Бойовий "Запорожець" та інший військовий транспорт України, про який ми не знали

До війни треба готуватись у мирний час, і промисловості це теж завжди стосувалось. Причому дуже бажано, щоб сторонні люди про це передчасно не здогадувались. Журналісти “Авто 24” розкопали кілька старих секретної техніки військового призначення, яка створювалася цілком мирними підприємствами.

Індустріальний потенціал України завжди був важливим для “оборонки”, хоча населення про участь звичайних підприємств у військових програмах часто і не здогадувалось. У нашому недалекому минулому ми знайшли декілька цікавих прикладів підприємств та товарів так званого подвійного призначення, про які і хочемо сьогодні розповісти. Відразу зазначимо, що не всі з цих проектів були реалізовані, але всі вони і сьогодні гідні уваги.

Такий легкий і невибагливий автомобіль був би в нагоді військовим у багатьох випадках, але на той час армія змогла дозволити собі більш серйозну техніку 4х4.

Читайте також: Як відрізнити військові мотоцикли “Дніпро” від підробки:10 відмінностей

ЗАЗ-971 (Запорізький автомобільний завод, 1962 р.)

Як жартували тоді інформовані люди, ця машина – бойовий “Запорожець”. Коли на початку 1960-х у Запоріжжі налагодили виробництво седанчика ЗАЗ-965, на його базі почали проектувати кілька більш містких машин. Це був вантажний фургон, пасажирський мікроавтобус, пікап і утилітарний універсальній автомобіль високої прохідності 4х4 зі спрощеним кузовом.

Існувало дві версії ЗАЗ-971 – з короткою та довгою (на фото) базами. Перша адресувалася військовим, які хотіли поміщати машину в авіатранспорт

Його заявляли як машину для села і для армії, причому військовим зробили окрему версію з вкороченим кузовом – начебто щоб вона поміщалася чи то в літак, чи то в вертоліт. Двигун був від “Запорожця” і розташований ззаду, постійний привід на задні колеса, передок підключався примусово.

“Короткий” ЗАЗ-971 мав салон з можливостями трансформації: машина створювалася як багатоцільова.

Два дослідних екземпляри пройшли заводські випробування, але військовим тоді більше сподобався інший “зазівський” проект – амфібія ЗАЗ-967, яка стала транспортером переднього краю і під назвою ЛуАЗ-967 ТПК була запущена в серію в Луцьку.

ЛАЗ-695 (Львівський автобусний завод)

Частина автобусів приміського сполучення ЛАЗ-965 у версіях Е (1963 р.), М (1969 р.) та Н (1974 р.) на випадок великої війни мали підпасти під мобілізацію – причому в якості санітарного транспорту. Але занести ноші з пораненими до салону через вузькі двері було неможливо. Тому частина автобусів цих серій мала на передній масці кузову ще одні невеликі двері, через які можна було б подавати ноші.

На частині серійних автобусів ЛАЗ-695 були малопомітні додаткові двері на передній масці кузова: автобус швидко перетворювався на санітарний.

Про таку додаткову функцію ЛАЗів знали навіть не всі водії. Є спогади ветеранів пасажирських перевезень, які розповідали, що в їхніх автопарках в певні роки всі ЛАЗ-695Н постачалися з заводу з комплектом нош і стійками для їхнього розміщення у три поверхи.

Читайте також: Львівський мінівен, якого не було: ЛАЗ, який міг випередити РАФіки

На навчаннях з цивільної оборони для транспортників існував норматив з демонтажу сидінь в салоні і заміни їх на стійки з ношами. Водіям доводилося підтримувати відповідні болти кріплення у пристійному стані, щоб не було затримок при відкручуванні різьби.

ДАЗ-485 (Дніпропетровський автомобільний завод, 1950 р.)

Всюдихід-амфібія БАВ (від Большой Автомобиль Водоплавающий) випускався серійно і був дивовижною технікою. Він брав на палубу 3 тони вантажу, швидко їздив по шосе (73 км/год), бездоріжжям (6х6, лебідка, понижена і регулювання тиску в шинах), непогано плавав (11 км/год). Машина прослужила в армії чверть століття, її випускали аж на трьох заводах.

Технічно складна амфібія ДАЗ-485 БАВ, спроектована в м. Дніпрі, вийшла надійною і витривалою.

Але про те, що ця машина народилася на території України, ніхто навіть не здогадувався – все своє активне життя вона носила ім’я БАВ або ЗІЛ-485. Між тим, спроектували цей водоплаваючий автомобіль в Дніпропетровську (тепер м. Дніпро), де його і збиралися випускати серійно. Але несподівано автомобільний завод ДАЗ перепрофілювали на… ракетний, і він став тим самим “Південмашем”. А виробництво амфібій передали на інші підприємства.

Т-155 ПЗМ-2 (Харківський тракторний завод, 1970-ті)

Сам по собі дуже цікавий в технічному плані трактор Т-150К (колісний) мав особливу військову модифікацію – легкий тягач Т-155. Від сільськогосподарської машини тягача відрізняє як мінімум буксирний пристрій, позбавлений аграрної специфіки. Цей транспортний засіб колісної формули 4х4 призначено для різноманітних військових потреб, коли воякам потрібно перемістити щось важке і несамохідне.

На базі відомого харківського трактора Т-150К був створений легкий інженерний та артилерійський тягач Т-155, а вже з нього зробили полкову землерийну машину ПЗМ-2.

І ось на базі цього тягача було створено ще більш дивовижний агрегат – ПЗМ-2, полкову землерийну машину. Головне, що вона може, це дуже швидко рити окопи (180 метрів на годину) та власне, траншеї будь-якого призначення. Робиться це ланцюговим пристроєм, який нагадує величезну бензопилку, та ще й з прилаштованим ротором для відкидання грунту.

Цікава особливість: полкова землерийна машина на шасі трактора Т-150 незалежна від негоди. Тобто ПЗМ-2 може рити землю і в мороз, і що найбільш дивно, в дощі, коли на мокрому грунті буксують усі чотири колеса – для цього на ній є потужна 5-тонна лебідка.

До речі читайте тест-драйв землерийної машини

КМЗ-5 (Київський мотозавод, 1962 р.)

Повна протилежність показаним вище надпотужним монстрам – автомобільчик на базі важкого мотоцикла КМЗ і легкої автівки ЗАЗ-965. Коли конструктори мотозаводу замислили проект власної вантажівки “Київ”, серед кількох варіантів вони передбачили і утилітарний армійський транспортер. Машина не мала повного приводу, але мала двигун, розташований просто над ведучими колесами. Це позитивно впливає на прохідність, і приклади в історії траплялися не раз – згадайте хоча б VW Type 82.

Міні-вантажівки “Київ” Київського мотозаводу були лише концептуальними зразками, але серед них була спеціальна версія для армії

Можливо, військовий замовник і допоміг би Київському мотозаводу перетворитися на автозавод, але саму ідею автомобіля від КМЗ зарубали “на корню” там, де виділяли кошти на переобладнання виробництва.

В наші дні

Можливо, хтось здивується, але окремі екземпляри з описаних у цій статті типів транспортних засобів збереглися до наших днів. Швидше за все, для сучасної війни вони вже не дуже годяться, але приклад такого собі подвійного призначення доволі показовий.