Знайшла інвестиції й відкрила ресторан бургерів: українка про життя в Польщі та плани після перемоги

Факти ICTV разом з Міграційною платформою EWL та Фондом підтримки мігрантів на ринку праці EWL розповідають історії українок, які через війну змушені були їхати до Польщі.

У спецпроєкті Dalamrade (з польської – Я змогла) вони діляться своїми історіями, як змогли побудувати своє життя у цій країні. Більшість українок приїхали до Польщі вперше через вторгнення.

Завдяки величезній підтримці з боку польського суспільства: державної адміністрації, місцевої влади, бізнесу, неурядових організацій та пересічних громадян, власної сили, бажання вони швидко могли адаптуватися і дали собі раду – йдуть працювати на підприємства, відкривають бізнес, здобувають освіту онлайн в Україні та підтверджують дипломи у Польщі, одночасно допомагаючи дітям оговтатися від стресу і навчитися жити далеко від дому.

Більшість героїнь проєкту планують повернутися в Україну після перемоги з набутим у Польщі досвідом та ідеями. З учасницями проєкту говорила речниця Міграційної платформи EWL Маргарита Ситник.

24 лютого Ірина Сівко мала підписувати у Києві контракт, який розширив би її мережу ресторанів бургерів з української столиці на інші великі міста України. Натомість російське вторгнення перекреслило всі плани.

Вранці її розбудив дзвінок знайомого. Він коротко повідомив: нас бомблять. У перші миті Ірина не звернула увагу на таку відомість, вимкнула телефон і продовжила спати.

– Вже через п’ять хвилин біля нашого будинку прилетіло сім ракет, від чого здригалися вікна. Єдине, що я пам’ятаю: я думала, що поруч лежить моя дитина, що далі, що робити та куди тікати. Близько 12:00 чи 13:00 до нашого містечка залетіли гелікоптери, які ховалися від ППО. Вони почали кружляти по нашому комплексу. Один із них зависнув у вікні. Я подумала, що він випустить ракету і на цьому місці прийде фінал, – згадує Ірина.

Щойно ворожий гелікоптер відлетів, Ірина почала збирати речі. Вона забрала маму, донечку і вирушила до Варшави. У Києві у неї залишилися фінансові зобов’язання, але інстинкт самозбереження говорив, що треба рятувати життя дитини та своє.

У Польщі жінці допомогли із тимчасовим житлом, натомість треба було шукати помешкання на тривалий час. В останній день, коли вже бракувало коштів навіть на їжу і не було чим платити за оренду, Ірині віддають ту першу знайдену квартиру і погоджують на роботу фінансовим консультантом.

– Ми зрозуміли, що хочемо відбудовувати мережу. Відновлювати ті плани, які зруйнувала війна, але вже в іншій країні – Польщі. Складність у тому, що у нас тут не було ні коштів, ні зв’язків, – розповіла Ірина.

Вона почала шукати українську бізнес-спільноту в Польщі, яка могла б допомогти порадами у веденні бізнесу у чужій країні та контактами. За кілька місяців Ірина Сівко знайшла інвестиції, оформила документи, розібралася у нюансах для старту бізнесу та відкрила перший ресторан бургерів в одному з торгових центрів у Варшаві.

– Тут інший підхід до бізнесу, ніж в Україні. В українських бізнесменів все має бути “на вчора”, має швидко вирішуватися. У Польщі варто звикнути до слів powoli (з польської – повільно), na spokojnie (з польської – спокійно). Вони так не спішать. Якщо в Україні ми одну локацію відкривали за місяць, то тут такий час триває тільки підписання документів. Це непогано, просто так заведено, інший темп життя. Натомість бізнес у Польщі краще захищений і дуже добре працює законодавча система, – ділиться Ірина Сівко.

Ірина розповіла, що у Польщі зараз є значно більше можливостей відкрити бізнес, чим раніше. Після повномасштабного вторгнення у країні спростили ведення бізнесу для іноземців через велику кількість українців, які приїхали та почали створювати бізнес або релокувати його з України. Це було добрим стартом для багатьох українських бізнесменів, які вимушено опинилися в чужій країні.

Поляки, хоч ментально до українців близькі, натомість мають інші смаки – вони більш консервативні, тоді як українці часто прагнуть чогось нового. Українські підприємці вивчають новий для себе європейський ринок, адаптовують свій бізнес до місцевих реалій і впроваджують все найкраще, що працює в Україні.

– Український бізнес, з-поміж вимушених переселенців у Польщі, має усі шанси конкурувати внаслідок своєї гнучкості, креативності, працьовитості та якості сервісу, – вважає Ірина.

Подивившись на місцеві вподобання і тренди, Ірина Сівко відкриває новий напрямок у своєму гастробізнесі Fast casual food – здорова свіжа їжа з-під ножа. У Варшаві триває ремонт ще двох приміщень, де мають з’явитися її два нових Master Burger. У Києві її ресторани пережили блекаут, ремонт після удару ракетою у ТЦ, де був один з ресторанів, нестача клієнтів взимку, але заклади працюють.

– У Польщі українські бізнесмени, які приїхали в країну через вторгнення, побачили, як працюють європейські стандарти, як ведуть бізнес тут, які вподобання. Це таке величезне культурне надбання, яке нас збагатить, яке кожен бізнесмен принесе в Україну після закінчення війни. Це буде нова потужна культура і великі якісні зміни у бізнесі в Україні, – переконує Ірина.

Як і кожна українка, яка виїхала за кордон, Ірина Сівко чекає перемоги – коли можна буде поїхати додому і не боятися, що знову прилетять гелікоптери обстрілювати їхній будинок. Щовихідних вона ловить сумний погляд шестирічної доньки Аліси:

– Чому ти сумуєш? – питає вона. Я хочу додому, – відповідає дівчинка.

– Це не від того, що погано тут у Польщі. Ми вдячні Польщі за те, що нас прихистила і тут є можливості у розвитку бізнесу. Це про те, що ми всі хочемо додому, – розповіла Ірина Сівко.