WP: Україну не запросять в НАТО на саміті в Вільнюсі, але союзники думають над альтернативними кроками

Країни НАТО ведуть переговори щодо визначення наступних кроків для України до вступу в Альянс, в той час як держави-члени намагаються подолати розбіжності щодо того, як швидко Київ можна прийняти під трансатлантичний щит безпеки в часи гострої ворожнечі з Росією.

Дискусії активізувалися за кілька тижнів до того, як президент США Джо Байден й інші лідери НАТО зберуться у Вільнюсі, щоб затвердити плани посилення захисту від Росії, яка своїм вторгненням в Україну у 2022 році підірвала десятиліття відносної стабільності в Європі, - пише Washington Post.

Представники країн НАТО, багато з яких говорили на умовах анонімності, щоб не розголошувати делікатні дипломатичні дискусії, сказали, що серед 31 країн-союзників існує консенсус щодо того, що, незважаючи на заклики Києва, НАТО не надасть Україні офіційне запрошення до вступу на зустрічі 11-12 липня.

Але країни Східної Європи наполягають на конкретних кроках на шляху до цієї мети, включаючи потенційне зобов'язання щодо графіку вступу України. Тим часом США і деякі західноєвропейські країни виступають за менші кроки, які можуть включати бюрократичну модернізацію ради «Україна-НАТО» або рішення про подальше розширення технічної підтримки оборонного сектору України з боку НАТО.

«Вільнюський саміт не буде історичним без рішення про майбутнє України в Альянсі», - сказала голова місії України при НАТО Наталія Галібаренко.

Незважаючи на труднощі, пов'язані з прийомом країни в розпал великої війни, Україна вважає, що НАТО «має визначити шлях до нашого членства і встановити алгоритм руху України до вступу, а не просто повторити заяву про політику «відкритих дверей». Цього не достатньо», - сказала Галібаренко.

Відсутність згоди між членами НАТО через 15 років після того, як США очолили поштовх до того, щоб заявити, що Україна врешті-решт приєднається до альянсу, підкреслює ризики, які такі кроки можуть спричинити в складний момент протистояння Заходу з Росією. Це також підкреслює потенціал довгострокових викликів всередині НАТО, незважаючи на згуртованість, яка стала реакцією на російську агресію. Президент Владімір Путін вже давно називає включення до НАТО колишніх радянських республік, яке відбувалося поступово після закінчення Холодної війни, загрозою для безпеки Росії.

Туулі Дунетон з Міністерства оборони Естонії сказав, що саміт у Вільнюсі дає можливість надіслати потужний сигнал Україні.

«Що після всіх страждань, які вони пережили, їхнє місце - в НАТО, і ми будемо раді бачити їх там», - пояснив він.

Чиновники в країнах Балтії запропонували НАТО окрім повторення заяви 2008 року про українське приєднання колись у невизначеному майбутньому надати Україні офіційне запрошення до членства у Вільнюсі або розпочати процес встановлення часових рамок і конкретних умов членства, навіть якщо його набуття займе більше часу через війну. Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський заявив, що його «список побажань» для Вільнюса включає «забезпечення відповідного шляху» для України в НАТО. За його словами, напередодні саміту обговорюється «рівень політичної волі» щодо того, як швидко діяти далі.

Країни, які підтримують швидкі дії, стверджують, що надання членства залежно від здатності України відбити повномасштабне вторгнення Росії фактично дає Путіну право вето. А це не той меседж, який хоче послати Альянс.

Вони кажуть, що історія показує, що лише членство, а не обіцянка членства, може стримати Росію від застосування сили. Через кілька місяців після заяви НАТО 2008 року про можливий вступ України і Грузії Путін відправив російські війська для захоплення грузинської території. Повільні кроки України на шляху до вступу в НАТО також не зупинили Путіна від незаконного захоплення Криму в 2014 році і повномасштабного вторгнення в минулому році.

У нещодавньому есе для Foreign Affairs міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав до швидких дій і заявив, що Україна довела свою готовність протягом останніх 18 місяців.

«Настав час для Альянсу припинити виправдовуватися і розпочати процес, який призведе до остаточного вступу України, показавши Путіну, що він вже зазнав поразки», - написав він.

