Порада експерта Світового банку українським аграріям: що робити із забороною Європи на експорт

Ситуація, що склалася навколо заборони на ввезення української аграрної продукції сусідніми країнами, дуже вдарила по Україні не тільки економічно, а й політично. І, незважаючи на те, що з 2 травня Польща відмовилася від заборони на імпорт десятків продуктів харчування з України, і решта сусідів наслідувала її приклад, осад залишився. Та й проблеми нікуди не поділися.

На сьогодні (03.05.2023) відомо про те, що Європейська комісія домовилася про угоду з Польщею, Болгарією, Угорщиною, Румунією та Словаччиною щодо української сільськогосподарської та харчової продукції. 28 квітня заступник голови ЄК з торгівлі Валдіс Домбровскіс повідомив, що ключовими елементами угоди, також погодженої з Україною, є:

• скасування односторонніх заходів Польщею, Словаччиною, Болгарією та Угорщиною;
• унікальні засоби захисту для 4 продуктів: пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику;
• пакет підтримки на 100 мільйонів євро для постраждалих фермерів у 5 країнах-членах;
• проведення досліджень деяких інших продуктів, у тому числі олії;
• робота над забезпеченням експорту до інших країн через коридори солідарності.

Про те, як може складатися ситуація з українським агроекспортом надалі, KP.UA поговорила з експертом Світового банку Оксаною Руженковою.

- Оксано, Україна, втративши вихід до моря, змушена була напрацьовувати нові логістичні ланцюжки, але щось пішло не так. Багато експертів сьогодні звинувачують наших бізнесменів, які вирішили на цьому швидко заробити...

– Українські виробники справді не ставили високу маржу, оскільки для них було принципово важливо вивезти продукцію та звільнити склади. Бізнесмени прифронтових європейських країн діяли за звичайною логікою: купити дешевше – продати дорожче. Думаю, що звинувачувати українців у демпінгу не можна. Маржа закладалася, а наскільки низькою була, покаже антидемпінгове розслідування.

Щоправда, триватиме таке розслідування не менше року, і весь цей час триватиме тиск на психіку. Нашим виробникам не позаздриш: час іде, збут пригальмувався, а ціни підняти не можна, бо треба вивезти та продати.

- Як ви вважаєте, чи можна розглядати сьогоднішню ситуацію, якщо не як торговельну війну, то хоча б як торговий конфлікт?

- Думаю, доречнішим визначенням буде «торговий прецедент», який, до речі, стався вперше в європейській практиці. Досі таке одностороннє запровадження ембарго ніколи не використовувалося.

Якщо подивитися на ситуацію об'єктивно, наших європейських сусідів можна зрозуміти: на їхніх ринках нагромадилися величезні запаси української продукції. Наприклад, у низці сусідніх країн агросектор представлений середніми та дрібними фермерськими господарствами, які вирощують зерно та здають його на елеватор. Так от, сьогодні європейські фермери з областей, що межують з Україною, фізично не мають такої можливості: їхні елеватори заповнені українським зерном.

Водночас мені дуже імпонує позиція Спілки молочних підприємств України та її керівника Вадима Чагаровського. Це єдине бізнес-об'єднання, яке заявило про свій намір запровадити дзеркальні заходи проти польської продукції, і це почули у Європі. Вже відреагували і польські, і європейські молочники – сподіваємось, що спільно вони зможуть знайти прийнятний для всіх вихід.

Дуже прикро, що нічого не роблять наші садівницькі асоціації. І це при тому, що минулого тижня у Польщі заявили, що хочуть врятувати свій ринок не лише від українських фруктів та ягід, а й від заморозки. Як відомо, через блекаути українські виробники орендували холодильники в Польщі та зберігали там заморожену продукцію. Крім того, це робилося з прицілом на європейський ринок як на більш розвинений, стабільний і платоспроможний.

На жаль, українські орендарі не змогли реалізувати весь товар, і сьогодні ці холодильники також заповнені українською продукцією. Єдиний вихід – рухатися далі углиб Європи, але не факт, що наша продукція буде конкурентною на європейському ринку. Нам треба працювати над своєю якістю та точно знати, що потрібно споживачеві.

