Навідники російських ракет. Як громадяни України допомагають ворогу завдавати ракетних ударів

Вночі 3 травня Росія влаштувала масований обстріл: вибухи пролунали у Києві, Дніпрі, Черкасах та Запоріжжі. А на світанку 28 квітня завдала чергового ракетного удару по Україні. Внаслідок запуску крилатих ракет зруйновано багатоповерхівку в Умані — загинули 23 особи, серед яких п’ятеро дітей.

Ракета, якою росіяни поцілили у будинок — стратегічна крилата ракета класу "повітря — земля" Х-101. Експерти називають її "умовно високоточною" і сумніваються, що пріоритетною ціллю був саме будинок. Випущенi разом з нею i збиті українською ППО одиниці могли бути спрямовані на інші об’єкти в Умані. Які — нині говорити не доводиться з міркувань безпеки. Проте місцеві жителі впевнені, що Умань стала ціллю не лише, тому що Росія, як держава-терорист, намагається залякати цивільних, а й тому, що комусь здалося, нiби у містечку можуть бути важливі об’єкти, які існували тут ще кілька десятків років тому.

"Я впевнена, хтось на них навів", — говорить одна з місцевих мешканок.

Нині в Україні правоохоронні органи розслідують десятки, а той й кількасот справ про навідництво.

Приміром, на початку 2023 року СБУ повідомило про затримання на Львівщині інженера одного з державних підприємств, якого підозрюють у навідництві ворожих ракет на стратегічні підприємства України. За версію служби, його завербували представники російських спецслужб на початку повномасштабного вторгнення. Спочатку він, прикриваючись відрядженням, їздив до Києва та Запоріжжя для виявлення об’єктів енергетики та залізничної інфраструктури, по яких ворог здійснював ракетні удари. На місці мав оглянути їх технічний стан, рівень можливих пошкоджень і підготувати відповідний "звіт" у РФ. Потім він поїхав до Львова, де і був затриманий. Правоохоронцям стало відомо, що інженера цікавили об’єкти критичної інфраструктури, він мав переправити ворогу інформацію у вигляді електронних координат та фотоматеріалів з прив’язкою до місцевості. Саме така інформація, кажуть слідчі, потрібна РФ для підготовки та проведення серії прицільних ракетних ударів по території регіону.

Про подібні затримання СБУ заявляє чи не щомісяця. Вони відбуваються в різних регіонах України. Як правило, ймовірним навідникам СБУ повідомляє про підозру за кількома статтями Кримінального кодексу України: ч. 2 ст. 111 (державна зрада) та ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників). Якщо ж дії були спрямовані не на цивільні об’єкти, а на базування Сил оборони, тоді підозра оголошується ще й за ст. 114-2 (несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів).

Державна зрада. Як ФСБ шукає готових до співпраці

"Найчастіше справи базуються на доказах того, що певні особи передають інформацію працівникам Федеральної служби безпеки — ФСБ", — говорить Фокусу експерт Медійної ініціативи за права людини Артур Пріхно. Він стежить за судовими процесами, пов’язаними зі збройною агресією РФ. Говорить, що нині у фокусі його уваги понад шістдесят справ у судах, але слухається їх більше.

"Зміст багатьох ідентичний: обвинувачення стверджує, що особи, які представлялися співробітниками ФСБ, пишуть громадянам України у Телеграмі, дають певні завдання: сходити подивитися, де розміщуються українські війська, об’єкти, перевірити, чи був обстріл ефективним. У багатьох справах обвинувачені повністю визнають свою вину і йдуть на угоду зі слідством, що є пом’якшувальною обставиною. Але вироки все одно пов’язані з реальним терміном ув’язнення", — розповідає Пріхно.

Він згадує кілька таких справ.

Наприклад, мешканка Краматорська Тетяна Захарченко передавала росіянам інформацію про розташування військ — кілька гуртожитків, де розміщувалися українські військові, школу та лікарню. Обвинувачення у суді заявило, що через Телеграм вона надсилала скріншоти карт із позначками місця розташування цілей, а також короткий опис про те, хто там перебуває. У суді жінка визнала, що, справді, спілкувалась з другом, який виїхав з України та живе у Росії, але для чого йому ця інформація була необхідна, вона не знала. Захарченко визнала вину, її засудили до п’яти років і трьох місяців позбавлення волі. При чому, чи були наслідки такої діяльності жінки з Краматорська — у вироку не зазначено.

У Києві слухалась інша справа про навідництво — мешканки Києва Христини Берестецької, "активістки та волонтерки" організації "Созидательное общество", а по факту — секти. Як встановив суд, вона розвідувала інформацію про розташування українських військових та об’єкти критичної інфраструктури. У справі кілька епізодів. Зокрема, Берестецька збирала інформацію про енергетичні об’єкти та бази сил територіальної оборони, передавала через Телеграм людині, яка з нею зв’язалась з Росії. Як стверджує жінка — раніше ця особа їй не була відома. Але слідству вдалося встановити особу, її імʼя у вироку зашифроване. Обвинувачена визнала свою вину, яку прокурори доводили у суді скріншотами з гуглкарт. Засудили Берестецьку до 8 років. Вирок, щоправда, ще не набув законної чинності, справа в апеляції.

