План підводного інтернет-кабелю Китаю зацікавив американську та британську розвідку

Плани Китаю конкурувати з підтримуваним США підводним кабелем за допомогою паралельної установки, яка йде в Пекін, можуть мати значні наслідки для глобальної безпеки, збору розвідданих і самого Інтернету.

Втративши контракт на створення каналу передачі даних наступного покоління «SeaMeWe-6» між Європою, Близьким Сходом і Азією, Китай, як повідомляється, вирішив створити власну версію.

Планується, що підводна волоконно-оптична альтернатива зупиниться на тій же дюжині країн, включаючи Францію, Єгипет, Саудівську Аравію та Сінгапур, але додасть останню частину до китайської острівної провінції Хайнань, а потім Гонконг із запланованою датою завершення у 2025 році. .

Оплачений телекомунікаційними компаніями China Mobile, China Telecom і China Unicom, встановлений компанією Huawei Marine Networks (HMN Tech) – компанією, яку китайський уряд одного разу назвав зразком «цивільно-військової інтеграції» – і висадився на китайській землі, повністю контрольованій Мережа не лише забезпечить Китаю надшвидке з’єднання з рештою світу, але й залучить величезні обсяги даних у свою розвідувальну мережу та подалі від цікавих очей Заходу.

Нині ні для кого не секрет, що американське АНБ і британський GCHQ масово збирають і аналізують підводний кабельний трафік, де можуть – ці програми були викриті Едвардом Сноуденом десять років тому. Це також не завжди обмежується кабелями, що торкаються в точках посадки в межах розвідувального альянсу «П’ять очей» США, Великобританії, Канади, Австралії та Нової Зеландії. Відомо, що GCHQ має «закордонний процесинговий центр» в Омані, підключений до всіх кабелів, що проходять у Перську затоку, і, безсумнівно, існують інші секретні сайти переслуховування в інших куточках земної кулі.

Поки що «П’ять очей» проникли в глобальну кабельну систему набагато глибше, ніж конкурентний Китай. Але в системі, де дані завжди шукають найшвидший маршрут, новий план Китаю міг би відвести трафік від інших ліній, пропонуючи пропускну здатність за нижчою ціною та меншою затримкою. Це фактично призвело б до катаракти П’яти очей.

Це далеко не перша боротьба між США та Китаєм на цьому фронті. Компанія HMN Tech була найкращим підрядником для нового кабелю SeaMeWe-6, поки Сполучені Штати не почали пропонувати гранти на навчання вартістю мільйони доларів країнам на маршруті кабелю. Гранти надавалися за умови, що вони обрали американську компанію SubCom як постачальника, що вони належним чином і зробили.

Уряд США також успішно лобіював технологічних гігантів Google, Amazon і Meta, щоб вони трохи скоротили кілька кабельних планів і не підключалися до Гонконгу, перешкоджаючи доступу Китаю. У відповідь Китай використав свій вплив на уряд Малайзії, щоб перешкодити планам тих самих технологічних гігантів розмістити свої кабелі на його території.

Невдовзі після того, як Малайзію було вилучено з кабельних проектів Apricot, Echo та Bifrost, вона підписала проект кабелю SEA-H2X, що підтримується Китаєм, що з’єднує її з Філіппінами, Таїландом, Гонконгом і Китаєм. Але цей кабель все ще обслуговує лише Азію; чого насправді хоче Китай, так це зв’язку за межами регіону з Близькому Сходу та Європою.

Усе це є частиною набагато більшої стратегії «Цифрового шовкового шляху», де Китай планує вкрасти марш у майбутнє, кинувши виклик технологічній перевазі Заходу. США відповіли агресивно. Вона заборонила обладнання Huawei 5G у критично важливих мережах і змусила союзників по всьому світу, включно з Великобританією, зробити те саме. Подібна боротьба точиться навколо напівпровідників: адміністрація Байдена запровадила жорсткий експортний контроль, явно намагаючись перекрити доступ Китаю до них.

Менш відомі битви також точаться навколо наступного покоління стандартів Інтернету та потенційно кардинальних технологій квантових обчислень і штучного інтелекту.

Підводні кабелі — це ще один крок у напрямку майбутнього, яке очолює Китай. Оскільки понад 95 відсотків усіх міжнародних даних проходять через підводну мережу, вони представляють скарбницю інформації для національних держав, переносячи все від електронної пошти до банківських операцій.

