Міст за "Джокондою" да Вінчі ідентифікували: допомогли документи сім'ї Медічі

Жителів провінційного містечка в італійській Тоскані охопило хвилювання. Історик Сільвано Вінчеті після низки досліджень чи не найвідомішого в світі картини дійшов до висновку, що міст у населеному пункті Латеріна в провінції Ареццо (тут нині живе всього 3 тисячі жителів) — той самий, який Леонардо да Вінчі намалював у сільській місцевості за загадковою Моною Лізою. Це певною мірою ставить крапку в багатолітніх суперечках мистецького середовища щодо пейзажу за спиною героїні, пише The Guardian. 

Леонардо намалював «Мону Лізу» у Флоренції на початку 16 століття, і особистість жінки, зображеної на олійній картині, — як вважають, це Ліза дель Джокондо — спричиняла стільки ж припущень, скільки й віддалене тло.

Теорії в минулому ідентифікували міст як Понте Буріано, неподалік від Латеріни, а також Понте Боббіо в місті П'яченца на півночі Італії.

Використовуючи історичні документи та зображення з дрона, а також порівнявши картини з фотографіями місцевості, Вінцеті сказав, що це «етрусько-римський міст, Роміто».

Найпоказовіша деталь, сказав він журналістам в Асоціації іноземної преси в Римі, полягає в кількості арок: міст на картині Леонардо мав чотири арки, як і Роміто. Понте Буріано, з іншого боку, має шість арок, тоді як Понте Боббіо має більше шести.

Лише одна арка Роміто, яка простяглася через річку Арно, залишилася, як і фундаменти мосту на протилежному боці берега річки.

Документи сім'ї Медічі, знайдені в державних архівах Флоренції, показали, що між 1501 і 1503 роками міст був «дуже жвавим, функціонуючим мостом», сказав Вінцеті. Він додав, що саме в той час Леонардо перебував у районі Валь д'Арно, спочатку на службі у Чезаре Борджіа, кардинала з найвідомішого дворянського роду в Італії епохи Відродження, а потім у П'єро Содеріні, державного діяча Флорентійська республіка.

Міст забезпечив короткий шлях, який скоротив подорож між Ареццо, Ф'єзоле та Флоренцією на кілька годин. Вінцеті виміряв ширину між берегами річки і, використовуючи розмір арки, що залишилася, встановив, що чотири арки однакового розміру ідеально підходять поперек ділянки. «Відмітна форма Арно вздовж цієї ділянки території відповідає тому, що Леонардо зобразив на пейзажі ліворуч від дворянки, зображеної на знаменитій картині», — сказав він.

Вінцеті також знайшов документи, які засвідчують, що Леонардо часто проживав у Ф'єзоле в той час у дядька, який був священиком. Симона Нері, мер Латеріни, сказала, що теорія Вінцеті спричинила   велике хвилювання в місті.

 «Нам потрібно спробувати захистити те, що залишилося від мосту, для чого знадобиться фінансування», – сказала вона. Проте заяви Вінцеті, безсумнівно, розб’ють носа жителів сусіднього Буріано, де плакат із зображенням Мони Лізи, що претендує на славу, стоїть поруч із вказівником на його міст.

«Буде суперництво; Нам теж потрібно буде повісити плакат, — пожартував Нері. Вона сказала, що велодоріжка будується вздовж частини Арно, яка проходить повз те, що залишилося від Понте Роміто, і що вона сподівається, що заявлене сполучення з Моною Лізою приверне більше туристів у цей район.

У минулому Вінцеті зробив кілька інших заяв про Мону Лізу, включно з тим, що Леонардо використовував чоловічу та жіночу моделі на портреті, який висить за куленепробивним склом у паризькому Луврі.