Напередодні погано спали та хотіли якомога раніше повернутися додому: родичі розповіли подробиці загибелі саперів на Херсонщині

У суботу, 6 травня, на Херсонщині російські окупанти обстріляли групу саперів ДСНС, які вели розмінування на території Чорнобаївського аеропорту. Спочатку скинули на людей вибухівку з безпілотника. А після того, як стався вибух і здетонували міни, накрили цю ділянку артилерією.

На місці загинули шість саперів ДСНС: Ігор Соловйов, Олександр Ходаковський, Андрій Орлов, Володимир Погорілий, Микола Шолох, Роман Каленик.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Через два тижні освідчився

У 38-річного водолаза-сапера Олександра Ходаковського залишилися дружина та двоє дочок-близнючок, 11-річні Олександра та Ганна.

Дружина рятувальника Еліна згадує, що 6 травня вона як завжди зателефонувала до чоловіка, на годиннику було 7:30. Він уже перебував на роботі.

"Я ще говорю йому: "Сашо, чому ти так рано на роботі?" А він відповідає: "Ми тут уже всі зібралися. Чомусь сьогодні всім не спиться". О 13 годині я його набрала знову, але він не взяв трубку. А о 15 годині мене ніби підкинуло, я зрозуміла, що минуло дві години, а він так і не передзвонив, і навіть смайлик не надіслав. Він зазвичай намагався, щоб ми не хвилювалися, і якось давав про себе знати. Через деякий час передзвонила Софія, дружина їхнього командира Ігоря Соловйова, і стала говорити, що трапилася біда", – згадує Еліна.

Вже ввечері Еліні зателефонував начальник чоловіка і розповів, що сталося непоправне. Групу саперів обстріляли росіяни з безпілотника, потім накрили артилерією, виникла детонація. До того ж, довго не могли забрати тіла через ворожий артобстріл.

Еліна й Олександр познайомилися 13 років тому. Еліна тоді працювала офіціанткою у кафе в Херсоні. Олександр одного разу був у цьому кафе – і після цього став заходити все частіше.

"Вже за два тижні він мені освідчився. Звичайно, я одразу виходити заміж за нього не погодилася. Одружилися ми вже в 2017 році, тоді в нас уже були дві доньки-двійнята", – згадує Еліна.

Олександр любив свою роботу, він жив нею. Коли почалося вторгнення – і Херсон окупували, він вивіз сім'ю в безпечне місце, а сам продовжив працювати в іншій області.

"У них були різні ситуації, але він ніколи мені не розповідав про них. Про те, що його поранено осколком у голову, я випадково дізналася тільки через два тижні, він нічого мені не повідомив. На всі мої умовляння поїхати, він відповідав, що не може, хто допомагатиме людям, якщо не він", – каже Еліна.

Сама Еліна зараз працює вихователем-логопедом у дитячому садку, паралельно навчається на другому курсі педагогічного факультету Херсонського державного університету.

Залишилася маленька дочка

Дружина ще одного загиблого співробітника ДСНС 32-річного Ігоря Соловйова Софія написала під фото загиблих саперів на своїй сторінці в Instagram:

"Знаєте, хто вони? Вони ті, хто щодня, ризикуючи собою, знищує ворожі снаряди. Кожен із них любив свою роботу. Вони ставили свою роботу на перше місце. Коли під час окупації вони вимушено покинули своє місто Херсон, вони вважали себе зрадниками. Хоча на той час їх розшукували ці тварюки – і це був єдиний шанс вижити.

Вони були учасниками АТО. Вони не боялися за себе, вони мріяли та робили все для нашого майбутнього. Вони любили те, що робили, і були найкращими у своїй професії. Кожен із них має сім'ю, дітей, але сьогодні вісім дітей стали сиротами, а шестеро молодих жінок – вдовами. У 28 років я вдова... Не хочу вірити в це".

В Ігоря Соловйова залишилася 2-річна донька. За словами Софії, дівчинка дуже любить свого батька, вона постійно хотіла до свого тата й нікуди його не відпускала.

