У Туреччині вперше за 20 років опозиція може перемогти Ердогана: що це означає для України

Ердоган ризикує програти вибори. Як це може вплинути на зернову угоду, російські схеми обходження санкцій та блокаду Босфору для кораблів РФ

14 травня у Туреччині пройдуть президентські та парламентські вибори. Вперше за 20 років Реджеп Тайїп Ердоган близький до поразки.

Якщо опозиція на чолі з висуванцем Національного альянсу Кемалем Киличдароглу переможе, то дуже ймовірно, що Туреччина повернеться до більш класичної зовнішньої політики, переконує LIGA.net колишній посол Туреччини при НАТО Фатіх Джейлан (Fatih Ceylan).

"Такий новий курс поставив би відносини Туреччини із Заходом на здоровішу основу, але з підтримкою добросусідства у регіоні", – каже він.

Як проходить передвиборча кампанія у Туреччині та чого чекати Україні у разі перемоги опозиції – розбиралася LIGA.net.

СИЛЬНА ТУРЕЧЧИНА І ЗРАДНИКИ:
на чому будує кампанію Ердоган

Перше десятиліття правління Ердогана базувалося на економічному зростанні в Туреччині. Втім, в останні роки ця складова погіршилася. За даними МВФ, минулого року інфляція за cередніми споживчими цінами склала 72,3% у річному вимірі, а у 2023-му прогнозується на рівні 50,6%.

ДОВІДКА. Ердоган у владі понад 20 років: у 2003-2014 роках був прем’єром, а потім – президентом. Після провалу держперевороту 2016-го Ердоган провів конституційну реформу, яка перетворила Туреччину на президентську республіку. Це розширило його повноваження, дозволило зміцнити авторитаризм і обнулило строки – як у Путіна. Так він зміг знову балотуватися у 2023-му.

І зараз кампанія Ердогана будується довкола тез про сильну і незалежну Туреччину, каже LIGA.net Євгенія Габер, старша наукова співробітниця Atlantic Council в Туреччині. За останні тижні він відкрив багато інфраструктурних проєктів, показував досягнення у сферах авіації, оборонної промисловості, безпілотники, перший турецький електромобіль, обіцяв новий авіаносець.

"Для Ердогана важливо показати, що Туреччина за 20 років його перебування при владі перетворилася зі слабкої, залежної від Заходу агропромислової країни на регіональну супердержаву зі своїм ВПК, АЕС тощо, – пояснює Габер. – Що він її вивів у важковаговики світової політики".

27 квітня відеозв’язком разом з російським диктатором Володимиром Путіним він відкривав АЕС Аккую, яку в Туреччині побудував Росатом та володітиме нею. На думку Габер, це не було самим лише заграванням з РФ перед виборами – проєкти започатковані 5-10 років тому.

"Співпраця з Росією потрібна Туреччині, щоб отримати певні технології і можливості: закупівля систем ППО С-400, Росатом, газогони, – зауважує аналітикиня Atlantic Council. – З іншого боку, це можливість сказати Заходу: якщо ви не співпрацюєте з нами, то у нас є альтернативи".

Така позиція дозволяє Ердогану говорити про незалежність та балансування між Заходом, РФ й Україною, каже вона. Влада також намагається донести до виборців меседж: чинна влада розвиває країну, а опозиція – зрадники та маріонетки, якими маніпулюватиме Захід.

Наприклад, голова МВС Туреччини Сулейман Сойлу стверджував, що Захід нібито збирається використати вибори для нового перевороту. А сам Ердоган називає опозицію "про-ЛГБТ" та звинувачує у зв’язках з Робочою партією Курдистану, яку Анкара вважає терористами.

"Такі узагальнення – це спроби перетворити опозицію на страшилку для турецького суспільства. Це дедалі більше видно на мітингах і з заяв Ердогана та його партії, – пояснює Габер. – Вони не мають під собою якихось реальних фактів, але це дуже загострює внутрішню боротьбу".

"Суспільство ще більше поляризується через різку риторику лідерів Республіканського альянсу (Ердогана. – Ред.). Емоції зашкалюють, а простір для здорового глузду звузився", – додає експосол Фатіх Джейлан.

Втім, Ердоган не гребує і відверто популістськими тезами в дусі комунізму. Наприклад, він пообіцяв, що населення рік безкоштовно отримуватиме газ з родовищ у Чорному морі для кухонних потреб та гарячої води, а місяць – не платитиме за газ взагалі.

