Як у США повертають до мирного життя солдатів, які повернулися з війни

Міністерство у справах ветеранів України впритул зайнялося вивченням досвіду ветеранів США, як їх заново навчають існувати у мирному просторі. Наша країна зіткнулася з проблемою адаптації солдатів дев'ять років тому – після воєнних дій на сході України, після Іловайського котла у серпні 2014 року допомога психологів, психіатрів та реабілітологів солдатам ЗСУ стала в рази затребуваною.

Прийшов солдат додому

Наслідки Другої світової війни для фізичного та психологічного стану ветеранів у СРСР ігнорували. Але й в інших країнах, що воювали з фашистською Німеччиною, не знали, що робити із цією проблемою. Госпіталі заповнилися фізично та ментально нездоровими чоловіками, що з ними робити, ще ніхто не знав, і виснажені війнами бюджети держав не передбачали гроші на відновлення психіки, дай боже, щоб на операції та протези вистачало…

Проте влада США почала, затягнувши тугіше пояси, будувати систему реабілітації тих, хто психологічно ще залишився на війні. Адже вибір був невеликий: зустріти на вулицях тисячі безробітних, бідних розгублених людей, які при цьому володіють зброєю, або спробувати колишніх військових адаптувати до мирного життя, вилікувавши і навчивши професії. У США обрали лікувати та адаптувати.

Структура, що займається справами ветеранів, існувала у США, звісно, ​​і до Другої світової війни. Однак її функції зводилися до нарахування виплат за поранення та пошук житла для бездомних ветеранів. Після Другої світової структура доросла до міністерства.

Проблемами тих, хто повернувся з війни фізично, але залишився на ній ментально, і зараз займається один із департаментів міністерства у справах ветеранів США. Це відомство – друге за величиною після міністерства оборони з персоналом близько 280 тисяч осіб та бюджетом близько 200 млрд доларів на рік. При цьому громадяни країни – як ветерани, так і громадськість – нарікають, що ветеранський бюджет міг би бути й більшим. І він росте, наприклад, 2015 року на ветеранів на рік виділялося 60-70 мільярдів доларів.

Міністерство займається здоров'ям ветеранів, їхніми пільгами, страхуванням та іпотеками, призначеннями пенсій та допомоги, відповідає за поховання ветеранів - від виплат допомоги на поховання та до утримання військових кладовищ. Також у складі міністерства працює і поліція у справах ветеранів, співробітники якої взяли на себе охорону медичних центрів та амбулаторій військового відомства. Нещодавно в міністерстві з'явився новий департамент, який займається - дослівно - «запобіганню бездомності ветеранів».

Хто вони, американські ветерани

Ветераном збройних сил США вважається людина, яка перебувала на дійсній військовій службі не менше 180 днів – саме стільки триває курс підготовки новобранця. Щоб отримати статус, громадянин повинен бути офіційно звільнений зі служби або звільнений від службових обов'язків, але не через негідну поведінку або інші обтяжуючі обставини. У разі інвалідності мінімального терміну служби для такого новобранця не існує.

Втім, представники національного резерву та національної гвардії мають відслужити певний термін, аби вважатися ветеранами. А військові, які брали участь у справжніх бойових діях, називаються військовими ветеранами, або ветеранами бойових дій. Обсяги їхньої соціальної підтримки, звичайно, незрівнянні з тими, що отримують ветерани після американської «муштри».

І так, обов'язкового військового призову в США немає, скасували ще 1973 року. Служба в армії в США вважається престижною роботою, до військовослужбовців всі ставляться з великою повагою і можуть запросто підійти до людини у формі та подякувати або замовити випивку в барі – це звичайне явище.

На обліку в міністерстві у справах ветеранів США зараз перебувають близько 25 млн колишніх військовослужбовців та близько 50 млн членів їхніх сімей, які мають право на різні пільги.

На медичне обслуговування ветеранів із 200-мільярдного відомчого бюджету виділяється майже 40%. Більше (57%) йде лише на виплату різних допомог, компенсацій та пенсій.

Трохи цифр: у розпорядженні міністерства у справах ветеранів США знаходяться 153 госпіталі, 103 реабілітаційних центри, 962 муніципальні клініки, 139 будинків для людей похилого віку та інвалідів, 139 підрозділів, що здійснюють медичний догляд вдома, 300 багатофункціональних ветеран.ських місць поховань. І це не рахуючи пів тисячі різних регіональних служб у всій країні, які займаються виключно соцзабезпеченням та підтримкою ветеранів.

Навіщо нам ці цифри? Для розуміння того, чого треба прагнути і в кого вчитися.

Не лише співчуття

Пройшло досить багато років, перш ніж у США зрозуміли: важливо не лише висловлювати співчуття ветеранам Другої світової, Афганістану та Іраку, не лише пригощати безкоштовним віскі, а й повертати їх у мирну течію життя. Досі в США популярний рекламний відеоролик: солдат у повній бойовій викладці миє посуд на кухні, грає з дітьми, постійно поправляючи автомат, або смажить м'ясо на задньому дворі, не знявши шолома. Падає до озера, звідки його витягують чиїсь сильні добрі руки. На березі йому допомагають зняти шолом та бронежилет, акуратно забирають автомат. Це реклама адаптаційного санаторію – реабілітаційного центру, де допомагають позбутися постстравматичного синдрому та випустити з себе війну, повернутися у звичний світ з дітьми, басейном та барбекю.

Реабілітація ветеранів, які пройшли м'ясорубки Кореї, В'єтнаму, Іраку, Афганістану та інших конфліктів за участю США, в країні йде дуже непогано, при цьому, як повідомили у найбільшій ветеранській організації – асоціації ветеранів США, фінансування йде лише від держави, без залучення громадян. (Але якщо комусь хочеться передати декілька баксів «хлопцеві з Іраку» – то будь ласка.)

