Чорні дні чорної металургії. Коли та як зможе відродитися провідна галузь України – прогнози

Бої у Маріуполі, що вкрили славою бійців полку спеціального призначення "Азов", як і бої на всьому індустріальному південному сході України, завдали колосального удару по галузі, яка у 2021 році була лідером українського експорту. Руйнування, завдані окупантами в Запорізькій та Донецькій областях, завдали і продовжують завдавати нищівних ударів чорній металургії.

"Телеграф" вирішив розібратися, які збитки від війни отримала чорна металургія України і чи має шанс знову "піднятися".

Ціна війни для експорту – майже 9 мільярдів доларів

За підсумками 2021 року чорні метали та інша продукція галузі стали лідером з українського експорту – на неї припали 13,9 млрд дол. із загального обсягу у 68,4 млрд дол., зернові йшли на другому місці з обсягом доходу у 12,34 млрд дол. Щоправда, спільно з іншою продукцією агросектор залишався лідером експорту.

Військовий 2022 рік все радикально змінив. За даними Міністерства економіки України експорт залізняку, а також напівфабрикатів зі сталі та гарячого прокату приніс лише 5 млрд дол. Продаж однієї ж кукурудзи – майже 6 млрд дол.

При цьому залізної руди вдалося продати на 46% менше, а напівфабрикатів та прокату гарячого катання – на 72% ніж у 2021-му році.

Найгірший же період для експорту гірничо-металургійного комплексу України розпочався у жовтні, коли почалися регулярні масовані ракетні обстріли інфраструктури. Це призвело до проблем як у виробництві, так і відвантаження продукції.

Виробництво впало втричі

Але щоб експортувати товар, його спершу треба зробити. І тут справи у металургів йдуть не найкращим чином. Так, за даними об’єднання підприємств металургійної галузі України "Укрметалургпром", у січні-березні 2023 року виробництво чавуну, сталі та прокату галуззю впало втричі порівняно з тим же періодом 2022-го:

• чавуну — 1,20 млн т (34,3% щодо січня-березня 2022 р.);
• сталі — 1,24 млн т (33,8%);
• прокату — 1,03 млн т (32,1%).

За 2022 рік основні виробники продукції чорної металургії відзвітували про падіння випуску продукції на 70-75%.

Так група "Метінвест" повідомила про падіння виробництва сталі на 69% (з 9,5 млн до 2,5 млн тонн) та залізорудної сировини на 66% (з 31,3 млн тонн до 10,7 млн). А "АрселлорМіттал Кривий Ріг" заявила про середнє завантаження виробничих потужностей у 2022-му році в 20-25%.

Таке падіння виробники пояснюють повномасштабною війною, що обмежила експортні можливості та зниження обсягів енергопостачання.

Якщо зробити можна, то як вивезти?

Однією з найсерйозніших проблем для виробників стало обмеження транспортних можливостей, адже колись експорт йшов великими партіями найдешевшим — морським транспортом. З початком війни цей шлях відкритий тільки для продукції українського АПК.

Вимушеною альтернативою став залізничний транспорт, який не готовий до нової місії – не було вагонів через різну ширину колії в Україні та Європі, мало вантажних потужностей на кордоні, не вистачало пропускної можливості на прикордонних переходах. Зрештою, був відсутній зв’язок та інтеграція між українськими та європейськими перевізниками.

У результаті "Укрзалізниця" перевезла своїми вагонами майже на 46 млн тонн руди менше ніж у 2021-му (мінус 59,2%), і на 57,8% менше за чорні метали. Щоправда, вдалося на 12,4% наростити експортні постачання залізничного транспорту.

Хоча міністр економіки України Юлія Свириденко на Всесвітньому економічному форумі в Давосі (Швейцарія) заявила, що Україна хоче розпочати експорт металів у рамках "зернової угоди", наразі це залишається лише добрим побажанням.

Війни за металобрухт та пільги для Ахметова – як галузь намагається вийти з кризи

Виробники намагаються вийти із ситуації різними шляхами. Так, однією з них може стати заборона експорту металобрухту за кордон, щоб забезпечити цією стратегічною сировиною підприємства та забезпечить роботою півмільйона українців.