Але на відміну від 2008 року, саме США, разом з іншими потужними союзниками в Західній Європі, віддають перевагу більш повільному і обережному підходу. Американські чиновники кажуть, що адміністрація Байдена вважає за краще, щоб країни НАТО надавали пріоритет наданню Україні постійної підтримки на полі бою, оскільки вона готується до довгоочікуваного контрнаступу. Вони вважають членство і потенційні гарантії безпеки питаннями, які мають бути вирішені в рамках остаточного врегулювання війни.

«На цьому етапі ми повинні зосередитись на практичній підтримці і на тому, як нам найкраще продовжити допомогу в сфері безпеки, яку ми надаємо Україні», - заявив високопоставлений американський чиновник журналістам у Брюсселі минулого місяця.

«Це зараз головне політичне завдання», - додав він, стверджуючи, що ширші політичні відносини між НАТО і Україною після завершення конфлікту будуть «дещо спірними, якщо ми не матимемо абсолютних гарантій того, що зможемо продовжувати надавати допомогу в галузі безпеки».

Країни, які мають більші побоювання, вказують на те, що прийняття України в той час, коли вона перебуває у стані війни з Росією, може автоматично запустити статтю 5 про спільну оборону союзників НАТО. І це втягне Альянс у серйозний конфлікт з найбільшою ядерною державою світу. Швидкі кроки на шляху до вступу також можуть змусити Путіна посилити свою кампанію проти України.

Один чиновник зі Східної Європи сказав, що між Німеччиною, Францією і США існує «щось на кшталт пінг-понгу», в якому кожна країна вказує іншим на те, що вони мають найбільше застережень.

Відколи Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг часто говорив про підтримку членства України в Альянсі, але не пропонував жодної конкретики щодо того, коли і як це може статися. Минулого місяця він закликав країни НАТО зосередитися на подальшій допомозі, «тому що без суверенної, незалежної України немає сенсу обговорювати членство».

Хоча країни НАТО на чолі зі США надали Києву озброєння на мільярди доларів з моменту вторгнення, сам альянс не зробив цього, намагаючись спростувати твердження Путіна про те, що Альянс нібито виступає в ролі агресора. Незважаючи на розбіжності у поглядах, чиновники підкреслили важливість демонстрації згуртованості, оскільки Україна намагається зайняти якомога сильнішу позицію на можливих переговорах з Росією.

«Мета до Вільнюса - досягти угоди, яка продемонструє єдність і відчутну підтримку України, збереже політику відкритих дверей і продемонструє прогрес на шляху до членства, поважаючи при цьому занепокоєння деяких країн-членів», - сказав один британський дипломат.

Туулі Дунетон з естонського Міноборони зазначив, що за здатністю Альянсу зберігати єдність «дуже уважно стежить і Кремль».

Сферою згоди між більшістю країн НАТО є важливість завершення вступу Швеції як 32-го члена Альянсу після багатомісячних затримок через позицію Туреччини і Угорщини.

Окрім дорожньої карти, Україна наполягає на більш практичній співпраці. За словами Галібаренко, серед її пріоритетів - створення сучасної, сумісної з НАТО архітектури протиповітряної і протиракетної оборони, створення системи медичної реабілітації поранених військовослужбовців, а також розвиток національної системи розмінування. Зрештою, на її думку, членство в НАТО буде в інтересах самого Альянсу.

«Без України неможливо забезпечити міцність східного флангу НАТО. Так само, як Фінляндія і Швеція зміцнять північний фланг НАТО, Україна забезпечить безпеку Східної Європи і Чорноморського регіону», - зауважила вона.

Вільям Тейлор працював послом США в Києві у 2008 році, коли НАТО зробило свою заяву щодо України і Грузії. На знак підтримки США президент Джордж Буш-молодший зупинився в Києві по дорозі на саміт НАТО в Бухаресті. На відміну від нинішніх часів, тоді лише меншість українців підтримувала вступ до НАТО. Незважаючи на те, що минуло більше десяти років, Тейлор сказав, що війна і рішучі дії України проти Росії роблять її довгоочікуване перетворення на члена НАТО більш вірогідним, ніж будь-коли.

«Я завжди думав, що це станеться. Питання було лише в тому, коли», - сказав американський дипломат.