити свободу слова і медіа в Україні, і заблокувати критику влади. Саме тому я і переконаний у відсутності будь-якої підтримки цього законопроекту як серед членів нашого комітету, так і серед народних депутатів в цілому. Відсутність чітких критеріїв, які згідно з європейською законодавчою та правовою практикою мають бути завжди визначені максимально конкретно і вичерпно — це півбіди. Головне — це сама «заборонна» філософія законопроекту, яка є абсолютно не прийнятною для України та українців, які сьогодні боронять як власні і національні, так і загальнолюдські фундаментальні права і свободи.

3) Ось це питання є тут найбільш цікавим. Проблему деструктивного впливу анонімної інформації на суспільство і демократію зараз починають обговорювати на Заході достатньо серйозно. Це може здатися українській аудиторії досить дивним, але європейські суспільства у своїй історії вже стикалися з насправді руйнівними наслідками масового поширення анонімної інформації. Наприклад, в Англії у кінці XVI — першій половині ХVII століть вирували «памфлетні війни». Розповсюдження і здешевлення друкарських технологій зробили можливим масове тиражування анонімних листівок, написаних такою «мовою ненависті», та переповнених такими спотвореними, або просто вигаданими фактами, що їм би позаздрили багато сучасних дописувачів соціальних мереж. На жаль, наслідки виходили далеко за межі руйнування репутацій «памфлетні війни» призводили до масових заворушень з численними людськими жертвами. Усвідомлення англійським суспільством небезпеки від анонімної масової інформації, яка створювала реальні ризики для національної безпеки, призвело, між іншим, до зростання довіри до перших газет і журналістів — адже вони брали на себе особисту відповідальність за правдивість історій, про які розповідали своїм співгромадянам. Я особисто вважаю, що цивілізований світ має прийти до де-анонімізації соціальних мереж, щонайменше. Це аж ніяк не загрожує свободі слова, але поверне у Інтернет особисту відповідальність з свої слова. І, безумовно, це витверезить багатьох від відчуття безкарності брехні, насолоди від безкарної ненависті, і стане на заваді свідомим ворогам демократії. Але цивілізований і демократичний світ, невідʼємною частиною якого є Україна, має це зробити, по-перше — зважено і відповідально, а по-друге — разом.