Ключові країни, що розвиваються, намагаються уникнути участі в протистоянні США з Китаєм та РФ — WP

Глобальний порядок денний президента США Джо Байдена зіштовхнувся зі значними викликами, оскільки ключові країни, що розвиваються, намагаються уникнути участі в протистоянні Америки з Росією та Китаєм, а в деяких випадках використовують це суперництво для власної вигоди, свідчать засекречені оцінки американської розвідки, пише The Washington Post.

Документи, що просочилися в мережу через платформу Discord, дають погляд на приватні розрахунки ключових держав, що розвиваються, в тому числі Індії, Бразилії, Пакистану і Єгипту, які намагаються збалансувати свою позицію в епоху, коли Америка більше не є беззаперечною світовою наддержавою.

Витік даних розвідки США, які раніше не розголошувалися, також пропонує нове розуміння перешкод, з якими зіштовхнувся Байден, намагаючись заручитися глобальною підтримкою своїх зусиль, спрямованих на відмову від поширення авторитаризму, стримування агресії Росії і протидію зростанню глобального впливу Китаю, в той час як впливові регіональні держави намагаються залишатися осторонь.

Науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир Матіас Спектор вважає, що країни, що розвиваються, «перекалібровуються» в момент, коли Америка зіштовхується з новою потужною конкуренцією, оскільки Китай проектує новий економічний і військовий вплив, а Росія, хоча і ослаблена війною проти України, демонструє свою здатність відбивати тиск Заходу.

«Невідомо, хто опиниться в лідерах через 10 років, тому їм потрібно диверсифікувати свої ризики і оцінити ставки», - сказав Спектор.

Це очевидно на прикладі Пакистану, який отримав мільярди доларів економічної та безпекової допомоги від США після теракту 11 вересня, але зараз сильно залежить від китайських інвестицій та кредитів. Згідно з одним із документів, глава МЗС Пакистану Хіна Раббані Хар заявила в березні, що її країна більше не може намагатися дотримуватися позиції «золотої середини» між Китаєм і Сполученими Штатами.

У внутрішній записці, яку вона назвала «Складний вибір Пакистану», Хар застерегла, що Ісламабад не повинен створювати видимість умиротворення Заходу, і сказала, що інстинкт збереження партнерства Пакистану зі Сполученими Штатами зрештою принесе в жертву всі переваги того, що вона вважає справжнім стратегічним партнерством країни з Китаєм. У розвідувальному документі не уточнюється, як США отримали доступ до цієї записки.

Інший документ, датований 17 лютого, описує обговорення прем'єр-міністра Пакистану Шахбаза Шарифа з підлеглим голосування в ООН щодо війни в Україні і про те, що його уряд очікує від Заходу посилення тиску з метою підтримки резолюції, яка засуджує російське вторгнення.

Помічник сказав Шарифу, що підтримка цього кроку означатиме зміну позиції Пакистану після того, як він раніше утримався при голосуванні за аналогічну резолюцію, йдеться в документі розвідки. Помічник зазначив, що Пакистан має можливість вести переговори з Росією щодо торговельних та енергетичних угод, і підтримка резолюції, за яку виступає Захід, може поставити під загрозу ці зв'язки. Коли Генеральна Асамблея ООН голосувала 23 лютого, Пакистан був серед 32 країн, які утрималися.

Пакистанські чиновники і чиновники з інших країн, згаданих у витоку документів, відмовилися від коментарів.

У той час як основні союзники США в Європі та Східній Азії об'єдналися, щоб підтримати кампанію Байдена щодо України, надаючи дедалі більшу кількість зброї та відмовляючись від російських енергоносіїв, Вашингтон зіткнувся з опором в інших місцях.

Адміністрація Байдена заявила цим країнам, що не просить їх ставати на бік США або ж Китаю та Росії, на чому наголошував під час своїх поїздок держсекретар Ентоні Блінкен. Але деякі країни, включаючи Південну Африку і Колумбію, утримуються від того, що вони вважають неявним вибором.

Коли минулого року Блінкен здійснив поїздку до ПАР, ще однієї країни, що розвивається, яка нещодавно провела військові навчання з Росією і може відхилити запит Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна, якщо він відвідає саміт цього року. Офіційні особи ПАР тоді заявили, що вони не дозволять залякувати себе, змушуючи приймати рішення, які їх не влаштовують.

Індія також не стала на бік Вашингтона чи Москви під час розмови 22 лютого між індійським радником з національної безпеки Аджитом Кумаром Довалом та його російським колегою Ніколаєм Патрушевим, про що свідчить ще один документ розвідки США.

У ньому йдеться про те, що Довал запевнив Патрушева в підтримці Індією Росії на багатосторонніх майданчиках і що Нью-Делі працює над тим, щоб питання війни не порушувалися під час зустрічі G20 під головуванням Індії, попри значний тиск щодо цього. На зустрічі міністрів закордонних справ G20 у Нью-Делі через тиждень розбіжності щодо України призвели до того, що не вдалося досягти консенсусу відносно інших глобальних викликів.

Довал, як свідчить документ, також посилався на опір Індії тиску на підтримку резолюції ООН щодо України, заявивши, що його країна не відступить від принципової позиції, яку займала в минулому.

Люди, знайомі з позицією Індії, кажуть, що вона не підтримує російську війну - вказуючи на заяву, яку прем'єр-міністр Нарендра Моді особисто сказав Путіну, але вже давно покладається на підтримку Москви в ООН і не має іншого вибору, окрім як зберігати енергетичні та економічні зв'язки з Росією.

