Всесвітній індекс свободи преси 2023 року: загроза індустрії симулякрів

Індекс свободи преси за 2023 рік, який оцінює умови роботи журналістів у 180 країнах і територіях світу, публікується 3 травня, уВсесвітній день свободи преси.

Ми наводимо аналітичну довідку щодо Індексу-2023, надіслану «Детектору медіа» офісом RSF.

Індекс-2023 показує, що ситуація є «дуже поганою» у 31 країні, «складною» — у 42 та «проблематичною» — у 55, тоді як «хорошою» чи «доволі хорошою» вона залишається у 52 країнах. Інакше кажучи, умови для журналістики погані в семи з десяти країн і задовільні — лише у трьох із десяти.

Як зазначають автори Індексу, вже сьомий рік поспіль на першому місці Індексу залишається Норвегія. Але вперше друге місце посіла не скандинавська країна, а Ірландія (2; +4), випередивши Данію (3; -1). Нідерланди (6-те місце) піднялися одразу на 22 позиції та повернулися на місце, яке вони посідали у 2021 році, до вбивства журналіста Пітера Р. де Вріса.

У нижній частині індексу також відбулися зміни. Вся трійка аутсайдерів — це винятково азійські країни: В’єтнам (178-ме місце), який, відмічають автори Індексу, успішно закрив сезон полювання на незалежних журналістів та коментаторів; Китай (179-те місце; -4), який є найбільшою у світі в’язницею для журналістів і одним із провідних експортерів пропагандистського контенту; і, що не дивує, Північна Корея (180-те місце).

«Світовий індекс демонструє дуже високу волатильність ситуацій, що складаються, зі значними підйомами та спадами, безпрецедентними змінами, наприклад, підйом на 18 місць Бразилії та падіння на 31-ше місце Сенегалу. Ця нестабільність є наслідком підвищеної в багатьох країнах агресивності влади та зростання кількості проявів ворожості до журналістів як у соціальних мережах, так і у реальному житті. Нестабільність також є наслідком зростання індустрії виробництва симулякрів, яка формує та поширює дезінформацію, а також надає інструменти її виробництва», — зазначив в аналітичному звіті щодо індексу Крістоф Делуар, генеральний секретар RSF.

Вплив індустрії симулякрів

У Індексі-2023 підкреслюється небезпека впливу індустрії фікцій у цифровій екосистемі на свободу преси. У 118 країнах — двох третинах країн, оцінюваних Індексом, — більшість респондентів, які заповнили анкети, повідомляють, що політичні діячі їхньої країни або регулярно, або систематично залучені до масштабних кампаній дезінформації чи пропаганди. Межі між істинним та хибним, реальним і штучним, фактом й артефактом стають настільки розмитими, що це ставить під загрозу саме право про інформацію. Безпрецедентні маніпулятивні можливості використовуються для ще більшого послаблення тих, хто уособлює собою якісну журналістику, одночасно з цим послаблюючи всю журналістику загалом.

Разюче швидкий розвиток генеративного штучного інтелекту (ШІ) струшує й без того тендітний світ ЗМІ, який уже був значною мірою підірваний Web 2.0. Зі свого боку, власник Twitter Ілон Маск доводить до крайності логіку довільної цензури, демонструючи, що платформи соцмережі — це грузькі піски для журналістики.

Як показало розслідування створеного та вирощеного RSF журналістського консорціуму Forbidden Stories, індустрія дезінформації поширює свою маніпулятивну продукцію особливо великої кількості. А тепер і штучний інтелект перетравлює контент, щоб видати компіляції, що не відрізняються суворістю та достовірністю.

П’ята версія ШІ Midjourney, яка генерує зображення дуже високої чіткості, наповнює соціальні мережі все більш правдоподібними підробками, які не відрізнити від реальності, про що свідчать напрочуд реалістичні фотографії жорсткого затримання Дональда Трампа чи портрет Джуліана Ассанжа, який перебуває у стані овоча, стягнутий гамівною сорочкою, які стали вірусними.

