Спецтрибунал зможе швидко підготувати обвинувальні вироки щодо злочинів рф, путіна і Ко — посол МЗС Кориневич

Українська влада з березня минулого року займається створенням спеціального трибуналу щодо злочину агресії росіі проти України. Українські посадовці та правоохоронні діячі наголошують на тому, що спецтрибунал має бути створений на базі договору між ООН та Україною, натомість багато міжнародних партнерів, зокрема, і Сполучені Штати Америки поки лобіюють створення "гібридного" трибуналу.

Чому це відбувається саме так, які ще країни виступають за це, як швидко можна буде підготувати обвинувальний вирок путіну та іншим посадовцям, в інтерв’ю "Телеграфу" розповів посол з особливих дорученнь в МЗС України Антон Кориневич.

- Для України, напевно, вигідніше трибунал, який створений на основі угоди з ООН?

— Для України важливо аби спеціальний трибунал був створений. Нам треба трибунал, який був би якомога більш міжнародний, і який не буде виключно відповіддю України на агресію росіі. А був би відповіддю міжнародної спільноти.

Створення трибуналу на основі угоди з ООН якраз підпадає під ці характеристики.

— Заступник голови Офісу президента Андрій Смирнов в одному з інтерв’ю сказав, що такі країни як Британія, Німеччина, США та Франція просувають модель гібридного трибуналу. Чому, наприклад, Штатам це вигідно? Нещодавно якраз New York Times писали, що Америка неохоче співпрацює з Міжнародним кримінальним судом, тому що не хочуть аби американці могли теж потрапити під удар за можливі воєнні злочини у Афганістані чи Іраку. Чи така логіка якось впливає на їхнє відношення до створення спецтрибуналу?

— Є певні речі, про які зараз я би не хотів говорити. Настане момент і про все це ми розповімо. Я думаю, що тут ніяк питання з Міжнародним кримінальним судом не перегукується, тому що коли спецтрибунал щодо злочину агресії проти України буде створений, він матиме юрисдикцію виключно щодо тих осіб, які вчинили агресію проти нашої держави. І це, вочевидь, громадяни рф, можливо, ще декількох країн. Але точно наші ключові міжнародні партнери розуміють, що це не будуть їхні громадяни.

Вочевидь, ключовим аргументом на користь гібридного трибуналу може бути те, що для будь-якого судового органу одним з ключових аспектів є легітимність. Легітимність створення і прийнятих рішень. І якраз створення в рамках судової системи України можливо виглядає для них як найбільш правомірна і законна відповідь. Бо Україна точно має територіальну юрисдикцію переслідувати за вчинення злочину агресії проти нашої держави. І з цим не може ніхто посперечатись.

Але ми налаштовані знайти відповіді на всі ці питання.

- Щодо строків створення. Заступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд сказала, що хоче аби до літа цей механізм міжнародного трибуналу з’явився. Як Ви оцінюєте зараз таку дуже оптимістичну можливість?

- Українські юристи, а це і МЗС, і Офіс президента, і інші колеги, які працюють над цим питанням, працюємо щоденно, щоб наблизити цей момент. Ніхто не бажає затягування. Але це дуже серйозне політичне та юридичне питання. З нашого боку ми націлені на те, щоб реалізувати це якомога швидше і ефективніше.

- Той самий пан Смірнов каже, що це треба зробити до Перемоги, Ви ж нещодавно в інтерв’ю "Європравді" казали, що це може статись і після перемоги і особливого конфлікту в цьому немає.

- Я б не сказав, що моя теза якось протирічить тому, що сказав пан Смірнов.

Спецтрибунал має бути створений якомога швидше, це ключове. Якщо це станеться під час війни — чудово. Якщо війна завершиться ближчим часом і трибунал буде створений вже після цього, я не думаю, що це стане проблемою. Якщо буде політична воля наших партнерів, то можемо хоч завтра його створити.

Зараз ми готуємо ґрунт для роботи спецтрибуналу, тому що як показує міжнародна практика, потрібен певний час, щоб вийти на рішення, яким чином створювати той чи інший судовий орган.

- Наскільки критичним є те, що Україна не ратифікувала Римський статут?

- Напряму створення спецтрибуналу питання ратифікації Римського статуту не стосується.

Але, звичайно, ратифікація статуту могла би бути важливим кроком щодо підтвердження бажання України повноцінної участі у всіх процесах, які стосуються відповідальності за найтяжчі злочини. Як юрист-міжнародник я не бачу жодних застережень у ратифікації Римського статуту. Особливо, після того, як Україна двічі визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на основі положення пункту 3, статті 12 Римського статуту. І по суті, всі зобов’язання перед судом ми на себе взяли.

Тому не ратифікація статуту наразі позбавляє нас певних можливостей. Зокрема, брати участь у засіданнях Асамблеї держав-учасниць МКС, виносити питання на розгляд Асамблеї, брати участь у виборах прокурора, представляти свого кандидата на посаду судді МКС. Спіпраця з МКС ведеться і, насправді, на сьогодні суд має всі можливості для того, аби працювати по ситуації в Україні.

Підтримка з боку наших партнерів є тут безпрецедентною — і фінансова, і персоналом, і політична.

- Наскільки комфортно зможуть співіснувати розслідування міжнародного трибуналу та Міжнародного кримінального суду?

