Хто підштовхнув Путіна до війни та яка насправді роль Медведчука: розслідування

Президент Росії Володимир Путін ухвалив рішення про війну з Україною наприкінці лютого-початку березня 2021 року, стверджують джерела, близькі до російського керівництва. Про це йдеться у розслідуванні журналіста Іллі Жегулєва, яке опублікувало видання «Верстка».

«Роль» Ковальчука

На думку Жегулєва, «вирішальну роль» у тому, що президент РФ ухвалив рішення розпочати вторгнення, зіграв його друг, бізнесмен Юрій Ковальчук. З березня 2020 року вони годинами розмовляли про конфлікт із Заходом та історію Росії, писав The Wall Street Journal. Це підтверджують і близькі до диктатора джерела: «Путін у цей момент був обмежений у спілкуванні з адекватними людьми. Він намагався не зустрічатися ні з ким, а якщо зустрічався, за 14 днів карантину люди настільки озвіряли, що нормальна розмова не складалася. До того ж зустріч на відстані 15 метрів не передбачає довірчого спілкування». 

Саме Ковальчук переконав Путіна, що Європа розділена протиріччями і зараз найкращий час для швидкої операції, каже джерело, близьке до Кремля.

Остання крапля – Медведчук

У лютому 2021 року Україна провела спецоперацію, метою якої було нейтралізувати Медведчука. Санкції стосувалися телеканалів «112 Україна», NewsOne, ZIK та їхнього власника, соратника Медведчука Козака. Каналам заборонили мовлення. 

Санкції торкнулися й особисто Медведчука, якого разом із дружиною включили до списку розслідування СБУ щодо фінансування тероризму. 11 березня 2021 року СБУ та податкова служба провели спецоперацію на об'єктах мережі автозаправок Glusco, які також пов'язують із родиною Медведчука.

Три джерела в оточенні російського президента підтвердили, що саме ця історія зі знищенням інформаційного ресурсу Медведчука і тим, що його почали «кошмарити», стала останньою краплею у прийнятті Путіним рішення щодо підготовки до військової операції. До інструментів «м'якої сили» у Кремлі вирішили більше не вдаватися.

«Наїзд, коли у нього відібрали телебачення і партію стали фігачити, – це пряме сильно завело Путіна, – розповідає один із давніх знайомих російського президента. – Він сприйняв це як особистий випад», – стверджує джерело близьке до Путіна.

На рішення Путіна вплинув і сам Медведчук, який регулярно розповідав російському президентові про велику підтримку його особисто та проросійські настрої в Україні. «Він розповідав казки, освоював ці гроші, які йому платили за організацію політичного спротиву, і не вірив, що хтось колись перевірить, – згадує джерело, близьке до адміністрації президента. — Розповідав про лояльність території, тупо вводячи в оману Путіна». У Кремлі не стали ставити під сумнів слова Медведчука. «Замість того, щоб зробити висновки про адекватність отриманої інформації, проаналізувати і побачити очевидну картину, що на них тут не чекають, образа і злість застелили їм очі», – розводить руками український політичний радник Харебін. 

Бажання швидкої перемоги

Рішення про підготовку було ухвалено наприкінці лютого – на початку березня 2021 року, за рік до війни. Вже у квітні біля кордонів України відбулися перші загрозливі навчання.  Сама підготовка проходила в найсуворішій секретності, проте вже з літа розмови про можливу війну стали спільним місцем серед людей, близьких до Кремля. 12 липня сайт Кремля опублікував статтю Путіна «Про історичну єдність росіян та українців». За даними «Верстки», стаття змінювалася багато разів, і в одному з варіантів була пряма загроза можливості розпочати військову операцію. Але в остаточний варіант загроза не потрапила.

У доповіді британського Об'єднаного королівського інституту з дослідження питань безпеки та оборони (RUSI), що вийшла 29 березня 2023 року, йдеться, що ФСБ почала готуватися до окупації України з липня 2021 року. Для цього 9 управління Департаменту оперативної інформації перетворилося на повноцінний відділ, а штат його збільшився з двох десятків співробітників до більш ніж 200 осіб. Співробітників навіть поділили по областях України, окремі люди займалися питаннями, пов'язаними з українським парламентом, окремі – критичною інфраструктурою.

Інше джерело розповідає, що у грудні, за три місяці до війни, вже обговорювали, як ділитимуть Україну між великими корпораціями. За розвиток кожного регіону за задумом мала відповідати одна з державних або близьких до Кремля приватних корпорацій. За тиждень до вторгнення збиралася впливова закрита експертна Рада із зовнішньої та оборонної політики, близька до МЗС, де наближений до Кремля політолог прямо говорив, що протягом найближчого тижня розпочнеться спецоперація щодо зміни режиму в Києві, яка триватиме зовсім недовго.

Прості підрахунки свідчать, що до довгої війни не готувалися. «Країну чисельністю 44 мільйони людей неможливо захопити військом у 160 000 осіб , – дивується джерело, близьке до політичного крила адміністрації президента.

Міністр оборони Сергій Шойгу не сперечався, а навіть зрадів рішенню Путіна. «Він не розумів, у якому стані армія, і йому було цікаво. Він повірив у те, що Путін знає щось, чого він не знає, і справді думав, що буде щось не серйозніше за анексію Криму», – розповідає один із старих приятелів Путіна. Інші еліти були поставлені перед фактом вже в день вторгнення.