Битва пропаганди

Ці умови вигідні для поширення пропаганди Росії (164-те місце), яка опустилася ще на дев’ять позицій в Індексі-2023. У той час, коли Москва рекордно швидко створила новий медійний арсенал для насадження кремлівського дискурсу на окупованих територіях півдня України, потужний тиск було вчинено на незалежні російські ЗМІ, які виявилися забороненими, заблокованими та/або оголошеними «іноземними агентами». Воєнні злочини, скоєні Росією в Україні (79-те місце), неабияк сприяли тому, що ця країна отримала одну з найгірших оцінок Індексу за таким показником, як рівень безпеки.

Злети й падіння

Сполучені Штати (45-те місце) опустилися на три позиції. Американські респонденти анкети негативно оцінили становище журналістів у їхній країні (недоліки місцевої законодавчої бази, поширене насильство), попри всі зусилля адміністрації Байдена. Вбивства двох журналістів (Джеффа Германа з Las Vegas Review Journal у 2022 році та Ділана Лайонса з Spectrum News 13 у 2023 році) негативно позначилися на загальній оцінці країни.

Водночас Бразилія (92-ге місце) піднялася на 18 позицій після того, як Жаїр Болсонару, чий час перебування при владі був відзначений сильною ворожістю до журналістів, залишив своє крісло, а до влади повернувся Лула да Сілва, який пообіцяв покращити ситуацію.

В Азії політичні зміни іншого роду також послабили задушливий контроль влади над пресою, що пояснює певні значні зміни оцінки, наприклад, в Австралії (27-ме місце; +12) або в Малайзії (73-те місце; +40).

Ситуація перейшла з категорії «проблемної» до категорії «дуже серйозної» у трьох нових країнах: Таджикистані (153-тє місце; -1), Індії (161-ме місце; -11) та Туреччині (165-ме місце; -16). В Індії захоплення преси олігархами, близькими до прем’єр-міністра Моді знищує плюралізм, тоді як режим Ердогана посилив репресії проти журналістів напередодні виборів 14 травня 2023 року. В Ірані (177-ме місце) інтенсивні репресії проти громадського руху, викликані смертю молодої Махсі Аміні, призвели до зниження балів за показниками Індексу «соціальний контекст» і «правова база».

Найбільші зниження в Індексі-2023 спостерігаються в Африці. Сенегал, що був донедавна прикладом для регіону (104-те місце), опустився на 31 позицію, в основному через судове переслідування журналістів Папе Але Ніанга та Папе Ндіає та через різке погіршення умов безпеки для журналістів.

Серед країн Магрибу все більш авторитарним та нетерпимим до критики преси стає Туніс президента Каїса Саїда (121-ше місце), який опустився одразу на 27 позицій.

У Латинській Америці на 33 позиції опускається Перу (110-те місце), де журналістам дорого коштують постійна політична нестабільність. Вони одночасно зазнають репресій, нападок і дискредитації за занадто тісний зв’язок із політичною елітою. Зниження індексу Гаїті (99-те місце; -29) також здебільшого пов’язане з погіршенням ситуації з безпекою.

Рейтинг по регіонах

Європа — регіон світу, де умови для заняття журналістикою найбільш сприятливі, особливо у країнах Європейського Союзу. Однак ситуація на континенті неоднозначна. Німеччина (21-ше місце), на території якої зафіксовано рекордну кількість інцидентів із застосуванням насильства та арештів журналістів, опускається на п’ять позицій. Польща (57-ме місце), де 2022 рік був спокійним у плані свободи преси, піднялася на дев'ять місць, а Франція (24-те місце) — на два. Греція (107-ме місце), де за журналістами за допомогою потужних шпигунських програм стежили секретні служби, залишається на останньому місці у ЄС.

На загальну оцінку регіону також значною мірою вплинули низькі показники Середньої Азії. Декілька її країн, Киргизстан (122-ге; -50), Казахстан (134-те; -12) та Узбекистан (137-ме; -4), опускаються через збільшення числа нападок на ЗМІ. Нарешті, Туркменістан (176-те місце), де цензура та стеження ще більше посилилися після обрання в березні 2022 року сина колишнього президента Сердара Бердимухамедова, як і раніше, входить до п'ятірки країн із найнижчим рівнем свободи преси.