"Напередодні, 5 травня, донька влаштувала навіть невелику істерику, весь час кричала "Тато, тато!" Ми з чоловіком зазвичай зідзвонювалися один раз на день, пізно ввечері, коли він повертався з роботи. Ми поки живемо в іншому місті, а він був у Херсоні. Тут мені навіть довелося набрати його вдень, щоб заспокоїти доньку. Але все одно на душі було тривожно", – згадує Софія.

Другого дня Софія вирушила з донькою на заняття. Та все-таки вирішила ще раз зателефонувати до чоловіка вдень, він узяв трубку, на годиннику було 12:20. Сказав, що все добре. Хоча в Херсоні у вихідні через сильні обстріли оголосили комендантську годину, але зв'язок був. Ігор пообіцяв після того, як звільниться, знову зателефонувати. Це була їхня остання розмова.

"А потім зателефонувала кума й повідомила, що був підрив, і поки не відомо, хто вижив. У Ігоря в ДСНС працює молодший брат. Я почала дзвонити йому, він уже прибіг на місце події, сказав, що поки невідомо, хто вижив. Через деякий час він повідомив, що тіла неможливо впізнати, але в одного на руці є браслет, такий, як я дарувала чоловікові, а в його кишені дзвонить мобільний телефон", – згадує Софія.

Тіла з місця загибелі вдалося забрати о 19-й годині. Тільки двоє людей з групи вижили, включно з фельдшером, – вони опинилися з іншого боку машини. "Російський дрон прилетів цілеспрямовано вбити піротехніків. Він скинув боєприпас у гущу людей", – вважає Софія.

Ігор був керівником групи саперів. Новий рік усі співробітники приїхали зустрічати додому до своїх родин. Ігор дуже пишався тим, що зумів зберегти людей цілими та неушкодженими.

Сам Ігор Соловйов сапером працював 14,5 років. До 2014 року він служив у Керчі, в Криму. Коли росіяни окупували острів, то він вийшов звідти. Коли у 2022 році ворог окупував Херсон, то всій групі саперів довелося втікати з міста, оскільки вони служили в АТО. А загарбники насамперед шукали колишніх атовців.

Софія розповідає, що до них додому чотири рази навідувалися росіяни, шукали Ігоря. До інших навіть вдиралися до квартир. Деякий час група перебувала без роботи, оскільки вирішувалося питання, куди їх скерувати. Вони дуже хвилювалися через це, вважали себе ледь не зрадниками.

Розміновував Новобогданівку

Серед загиблих саперів і 40-річний Андрій Орлов. Друзі кажуть, що він був дуже добрим товаришем. У нього залишилися дружина Орися та 9-річний син Данило.

Андрій багато років працював сапером у ДСНС. За словами його куми Оксани, він часто розповідав, як вони розміновували території після вибухів військових складів у Новобогданівці та Лозовій у 2005-2006 роках.

У 2015 році Андрій був учасником АТО. На початку 2022 року повернувся до ДСНС. "Коли почалося вторгнення – і росіяни зайшли до Херсона, вони встигли звідти евакуюватись. Загарбники розшукували всіх учасників АТО, на жаль, у Херсоні вистачало тих, хто здавав їм наших хлопців", – каже Оксана.

Андрій разом із товаришами розміновували Херсонську, Запорізьку області. Особливо багато мін окупанти залишили у Високопіллі, де точилися запеклі бої. Там досі люди підриваються.

У вільний час Андрій любив із друзями сходити на рибалку. "Його багато хто знав у місті та області. Він був дуже добрий, чуйний, нікому не відмовляв у допомозі. Абсолютно безкорисливий. Того дня він розмовляв із дружиною по телефону, з моїм чоловіком, зі знайомою. Говорив, що намагатимуться роботу закінчити раніше. Це було приблизно о 13 годині, а о 16-й їх уже не стало", – каже кума загиблого.

Точна дата похорону загиблих рятувальників наразі невідома. Найближчим часом мають провести експертизу ДНК – і після цього тіла передадуть рідним.