Усі сліди ведуть в Ухань: як китайська влада переписує історію пандемії

Наукова цензура

Кажан? Змія? Ящур? Інформацію саме про такі джерела походження коронавірусу тиражували світові ЗМІ три роки тому. Ніхто достеменно не міг назвати істоту, яка заразила людину і спричинила пандемію. Проте більшість учених сходилися на одному —  інфекція почала поширюватися  з ринку морепродуктів Хуанань. Він розташований в одному з найбільших міст Китаю — Ухані. І є докази цього.

На початку 2020 року, того самого дня, коли недугу офіційно назвали COVID-19, група науковців зі США та Китаю оприлюднила дані, як швидко хвороба поширюється і хто саме від неї помирає. Це дослідження стало підґрунтям офіційних попереджень, йдеться в матеріалі «Нью-Йорк таймз», і могло би вважатися еталоном співпраці між двома наддержавами у часи глобальної кризи.

Та вже за кілька днів праця зникла з наукових онлайн-майданчиків, а замість неї з’явилося прохання не покликатися на її дані. Тоді на це майже ніхто не звернув уваги. Інцидент швидко забули в стрімкому інформаційному потоці.

За даними американських журналістів, публікацію відкликали не через те, що дослідження було помилковим. А, ймовірно, за вказівкою китайських високопосадовців сфери охорони здоров’я «на тлі репресій проти науки».

Добре відомо, що китайський уряд обмежував заяви вчених, перешкоджав міжнародним розслідуванням і цензурував онлайн-обговорення пандемії. Але тиск Пекіна на інформацію є набагато глибшим, ніж усвідомлюють навіть численні дослідники пандемії.

Розслідування «Нью-Йорк Таймз» показало, що китайська цензура, зокрема, спрямована на міжнародні журнали та наукові бази даних:

Під тиском свого уряду китайські дослідники приховували дані, вилучали генетичні послідовності з загальнодоступних баз даних і змінили важливі деталі в публікаціях журналів. Редактори західних видань сприяли цим зусиллям, погоджуючись на ці правки, або відкликали статті з незрозумілих причин

Це похитнуло основи спільних наукових знань, стверджують журналісти. Навіть Усесвітня організація охорони здоров’я спершу вірила плутаним даним та неточним часовим межам.

Епідеміологиня Катерина Сояк на початку пандемії працювала в дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит», а також була членкинею національної експертної групи з інфекційного контролю в Україні. Як і багатьом іншим медикам, Катерині бракувало інформації про коронавірус:

— Усі розуміли, що це нова інфекція. У мене не було такого відчуття, що хтось щось приховує, просто було нерозуміння, як діяти. Але ми швидко як спеціалісти зорієнтувалися, тому що навіть на початку всі розуміли, що ковід — це крапельна інфекція. Потім уже приєднався повітряний шлях передачі. Загалом ми розуміли, які шляхи передачі і, звісно, які базові заходи захисту. І ми якраз у той період допомагали лікарням налагодити заходи інфекційного контролю.

Катерина наголошує, що тоді орієнтувалася на інформацію, яка надходила не з Китаю, а саме від ВООЗ:

— Усесвітня організація охорони здоров’я дуже активно приєдналася до інформування населення країн щодо ситуації. І якось не виникало питання, чи саме Китай як держава приховує якісь дані. Сьогодні я це розглядаю як просто одну з інфекцій з відомими шляхами передачі. Для нас наразі все вже максимально зрозуміло. Як епідеміолог, як спеціаліст, який працював у всі періоди пандемії, я розумію, що ми пройшли свій певний шлях, отримали досвід. І я сподіваюсь, що цей досвід не буде забутий новим поколінням.

У коментарі RFI-Україна лікарка висловила скепсис щодо того, чи дізнаємося ми про коронавірус суттєво більше, ніж уже відомо світові.

Ухань — джерело спалаху

Те саме дослідження початку 2020 року, яке з незрозумілих причин зникло з багатьох наукових платформ, не вдалося видалити повністю. У ньому слово «Ухань» використовують 34 рази — щоразу, коли згадують джерело спалаху:

Спалах нового коронавірусу 2019 (2019-nCoV), який швидко зростає, виник в Ухані, у центральному Китаї, на початку грудня 2019 року, охопив кілька континентів лише за місяць…

У публікації також вказано, що коронавірус з’явився завдяки випадковому зараженню людини від проміжного носія, яким є якийсь ссавець.

Три роки тому в Пекіні добре знали, яка саме тварина стала містком між ковідом та людиною. У січні 2020 року, уже після закриття ринку Хуанань, китайські дослідники зібрали мазки зі стін, підлоги, металевих кліток і візків. Позитивні на коронавірус зразки найчастіше також містили ДНК єнотовидного собаки. Пекін приховував це три роки. Лише в січні 2023-го це дослідження стало доступним для науковців світу. Потім ці дані Китай видалив, а після шквалу критики й обвинувачень — опублікував знову.