Вже підраховано, що після В'єтнаму солдати армії США в середньому скаржилися на 3-4 проблеми зі здоров'ям – як фізичні, так і психологічні, а вже після Іраку медики фіксували в середньому 10-12 скарг на різні негаразди зі здоров'ям. І у майже у половини колишніх військовослужбовців виникають складнощі з адаптацією у мирному суспільстві та працевлаштуванням.

Сьогодні толерантна Америка враховує також і всі нині існуючі нюанси людського буття – так з'явилися асоціації та центри жінок-ветеранів, асоціації ветеранів ЛГБТК та ветеранів-подружжя. У міністерстві завели відділи з запобігання самогубствам, для бездомних та ветеранів. Все це працює, хоча і не без бюрократичної тяганини.

«Морські котики» лікують та розуміють

Реабілітація психічного здоров'я ветеранів у США включає кілька напрямів:

• запобігання самогубствам,
• допомога залежним від алкоголю, тютюну або сильнодіючих речовин (у різних штатах це можуть бути три окремі програми реабілітації),
• допомога страждаючим на шизофренію, ПТСР, від наслідків черепно-мозкових травм, військових сексуальних травм, а також лікування депресій, різних видів занепокоєнь та біполярного порушення.

Фізичне здоров'я колишніх військовослужбовців також під постійним наглядом: нужденні обов'язково отримають протези, багато хто потрапляє під експериментальні програми, наприклад, впровадження кіберпротезів, а поранення та травми лікують відразу ж у повному обсязі та без зайвих папірців. Все вже сплачено. Усі категорії військовослужбовців та ветерани мають право на довічне медичне страхування від міністерства у справах ветеранів США.

Рехаби для ветеранів відрізняються від цивільних реабілітаційних центрів: поряд з травмованими війною – такі ж товариші по нещастю, які не обурюватимуться тим фактом, що ветеран, що спит на сусідньому ліжку, кричить чи стогне уві сні. Так, персонал ребцентру Heroes' Mile у Флориді – це ветерани збройних сил, які, як ніхто інший, розуміють своїх пацієнтів. У центрі відновлення Starlite в Техасі працюють колишні "морські котики", а центр спеціалізується на лікуванні ветеранів, залежних від психоактивних речовин.

Не пий – обстежся!

Найчастіше реабілітаційні центри США для ветеранів допомагають прийти до тями після травмуючої події. Якщо людина, яка прийшла із зони бойових дій, почала відчувати безпричинне занепокоєння, відсторонилася від сім'ї та друзів, насилу зосереджується, легко лякається і втрачає інтерес до речей та людей, які раніше викликали емоції – це може бути наслідками ПТСР.

Численні інтернет-ресурси пропонують не топити почуття в алкоголі чи наркотиках, а пройти безкоштовне обстеження у будь-якому медичному центрі Міністерства у справах ветеранів. Тільки там йому можуть поставити діагноз ПТСР (якщо це він і є) і тільки тамтешні лікарі зможуть зрозуміти, чи потребує ветеран лікування спеціального центру.

Якщо відповідь позитивна, то ветеран або члени її сім'ї можуть обрати будь-який реабілітаційний центр, що підходить за місцем та списком послуг – реклами дуже багато, дещо може підказати страхова.

В інтернеті сайти рехабов пропагують себе, обіцяючи покращення та лікування. Самі реабілітаційні центри розташовані поза великими містами, найчастіше навіть не у сільській місцевості, а на віддалених територіях лісових масивів. Насамперед пацієнтам потрібна тиша, багато сонця і зелені та багато спілкування з фахівцем, який м'яко та ненав'язливо витягне назовні всіх солдатських демонів. Індивідуальна це буде терапія чи в групі – стане відомо тільки після обстеження та бесіди, ПТСР у всіх виглядає по-різному.

Віртуальна реальність, яка лікує

Методи реабілітації можуть бути також різними: від кінної та арт-терапії до високотехнологічних нововведень у галузі психології та психіатрії. Використовується і віртуальна реальність, і методики лікування варіабельності серцевого ритму, голкорефлексотерапія, енергетична терапія та техніки усвідомлених сновидінь.

Лідером у сегменті лікування та реабілітації постраждалих із ПТСР вважається градуйована експозиційна психотерапія у середовищі віртуальної реальності. Пацієнт під наглядом медика входить у контакт із травмуючим фактором, наприклад, це може бути вибух снаряда поблизу. Тільки цей фактор перебуває в імерсивній (повне занурення у середовище. – Ред.) віртуальній реальності. І пацієнт знову переживає його, але у безпечних умовах, переживає та переосмислює, вчиться контролювати емоційні реакції та переживання. Для цієї терапії розроблені навіть так звані «серйозні ігри» (Serious Games – SGs) – симулятори реальності, головним завданням яких не є розвага. Наприклад, у симуляторі America's Army створено віртуальне середовище, що імітує умови Іраку та Афганістану.

До речі, у ребцентрах всіляко вітається гра в комп'ютерні ігри на кшталт «Тетріс» або «Пакман». Виявилося, вони знижують гостроту симптомів стресових реакцій та ймовірність розвитку ПТСР. Причому грати треба якнайбільше, щоб знизити вплив травмуючих факторів.

Таблетками та уколами з антидепресантами теж лікують, але пам'ятають, що в цьому випадку стійка ремісія можлива лише у 20-25% випадків. Тому комбінують усе, що можна, адже якщо реабілітацію не буде пройдено повністю (мінімальний період перебування в ребцентрі американські лікарі називають 12 тижнів, максимальний – 36 або на розсуд лікаря), то рецидив відбудеться вже протягом першого року після завершення лікування.