Новий «закон про комісію», або Де неробі дають зарплату в пів мільйона

За дивним збігом обставин, через кілька днів після публікації нашого матеріалу про маргінальну діяльність Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) остання спробувала бодай трохи відбілитися шляхом «звітування» про наявні досягнення. Традиційно звелися вони до обіцянок кращого майбутнього одразу після прийняття нового «закону про комісію».

Ми зробили фактчекінг оновленої редакції. І раптом виявилося, що суспільної шкоди від НКЦПФР набагато більше, ніж здається на перший погляд.

Члени регулятора заявляють: «Якщо буде прийнято закон про комісію, країна, інвестори і профучасники ринку відчують якісні зміни незалежно від того, коли закінчиться війна». Що ж, ця амбітна заява частково правдива. Дійсно, якість регулювання змінюється: з’являються беззастережні та інколи безстрокові повноваження, додаються нові штрафи, право робити все, що спаде на думку членам регулятора, нові зарплати членів регулятора й, звісно, чергова порція паплюження Конституції.

Отже, факт за фактом.

Факт номер 1. Текст законопроєкту приховують

Так, на сайті ВРУ досі відсутній текст «закону про комісію» (він же законопроєкт №5865) до другого читання, хоча внесений він був ще 21 квітня 2023 року. Для прикладу, зміни у законопроєкт про віртуальні активи Нацкомісія чи не щодня анонсує та обіцяє оприлюднити для суспільного обговорення — відтоді, коли ми підняли це питання. Але в тому законопроєкті немає чутливих питань, його оприлюднювати та обговорювати можна, а проєкт про саму комісію — заборонено.

Звичайно, ми роздобули та проаналізували ті 940 сторінок проєкту №5865.

Факт номер 2. Цементують неконституційність

Як ми вже пояснювали, чинну НКЦПФР створено у неконституційний спосіб, і це потребує корекції хоча б заради легітимізації роботи цього органу. Замість цього у новій редакції закону пропонується закріпити її неконституційний статус. Усупереч принципу поділу влади згідно із статтею 6 Конституції змінами пропонується залишити за президентом право призначати членів НКЦПФР.

Окрім того, передбачається право РНБО та комітету ВРУ з питань фінансів, митної та податкової політики брати участь у формуванні конкурсної комісії з відбору членів НКЦПФР, що також прямо суперечить Конституції. Ці порушення є свідомими, умисними, вони є викликом праву та законодавству. Злочином проти конституційного укладу. І якщо це не достатній аргумент, то давайте хоча б знайдемо відповідь на запитання, як це пояснювати міжнародним інституціям і потенційним інвесторам.

Факт номер 3. Створюють довічну комісію

Усе правильно прочитали — конкурсну комісію, яка обиратиме склад НКЦПФР, пропонується обирати безстроково. Тут без коментарів.

Факт номер 4. Спекулюють домовленостями з МВФ

Від 24 березня 2023 року Україна має зобов’язання перед МВФ до кінця травня ц.р. прийняти зміни до закону про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку «з метою посилення повноважень НКЦПФР, її незалежності та інституційної спроможності, а також її мандата щодо транскордонного та внутрішнього співробітництва». Ми офіційно погодилися при цьому врахувати повноваження інших регуляторів, забезпечити відповідність цілям, викладеним у Меморандумі, наблизитися до підписання багатостороннього Меморандуму про взаєморозуміння Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (IOSCO) до кінця грудня 2024 року, з повним виконанням інших положень закону до кінця грудня 2025-го.

Кінець травня не за горами. Закону не прийнято, його толком ніхто й не бачив. Варіантів два: або його приймуть потайки, без експертизи та обговорення, або не виконають зобов’язань перед МВФ.

Якщо приймуть, наголосимо: МВФ ніколи не зазначав, що, укріплюючи регулятора, треба залишити неконституційний статус НКЦПФР, вочевидь, вони нас до такого не схиляли б. Якщо не приймуть, зауважимо: насправді МВФ уже звертає увагу комісії на те, що витрачені кошти донорів на законотворчу роботу мали б давно зумовити ухвалення відповідного законодавства, і підозри фонду щодо неефективності точно не зменшаться.

Факт номер 5. Суми отриманої міжнародної допомоги приховують

Усе правильно, законопроєкт створюється на кошти Міжнародної технічної допомоги. За зарплату вочевидь 940 сторінок не написати. При цьому конкретні параметри цієї допомоги приховуються від суспільства, як і сам проєкт.

НКЦПФР відмовляє у наданні інформації на запити, що стосуються наданих їй коштів донорів. КМУ на відповідний запит нам відповідає, що не знає, скільки грошей з Міжнародної технічної допомоги витрачено на створення проєкту «закону про комісію».

Для розуміння масштабів підтримки: з 2022-го по 2027 рік загалом на реформування фінансового сектору допомога Україні становитиме 33 млн дол. Звісно, не всі вони ідуть НКЦПФР, але, враховуючи, що реформаторів у фінсекторі у нас не так і багато, їм точно має дістатися пристойна частка донорських грошей.