- 28 квітня у Єврокомісії повідомили про унікальні засоби захисту для чотирьох продуктів: пшениці, кукурудзи, ріпака та соняшника. Що це означає?

- Це означає, що ці продукти не можна продавати у Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщині та Словаччині.

До речі, знаю, що неофіційно нашим підприємцям рекомендують скористатися реекспортом. Тобто якщо є покупець, скажімо, в Польщі, радять вивезти товар до сусідньої країни, а потім завезти назад і продати.

Я хотіла б застерегти наших підприємців від таких кроків. GPS-трекери, які будуть на наших фурах після перетину кордону, дозволяють відстежити реекспорт. Тобто подібні «хитрощі» стануть підставою для штрафу, який може досягати 100% вартості вантажу, та чергового гучного скандалу. Не знаючи особливостей стеження, можна отримати великі проблеми. Тому закликаю всіх дотримуватись правил, встановлених Європою, а не намагатися користуватися нашою кмітливістю.

– Бачила дані, що у вересні 2022 – березні 2023 року з України було експортовано 3,2 млн тонн соняшникової олії, і це практично на рівні показників попереднього маркетингового року. Чи загрожує нам скорочення цьогорічного експорту соняшникової олії?

- Якщо зараз Європа навіть частково заборонить імпорт нашого соняшника, ми його не викинемо, а продовжимо маркетинговий рік переробних заводів (зазвичай вони працюють до середини липня) і все переробимо. Думаю, що з продажем олії проблем не буде. Вона займає набагато менше місця, ніж вал зернових, до того ж ціна на товар вищий.

Розвиток переробки – це, на мій погляд, взагалі ідеальний вихід із ситуації. Очевидно: якщо ми не можемо торгувати сировиною, то її треба переробляти і виробляти продукцію з доданою вартістю. А це дуже вигідно. Наведу такий приклад. При переробці картоплі на крохмаль із залишків виробляють протеїнові волокна, які використовують для відгодівлі птиці. За цією продукцією до нас вишикуються в чергу і Польща, і Німеччина, і Франція, у яких добре розвинені птахівництво та тваринництво. Тож агрохолдингам настав час будувати заводи, і думаю, що гроші у них на це є.

Плюс було б непогано, якби наші представники експортного бюро займалися не лише орендою стендів на міжнародних виставках, а й шукали вигідні ринки для нашого бізнесу.

– Які ще продукти можуть потрапити під заборону? Говорять, що експорт меду під загрозою?

- Так, це так. До речі, тут склалася цікава ситуація. Після 2014 року Україна цілеспрямовано підтримувала пасічників та давала їм гранти на організацію пасік. А найчастіше ці гранти отримували АТОшники: вони реєструвалися як ФОПи та отримували стартові гроші на 50-100 вуликів. Мед у них скуповували офіційні трейдери, яких в Україні близько десятка, і продавали у великих ємностях за кордон. Сьогодні ми займаємо з експорту меду непогані позиції у світі.

Що робити тепер? Експортувати далі. Влада має згуртувати дії Мінекономіки, Мінагрополітики, МЗС, дізнатися, які ринки підходять нашому бізнесу, та зайти на них за допомогою державних інтервенцій. Тим більше, що такий досвід є.

Років 12 тому вітчизняних виробників курятини зацікавили африканські країни – Алжир, Марокко, Конго. ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація) зробила кілька чудових глобальних досліджень під наших виробників: яка продукція присутня на ринках, смакові уподобання населення, краще фасування, найближчі порти. І зараз «Наша Ряба» є одним із лідерів на тих ринках.

Крім того, потрібно налагоджувати експорт до країн із сильними українськими діаспорами – Канаду, Аргентину, Австралію. Представники наших діаспор дуже патріотичні і, побачивши рідну продукцію на прилавках, обов'язково купуватимуть її. Тим більше, що в нас уже є ЗВТ із Канадою. За її прикладом можна буде зняти деякі обмеження в інших державах – важливо відпрацювати це питання владі та бізнесу, поєднавши зусилля.

Словом, друзів у світі ми маємо, і їх чимало. Тому, мабуть, настав час зрозуміти своїх європейських сусідів та активно працювати далі.​