Очікується, що прогрес у квантових обчисленнях зробить читання навіть зашифрованих даних можливим у найближчому майбутньому (вважається, що Китай вже накопичує дані для розшифрування пізніше). А штучний інтелект відмінно справляється з виявленням і аналізом шаблонів, дозволяючи автоматично ідентифікувати цінну інформацію в масі даних, навіть якщо вміст повідомлення зашифровано. У поєднанні з доступом до даних з підводного кабелю нові системи могли б забезпечити еквівалент Британії зламу німецького коду Enigma під час Другої світової війни: пряму й негайну стратегічну перевагу.

Західні уряди та аналітики з питань безпеки працюють над уповільненням просування Китаю, але визнають, що неможливо зупинити це. Оскільки суперечки стають все більш публічними та гострими, існує також ризик більш жахливих наслідків. На кону може бути майбутнє самого Інтернету.

Емілі Тейлор є генеральним директором і засновником Федерації досліджень DNS та експертом з управління Інтернетом і кібербезпеки. Вона хвилюється, що коли битви за підводні кабелі стають дедалі відвертішими, люди почнуть задавати питання: «За яким кабелем ти?»

Це питання суперечить фундаментальним засадам Інтернету, де дані про маршрути вважаються нерелевантними. Відкоригуйте цю модель, і сам Інтернет не тільки стане менш стійким, але й ризикує фрагментуватися – результат, з яким майже всі погоджуються, суперечить їхнім інтересам.

Тейлор також вказує на зростаючу «безпеку Інтернету», а сама мережа все більше стає полем битви за політичні та ідеологічні розбіжності. Найкраща відповідь — «перемістити геополітику вгору», — стверджує вона, посилаючись на рівні стандартів і протоколів, з яких складається Інтернет, з інфраструктурою внизу, а користувачами — зверху. Треба ширше говорити про геополітику.

Зусилля докладаються для досягнення цього за допомогою вдосконалення стандартів кібербезпеки та модульного підходу, коли між законодавством та інфраструктурою Інтернету можуть стояти глобальні угоди, що дозволяє урядам застосовувати місцеві закони, не торкаючись самої мережі. Але прогрес випереджає геополітика.

Є ще одна вагома причина підтримувати низьку температуру, коли мова заходить про підводні кабелі: вони унікально вразливі, особливо з огляду на їх важливість для глобального зв’язку.

Анна Паньякко — науковець, який вивчав підводні кабелі та зазначає, що, будучи розміром із звичайну шлангову трубу, їх «надзвичайно легко пошкодити або порізати». Місця кабельної мережі є загальнодоступними, і їх легко знайти за наявності основного обладнання. Подібно до Інтернету, люди ніколи не уявляли, що вони стануть ціллю, оскільки вони лише забезпечують з’єднання даних між точками.

Але оскільки самі кабелі стають все більш політизованими, зростає й ризик навмисного пошкодження. На початку цього року китайське риболовецьке судно перерізало один із двох кабелів, що з’єднують крихітні віддалені Тайваню острови Мацу з материком та рештою земної кулі. Через шість днів китайське вантажне судно підрізало другий.

Уряд Тайваню швидко заявив, що не вірить, що скорочення були навмисними, але спостерігачі менш впевнені. Того ж місяця журнал Foreign Policy попередив: «Китай практикується, як розділити Інтернет Тайваню».

Підводні кабелі завжди перерізають якорі кораблів, знаряддя лову та навіть акули. Ось чому такі великі звірі Інтернету, як Facebook/Meta, Google і Microsoft, рідко розміщують один зі своїх центрів обробки даних у будь-якій країні чи регіоні з менш ніж трьома підводними з’єднаннями, щоб вони не були ізольовані через випадкові зриви. . І справді, веб-гіганти брали участь у багатьох кабельних проектах за останні роки саме з цієї причини. Великі країни нараховують свої кабельні з’єднання десятками чи більше: хоча вони, як правило, виходять на берег групами лише в кількох місцях.

В результаті при обриві кабелю трафік може просто переключитися на альтернативні маршрути. Люди, які живуть у добре підключених місцях, рідко помічають, коли відбувається обрив кабелю.

Тим не менш, немає жодних сумнівів, що навіть великі країни з великою кількістю кабелів будуть вразливі до будь-якої узгодженої, цілеспрямованої кампанії перерізання кабелів: і ця проблема вже широко обговорюється.

Що менш відомо, так це ризик того, що важлива інформація в майбутньому може потрапити через нові, швидші кабелі, які виходять на берег у місцях, де шпигуни Китаю, а не західні шпигуни можуть підключитися до них; і ризик того, що в міру загострення цього здебільшого тихого змагання за перевагу сам Інтернет може розділитися на окремі системи.