Ця інформація є ще одним доказом того, що найсерйознішу за останнє століття пандемію могла спровокувати незаконна торгівля дикими тваринами. Як повідомляє «Нью-Йорк таймз», представники системи охорони здоров’я з різних куточків світу назвали фактом, «який не можна вибачити», те, що влада Китаю своєчасно не надала доступу до цієї інформації.

Ще одне дослідження китайців на початку 2020 року опублікував авторитетний британський медичний журнал «Ланцет». У ньому розповідається, що Пекін намагався усунути наратив про ринок Хуанань як першоджерело спалаху. У статті йдеться про першу групу з 41 інфікованого в Ухані, із яких лише 27 недужих (66%) мали прямі чи опосередковані контакти з ринком.

Китайська кампанія замовчування та цензури позбавила лікарів і політиків важливої інформації про вірус, коли світ її потребував найбільше. На цьому наголошують журналісти «Нью-Йорк таймз». Навіть більше, така політика спричинила недовіру до науки в Європі та США, оскільки громадськості цитували дослідження з Китаю, які потім були відкликані.

А втім, репресії науковців у цій країні тривають. Пропаганда і далі продукує та ширить дезінформацію, а також перешкоджає дослідникам всебічно вивчати походження вірусу.

Приховати все

На початку пандемії вісім людей перебували під слідством за так зване «поширення пліток», зокрема і лікар Лі Веньлян. 30 грудня 2019 року він надіслав у робочий чат повідомлення про спалах невідомого вірусу і рекомендував колегам носити захисний одяг, щоб уникнути зараження. Та замість дослухатися медика — влада відправила до нього поліцію.

У перші дні січня 2020-го Пекін запевняв, що коронавірус передається лише від тварини до людини. Не було жодних офіційних вказівок про те, що медики мають використовувати засоби індивідуального захисту. Правоохоронці вручили Лі листа, у якому висловили сподівання, що він «заспокоїться та подумає над своєю поведінкою».

Захворюваність лише набирала обертів, а кількість недужих невпинно зростала. Через місяць після інциденту Лі Веньлян поділився своєю історією в мережі. Користувачі назвали його героєм за те, що не побоявся сказати правду. Невдовзі медика не стало — у нього діагностували коронавірус. 6 лютого 2020 року чоловік помер у лікарні.

Це викликало хвилю гніву в мережі. Люди відчули, що від них приховують інформацію, яка могла б врятувати життя. Скільки людей підхопили вірус у грудні, хто про це знав та чому не зробили більше? Це лише деякі питання, йдеться у публікації «Нью-Йорк Таймз», які лунали по всьому Китаю після смерті лікаря.

Приблизно тоді дослідники підтвердили, що вірус тижнями передавався від людини до людини. Цей факт китайські чиновники спершу заперечували, а потім відреагували посиленням онлайн-цензури та запровадженням тотального контролю над дослідженнями вчених.

Передусім Міністерство науки й технологій попросило науковців надати пріоритет боротьбі зі спалахом, а не публікації статей. Американське видання, покликаючись на одного європейського вченого, пише, що китайські колеги вмовляли дослідника підписати угоду про нерозголошення. У ній він мав пообіцяти не ділитися даними про статтю, яка вже була оприлюднена.

Незабаром китайські дослідники почали звертатися до редакцій наукових журналів із вимогою відкликати їхні роботи. Видання мають право знімати з публікації статті через низку причин, наприклад якщо там вказані недостовірні дані. Журналісти вивчили з десяток видалених матеріалів і встановили закономірність: приховували передусім дослідження, у яких китайські вчені розповідали про ранні випадки захворювання.

Одна з робіт містила інформацію про захворюваність дітей у південному Китаї, інша — про депресію та тривогу в медпрацівників, які лікували ковідних пацієнтів. Серед публікацій був навіть лист, спершу оприлюднений онлайн-журналом «Ланцет. Глобальна охорона здоров’я». У ньому дві медсестри описали свій відчай від роботи в лікарні Уханя.

Відкликання статті зазвичай є повільним процесом, навіть якщо матеріал є шахрайським чи неетичним. А втім, це не про публікації китайських науковців, пише «Нью-Йорк таймз», покликаючись на засновника блогу Retraction Watch Івана Оранського. За його словами, редакції журналів йдуть на поступки Китаю, щоб і надалі поширювати в країні передплату чи публікувати праці тамтешніх науковців.

З часом цензурний зашморг у Китаї лише затягнувся. Було створено робочу групу, яка мала контролювати дослідження коронавірусу. Студенти не могли публікуватися без узгодження тем з комісією. Порушникам загрожувало покарання. А професорам обмежили спілкування з журналістами.

Деякі науковці вважають, що Китай також має вплив на бази генетичних даних, якими користуються в різних куточках планети. Зафіксовані випадки, коли звідти видаляли зразки, у минулому надані саме китайськими вченими.

Нова правда

Цензура допомогла китайському урядові розповісти свою змінену та покращену історію. А щоб світові було важче встановити правду — до неї просто обмежили доступ.

