«ГолосUA»: після початку війни сайт дружини Симоненка продовжує публікувати російську пропаганду

22 лютого 2022 року на ютуб-каналі «ГолосUA» вийшло останнє відео: в пресцентрі видання власниця «Голосу» Оксана Ващенко розмовляла з політтехнологом Андрієм Єрмолаєвим. Під час інтерв’ю Єромолаєв заявив, що в Україні секретно ведеться розробка ядерної зброї, і тому Путін визнав так звані «ЛНР» і «ДНР».  І що Зеленський через свої амбіції провокує Росію, а також запропонував «побудувати нові стосунки з частково визнаними республіками».

Після цього ютуб-канал видання не оновлювався — але весь цей час сайт «ГолосUA» продовжує працювати. Попри те, що команда проєкту, як стверджує колишня головна редакторка видання Вікторія Полушкіна, була відсторонена від роботи, ТОВ «Голос.ЮА» не веде фінансової діяльності, а власниця видання, дружина Петра Симоненка Оксана Ващенко, перебуває за кордоном.

Як розповіла «Детектору медіа» Вікторія Полушкіна, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну сайт працював і «створював проукраїнський контент».

«Я працювала в "Голосі" десять років, і звісно, що у війну ми ввійшли з тією командою, яку я збирала ці десять років. Коли почалася війна, звісно, ми давали проукраїнський контент на підтримку нашої армії, нашої країни, але оскільки інвестор, скажімо так, підтримував росіян і білоруську сторону, то звісно, що в нас виник конфлікт через це, і згодом нас позбавили доступу до сайту», — каже Полушкіна.

Також сайт піддавався DDos-атакам: «Ще до війни до третини нашої аудиторії заходили на сайт за допомогою Яндексу з Росії. Після початку війни доступ до сайту в Росії залишився відкритим і до нас ще більше почали заходити — ми давали проукраїнський контент, об’єктивну картину того, що відбувалося, і трафік з Росії постійно зростав. У нас за півтора місяця було вісім DDos-атак, з якими ми впоралися. Потім нас почали блокувати в Росії».

У той час, за словами Полушкіної, редакція працювала самостійно:  власниця, вона ж генеральна директорка «Голосу» Оксана Ващенко певний час не виходила на зв’язок. Про те, що Ващенко виїхала за кордон, Полушкіна дізналася випадково на початку березня під час спілкування з нею.

«На початку війни вони жили під Києвом, потім, коли почалися бойові дії, вона вийшла на зв’язок із Закарпаття, а потім уже виїхала в Іспанію. Мене про це, звісно, ніхто не поінформував. Коли вона вийшла на зв’язок, то сказала, що збирається закрити сайт. На той момент людям уже два місяці не платили зарплату, оскільки вона не розрахувалася навіть за січень з працівниками й підрядниками. Це досить великі гроші. Я зрозуміла, що їм (Симоненку та Ващенко — «ДМ») терміново потрібно прикрити проукраїнський контент, який ми виставляли, це їм було не на руку. Я сказала, що закривати сайт не буду. Вона намагалася додзвонитися до всіх, ніхто слухавку не зняв — але за тиждень нам заблокували доступ до сайту. Ми не могли вже виставляти новини — напевне, найняли когось в Іспанії».

Після того, як доступ до сайту заблокували, на головній сторінці з’явилося таке повідомлення: «Шановні друзі! У зв’язку зі спробою рейдерського захоплення ІА "Голос" наш сайт деякий час не буде оновлюватися. Ми зробимо все можливе, аби подолати труднощі, що виникли. Сподіваємося на швидку зустріч із вами!». Зараз на сайті цього повідомлення немає.

З 27 березня сайт перестав працювати й не відновлював роботу протягом квітня. На кінець березня, каже Полушкіна, в редакції працювало близько 30 людей — і лише п’ятеро були оформлені в штаті: сама Полушкіна, бухгалтерка, двоє випускових і власниця видання Оксана Ващенко.