На відміну від «руху неприєднання», який процвітав під час холодної війни, коли країни, що розвиваються, такі як Алжир і Куба, виступали проти колоніалізму і домінування Заходу, сьогодні, за словами експертів, не існує спільної ідеології, і немає явної лояльності між країнами, які намагаються орієнтуватися в цьому суперництві великих держав.

Тим часом країни Центральної Азії прагнуть скористатися цим протистоянням і отримати вигоду зі зростання інтересу з боку Сполучених Штатів, Китаю і Європи, оскільки намагаються зменшити свою залежність від Росії, згідно з оцінкою, оприлюдненою 17 лютого Офісом директора Національної розвідки США.

У документі не названі конкретні країни, але, ймовірно, це стосується таких держав, як Казахстан, які прагнуть зменшити російський вплив і розвивати нові партнерські відносини в енергетиці та торгівлі.

Лідери регіону хочуть працювати з тим, хто пропонує найбільш швидкі результати, тобто з Китаєм, йдеться в документі.

Деякі лідери на Глобальному Півдні позиціонують себе як дипломатичний міст між трьома суперниками. Серед них - президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва, який прагне закріпити за своєю країною провідну глобальну роль після періоду ізоляціоністських кроків свого попередника Жаїра Болсонару. У документах, що просочилися в мережу, йдеться про пропозицію Лули створити «глобальний мирний блок» для посередництва між інтересами США і Китаю та припинення бойових дій в Україні, а також про те, що бразильський президент планував обговорити цю ініціативу з лідером Китаю Сі Цзіньпіном під час свого візиту в Пекін, який відбувся у квітні.

Лула розлютив країни НАТО, заявивши про те, що вони затягують війну в Україні, постачаючи зброю Києву, і запропонувавши, що для досягнення миру Росія може відмовитися від частини території, яку вона контролює в Україні, але зберегти тимчасово окупований Крим - перспектива, яку президент України Володимир Зеленський відкинув.

Згідно з розвідданими, чиновники Міністерства закордонних справ Росії підтримали план Лули, заявивши, що він протидіятиме західному наративу «агресор-жертва» про Україну. Невдовзі після повернення з Китаю Лула прийняв у Бразилії міністра закордонних справ РФ.

Ініціатива Лули формувалася в той самий час, коли його уряд прийняв два військові кораблі з Ірану, запеклого американського суперника, обидва з яких були визначені як частина американської програми санкцій. У березневому документі, що міститься у витоках Discord, йдеться про те, що кораблі Makran і Dena, що входять до складу 86-ї розгорнутої військово-морської групи Ірану, 4 березня завершили захід у порт Ріо-де-Жанейро.

Пентагон вважає, що Лула ймовірно, схвалив цей візит, щоб зміцнити свою репутацію глобального посередника і «відполірувати» імідж Бразилії як нейтральної держави. Але США вважають, що цей візит не обов'язково свідчить про значне розширення військових відносин між двома країнами, попри те, що Іран сподівався на такий результат, йдеться в документі.

Витоки документів також свідчать, що уряди Чилі, Аргентини, Уругваю і Венесуели відхилили прохання Ірану про прибуття військових кораблів.

Напередодні прибуття кораблів деякі офіцери бразильського флоту лобіювали в США вимогу до уряду Лули відмовитися від візиту іранських суден, оскільки вони не хотіли, щоб Вашингтон розглядав його як переформатування зовнішніх партнерських відносин країни.

Згідно з документом, високопосадовець Міністерства закордонних справ Бразилії заявив, що його країна не має жодних підстав пов'язувати цей візит з поганою ситуацією з правами людини в Ірані і не має жодних правових підстав для відмови Тегерану. У документі зазначається, що бразильські військово-морські сили применшили важливість прибуття кораблів Ірану для ЗМІ, але провели церемонію на борту Dena.

Президент Аргентини Альберто Фернандес, тим часом, планував використати оновлений альянс латиноамериканських країн, зокрема, Аргентину, Мексику і Бразилію, щоб отримати більше впливу на переговорах зі Сполученими Штатами, Китаєм і ЄС, згідно з іншим документом.

Як раніше повідомляло The Washington Post, наслідки напруженості у відносинах США з Росією особливо гостро відчуваються в Єгипті, який отримує понад мільярд доларів на рік допомоги від Вашингтона, але поглиблює зв'язки з Москвою. Росія будує в Єгипті атомну електростанцію і обіцяє надати країні військову техніку.

Витік документів показує, що Єгипет намагається зорієнтуватися в протистоянні навколо України і парирувати вимоги про військову допомогу як з боку РФ, так і з боку США. За оцінками американської розвідки, президент Абдель Фатах ас-Сісі спочатку наказав таємно поставити до Росії до 40 тисяч ракет, але пізніше, схоже, піддався тиску США і відклав цю угоду, погодившись натомість виробляти артилерійські снаряди для України.

Спектор вважає, що, попри спробу адміністрації Байдена переконати, а не змусити країни, що розвиваються, до підтримки своїх глобальних пріоритетів, вони, ймовірно, залишатимуться настороженими.

«Ці країни дивляться на США, а США набагато потужніші за них. Коли ви маєте справу з мамонтом, не має значення, чи з розумінням він ставиться до ваших слів. Коли він рухається, земля все одно здригається», - сказав аналітик.

Заведено думати, що протистояння США та їхніх союзників із РФ, яке виникло внаслідок агресії проти України, спричинило формування нового світового порядку. Але це не так: війна лише прискорила процеси, які вже тривають.  Справжньою причиною глобальних трансформацій, що відбуваються вже десять років і прямо на наших очах, стало сходження Китаю, прихід до влади Сі Цзіньпіна та його відмова від філософії Ден Сяопіна. Докладніше про це — у статті Сергія Корсунського «Геополітика як стрічка тривожних новин».