- Вони не будуть суперечити один одному. МКС має юрисдикцію щодо трьох категорій: воєнних злочинів, злочинів проти людяності та злочину геноциду. МКС не зможе здійснювати юрисдикцію щодо злочину агресії проти України. Тому ми і пропонуємо створити спецтрибунал, який по суті закриє цю прогалину, яка наразі існує.

По відношенню до МКС спецтрибунал буде мати доповнюючу функцію.

- Щодо тих, хто може потрапити на лаву підсудних. Звичайно, що це військово-політичне керівництво рф. А чи можна потенційно притягнути до відповідальності російських олігархів, які підтримують війну?

- У міжнародному праві злочин агресії розуміється як елітарний злочин "leadership crime", тобто злочин тих осіб, які можуть віддавати накази для продовження і ведення агресивної війни.

Тобто, особи, які можуть це робити або за посадою, або за функціоналом. Це не може бути великий перелік осіб. Це люди, які ухвалюють рішення і люди, які здійснюють конкретні дії на виконання цього рішення. Тому це, перш за все, вище політичне та військове керівництво рф. Щодо інших осіб, то при наявних фактах їхньої співучасті чи участі у злочинах, їм знайдеться інший майданчик для відповідальності. Зокрема, національні суди України чи МКС. Під спецтрибунал всіх не підженеш, але це і не потрібно робити.

- Судовий процес над колишнім президентом Югославії Слободаном Мілошевичем тривав довго — 5 років, аж поки він не помер у тюремній камері від серцевого нападу. Процес над путіним також може тривати так довго? І врешті-решт він може не отримати своє покарання

- Важко говорити про якісь прогнози і міжнародне правосуддя дійсно, зазвичай, забирає час. З іншого боку, злочин агресії доводити доволі легко. Зокрема, цю ситуації всі бачать і все доступно в публічній площині. Більше того, ми маємо визнання цієї ситуації як агресії з боку всіх міжнародних організацій, зокрема і Генасамблеї ООН. Зі злочином агресії справа буде простішою, тому що його можна довести протягом декількох місяців і підготувати обвинувальний вирок щодо цього злочину.

Тому, я думаю, коли спецтрибунал буде створений, він зможе рухатись у своїй роботі досить швидко.

Говорячи про спецтрибунал, перш за все, ми говоримо про президента рф, але не тільки він є відповідальною особою. Це й інші персони, які беруть у цьому участь: міністр оборони, міністр закордонних справ, командувач Росгвардіі, начальник Генштабу.

- Важливий процес екстрадиції. Бо путін так може сидіти в рф до своєї смерті або свого вбивства. Як це може відбуватись?

- Якщо буде ордер на арешт, то поки ці люди будуть на території рф, виконати його буде досить важко. Але коли ця особа буде пересуватись і потрапить на територію держави, яка визнає цей трибунал, тоді ці особи можуть бути затримані. Немає тут рішень, які дадуть можливість автоматично їх затримати допоки вони в рф. Але створити правовий ґрунт для того, щоб максимально ускладнити їхнє життя і показати, що в рамках інших юрисдикцій вони вже не зможуть почувати себе вільно, можливо.

- В чому складність доведення злочину геноциду в Україні? Як довести, що це було саме наміри військово-політичного керівництва? А не виключно воля якихось солдат чи середньої ланки. Бо, наприклад, у доведенні злочинів сексуального насилля буде якраз складність довести, що це був наказ згори, а не чиясь окрема воля

- Це вже не питання до спецтрибуналу. Він матиме юрисдикцію щодо злочину агресії.

Щодо геноциду, то у нас є майданчики, які можуть притягати людей за вчинення злочинів геноциду. Це і національні суди України, і МКС.

В нас вже створена вся архітектура для притягнення до відповідальності ща вчинення злочинів геноциду. І в Україні вже є перші вироки за вчинення злочину публічного підбурення до скоєння геноциду з боку російських пропагандистів.

Злочин геноциду вважається найтяжчим міжнародним злочином. В нього є специфіка: його ключовим елементом є спеціальний умисел. Винищення повністю або частково національно-етнічно-расову або релігійну групу.

В контексті злочину сексуального насилля, то тут треба доводити, що це не просто злочин зі злочинним умислом — вбити цивільну особу або зґвалтувати. А що цей злочин був зі спеціальним умислом винищити українців, як націю і як народ. Тому це не дуже просте завдання, але наші правоохоронні органи роблять все можливе, щоб ми мали відповідні вироки саме по злочину геноциду.

- Як Ви ставитесь до ідеї створення постійно діючого міжнародного трибуналу? Адже та ж росія не була покарана за свої дії в Грузії, у Чечні. Міжнародна спільнота "проковтнула" це. Чи вирішив би це постійно діючий трибунал?

- З цим питанням є певні складнощі, адже у нас є постійно діючий МКС. Інша справа, що його юрисдикція щодо злочину агресії досить обмежена. Наше завдання — створити спецтрибунал щодо злочину, як орган ad hoc, який працюватиме лише для нашої ситуації. Бо ми переконані, що в цій ситуації агресії рф проти України, цей злочин не може залишитись непокараним.

- Чи ця війна стала викликом для міжнародного права і в чому?

- Так. Ця ситуація якраз змінить міжнародне право, тому що однією з ключових підвалин міжнародного права є принцип незастосування сили або погрози силою. Він є в основі статуту ООН. І коли цей принцип порушується постійним членом Ради безпеки ООН, державою, яка має слідкувати за миром і безпекою, а не бути агресором, то, вочевидь, це є сигналом для того, що сучасний міжнародний правопорядок потребує змін.