Бухгалтерка підприємства Ліна Сидоренко підтвердила в розмові з «Детектором медіа», що працевлаштовані в ТОВ «Голос.ЮА» були лише п’ятеро людей. Ці люди, як стверджує Полушкіна, отримували невелику суму офіційно, решту зарплатні — «в конвертах». Всі інші — 21 особа за штатним розкладом, як  розповідає головна редакторка, — отримували всю зарплату неофіційно. Через це, вважає Полушкіна, працівники редакції навряд чи зможуть відстояти свої права в суді — неможливо довести, що вони взагалі отримували якісь гроші. Тож через втрату доступу до сайту й неможливість працювати редакція — як штатні, так і позаштатні працівники — звільнилися. Точніше, вони просто перестали працювати: як стверджують і Полушкіна, і бухгалтерка ТОВ «Голос.ЮА» Ліна Сидоренко, робота фактично зупинена, але люди, які були в штаті, не звільнені.

«Я так само як і всі, — каже Сидоренко, — вишу в повітрі. Мене попросили зачекати — я чекаю, поки розв'яжуть питання. Я так само хочу звільнитися, хочу влаштуватися на якусь роботу, але зглянулася на обставини й чекаю від керівництва рішення». Вона також додала, що до неї особисто за виплатами ніхто з редакції не звертався, а також порадила «всім охочим» звертатися до керівництва, яке «ні від кого не ховається». При цьому Сидоренко зауважує, що жодної фінансової діяльності підприємство не веде, вона сама не працює та жодних «рухів» по підприємству не бачить.

Полушкіна стверджує, що заяву на звільнення ще у квітні вона передала Сидоренко за посередництвом свого адвоката (заява є в розпорядженні редакції — «ДМ»), але відповіді не отримала. Вона також додає, що одній із випускових, яка була офіційно працевлаштована, запропонували написати заяву на відпустку заднім числом, за свій рахунок. Розмовляти з Ващенко про заборгованість за зарплатами головна редакторка видання теж не бачить сенсу: «Ващенко сказала мені ще під час нашого останнього спілкування, що грошей немає, їм не вистачає на життя, і платити редакції нічим. Але ж кинути редакцію напризволяще в такий час, погодьтеся, не дуже якось».

Тепер п’ятеро людей із тих, хто працював до березня на «Голос.UA», створили власний телеграм-канал «Голос Today» — поки він працює «на ентузіазмі», каже Полушкіна. У каналу 13 тисяч підписників, планують запуск сайту.

Але після нетривалої перерви в травні відновив свою роботу і сайт «Голосу». Стрічка новин оновлюється регулярно, а матеріали в рубриці «публікації», тобто статті — повільно та нерегулярно. Ані Полушкіна, ані Сидоренко не знають, хто оновлює стрічку новин. Сидоренко навіть стверджує, що не знала, що сайт продовжує працювати. Ващенко не відповіла ані на дзвінки, ані на запитання «Детектора медіа».

З сайту також зникли прізвища авторів — раніше вони були підписані. І самі матеріали цікаві: здебільшого, це перекази американських видань на кшталт American Thinker та The Federalist, консервативних, із трампістським нахилом, які поширювали, наприклад, недостовірну інформацію про коронавірус під час пандемії.

Трапляються і переклади з більш відомих видань, наприклад, The Hill, але в перекладі вони отримують дивні нюанси, яких немає в оригіналах. От стаття «Політика США по Україні ось-ось розіб’ється об сувору реальність» із цього видання, передрукована «Голосом ЮА», де на початку зазначається: «Автора издания Hill возмущает то, что американцев заставляют жить в двух мирах. По телевизору говорят о победе Украины, успехе Байдена и единстве НАТО. На самом деле Россия побеждает, а в поведении Байдена проглядывает политическая деменция. Но кто же движет этим все более жалким телом?». Насправді в статті немає згадок про «політичну деменцію», про «жалюгідне тіло», як немає і тверджень про те, що Росія перемагає, хоча текст і критичний до політики Байдена.

Але популярні в російських медіа натяки на вік і стан здоров’я Байдена додали від себе в статтю The Hill не анонімні автори «ГолосUA». Все пояснюється простіше: після відновлення роботи переважна більшість публікацій на сайті «ГолосUA» — це передруки з російського пропагандистського державного ресурсу InoSMI.ru, який входить до складу медіахолдингу «МІА Россия сегодня», що ним керує Дмитро Кисельов. Ті ж самі статті з тими самими заголовками друкують й інші пропагандистські російські ресурси.

