Важко повірити, але було: "Запорожець"-пікап

У буремні 90-і Запорізький автозавод серійно випускав автомобіль з кузовом пікап. Який за 30 років встиг обрости купою легенд.

На перший погляд, кузов пікап дуже важко пов’язати з задньомоторним компонуванням автомобіля. Проте історія знає багато прикладів цілком успішних пікапів з заднім двигуном. Хоча й це не знімає питання: для чого? Чому треба робити пікап з машини, яка найменше для цього підходить?

Задньомоторні пікапи не були великою екзотикою: Chevrolet Corvair Loadside, VW Transpoter Pickup, Fiat 900 Pickup випускались серійно

Читайте також: Двигун позаду: якими були реальні конкуренти “Запорожця”

А секрет цих дивних машин, певно, в їхній ціні. Будь-який невеликий пікап – автомобіль бюджетний, тож логічно і зробити його на бюджетній платформі. І хоча з ЗАЗ-968 МП біло саме так, початок запорізьким пікапам був іншим.

Внутрішньозаводський транспорт

На кожному більш-менш великому підприємстві є внутрішньозаводський транспорт. Від корпусу до корпусу, з цеху на віддалений склад – завдань безліч.

Першими пікапами на базі “Запорожця” були ЗАЗ-965 зі зрізаною частиною кабіни. Такими територією заводу возили дрібні вантажі

Крім стандартних електрокарів, у кожного підприємства були свої додаткові резерви поповнення цього автопарку.

На ЗАЗі, що природньо, по території моталися “Запорожці”. Для збільшення користі їм зрізали задню частину кабіни, але навряд чи на заводі хтось свідомо називав такий транспорт пікапом. Адже вантажний простір нагадував колодязь, а не платформу.

Кажуть, що за основу внутрішньозаводських пікапів брали некондиційні кузови. Але знаючи технологію кузовного виробництва, важко уявити, що кузов можна зіпсувати настільки, що брак не можна виправити.

У 1970-ті внутрішньозаводські пікапи робили вже з “вухатих” моделей. На дороги загального користування вони теж могли потрапити лише випадково.

Читайте також: Як створювали “вухатого”: всі прототипи “Запорожця” ЗАЗ-966

Такий технологічний (в первинному розумінні цього слова) транспорт ЗАЗ будував для себе і на базі ЗАЗ-965, і на базі вухатих ЗАЗ-966/968, і звісно, на базі останнього задньомоторника 968М. Якому несподівано випала зовсім інша доля.

Відлуння руїни

Ще до розпаду СССР на ЗАЗі відчули наближення скрути, зокрема для старої модельної лінійки: випуск “Таврії” набирав оберти, попит на задньомоторні “Запорожці” з боку населення впав, держава припиняла закупівлі машин для інвалідів. При тому на межі 1980 – 1990-х в країну пішов потік вживаних іномарок всіх категорій, у тому числі геть дешевих. На вторинному ринку можна було купити, наприклад Opel Kadett D у стані “щойно з Німеччини” за ціною $900 – 1200. За $700 тоді можна було “взяти” хорошого вживаного ЗАЗика.

Таким скромним був багажний простір пікапів ЗАЗ-968. Заморочуватись спорудженням повноцінної платформи, яка б накривала двигун, не стали.

Між тим, у технологічному плані випуск задньомоторних “мильниць” не був обтяжливим, головне було – придумати, куди їх реалізовувати. І придумали.

Маркетологи угледіли ринкову нішу в господарському сегменті: кооператори, дрібні підприємства, комунгосп, готелі. І в 1990-му році перша партія пікапів ЗАЗ-968 МП надійшли на ринок.

Так воно і вийшло – в 1990 – 1994-му розійшлося близько 2500 екземплярів. Машина була незручною для вантажів, але все ж таки більш практичною за стандартний дводверний седан. Не дуже якісною була уся продукціїя ЗАЗу на початку тих самих 1990-х, тому ті вантажні “Запорожці” швидко звикли з вулиць – в середині нульових вони вже догнивали на задвірках ЖЕКів та непрацюючих підприємств.

Пікап на базі ЗАЗ-968М отримав власний індекс з додатковою літерою П і можливістю вільно продаватись для загального користування.

Певно, через цей швидкий вихід з експлуатації про ці серійні ЗАЗики тепер розповідають, що вони, мовляв, були унікальними і неповторними.

В наші дні

Пікапів ЗАЗ-968МП до сьогодні збереглося зовсім мало. Вони справді потрапили у непрості часи і чесно відпрацювали своє призначення. І на відміну від інших, більш практичних моделей, які після списання з державних підприємств охоче викуповувалися працівниками у приватне володіння, не дуже зручний пікап не дуже престижної марки не цікавив нікого, крім приймальників металобрухту. Тому якщо вам трапиться така машина у нікому не потрібному статусі, спробуйте повідомити про неї найближчий ретроклуб або музей ретротехніки.

Читайте також: Вантажний ЛуАЗ, якого ми не бачили