"ЕРДОГАН НА МЕЖІ ПРОГРАШУ":
які шанси у Киличдароглу

Головний конкурент Ердогана – 74-річний Кемаль Киличдароглу. Він у політиці з 2002 року, є лідером найбільшої опозиційної Республіканської народної партії, а на виборах 2023-го cтав кандидатом від Національного альянсу – об'єднання шістьох опозиційних сил. Також його підтримує мер Стамбула Екрем Імамоглу: це традиційно важлива у країні посада, а сам Імамоглу має стати віцепрезидентом у разі перемоги Киличдароглу.

"Опитування показують, що на користь Киличдароглу виступає незначна більшість, – каже Джейлан. – І що Ердоган перебуває на межі програшу президентських виборів або в першому, або в другому турі".

Але поки це різниця у їх підтримці – у межах статистичної похибки в 1-4%, додає Габер. Шанси у двох кандидатів майже однакові – і обидва табори активно проводять передвиборчі заходи.

Ось так, наприклад, виглядав мітинг на підтримку Ердогана в Стамбулі. За твердженням турецької влади, на ньому зібралися 1,7 млн людей.

А це – акції на підтримку Киличдароглу.

"Опозиція будує свою кампанію на тому, що треба покращувати економічну ситуацію, – розповідає Габер. – Що потрібні сильні інституції і зміни, які дозволять відійти від поляризації суспільства".

Серед головних обіцянок – повернути парламентську форму правління, обмежити повноваження президента, знизити інфляцію до 10% протягом двох років, відновити взаємну довіру зі США.

"Багато хто в Туреччині прагне нової ери, яка посилить парламентську систему, – пояснює Джейлан. – Де буде відновлено поділ влади, що супроводжуватиметься відновленням державних інституцій".

Але опозиція не соромиться заходити і на поле Ердогана.

Наприклад, Киличдароглу пропонує будувати новий "шовковий шлях" від Китаю до Туреччини через тюркські країни Центральної Азії. А також обіцяє підтримувати військово-промисловий комплекс і виробництво дронів, – зокрема, компанію Baykrar Makina, якою керує зять Ердогана.

Втім, поки немає ясності з парламентськими виборами, зауважує Джейлан: "Залишається спірним, чи отримає Нацальянс більшість у парламенті. Разом з коаліцією Зелених лівих вони, найімовірніше, матимуть більшість. Але це залежатиме від політичного торгу".

ЧОГО ЧЕКАТИ УКРАЇНІ:
п'ять сфер, на які можуть вплинути вибори

Дуже ймовірно, що Туреччина повернеться до більш класичної зовнішньої та безпекової політики у разі перемоги опозиції, вважає колишній посол країни при НАТО. За словами Фатіха Джейлана, такий курс зробить здоровішими відносини із Заходом, покращить стосунки з НАТО, але і добросусідськими відносинами нова Анкара не нехтуватиме.

У контексті України та російської агресії Туреччина намагається бути посередником, контактуючи з обома сторонами. Важливу роль Анкара відіграє принаймні у п’яти питаннях:

1. Зернова угода. Туреччина за будь-якої влади підтримуватиме роботу зернового коридору, впевнена Габер. Але Ердоган відігравав у ній важливу роль, оскільки має прямі канали комунікації з Путіним.

"Путін до Ердогана прислухався. Якщо прийде до влади Киличдароглу, то він ще не матиме того дипломатичного досвіду, – пояснює Габер. – У нього немає такого авторитету в очах Путіна і вибудованих каналів".

Росія не вийде з угоди в односторонньому порядку, переконана аналітикиня Atlantic Council. Але можливою зміною влади в Туреччині користатиметься – щоб дестабілізувати ситуацію довкола коридору та виторгувати для себе вигідніші умови та послаблення санкцій.

Вплив на Путіна у Киличдароглу все одно збережеться, переконує LIGA.net Йорук Ішик (Yoruk Isik), керівник консалтингової організації Bosphorus Observer (Стамбул) та дослідник Middle East Institute (Вашингтон).

"Насправді Росії потрібна Туреччина. Для комерційних угод, авіації та багатьох різних справ. Зміна особи не змінить вплив, який має Туреччина, – пояснює він. – Асиметричний баланс, що трохи нахилений на користь Туреччини, не зміниться".

Загалом ситуація довкола зернової угоди багато в чому залежатиме від поля бою, вважає Ішик. Якщо Україна успішно проводитиме весняно-літній контрнаступ, то РФ може в будь-який момент знов "використовувати продовольство як зброю та влаштовувати істерики".

2. Обхід Росією санкцій. Анкара офіційно заперечує, що допомагає Росії обходити західні санкції на товари подвійного призначення. Але, за даними WSJ, турецькі компанії у 2022 році в обхід санкцій експортували до РФ на десятки мільйонів доларів товарів, необхідних російській армії.