Останнім часом  сайт «ГолосUA» також передруковує статті ресурсу «Страна.ua», а іноді навіть бере якісь новини з сайту NewsFront: ось оригінал на NewsFront, а ось — передрук на «ГолосUA».

Усі новини та статті публікують винятково російською — і це, каже Вікторія Полушкіна, практика, який уже декілька років. «Раніше на сайті було дві версії — українськомовна та російськомовна. У нас працювало три перекладачі, оскільки була доволі активна стрічка новин. Але приблизно п’ять років тому порівняли кількість переходів на українськомовну та російськомовну версію і за гугл-аналітикою з'ясували, що на українськомовній версії їх було менше. Ващенко вирішила видалити її».

Це — не єдине порушення закону, яке стосується роботи видання. Ще у 2021 році Окружний адміністративний суд Києва виніс рішення (яке потім підтвердив апеляційний суд у червні 2022 року), що ТОВ «Голос.ЮА», яке є засновником ІА «Голос.ЮА», порушило норми закону про заборону пропаганди тоталітарного комуністичного режиму та комуністичної символіки, та постановив діяльність ТОВ «Голос.ЮА» припинити. Йдеться про випадок, коли «лідер Лівих сил», як називають на сайті «ГолосUA» Петра Симоненка, 9 травня 2020 року привітав аудиторію з «Днем перемоги» на тлі радянського прапора з серпом, молотом і зіркою. Тоді про закриття ТОВ «Голос.ЮА» через порушення закону просив Мін'юст. Попри це, бухгалтерка ТОВ «Голос.ЮА» Ліна Сидоренко запевняє, що жодних процедур банкрутства чи припинення діяльності підприємство зараз не веде — принаймні їй про це невідомо.

«За зверненням СБУ до Мін'юсту була проведена перевірка двох відео, на яких Симоненко виступав на тлі  прапора із забороненими комуністичними символами. Мін'юст після перевірки звернувся до суду з проханням закрити товариство з обмеженою відповідальністю «Голос.ЮА». СБУ було залучено в якості третьої сторони в процес. Суд вирішив, що такі звернення є пропагандою тоталітарних режимів, і закрив підприємство — пізніше апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін. Після рішення суду повинен бути призначений арбітражний керуючий, який займається припиненням роботи товариства, має провести дослідження   фінансово-господарської діяльності. Він визначає, чи є якісь борги по зарплатах або якісь інші, зобов’язує виплатити ці борги. Якщо немає з чого виплачувати, то розпродається майно. Але враховуючи ситуацію в країні, може, не вистачає зараз людей — тому поки до цього не дійшло», — каже  співробітник спецслужб України, знайомий із ситуацією щодо ТОВ «Голос.ЮА», який захотів залишитися анонімним.

Він також додає, що власниця агенції вчинила «максимально некрасиво» зі співробітниками видання, оскільки її заяви про відсутність фінансових можливостей розрахуватися із колективом не відповідають дійсності. Зараз, за даними джерела, Ващенко із Симоненком перебувають за кордоном, в Іспанії.

Вікторія Полушкіна, посилаючись на власні джерела, каже, що у подружжя в цій країні нерухомість: «Мені неодноразово говорили, що у них багато нерухомості в Іспанії. Кожного літа Ващенко виїжджала туди з дітьми на весь сезон, казала мені, що вона там орендувала будиночок або що це робила для неї якась подруга — але виглядає так, наче в них там власне житло». Інформацію про нерухомість і відпочинок сім’ї Симоненко-Ващенко підтверджують і публікації в ЗМІ, і джерело «Детектора медіа».