Факт номер 6. Самовдосконалюються

За час, поки НКЦПФР змінює законодавство про себе, було створено з нуля, запущено та налагоджено роботу НАБУ, ВАКС, САП, перезапускається БЕБ, створено та ліквідується КРАІЛ. Характерно, що зміною законодавства та створенням чи перезапуском самих себе перелічені органи НЕ займалися. НКЦПФР — єдина інституція в країні, яка весь цей час займається самореформуванням. Здебільшого це закінчується лише доданням собі повноважень, але не підвищенням ефективності. Новий «закон про комісію» — зайве цьому підтвердження.

Факт номер 7. Збільшують собі зарплати

Якщо «закон про комісію» буде ухвалений у редакції, за яку агітує сама комісія, то заробітна плата, наприклад, її голови становитиме 488 715 грн:

• 157 650 грн — оклад;
• 157 650 грн — доплата за інтенсивність;
• 157 650 грн — премія;
• 15 765 — доплата за доступ до державної таємниці.

А найнижчого службовця — 94 590 грн:

• 31 530 грн — оклад;
• 31 530 грн — доплата за інтенсивність;
• 31 530 грн — премія.

Узагалі такі ініціативи суперечать статті 8 Закону України «Про оплату праці» та статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України». Але кого це в комісії хвилює? Вочевидь поза її увагою залишилися і поточні проблеми держбюджету України, і досі невирішене питання із поверненням надбавок військовим. Аж цікаво, про яку саме інтенсивність роботи в комісії йдеться, якщо оплата за неї співмірна із ризиками перебування на нулі?

Створена НКЦПФР в Україні інфраструктура (правова, розрахункова, інформаційна, наглядова) «обслуговує» випуск і обіг тисяч приватних цінних паперів, абсолютно не цікавих інвесторам, а головне, не генерує привабливих публічних інструментів. Які ж емітенти та із застосуванням якого інструментарію скористалися начебто вкрай важливим правом на здійснення публічної пропозиції? За п'ять років (2018–2023) дев'ять емітентів здійснили 30 випусків, у тому числі п'ять емітентів (банк і чотири компанії зі сфер торгівлі та фінансів) випустили корпоративні облігації, три емітенти (міські ради Києва, Львова та Харкова) — облігації місцевих позик, один емітент (ПАТ «РНК «ВЕРЕС») — акції. Фактично цими емітентами і обмежується коло учасників ринку, дійсно зацікавлених у публічному залученні капіталу, тобто контроль випуску та обігу цінних паперів дев'яти емітентів (!)— це і є реальна сфера нагляду НКЦПФР, зважаючи на міжнародну практику.

Кого підставляє НКЦПФР?

По-перше, всіх підписантів Меморандуму з МВФ, від президента до міністра фінансів. Чому? Тому що починаючи з перших редакцій меморандумів замість виконання взятих зобов’язань лише імітує бурхливу законотворчість, яка жодним чином не впливає на стан ввіреного комісії ринку.

Окремо НКЦПФР підставляє президента, тому що у випадку прийняття чергового нового «закону про комісію» він змушений буде кожного разу при призначенні членів цієї комісії порушувати Конституцію.

НКЦПФР підставляє країну, коли звітує перед IOSCO, МВФ та ЄС про виконання зобовʼязань та інституційну спроможність регулятора. Ані перше, ані друге не відповідає дійсності.

НКЦПФР підставляє донорів USAID, які виділяють чималі кошти на реформування законодавства в рамках Міжнародної технічної допомоги.

Зрештою, НКЦПФР даремно витрачає час, відведений на реформу, бо рано чи пізно законодавство все одно потрібно буде переробляти. Власне, тому ми досі не маємо розвиненого ринку фінпослуг із ефективним інструментарієм, що буквально не дає змоги країні розвиватися та залучати інвестиції, як зовнішні, так і внутрішні. Коли вам укотре розкажуть, що 80% коштів накопичувального пенсійного рівня вкладатимуть в ОВДП, то перш ніж обуритися «жадібністю Мінфіну», запитайте себе: а куди їх вкладати в Україні? Адже по суті НКЦПФР — регулятор ринку, якого не існує. Чи засмучує це самого регулятора? Ні.

Мета нового «закону про комісію» одна — усіма правдами й неправдами залишити членів НКЦПФР на посадах, та ще й із більшими зарплатами.

Чи маємо ми час на продовження цих експериментів? Не думаю.

Що робити? Для початку утворити нового регулятора фінансових ринків в Україні. Запровадити перехідний період, під час якого повністю оновити склад НКЦПФР, метою діяльності перехідного складу має бути виключно здійснення повноважень щодо регулювання фінансових ринків на цей період. Законотворення в сфері діяльності фінансових ринків доручити спеціально утвореній проєктній міжурядовій групі, залучивши до неї профільних фахівців. Не зайвим було б і створити тимчасову слідчу комісію Верховної Ради, яка дослідила б і витрачені комісією кошти Міжнародної технічної допомоги, і загальну ефективність роботи комісії з погляду як реформування сектору, так і його регулювання.