"Жовта стрічка" - зашморг на шиях окупантів: партизани розповіли про настрої кримчан напередодні контрнаступу ЗСУ

У питанні деокупації Криму Україна не розглядає виключно військовий сценарій. Про це заявив міністр оборони України Олексій Рєзніков, додавши, що є висока ймовірність того, що півострів звільнять без бою. Тим часом, настрої серед кримчан стають все більш радикальними: окупаційна "влада" створює власні ПВК, колаборанти масово тікають світ за очі, а молодь не стримує себе і вже вголос заявляє: "Ми — за Україну!".

Остання тенденція, безперечно, тішить, проте слід розуміти, що бажання звільнитися від "русского міра" і готовність до здобування цієї свободи в ході війни — речі різного порядку. З власних джерел на півострові "Телеграфу" стало відомо, що значна кількість українських патріотів сподіваються на деокупацію АРК мирним шляхом, а перспектива силового сценарію наганяє на них панічний страх і наштовхує на роздуми щодо раціональності такої ціни за свободу.

Ми поспілкувалися з лауреатами Премії Сахарова 2022 року, активістами руху громадського спротиву "Жовта стрічка", щоб зрозуміти, які настрої насправді панують в Криму на тлі новин про наближення контрнаступу ЗСУ.

Чи відчувається напруга серед окупаційної "влади" Криму і загалом у суспільстві через активне обговорення звільнення півострову?

Закручування гайок і посилення так званих "антитерористичних заходів" тривало постійно. Особливо це стосувалося Криму. Зараз нічого нового не відбувається, просто це набуває ще більших масштабів: переслідувати можуть за будь-яку українську "символіку", навіть якщо це просто скотч у жовто-блакитних кольорах, яким було щось заклеєно.

Для того, щоб тримати ці процеси під контролем, використовуючи якомога менше патрулів, на окупованих територіях масово встановлюють камери спостереження. Якщо раніше щомісяця з'являлося 10 нових камер, то тепер — 300. Також змінилися локації. Раніше їх встановлювали у парках, на перехрестях доріг та в інших людних місцях, а зараз в Криму камери вішають навіть вздовж залізничних колій. Це пов'язано зі страхом окупаційної "влади" перед радикальним партизанським рухом.

Саме тому ми створили в нашому чат-боті карту, на якій позначено розташування цих камер. Вона постійно оновлюється. Завдяки цьому, кожен активіст, вирушаючи на завдання, може прокласти маршрут таким чином, щоб не потрапити під їхній "приціл".

Як посилення репресій позначається на рішучості українців чинити опір окупантам?

Кримські татари і проукраїнськи налаштовані громадяни в Криму піддаються жорстким репресіям ще з 2014 року. За цей час російські спецслужби настільки залякали їх і придушили спротив, що коли ми роздумували над входом нашого руху в Крим, не були впевнені, що у нас взагалі щось вийде. Наш мітинг 18 травня 2022 року наробив дуже багато галасу, з нами навіть зв'язувалися представники Меджлісу, адже за останні 8 років це стало для Криму чимось з розряду фантастики.

Велика частина українців і кримських татар чекають "часу Х", коли ЗСУ перейдуть Перекопський перешийок, а росіяни почнуть у паніці тікати з півострова. У цей момент сили українського спротиву відчують впевненість і будуть діяти рішучіше. Ми впевнились у цьому, коли був підірваний Кримський міст. Одразу після цієї "бавовни" ми отримали неймовірну кількість повідомлень від кримських татар і українців в Криму, ця подія стала поштовхом для того, щоб стати сміливішими, адже російський режим почав розхитуватись.

Якщо рф буде триматися за "сакральний" Крим до останнього, Україні доведеться звільняти його військовим шляхом. Чи готові українські патріоти на півострові до цього?

На жаль, чим довше громадяни перебувають в окупації, тим більше звикають до свого положення і тим більш "раціонально" починають мислити. Не варто забувати, що протягом 9 років їм вселяли думку про те, що Україна їх покинула, зрадила, "здала без єдиного пострілу" і таке інше. Якщо ще рік тому були сподівання, що за 2-3 тижні все завершиться, то зараз, на прикладі звільнення Херсону, кримчани розуміють, що операція з деокупації може тривати набагато довше і не завершиться, аж поки ЗСУ не будуть готові зробити вирішальний прорив.

Віра у те, що Крим буде звільнений, почала укріплюватися лише нещодавно. В цьому сенсі дуже мотивують приклади успішних операцій, як це було на Харківщині. У людей з'являється надія, що Крим буде наступним. І таких людей там дуже багато. Зараз щотижня в кримських містах з'являються сотні наших плакатів, листівок і стрічок. Наші активісти спілкуються з місцевими підлітками, яким на момент окупації було 6-8 років, і ці юнаки і дівчата говорять з нами українською, намагаються відстоювати свою позицію, бойкотують примус до отримання російського паспорту для видачі свідоцтва про освіту.

Україна може розраховувати на підтримку і сприяння з боку партизанського руху в Криму під час деокупації?

На мою думку, Україна розраховує на цю підтримку. І, що стосується ненасильницького спротиву, він вже працює. "Жовта стрічка" має дуже великий кредит довіри, тому ми маємо змогу робити дійсно важливі речі на окупованих територіях. Жоден підрозділ ЗСУ не може просто зайти у населений пункт, знаючи, що там на 100% проросійськи налаштовані громадяни, адже їхні позиції здадуть у ту ж мить. Але, якщо при плануванні операції враховуються настрої місцевого населення, шанси на її успіх зростають. Тому при звільненні усіх окупованих територій Україна може розраховувати на нашу повну підтримку і сприяння.

Про яку кількість цієї "групи підтримки" ЗСУ в Криму можна говорити?

Станом на сьогодні на території окупованого півострова налічується близько 3000 активістів руху "Жовта стрічка". Це лише ті громадяни, участь яких була зафіксована в нашому чат-боті. А тепер уявіть, скільки в Криму тих, хто має аналогічну позицію, але не довіряє інформаційним ресурсам, тому чинить спротив самостійно, не долучаючись до будь-яких рухів.

Для прикладу, в окупованому Херсоні у нас було трохи більше 300 активістів, але після звільнення виявилось, що мало не кожний другий мешканець міста знав про наш рух і в силу своїх можливостей партизанив, наближаючи цю подію.

З наближенням контрнаступу рішучість і готовність чинити реальний спротив серед проукраїнських кримчан зросла?

І так, і ні. Будь-яка інформація про підготовку контрнаступу ЗСУ викликає посилення "антитерористичних" дій з боку окупаційної "влади". Тобто рішучості у людей дійсно більше, але працювати стає набагато складніше. На перше місце іноді виходить передача інформації про злочини росіян на окупованих територіях або організаційна діяльність — створення підпільних принт-центрів для друку плакатів та листівок, закупівля жовтої і синьої фарби та інше.

Але, як показує досвід, чим ближче ЗСУ до населеного пункту, тим менше у ньому залишається росіян і тим вільнішими себе почувають українці. Щойно українська армія підійде до Перекопського перешийка, Крим "вибухне" жовто-блакитною символікою та іншими проявами нашого спротиву.