Вікторія Полушкіна каже, що «ГолосUA» ніколи не був «партійним виданням»,  оскільки у забороненої вже КПУ був свій сайт — і на редакційну політику «ГолосUA» «Симоненко не впливав». Хоча, зазначає Полушкіна, в неї були конфлікти з Ващенко щодо тем, пов’язаних із діяльністю Симоненка (джерело «Детектора медіа» це підтверджує). І що в редакції була щонайменше одна людина, яка раніше працювала на телеканалі «Гамма», який належав сину Симоненка Олексію Гавриленку. Він вів там програму «Наголос», а згодом на запрошення Ващенко перейшов працювати в «ГолосUA» — і, як стверджує Полушкіна, «був вхожий до партії та фактично вів тематику КПУ на сайті». Він же запрошував Симоненка до виступів у пресцентрі інформаційної агенції та брав у нього інтерв’ю в програмі «Право на голос», стежив за тим, куди їздив «лідер Лівих сил», писав про це замітки на сайт. Курувала цю частину редакційної роботи, за словами Полушікної, сама Оксана Ващенко.

Насправді на сайті «ГолосUA» не дуже багато новин про самого Симоненка — його прізвище за пошуком в архіві зустрічається втричі менше, ніж прізвище, наприклад, Лукашенка, якого Симоненко активно підтримував. Він навіть був запрошений як спостерігач на «референдум» щодо змін конституції Білорусі 27 лютого 2022 року. Але, як згодом повідомили білоруські ЗМІ, не зміг приїхати «через обмеження на виїзд з боку України». В чому була причина обмеження на виїзд для українців, білоруське відділення агенції «Супутник» не повідомило.

Але зацікавленість темами, близькими Симоненку, на сайті була очевидною: наприклад, зараз в архіві є не тільки та сама публікація із привітаннями Симоненка з 9 травня на тлі радянського прапора, а ще й стаття від 8 травня 2020 року з красномовною назвою «День Победы в Украине: Отказ от празднования «смердит фашизмом» — це цитата із заяви самого Петра Симоненка. Крім того, наступного дня вийшло щонайменше вісім новин про 9 травня — серед яких у чотирьох вихваляють Медведчука та його партію за те, що вони святкують «День перемоги» (тут, тут, тут і тут). Коли пізніше Лукашенко спровокував міграційну кризу на кордонах Білорусі з Польщею, Симоненко заявив, що «повністю на боці Лукашенка» — і на сайті з’являлися «експерти», які пояснювали, чому Євросоюз, «натівська воєнщина», транснаціональні корпорації та США винні в кризі на кордоні з Польщею.

Прикладів, коли на сайті з’являлася інформація, суголосна російській пропаганді або в інтересах проросійських партій в Україні, безліч. Попри це, каже Полушкіна, в редакції існував розподіл зон відповідальності —  Ващенко відповідала за частину, що стосувалася «політичної» складової, Полушкіна «розглядала сайт як бізнес-проєкт»: «Я приводила туди бізнес-партнерів, ми робили різні проєкти, політичною складовою займалася там Ващенко, це її парафія. Спонсорство, зарплати — теж її. А все, що стосувалося кадрів, розкрутки сайту, креативу — моя. Зрозумійте, люди йшли працювати не з Симоненком. У нас була позиція давати інформацію з позицій людини. Політика й політики міняються, а контент повинен бути такий, аби цікавив аудиторію, — і ми давали новини з позиції людини. Я не пам’ятаю, щоб хтось звільнився через те, що там був Симоненко. Всі розуміли бекграунд, але ми ж не тільки на їхні гроші працювали — ми ж заробляли гроші на рекламі, на партнерстві тощо».

У чому причина відновлення роботи сайту, який власниця збиралася закрити та на роботу якого начебто немає грошей, невідомо. Полушкіна каже, що ресурс ще до війни хотіли купити, але тоді Ващенко його не продала. Зараз сайт має очевидні технічні проблеми — він часто видає «помилку 404», не з першого разу знаходить новини в архіві тощо. Але попри це продовжує оновлюватися — зокрема, публікаціями з російських пропагандистських  ресурсів.

Можливо, цей ресурс знадобиться Симоненкові надалі: після тривалого мовчання протягом року він знову з’явився в публічному просторі. Новини про це на сайті «ГолосUA» немає, але 22 квітня він приїхав у Білорусь, аби виступити на «антифашистському форумі», що відбувається в Мінську, та розповісти колегам, зокрема Зюганову, що «українцям із садочка прищеплюють італійський фашизм і німецький нацизм».