Жителі прифронтових міст: У ворога істерика, значить, незабаром наша перемога

Останні новини про можливий (або розпочатий) контрнаступ ЗСУ на сході України і як наслідок – запеклі ворожі обстріли змусили знову звернути увагу на невеликі прифронтові міста Донбасу. Їм зараз дістається сильніше, ніж звичайно. Де ще відпрацьовувати російську практику «випаленої землі», окрім як у містечках з кількома тисячами населення поблизу лінії фронту? Проте жителі стійко тримаються і шалено вірять у перемогу України.

Бахмут (епіцентр боїв): жителі бояться, бадьоряться та чекають

Бойовики так званої «ДНР» та Росії, незважаючи на отримання жорсткої відсічі від ЗСУ, ще плекають мрії про взяття Бахмута хоча б до осені. Точніше, про взяття території, яка колись була містом.

- Іноді у телеграм-каналах вони пишуть, що мешканці Артемівська (так вони називають Бахмут) у вересні зможуть приїхати провідати свої квартири. Мовляв, росіяни захоплять місто та зроблять туди проїзд із Донецька. А навіщо їхати, якщо ми знаємо, що квартири немає, і будинку немає як такого… Водночас у шанувальників Росії, які зараз живуть у Донецьку, рвуться всі логічні зв'язки в голові, адже їхній дім розбомбила саме РФ. Виходить, треба росіян ненавидіти… А це ж щось не те! – каже донеччанин Любомир Кулик. – Скриготять зубами, коли дивляться фотографії руїн, намагаються «наїхати» на Україну, на кшталт, треба було здатися – і ніхто б нічого не зруйнував. Загалом каша в голові у людей абсолютна!

Бої в Бахмуті, напевно, увійдуть у посібники з військової справи, а жителі, що виживають у місті, стануть зразками для вивчення – як жити, коли здається, що небо падає на землю?

- У мене там залишилися сусіди, вони жили на вулиці Корсунського, біля школи, але кілька місяців тому перемістилися на кілька вулиць, мешкають у підвалі однієї з багатоповерхівок разом з іншими такими ж відчайдушними. Останній раз виходили на зв'язок тижнів два тому, причому випадково пробився зв'язок. Сказали, що нікуди не поїдуть, чекатимуть на звільнення міста Україною. Сказали, що бої страшні, прильоти снарядів щодня, що сидять майже невилазно у підвалі, і до них уже ніхто не приїжджає – ані військові, ані волонтери. Запаси у них є, бадьоряться, чекають, – розповіла KP.UA колишня мешканка Бахмута Юлія Охременко.

Костянтинівка (13 км від лінії фронту): примусово ніхто людей не вивозить

- Молимося, тримаємось! – так описав ніч на 12 травня місцевий мешканець Максим Руснак. - Було тривожно, у нас прильоти щодня. Не сказати, що звикли, але намагаємось зберегти спокій. Хоча лише сьогодні почули близько десяти вибухів.

У приватному секторі мешканці міста повідомили про вибухи, щоправда, точні адреси не уточнювали. Кажуть, дано вже не пишуть у соцмережах місця прильотів, не хочуть коригувати ворогові дані.

Загалом місто почувається краще, ніж Бахмут, – звідси можна спокійно виїхати перевізниками, волонтерські команди привозять сюди все необхідне мешканцям та продуктову допомогу пенсіонерам.

- Виїжджають безкоштовно до Дніпра та області, до Житомира, хто хоче, звичайно. Але все одно є люди, є діти та старі люди, які не поїдуть ні за що. Здебільшого, ті, кого я знаю, не їдуть через стареньких чи хворих батьків, лежачих чи нетранспортабельних. Поки що якось викручуються, від гуманітарних організацій отримують ліки, памперси для дорослих. Нещодавно навіть поверталися додому жителі, починають лагодити свої будинки пошкоджені, бо розпочалася безкоштовна роздача будматеріалів десь у центрі Костянтинівки, – розповідає Максим Руснак.

Про примусову евакуацію населення міста не йдеться, стверджує місцевий житель. Навіть найсильніший обстріл житлових кварталів ракетами С-300 та «Ураганом» у середині квітня не змусив людей покинути Костянтинівку.

Слов'янськ (25 км від лінії фронту): стали фаталістами, але вірять у майбутнє

Місто, в якому, за останніми даними від обласної військово-цивільної адміністрації, залишилося трохи більше 40 тисяч осіб – третина від колишнього населення. Чиновники розводять руками та кажуть, що немає запиту на евакуацію – городяни вважають за краще залишатися у своїх будинках. Обстріл 11 травня, внаслідок якого були і поранені, і загиблі, і ті, що залишилися без житла, не спонукав нікого на виїзд у безпечне місце.

- Ми вже стали фаталістами, будь що буде. А останні новини про можливий контрнаступ ЗСУ дають надію думати, що ворога відженуть, розіб'ють, і все буде добре. Літо, городи, дачі – ми тут виживатимемо, вже не вперше, - запевняє мешканка міста Світлана.

Місту доведеться виживати в будь-якому випадку: нещодавній обстріл зруйнував одне з підприємств міста, що більш-менш стабільно працює, – «Зевс Кераміка». Саме керамічними виробами все життя славилося місто, а зараз багаторічна історія підприємства тимчасово (хочеться сподіватися!) перервалася. Слов'янці кажуть: навіть під час активних бойових дій лінія працювала, але сталося те, що сталося.

– Все одно є відчуття зміни ситуації, що скоро буде мир. Звичайно, зараз все важко, особливо коли проходиш повз будинки на Світлодарській (вулиці) і бачиш, що від них залишилося. Це схоже на істерику ворога, який у розпачі починає трощити все довкола. Значить, незабаром наша перемога! – каже мешканка Слов'янська.