«Блекаут. Різдво»: романтичний технотрилер у жанрі фільму катастроф і рідвяної казки

«Ми почали досліджувати роботу системи енергопостачання та були здивовані тим, яку не тільки технічну, а й інтелектуальну працю виконують ті, хто там працює», — описала початок роботи над проєктом «Блекаут. Різдво» продюсерка Ілона Шнейдер. І додала: спершу команда отримала теоретичні знання про роботу енергетичної системи, щоби глядачі розуміли, на якому об’єкті працює група та що там важливого. Саме такий підхід застосовують белетристи й сценаристи, втілюючи задум чергового технотрилера.

Цей жанр художньої літератури досліджує взаємодію людини з реальними технологіями. Наголос робиться на фатальних помилках у цій взаємодії, що призводять до техногенних катастроф. У чистому вигляді технотрилера не існує, інакше це посібник із правил техніки безпеки. Автори використовують теми наукової фантастики, воєнної повісті, пригодницького роману та специфічні засоби, притаманні трилерам, які повинні викликати у глядачів або читачів тривожне очікування, тривогу, страх. А ще тут велика увага приділяється технічним деталям. Описана в цих творах і потім показана у відповідних фільмах техніка відповідає яким-небудь основним тенденціям у розвитку сучасної науки.

Стрічка, премʼєра якої відбулася 16 квітня в ефірі СТБ, формально відповідає жанровим ознакам. За винятком того, що фільм документальний, зйомки боротьби людей із техногенними катастрофами відбувалися на місцях реальних подій, і катастрофи ці спричинила реальна, не вигадана чи змодельована фантазією митця війна. Тож помилок герої стрічки не робили. Аварії, які призвели до занурення України в холодну зимову темряву на десятки годин, сталися з вини та за задумом Росії, держави-агресорки. І технотрилер тут сполучився зі ще одним доволі популярним жанром — фільмом катастроф.

У таких історіях фахівці не запобігають аварії чи локалізують її. Вони активно включаються, коли масштабна аварія вже стається. Й треба водночас ліквідовувати наслідки, рятувати людей та намагатися зберегти власні життя. Сюжет передбачає — без такої арки проєкт просто не приймуть! — наявність в однієї з ключових дійових осіб люблячої родини, яка за нього весь час дуже переживає, а герой, своєю чергою, постійно думає про неї. Ключовий момент — саме цей герой потрапляє в критичну ситуацію, дружина про це знає й тремтить від напруги. Але все буде добре.

У «Блекаут. Різдво» таке сюжетне навантаження — на родині Євгена Воронича, 33-річного бригадира шахти «ДТЕК Енерго» у Павлограді. Він стає тим самим провідником у шахту, який детально пояснює, як тут усе облаштовано, як працює й чому Росія атакує, серед інших, саме Павлоградську ТЕЦ. Історія Євгена почалася 23 листопада 2022 року, коли російські обстріли нарешті досягли цілі й мети — знеструмили переважну частину України. Євген опиняється в підземному полоні, дружина Антоніна напружено чекає. І хоч дружина шахтаря готова до чогось подібного, страху обом героям додає війна. Адже в момент щасливого порятунку може знову прилетіти — і краще гнати від себе подібні думки.

На СТБ і для СТБ давно, десятки років училися робити подібні історії. Навіть якщо все трагічно й треба діяти рішуче у критичній ситуації, до розвитку дії ненав’язливо, а частіше — наполегливо включають загострено, випукло мелодраматичні епізоди й мотиви. Це називається «чєловєчинкой», а котрогось із героїв другого плану вразливий глядач, точніше глядачка, неодмінно має жаліти. Не переживати за нього — саме жаліти. Фінал історії щасливого повернення Євгена в лоно сім’ї — різдвяна казка чи то пак оповідка в дусі класичних сюжетів цього жанру. Батько сімейства спершу за столом, потім разом із дітьми прикрашає ялинку.

Усього за майже годину фільму автори розповідають 12 окремих історій. Не подібних — саме окремих. Слово дають енергетикам, які працюють у цій сфері різний час, мають різний досвід, але всі гуртом із подібним зіткнулися вперше. Так само як українці вперше кожен за своє життя змушені були зануритися в темряву від 16 до 30 годин, кому як пощастило, чи то пак не пощастило. Роль головного героя-наратора віддали головному диспетчеру НЕК «Укренерго» Віталієві Зайченку, який був у центрі управління енергосистемою під час кожної атаки. Припускаю, що не в усьому під час перегляду розібрався попри детальні пояснення та створену атмосферу повного занурення у специфіку роботи енергетиків. Але навряд усім одноосібно рулила одна людина. Просто вирішено було не плутати ані себе, ані глядачів у прізвищах різного роду керівників.

За атмосферу відповідають кадри нічних міст. Тих, хто застав другу половину 1990-х, вулична темрява не надто здивує. Цікаво інше, і це чимало громадян у різних містах бачили й пережили особисто: молоді українці, включно з дітьми, якось так не відчували тотального страху. Або, як варіант, намагалися триматися бодрячком і страхами не ділитися, не накручувати себе. Проскакує історія манікюрниці, яка приймала клієнток під світлом від генератора десь у не зовсім пристосованому для роботи місці. Спокійно, мовби так і треба, згадуються власне генератори, котрі зʼявилися наче нізвідки: вчора не було — сьогодні кругом гудуть. Загалом гірлянда подібних життєдайних оповідок так само перетворює загрозу тотального блекауту на щось подібне до раптово випалого романтичного вечора.

Фінал уже зовсім виконаний у форматі класичної європейської різдвяної оповідки. На перший план виходить швейцарський світловий художник Геррі Хофштеттер, який підсвічує культурні об’єкти Києва світловими проєкціями, і світло в його руках перемагає темряву. Загалом же «Блекаут. Різдво» відрізняється від попередніх робіт Обʼєднанняукраїнськихпродюсерів стилем оповіді та загалом підходом до подачі матеріалу. Вперше взято тему, яка торкнулася кожного, — вимушене життя в умовах регулярного вимкнення світла не в помешканні, а в загальному життєвому просторі. І тему подано не як драму, спричинену війною, втратою даху над головою, евакуацією, еміграцією. Тут маємо інший контекст, описаний приказкою «Нас деруть, а ми міцнішаємо».

Звісно, тема регулярних скарг на сусідів, у яких несправедливо світяться вікна, в цей фільм не вписалася. Як не згадали про втрати бізнесу й різні оборудки з тими ж таки генераторами. Була викликана ззовні катастрофа, громадяни довірилися професіоналам, професіонали допомогли зустріти перше Різдво під час масштабної війни. Не дарма премʼєра відбулася на Великдень — ще одне велике свято зі складовою дива.