Зеленський та Сі просто поговорили? Що означає китайська гра навколо російсько-української війни

У середу, 26 квітня, лідер Китайської Народної Республіки (КНР) Сі Цзіньпін та президент України Володимир Зеленський провели першу телефонну розмову від початку повномасштабної війни у нашій країні.

Вже відомо, що Китай направить свого представника з візитом до України та інших країн для консультацій щодо врегулювання російсько-української війни. А Україна нарешті призначила посла в КНР.

Експерти розповіли "Телеграфу", чому Київ та Пекін намацують точки дотику саме зараз, а також – чи є шанс на припинення війни за допомогою КНР.

Китай грає у свою гру

Ексдипломат, політичний експерт, замкомандира роти добровольчого формування Бориспільської місцевої територіальної громади №1 Вадим Трюхан вважає позитивом те, що нарешті відбулася телефонна розмова між лідерами України та Китаю. Розмова, про необхідність якої так багато говорили останнім часом.

"У контактах на вищому рівні пауза явно затягнулася, — зазначає він. — Виникали сумніви щодо того, чи є шанси у так званого "стратегічного партнерства", закріпленого між Києвом та Пекіном двосторонніми домовленостями ще у 2013 році. Водночас зараз ми бачимо лише початок довгого шляху до взаєморозуміння між Україною та Китаєм, адже позиції сторін зараз настільки відрізняються, що навіть загальна оцінка ситуації, що склалася внаслідок агресії росії проти нашої країни, виглядає утопічно".

Втім, продовжує експерт, уже той факт, що КНР надішле спецпредставника в Україну для проведення консультацій, вивчення ситуації на місці, свідчить про те, що Китай зацікавлений у тому, щоб розібратися, що відбувається. І, швидше за все, в КНР, нарешті, зрозуміли, що інформації з одного джерела (з москви) явно замало повної картини.

"На мій погляд, у Китаю немає шансів стати посередником між Україною та росії. Занадто Китай заангажований. Занадто у нього серйозні геополітичні розрахунки саме на росію. КНР не розглядає її як конкурента. Навіть Європу в такій якості не розглядає. Лише – США. І ця конкурентна боротьба може на якомусь етапі перейти у відкриту війну в Тихоокеанському регіоні, — попереджає Вадим Трюхан. — Зокрема, у битву за Тайвань, який США де-юре, публічно, політично, зобов’язалися захищати. І який Китай має намір повернути в своє Конституційне поле".

А для боротьби з США, для їхнього ослаблення, китайцям потрібні союзники. І росія – чудовий кандидат на таку роль, пояснює ексдипломат. Адже вона відволікає увагу, ресурси США своєю агресією проти України та Заходу загалом.

"Відповідно, Китаю вигідно, щоби все тривало, як є. Щоб росія, як мінімум, не програла в цій війні. Тим часом вже узгоджується двопартійний проєкт резолюції Конгресу США, де перемога України над росією позначається як повернення до міжнародно визнаних кордонів на 1991 рік, покарання росії, виплати нею репарацій. На що росія, зрозуміло, не погодиться добровільно", – зазначає експерт.

На його думку, дзвінок Сі до Зеленського саме зараз відбувся не випадково. І москва, і Пекін явно не хочуть російського розгрому на полі бою, що стане можливим у разі успішного контрнаступу ЗСУ. Крім того, ставки у грі підняли всі. І Захід, обіцяючи нам більше підтримки, озброєнь тощо. І росія, включивши ядерний шантаж. І сам Китай.

"Явно не просто так недавно посол КНР у Франції, точно не з власної ініціативи, а за завданням Пекіна, закинув "пробну кулю" в публічний простір, заявивши, що Китай сумнівається в легітимності суверенітету та незалежності всіх держав, що були раніше республіками СРСР.

На цьому тлі Сі було вигідно проявити себе як миротворцем і великим геополітичним гравцем. Але насамперед Китай грає у свою гру. І нам слід бути гранично обережними ", – констатує Вадим Трюхан.

Пріоритет режиму КНР – виграти час

Повномасштабна агресія росії проти України, окрім очевидної нам реакції країн Заходу, також викликала другорядну реакцію – звернула увагу урядів низки країн на амбіції Китаю. На це вказує експерт зі Східної Азії – Олексій Живора.

"Якщо раніше голоси про китайську загрозу були поодинокими, то тепер перспектива збройної конфронтації з Пекіном сприймається серйозно, — підкреслює він. — Таким чином, Москва надала ведмежу послугу останньому. Нещодавно вся повнота влади в КНР була зосереджена в руках Сі Цзіньпіня, який відверто заявляє про наміри захопити, у тому числі й збройним шляхом, демократичний Тайвань. Але надмірна та невчасна увага з боку західних країн позбавила КНР ефекту раптовості, – пояснює експерт. – І тепер китайська влада, схоже, схиляється до, як мінімум, середньострокових "перегонів озброєння". Швидше за все, у Пекіні вважають, що альянси між такими країнами як Австралія, Великобританія та США (AUKUS), а також двосторонні відносини США з Японією, Південною Кореєю та Філіппінами не витримають випробування часом. Китай очікує, що це створить вікно можливостей для експансії в регіоні. Тому й відійшов від багаторічної практики прив'язки зростання ВВП до витрат на збройні сили".

З огляду на це, зазначає Олексій Живора, Китай не має реальних пріоритетів чи очікувань від російсько-української війни.

"Пріоритет режиму КНР – виграти час на розвиток збройних сил, а особливо їх військово-морської компоненти. Тому Пекін використовуватиме будь-які способи для "заспокоєння" демократично обраних лідерів західного світу, усвідомлюючи тимчасовість будь-якого порядку денного в цих країнах. Крім недавнього візиту президента Франції у КНР ці способи також включають загравання з посередництвом у нашій війні. Відповідно очікувати будь-яких реальних зрушень не варто, тому що це спроба створити хоча б і тимчасовий, але позитивний образ тоталітарного режиму", – упевнений експерт.