Мама Діани Хріненко: Готова була пірнати в уранову шахту, щоб знайти тіло доньки

Олена Хріненко із села Суботці Кіровоградської області за освітою бухгалтер. Але на кримінальних кодексах, статтях, експертизах, дослідженнях доказів знається вже не гірше справжнього юриста. П’ять років вона домагається правди про вбивство старшої доньки і після кожного засідання суду збирає по шматочках розбите серце.

В серпні 2018 року ця трагічна подія набула розголосу на всю Україну. Зрештою поліція відзвітувала, що знайшла підозрюваного і розкрила злочин. Але скільки маніпуляцій і фабрикацій було допущено правоохоронцями задля одної примітивної мети – швидше спекатися роботи.

“За майже 27 років служби в кримінальній міліції/поліції вбивство дівчинки Діани Хріненко я запам’ятав на все життя. Запам’ятав, оскільки побачив, як в наші сучасні дні поліцейські чини області заради свого подальшого безтурботного життя мали бажання повісити це вбивство на будь-кого, тільки б від них відчепилися”, - згадує про цю справу у фейсбуці колишній перший заступник очільника Національної поліції В’ячеслав Аброськін.

KP.UA зібрала показові моменти цієї гучної справи, поспілкувалася з її куратором і мамою загиблої Діани.

Спекатись “глухої” справи

24 серпня 2018 року у сільському клубі на честь Дня незалежності організували концерт і дискотеку для молоді. Розважившись с приятелями, Діана вирушила додому після опівночі, дорогою вона розмовляла по телефону зі своїм хлопцем, який служив у армії. Раптом хлопець почув крик, шум боротьби - і зв’язок зник. Стурбований і розгублений юнак подзвонив спершу подрузі, а потім батькам Діани. Так певний час був втрачений, “гарячі сліди” вистигали.

На ранок дівчину шукали всім селом. Були підняті на ноги всі, хто міг - правоохоронці, рятувальники, військові, волонтери. Прочісувалися лісові ділянки, поля, балки, кар’єри, залізничні колії. Групи водолазів обстежували озера та ставки. Метрів за 300 від дому Діани знайшли її мобільний телефон зі слідами крові та обірваний ланцюжок з іконкою-оберегом, який не належав дівчині. І все.

Поступово пошукова активність спадала. Ні мертвою, ні живою Діану не знайшли. Формально розглядалося кілька версій зникнення дівчини, фактично - представники районної та обласної поліції вже вирішили, як можна спектися “глухої” справи і отримати за це солодкі булочки.

- Вони майже в перші дні після зникнення Діани закрили за її вбивство місцевого жителя, який зловживав алкогольними напоями, збирав та крав металобрухт, і почали стверджувати, що саме він є злочинцем, - згадує в розмові з KP.UA В’ячеслав Аброськін . – Я особисто поїхав до Суботців, коли мати дівчини зібрала людей і перекрила рух транспорту на автодорозі. Таким чином вона привертала увагу до бездіяльності місцевої поліції і спроб фальсифікувати справу.

Там же така радіація!

Спершу затриманих було двоє. Телефон одного з них був запеленгований в районі, де жила сім’я Діани. Чоловіки стверджували, що збирали сіно в полі, а насправді крадій-рецидивіст, якого називають Жориком, виносив речі із сусідського обійстя, а другий – Олександр - допомагав крадене вивозити. Олександра зрештою відпустили, а за Жорика оперативники вчепилися міцно. З нього навіть витягли зізнання, що він викрав і вбив Діану. Одна була біда – не міг сказати, де сховав тіло.

- В поліції мене запевняли, що це він і тільки він, ніхто інший навіть не може бути, і такі ж рапорти подавали в міністерство, - розповідає Олена Хріненко. – У нас в окрузі є покинута, але не закрита уранова шахта. В ній метрів 70 треба йти по сухому, а далі вода до кілометра вглиб виробітки. Машина з підозрюваним ніби поряд тої шахти проїздила. “Вона там, він туди її скинув”, - запевняли мене. Я вимагала, щоб шукали тіло. “А хто ж туди полізе, там же така радіація!” – чула аргументи. Наполягала у відповідь: я піду, дайте спорядження. Якщо певні, що там моя донька, я туди полізу!

Забігаючи трохи назад, Олена згадує, що в день візиту до Суботців першого заступника голови Нацполіції місцеві “шерлоки” намагалися перешкодити її особистій зустрічі з ним. Повели у якусь балку щось там оглядати.

- Але я обманула їх, зустрілася з В’ячеславом Васильовичем і взяла його телефон.

- Я побачив, що дійсно місцева поліція працює недбало, майже кожного дня почав проводити заслуховання ходу розслідування. Ми активно шукали тіло дівчини, - розповідає В’ячеслав Аброськін.

Почали давати задню

Пірнати в уранову шахту згорьованій матері, на щастя, не довелося.

- В’ячеслав Васильович знайшов підводний квадрокоптер – він тоді був такий єдиний в Україні – і прислав бригаду спеціалістів з Херсонщини. Дрон спустили під воду, ретельно обстежили всю шахту і тіла доньки не знайшли, - продовжує розповідь Олена Хріненко. - Тоді вже наші почали давати задню у своїй версії. Ми весь час тримали з В’ячеславом Васильовичем зв’язок, він мені дуже допомагав. Казав, що давно не зустрічав маму, яка так за правду бореться. Та я ладна була життя своє віддати, щоб був покараний справжній убивця. Бо інші діти ходять по вулицях, і вони під загрозою.