Ні в Північній, ні в Південній Америці більше не залишилося країн, позначених зеленим кольором. Коста-Рика (23-тє місце; -15), яка була останньою країною у зоні з «хорошою» ситуацією, змінила категорію, втративши 5 балів через дуже значне зниження свого політичного балу (-15,68 бала), і тепер розташовується нижче за Канаду (15-те місце; +4). Мексика (128-ме місце), що втратила цього року ще одне місце, нараховує найбільшу кількість зниклих безвісти журналістів у світі (28 за 20 років). Куба (172-ге місце), де відродилася цензура, а преса, як і раніше, монополізована державою, залишається, як і у 2022 році, останньою серед країн цієї зони.

Попри те, що в Африці відбулися деякі помітні покращення, наприклад, у Ботсвані (65-те місце), яка піднялася на 30 позицій, загалом журналістська діяльність на континенті, де ситуація тепер характеризується як «складна», стала складнішою майже у 40% країн (порівняно із 33% у 2022 році). Зокрема, таким прикладом є Буркіна-Фасо (58-ме місце), де призупинили мовлення міжнародних каналів і виганяють журналістів, особливо з регіону Сахель,

який перетворюється на «інформаційну чорну діру». На континенті також сталося кілька вбивств журналістів, включаючи вбивство Мартінеса Зонго в Камеруні (138-ме місце). В Еритреї (174-те місце) преса, як і раніше, повністю залежить від сваволі президента Ісаяса Афеворкі.

Азійсько-Тихоокеанський регіон, як і раніше, є одним з найгірших у світі режимів для журналістів. М’янма (173-тє місце), яка після військового перевороту та приходу до влади хунти перетворилася на другу у світі найгіршу в’язницю для журналістів, і Афганістан (152-ге місце), де умови праці журналістів продовжують погіршуватися, а жінки-журналістки буквально викреслені із суспільного життя, залишаються в нижній частині рейтингу.

Останнім у регіональному рейтингу став регіон Магрибу та Близького Сходу, який залишається вкрай небезпечним для журналістів: більш ніж у половині країн цього регіону ситуація розцінюється як «дуже складна». Вкрай низький рейтинг деяких країн, таких як Сирія (175-те місце), Ємен (168-ме місце) та Ірак (167-ме місце), пояснюється, зокрема, великою кількістю журналістів, які в них зникли або були взяті до заручників. Попри зростання показників Палестини (156-те місце; +14), індекс безпеки в цій країні залишається дуже низьким після загибелі ще двох журналістів у 2022 році. Саудівська Аравія (170-те місце) перебуває в нижній частині індексу. З країн Магрибу свій авторитарний дрейф підтвердив Алжир (136-те місце), що виявилося у переслідуванні власника ЗМІ Іхсане Ель Каді; через це він опустився на два місця і залишається в категорії країн, де ситуація з пресою вважається складною.

ЄВРОПА — ЦЕНТРАЛЬНА АЗІЯ

Свобода преси в Європі затьмарена війною в Україні

Системна цензура на Сході

Війна в Україні дозволила Кремлю розпочати завершальну операцію із зачистки російського медіаландшафту у 2022 році. Системна цензура та вимушений вихід із країни незалежних російських, а потім і закордонних ЗМІ звільняє простір для поширення пропаганди, що координується проурядовими ЗМІ. Заборона на західні соціальні мережі виявилася вигідною для телеграма, аудиторія якого в Росії (164-те місце) протягом року зросла більш ніж удвічі. Улюблений засіб поширення в обхід цензури незалежних ЗМІ, вона також широко використовується путінською пропагандою, причому деякі канали навіть відстежують переміщення іноземних журналістів, яких вони прирівнюють до шпигунів.