Також у ЄС занепокоєні поглибленням економічних зв’язків Туреччини та Росії. За словами Ішика, зараз Анкара не бачить жодних проблем, щоб продовжувати не протизаконну, але неетичну торгівлю з РФ, намагаючись вихопити якомога більше російської нафти зі знижками тощо.

"Але я сподіваюся, що якщо Киличдароглу переможе, контроль Туреччини над спробою Росії уникнути санкцій, безумовно, покращиться", – каже Ішик.

На думку Габер, боротьба зі схемами посилиться за будь-якої влади. Туреччина зацікавлена в західних інвестиціях, треба посилювати ліру, а ЄС залишається її головним ринком попри зростання товарообігу з РФ.

Втім, уявити кардинально інший курс Туреччини щодо приєднання до санкцій важко, зауважує Джейлан. Це залежатиме, зокрема, від вторинних санкцій, які Захід запроваджуватиме щодо третіх країн.

"Приєднання Туреччини до європейських санкцій не буде, навіть якщо перемагає Киличдароглу, він про це теж говорив, – додає Габер. – Адже це не є ексклюзивною політикою Ердогана, це є турецькою політикою: ми не є членом ЄС і ми не використовуємо санкції в зовнішній політиці... Але боротьба з обходженням санкцій, я думаю, посилиться".

3. Мирні ініціативи. Ердоган регулярно намагається всадити за стіл переговорів Україну з Росією та говорить про необхідність миру. Ця риторика збережеться, бо вона лунає і від опозиції, каже Габер.

"Цього дуже багато в заявах опозиційного лідера. Це стосується не тільки України, а й Сирії, західних партнерів, – пояснює аналітикиня. – Риторики про переговори, примирення і компроміси в деяких моментах може лунати навіть більше, ніж ми її чуємо зараз".

Говорити про мир в Україні для Туреччини важливо і для збереження статусу посередника, каже LIGA.net експерт з Ближнього сходу в Інституті майбутнього Ілія Куса: "Якщо мирних переговорів немає, то і посередництвом нема де займатися".

4. Шлях до НАТО. Україна сподівається на липневому саміті НАТО у Вільнюсі отримати чітку перспективу щодо вступу в Альянс. І з позицією Туреччини після виборів проблем не повинно бути. У питанні України вона виходитиме від того, що думають основні члени Альянсу, прогнозує Куса.

"Туреччина завжди була відкритою щодо інтеграції України і Грузії в НАТО, – пояснює Джейлан. – Але в реальності НАТО, здається, буде складно схвалити членство України в НАТО на Вільнюському саміті, зважаючи на розбіжності в поглядах на це питання всередині Альянсу".

Ердоган гальмував вступ Фінляндії та блокує членство Швеції, але це радше розраховано на внутрішню аудиторію, каже Габер. Так напередодні виборів він намагався показати, що може "вчити" західних політиків.

"А Україну і членство України в НАТО Туреччина та Ердоган завжди підтримували. Це не випадок Швеції і Фінляндії", – вважає вона.

Але адвокатом України на шляху до НАТО, як Польща чи країни Балтії, Туреччина не буде, переконана представниця Atlantic Council.

5. Військова сфера. Україна має на озброєнні турецькі дрони Bayraktar, БТР Kirpi; за даними Oryx, – ще міномети, засоби РЕБ та інше обладнання. Також Туреччина побудувала Україні корвет.

"Для Туреччини важливо, щоб Україна встояла. А Росія не мала можливості покращити свою ситуацію, тому що це вже буде загроза для самої Туреччини", – пояснює Габер.

На її думку, на треку ВПК кардинальних змін не буде – Туреччина не відмовиться від чинних проєктів та стримуватиме поширення впливу РФ у регіоні. Але у разі обрання нової влади можливим є перехідний період.

"Багато з цих проєктів були вольовим рішенням Ердогана, – пояснює вона. – Якщо ж буде нова команда, то і Україні потрібно буде знайомитись з нею, і самій команді потрібно буде вибудовувати ці стосунки".

Ще одним аспектом залишається Босфор, який Туреччина закрила для російських військових кораблів за конвенцією Монтрьо.

Росіяни намагаються знаходити лазівки для проходження цивільних суден, стверджує Ішик, але щодо військового флоту зміни малоймовірні.

"Цей договір є одним з основоположних для Туреччини, є частиною внутрішньополітичного дискурсу, – підсумовує керівник Bosphorus Observer. – Доки триватиме незаконна війна Росії, Босфор буде закритим для російських військових кораблів. Хто б не виграв вибори".