Жорик таки отримав свій строк, але справедливий – 4 роки за крадіжку. Ярлик убивці з нього зняли. Проте мине ще багато часу, поки з’ясуються обставини того трагічного вечора.

У своєму пості у Facebook В’ячеслав Аброськін шкодує, що не домігся покарання усіх причетних до фальсифікації матеріалів і “майже знущання над невинною людиною”. Однак Олена Хріненко зізнається, що й сама не хотіла “великої крові”.

- Мені не потрібні були вороги, мені було потрібно, щоб почалася справжня робота, - каже вона.

Затримали в Польщі і депортували

В кінці березня 2019 року під час польових робіт поблизу села тракторист вигорнув із землі шматок червоної тканини, а за тим і фрагменти людського тіла. В найстрашніше батьки не хотіли вірити, але кілька експертиз підтвердили, що це була Діана. Дівчину ховали 26 липня, на прощання прийшло все село. Але таємниця її загибелі ще не була розгадана. Принаймні для громадськості, бо слідство тривало.

- Це була важка робота, - каже В’ячеслав Аброськін, проте професійних секретів поки не розкриває.

Перша офіційна звістка про затримання підозрюваного з’явилася 14 серпня, а наступного дня відбувся суд з обрання запобіжного заходу. Тоді стало відомо, що в Польщі затримано мешканця сусіднього села Миколу Середніцького. За кордон він виїхав одразу після зникнення Діани, потім повернувся і знову виїхав, коли знайшли тіло.

Польська поліція з’ясувала, що українець порушив міграційне законодавство, тому обійшлось без довгої процедури екстрадиції – підозрюваного депортували.

Ленінський районний суд м. Кіровограда (така офіційна назва лишається досі. – Ред.) обрав затриманому арешт. У пресрелізі за результатами розгляду клопотання слідства йшлося про те, що Середніцький був за кермом автомобіля, який йому передали в користування. На вулиці села Суботці він побачив незнайому дівчину, напав на неї, спричинивши смертельну черепно-мозкову травму, поклав на заднє сидіння авто, вивіз і закопав у полі.

Пізніше справу з умисного убивства перекваліфікують на вбивство на сексуальному ґрунті. Олена Хріненко підтвержджує, що ґвалтування було. Крім черепно-мозкової травми, на тілі Діани виявили також сліди удушення.

Кров просочилася в поролон

Судовий процес у справі Діани Хріненко розпочався навесні 2020 року в Кіровському районному суді. Недолуга робота поліції на початку розслідування і тут дала свої плоди. В 26 томів справи включили всі титанічні зусилля по доведенню “провини” Жорика. Тож в суді за участю присяжних довелося досліджувати факти, які вже не мали відношення до суті справи, каже Олена Хріненко.

- Мені здається, що це буде тривати вічно, - зітхає мати загиблої дівчини. – Суд затягується, то у них немає марок, то паперу, то не приходять вчасно сповіщення. Навіть мені кілька разів вони не приходили, хоч я й так не пропускаю жодного засідання. Тільки один раз не змогла прийти через важку хворобу.

На кількох ток-шоу було показане відео, де Микола Середніцький визнає, що вбив Діану. Але в суді упевнено це заперечує.

- Якщо при обранні запобіжного заходу він не дивися мені в очі, то тепер дивиться зухвало, навіть може всміхатись, - каже Олена.

Кому належав ланцюжок, знайдений біля закривавленого телефону Діани, так і не встановили.

- Жировиділення від пальців зберігаються на предметах тільки пів року, - пояснює Олена. – А от плями крові можна розпізнати протягом 25 років. В автомобілі, яким керувала ця людина, є кров моєї доньки. Він спалив, замив сліди, але кілька експертиз з використанням спеціальних реактивів довели, що це кров. На задньому сидінні була невеличка дірочка, і кров просочилася в поролон. Мені треба було все це вивчити і зрозуміти, щоб переконатися, що на лаві підсудних опинилася не випадкова людина.

Головного свідка шукають два роки

Дослідження на поліграфі показали, що обвинувачений був не щирий, коли казав про свою непричетність до вбивства. Адвокат Середніцького заперечує, щоб суд врахував це дослідження.

- Але це було не просто дослідження на поліграфі. Це була комплексна медико-психологічна експертиза, яку призначив слідчий суддя. Брався до уваги не тільки поліграф, а міміка, голос, поведінка. Коли питали про зґвалтування, у нього потягувалися губи. Психолог сказав, це міміка задоволення, - пояснює Олена.

Зараз дослідження обставин справи тривають, хоча минув вже третій рік, як почався суд. Через війну не можуть допитати чоловіка, який знайшов тіло Олени – він у ЗСУ. А головне, що досі залишилися “білі плями”.

Є свідчення, що ввечері 24 серпня 2018 року обвинувачений відвозив в село Новотрепів свого брата, який розважався в барі іншого села – Байраки. Цей чоловік є найважливішим свідком у справі, а може... й співучасником. Але вже два роки, як він переховується. Поліція не може його знайти, щоб доставити до суду, ні по адресах, ні по телефону. Мати загиблої дівчини знову підозрює, що все не просто так.

Тим часом

Адвокат Миколи Середніцького відмовився від коментарів.

- Свої докази ми надамо в суді, - сказав Олександр Урсаленко.