Важливо Telegram, Signal, Threema. Треба вирішити, спецслужбі якої країни ви довіряєте більше, — експерт

Найвідомішою справою про навідництво Артур Пріхно називає справу прокурора, колишнього керівника Миколаївської окружної прокуратури Геннадія Германа. Йому інкримінують державну зраду. Германа обвинувачують у наведенні на об’єкт, де перебували українські військові. В результаті ракетного удару по Миколаєву тоді загинули десятки людей. Захист Германа наголошує, що його обвинувачують не у тому, що він наводив, а у тому, що передавав персональні дані загиблих осіб так званому блогеру з Росії Юрію Подоляцi. Подоляка родом з Сумщини, але живе у РФ та є фігурантом кримінальної справи в Україні. Щодо Германа, то він перебуває під арештом, справа передана до суду — очікується розгляд по суті. Але на судові засідання вже приходять родини загиблих військових з портретами, вимагаючи справедливого покарання.

Якою є відповідальність за навідництво та сприяння ворогу

Адвокат, керуючий партнер в АО "Амбрела" Андрій Яковлєв проглянув вироки перших інстанцій щодо випадків з Краматорську та Києві.

"У випадку так званої волонтерки чітко говориться, що застосовується і ч.2 114-2, і ч.3 ст. 114-2, оскільки йдеться про безпосередню передачу даних представникам РФ. Щодо Краматорська, то ми бачимо у вироку тільки ч.2 ст. 114-2. Відмінність у тому, що одна особа передавала дані конкретній особі та розуміла їх застосування, інша — спілкувалась з якимось товаришем, повідомляла інформацію, але не знала, куди саме вона потрапляла. Формально не встановлено, що це передавалось з допитливості чи корисливих обставин. Саме тому жінки навіть у випадку визнання вини отримали різні терміни покарання", — пояснює юрист Фокусу.

РФ декларує необхідність руйнування інфраструктури або інших об’єктів життєдіяльності України, але має обмежені можливості, аби провести розвідку, здійснити, з її точки зору, більш ефективне ураження.

"Очевидно, для цього вона використовує можливості коригування, — говорить Яковлєв. — І коригування відбувається внаслідок того, що представники РФ знаходять людей, які погоджуються на співпрацю. Це відбувається з різних причин — корисливих мотивів або мотивів підтримки збройної агресії. Також Росія використовує і людей, які не усвідомлено йдуть на співпрацю з державою-агресоркою, вони не розуміють, що певна інформація може бути використана ворогом".

У березні 2022 року Верховна Рада вирішила, що необхідно криміналізувати як неусвідомлене надання допомоги ворогу, так і умисне надання інформаційної допомоги. До Кримінального кодексу України було внесено зміни, з’явилась стаття 114-2 "Несанкціоноване розповсюдження інформації про направлення, переміщення міжнародної військової допомоги в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних сил України чи інших військових формувань України, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану". Покарання за порушення — від 5 до 8 років. А згодом і стаття 111 про зраду Батьківщині була доповнена відповідальність за пособництво державі-агресору. І все для того, аби зменшити фактичну допомогу та сприяння ворогу.

За словами юристів, головна задача таких змін полягала у тому, аби криміналізувати поширення у відкритому доступі інформації, яка допомагає ворогу.

Фактично народні депутати вирішили зробити кілька ступеневу відповідальність за дії проти національної безпеки у вигляді інформаційної допомоги ворогу. Якщо мова про одиночні випадки, тоді скоріше буде оголошена підозра за ст. 114-2, якщо, так би мовити, на "професійній основі" з ідеологічними мотивами, тоді за ст.114 — шпигунство.

У разі, якщо буде мати місце умисне діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, то це вже державна зрада. Якщо особа це вчиняє та виправдовує агресію РФ, схвалює, тоді додається й інша стаття – 436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників).

Важливо Запит на покарання. Кого та за що вважати колаборантом — перший досвід у судах

У правоохоронних органах нагадують, що не тільки свідоме інформування ворога про військові та інфраструктурні об’єкти, які можуть стати його ціллю, але й випадкове розповсюдження у соціальних мережах та приватних переписках даних, які можуть бути корисні РФ, можуть стати приводом для кримінального переслідування, якщо потраплять ворогу. Адвокат Яковлєв пояснює це тим, що розповсюдження, передача ворогу інформації яка допомагає йому здійснити націлювання зброї та руйнування об'єктів енергетичної або транспортної сфери буде вважатися державною зрадою, що карається значно більшими строками покарання.

Важливо У полоні у "Вагнера". Де утримують українських полонених і як обмінюють