Протягом трьох років Китай повідомляв про надзвичайно низький рівень захворюваності. За офіційними даними, від ускладнень коронавірусу померли 5272 людини. Торік у грудні країна пережила найбільший спалах недуги від початку пандемії. ЗМІ розповідали про черги до лікарень, а також про забиті вщерть парковання поблизу крематоріїв.

14 січня в Пекіні повідомили, що з 8 грудня до 12 січня ковід спричинив смерті майже 60 тисяч людей. Хоча ці дані більше схожі на правдиві, іноземні оглядачі зазначають, що вони, ймовірно, значно занижені. Про це пише видання «Дипломат».

ВООЗ веде свою статистику інфікувань у Китаї, покладаючись на власні дані. Там вказують, що з 3 січня 2020 до 19 квітня 2023 року в країні зафіксовані майже 100 мільйонів випадків зараження ковідом, понад 120 тисяч китайців померли від ускладнень, пов’язаних із недугою.

Китай та ВООЗ мають складні відносини. В останні три роки Організація систематично звинувачувала керівництво країни в обмеженні доступу до інформації, яка би дозволила з’ясувати, коли та як почалася пандемія. Будь-які закиди на свою адресу в Пекіні спростовують і називають неприйнятними.

У світлі скандалу з публікацією, видаленням та повторним оприлюдненням даних про зразки, зібрані китайськими вченими на ринку морепродуктів в Ухані на початку 2020 року, представниця ВООЗ Марія Ван Керкхове різко закликала Пекін співпрацювати в дослідженні коронавірусу. У статті для журналу «Нейчер» вона зазначила, що Організація досі не має результатів аналізу крові працівників ринку в Ухані трирічної давнини та зразків із ферм, звідки походили тварини, що продавалися на цьому.

«Без таких розслідувань ми не можемо повністю зрозуміти чинники, які призвели до початку цієї пандемії», — наголосила Ван Керкхове.

Китай має достатньо важливої інформації, яка кидає світло на походження коронавірусу. Про це заявив 13 квітня глава Всесвітньої організації охорони здоров’я Тедрос Гебреїсус. За його словами, без доступу до цих даних можна розглядати різні гіпотези.

Одна з них — лабораторне походження вірусу. 1 березня очільник Федерального бюро розслідувань США заявив, що коронавірус, найімовірніше, поширився з китайської державної біолабораторії в Ухані. Це перша публічна заява представника внутрішньої розвідки Сполучених Штатів, що бюро справді пов’язує початок пандемії з лабораторним витоком.

Не наука, а політика

Усе, що стосується теми коронавірусу, для Китаю є питанням не науки, а радше політики. Про це RFI-Україна розповіла Євгенія Гобова, молодша наукова співробітниця Інституту Сходознавства імені А. Кримського НАН України. За її словами, це вже не вперше Китай отримує такі звинувачення:

— Це вже певна історична тяглість, коли Китай звинувачують у певній хворобі. Причому не просто у її виникненні, а у вепонізації. Тобто, нібито вони ковід винайшли для того, щоб усіх на світі заразити. Це виходить далеко за межі наукових понять, наукового процесу. І, власне кажучи, те, як Китай поводить себе щодо розслідування походження ковіду, — це частина ще більшої картини.

Як пояснює науковиця, зараз Китай намагається відійти від так званого «сторіччя приниження»:

— Про це в нас мало говорять. Але Китай пережив достатньо складні декілька століть. Особливо останні, коли він став колонією. Коли його європейські, західні країни розбирали на шматки разом із Японією. Китай це й досі називає «сторіччям приниження»: коли Китай з величної імперії перетворився в розібрану на шматки колонію. І наразі ми спостерігаємо намагання Китаю відійти від цього. Власне, націоналістичні певні тенденції в сучасному Китаї є частиною цього намагання закінчити ось це «сторіччя приниження». І перейти від стереотипно мовчазного й тихого Китаю, який мириться з нападками сторонніх сил, до більш проактивного й агресивного.

Це лише один із проявів загальної політики сучасного Пекіна. Він, на думку Євгенії Гобової, прагне повернути собі колишнє місце у світі й відплатити за образи на свою адресу. А замовчування — це одна з особливостей стратегічної комунікації країни. Влада Китаю хоче  утаємничити не просто секретну інформацію, а все масштабне, погане або сумнівне:

— А Китай може просто приховувати цю інформацію, допоки вона не буде вирішена або допоки не будуть знайдені винуватці. І вже в такому вигляді ця історія подається читачам і користувачам Інтернету.

Щоб до цього часу вони не дізналися правди — працює ефективна багаторівнева машина обмежень, зокрема й онлайнових. Йдеться насамперед про цензурування трафіку інтернет-провайдерами, створення переліку ключових слів, за якими блокується контент. Як пояснює Євгенія Гобова, по той бік екрану сидять люди, які контролюють трафік. Вони, зокрема, відстежують неправомірні й шкідливі, на думку китайської влади, дії та дописи.