В Україні (79-те місце) з кожним новим захопленням території російськими військами терміново розгортається пропагандистський апарат Кремля. Це проявляється у глушінні телеканалів, масштабному витісненні та заміщенні українських ЗМІ та у полюванні на місцевих журналістів. У вільній зоні, попри дезорганізацію роботи редакцій і труднощі висвітлення подій у країні в стані війни, зокрема й обмеження на висвітлення подій, які в цілому пропорційні ситуації, журналісти мають більшу свободу. Війна та зростання національної єдності послабили хватку олігархів на ЗМІ та тиск на редакційну політику, пов’язану з олігархічним суперництвом.

Тінь російської агресії нависла над усім регіоном, особливо це помітно в Білорусі (157-ме місце), яка віднедавна перебуває під контролем Росії. Індекс констатує кричущу деградацію ситуації зі свободою преси у Центральній Азії, де Киргизстан опустився відразу на 50 позицій, опинившись на 122-му місці.

Крихка рівновага між свободою та безпекою на Заході

Війна в Україні торкається і Західної Європи, якій часом складно відшукати рівновагу між безпекою та свободою. Декілька держав обмежили роботу журналістів на підставі «національної безпеки». У Греції (107-ме місце) скандал із прослуховуванням журналістів спецслужбами та шпигунською програмою Predator є найсерйознішим посяганням на свободу преси в ЄС у 2022 році. Це також пояснює, чому Греція посідає найгірше місце серед європейських країн в Індекс-2023.

В Албанії (96-те місце) прокуратурою було непропорційно обмежено можливість ЗМІ висвітлювати кібератаку Ірану на державні установи.

У Великої Британії (26-те місце), де в очікуванні екстрадиції продовжує перебувати Джуліан Ассанж, автори законопроєкту про національну безпеку, не придумавши захисних заходів для журналістів, загрожують розслідуванням, які вони ведуть. У Латвії (16-те місце) регулятор довільно відкликав ліцензію у незалежного російського каналу. У Фінляндії (5-те місце) двох журналістів було засуджено за розголошення державної таємниці, тоді як нове законодавство Швеції (4-те місце) загрожує конфіденційності журналістських джерел.

Попри всі ці тривожні ознаки, розрив між країнами Європейського Союзу значно скорочується. У цьому регіоні кількість країн, які покращили свої позиції в Індексі-2023, вдвічі перевищила кількість країн, чиї позиції знизилися. Все це відбувається в той момент, коли в ЄС обговорюється принципово нове законодавство, яке встановлює для її членів загальні стандарти свободи ЗМІ. Понад те, підвищення позицій більшості східних країн — членкинь ЄС в Індексі відбувається на тлі поступового усвідомлення того, як незалежна інформація може слугувати оплотом проти кремлівської пропаганди. Сербія (91-ше місце; -12), де проурядові ЗМІ транслюють російську пропаганду, має найбільше зниження позиції в регіоні ЄС — Балкани.

Методологічні пояснення

Вдруге дані щорічного Всесвітнього індексу свободи преси збирають та обробляють із використанням нової методології, розробленої у 2021 році комітетом експертів з академічного та медійного світу.

Ця робота дала можливість визначити свободу преси як «ефективну можливість для журналістів, як окремих осіб, так і колективно, вибирати, виробляти та розповсюджувати інформацію, необхідну суспільству, без політичного, економічного, юридичного та соціального втручання та без загрози їх фізичної та психічної безпеки».

У результаті з’явилися п’ять нових показників, які структурують Індекс і дають уявлення про свободу преси у всій її складності: з погляду політичного контексту, правової бази, економічного контексту, соціокультурного контексту та безпеки.

У 180 країнах і територіях, включених до індексу RSF, ці показники оцінюють на основі кількісного дослідження зловживань, допущених щодо журналістів та ЗМІ, а також якісного дослідження, заснованого на відповідях сотень відібраних RSF експертів зі свободи преси (журналістів, науковців, правозахисників) на близько сотні питань.

У зв’язку з цією методологічною зміною, до порівняння місця в індексі та числа балів за даними, що оброблялися до та після 2021 року, слід ставитися з обережністю, — застерігають автори Індексу.