За прогнозами президента "Укрметалургпрому" Олександра Каленкова за зростанням темпів експорту цієї сировини до кінця року за кордон може піти до 400 тисяч тонн брухту з 1 млн тонн, що збираються на рік, що неприйнятно.

"Одна тонна металобрухту, перероблена на сталь, дає до бюджету в 10 разів більше, ніж експортне мито до ЄС – близько $300 за тонну. Тому питання, експортувати сировину або залишати її в країні для перероблювання, взагалі не має стояти – вигода очевидна", – резюмує він.

У компаній, які займаються постачанням металобрухту на внутрішній та зовнішній ринки, свій погляд на ситуацію.

"В Україні ціна металобрухту 200-220 євро за тонну, в країнах ЄС – не менше 400, звичайно експорт зростатиме. При цьому вже з 7 квітня багато підприємств-виробників стали знижувати або перестають купувати брухт, тобто він їм не потрібен, металобрухт достатньо, адже "Азовсталь" та меткомбінат імені Ілліча в Маріуполі споживали до 40% всього брухту, а зараз вони зруйновані і не працюють. Результат — на ринку надлишок брухту в 90 тисяч тонн", — повідомив один з учасників ринку металобрухту.

Іншим шляхом пішли виробники залызної руди і сталі у грудні 2022-го року – тоді у Верховній Раді було зареєстровано законопроект №8998, яким у тому числі пропонувалося скасувати рентні платежі за видобуток залізняку для виробництва сталі.

Як підрахував "Телеграф", Рінат Ахметов, який видобуває більш ніж половина залізної руди в Україні і виробляє левову частку металів,може заощадити близько 50 млн дол.

Надія на залізну руду?

Взагалі саме залізна руда може стати тією сходинкою, з якої почнеться відновлення української металургії, адже з нею Україні пощастило двічі:

- у країні знаходиться не менше 80 родовищ, які несуть у собі близько 20% її світових запасів;

- більшу частину цих родовищ зосереджено у Криворізькому та Кременчуцькому залізорудному басейнах, що знаходяться у Дніпропетровській та Полтавській областях, мало зруйнованих війною.

В результаті експорт руди з початку року зростає, у січні він зріс на 21% — до 927 тисяч тонн на 110 млн дол., і став причиною зростання черг вагонів із нею на кордоні з ЄС.

Металургія у нинішньому вигляді вже не воскресне, але може дати майбутнє новітній галузі

Щодо прогнозів по українській металургії, то вони дещо відрізняються. Наприклад, хтось бачить їх у зростанні обсягів видобутку та експорту залізної руди, голова "Укрметалургпрому" Олександр Каленков сподівається на зростання попиту на метал після війни.

Економічний експерт Олексій Кущ вважає, що у своєму довоєнному вигляді українська металургія вже не відновиться.

"Відновлення таких металургійних гігантів як "Азовсталь" або комбінат імені Ілліча — неможливий навіть найближчим часом після війни, це вимагатиме багато коштів. Нарощування видобутку та експорту руди обмежують логістичні проблеми, пов’язані із закритими портами. Думаю, саме час для держави вибрати та підтримати нову концепцію розвитку галузі", — пояснив експерт "Телеграфу".

За його словами, було б найкращим виходом розробити державну програму зі створення промислових платформ на базі українських АЕС, які б виробляли металомістку продукцію з високою доданою вартістю.

"Оскільки можливості металургії знизилися і залишатимуться такими ще досить тривалий час, можна використати дешеву атомну енергію та напівфабрикати металу, які ми не можемо вивезти морем, для створення більш дорогої продукції на експорт. Тим самим буде знайдено збут для металу всередині країни та дано поштовх для розвитку підприємств іншого типу, здатних приносити великі експортні доходи", — наголошує експерт.

Щоправда, Олексій Кущ підкреслює, що така трансформація галузі неможлива без підтримки держави та чіткої програми, але все ж таки більш реальна ніж повне відновлення галузі до довоєнного рівня.

Тим часом провідний гравець металургійної галузі України Рінат Ахметов сподівається відшкодувати свої збитки, завдані російським вторгненням через міжнародний суд.