Експорт зерна заради хамону: як російська пропаганда дискредитує Чорноморську зернову ініціативу

Після російського вторгнення збирання врожаю в Україні стало дуже ризикованим завданням, а сільськогосподарські поля — полями бою. Частина угідь в Україні рясніє вибухівкою, а стрічки новин — повідомленнями про підрив сільгосптехніки. Чимало фермерських угідь захоплені російськими військами. Частина засівів згоріла в результаті бойових дій та навмисних підпалів із боку росіян у Запорізькій, Дніпропетровській, Донецькій, Херсонській областях. Більше того, проблеми виникли не лише зі збором врожаю, але й доставкою на світові ринки.

До великої війни мало хто задумувався, що Україна є житницею не лише Європи, а й Азії та Африки. Через повномасштабне вторгнення Росії вихід кораблів з українських портів виявився заблокованим, і світ опинився на порозі масштабної продовольчої кризи. Оскільки українське зерно займало 10% у світовому експорті, в ООН прогнозували «пекло на землі» та початок світового голоду внаслідок порушення ланцюгів міжнародної торгівлі.

Після тривалих і складних перемовин за участю ООН та Туреччини, 22 липня 2022 року вдалося досягти компромісу: українську аграрну продукцію та добрива вивозитимуть через три порти («Південний», «Одеса» та «Чорноморськ»), а кораблям гарантують безпеку в Чорному морі. Україна підписала відповідну угоду з ООН і Туреччиною, Росія уклала дзеркальну з ООН і Туреччиною (тобто Київ і Москва напряму між собою нічого не підписували).

Спершу ці правила діяли 120 днів, але угоду вже двічі подовжували. За дев’ять місяців дії «зернового коридору» Україні вдалося експортувати майже 30 мільйонів тонн кукурудзи, пшениці, соняшникової олії та інших агротоварів. Для порівняння: за підсумками 2021-2022 маркетингового року (1 липня 2021 — 21 лютого 2022 року) український експорт зернових, зернобобових та продуктів їхньої переробки склав 42,5 мільйона тонн.

Росіяни не лише окупували частину українських сільськогосподарських угідь, вони ускладнювали посівну та збір врожаю, використовували власний експорт продовольства як форму шантажу (стримували поставки для підвищення світових цін і торгували пшеницею в обмін на політичну підтримку), а також намагалися зірвати Чорноморську зернову ініціативу із самого моменту укладання угоди. Тепер росіяни штучно та регулярно затримують огляди кораблів, які прямують через Босфор.

Окрім цього, російський агітпроп намагається дискредитувати українську ініціативу та виправдати її порушення. Наводимо п’ять прикладів:

1.       «Зернова угода — комерційний проєкт України, тож треба замінити український продукт агротоварами держав Глобального Півдня». «Замість того, щоби дійсно сприяти Глобальному Півдні тут [на Заході], насамперед, стурбовані безперебійним надходженням українського зерна на європейські ринки, які явно не потерпають від дефіциту […] По суті, „Чорноморська ініціатива“ перекваліфікована на комерційний проєкт», — заявили в російському посольстві у США.

Подібні заяви підривають імідж України та виставляють її нечесною гравчинею, яка буцімто в обманний спосіб займає чиєсь місце в торговельних ланцюгах. Окрім того, Росія апелює додержав Глобального Півдня, адже має там неабиякий комерційний інтерес. Приміром, Бразилія, де аграрне господарство історично є однією з ключових галузей економіки, імпортує понад 80% добрив, що використовуються в її сільськогосподарському виробництві. За даними мінекономіки Бразилії, за рік до повтомасштабного вторгнення ця латиноамериканська країна була найбільшою у світі імпортеркою російських добрив — на неї припало 22% від усього експорту добрив із Росії.

Впродовж останнього року через антиросійські санкції логістика неабияк ускладнилася, об’єми доставок зменшилися, а Кремль почав втрачати свого цінного покупця. За підсумками 2022 року частка російських добрив у бразильському імпорті знизилася до 13%. Тож педалюючи ідею, що «Україна повинна поступитися місцем на ринку товарам Глобального Півдня», Росія фактично просуває власні інтереси: чим більше добрив у Росії купує Бразилія, тим більше культур може вирощувати й експортувати, створюючи конкуренцію українському зерну. У перші місяці повномасштабного вторгнення приблизно так і було — приміром, Іспанія на деякий час замінила українське зерно латиноамериканським.

2.      «Україна використовує зернову угоду для атаки на Крим». Згідно із заявами російського агітпропу, 23 березня і 24 квітня 2023 року Україна нібито здійснила атаки на пункт базування Чорноморського флоту в Севастополі й цивільну інфраструктуру Криму, використавши гуманітарні зернові коридори. Відтак Україна нібито «поставила під загрозу чергове продовження “зернової угоди” після 18 травня цього року». Про це заявив колаборант, незаконно призначений владою Росії голова окупаційної ради Криму Володимир Константинов.

Подібні звинувачення звучали з уст пропагандистів і восени 2022 року. Тоді вони запевняли, що українські військові запустили надводні безпілотники з узбережжя Одещини і що вони спершу рухались по «зерновому коридору», а потім попрямували в бік Севастополя. Згідно з експертними розрахунками виходить, що морські дрони подолали близько 300–320 кілометрів, — це дуже велика відстань для безпілотних морських апаратів. У міноборони Росії нібито вилучили пам’ять навігаційного приймача з безпілотного морського апарату й пересвідчилися, «що запуск морських дронів здійснювався з узбережжя поблизу міста Одеса». Однак жодних доказів так і не показали. Окрім цього, Україна не підтвердила свою причетність до атак у Криму. На думку журналістів CNN, Кремль регулярно заявляє, що угода не принесла очікуваних переваг для російського експорту зерна та добрив, тож аргументи про зерновий коридор — спосіб шантажу.

3.      Українським зерном годують іспанських свиней, із яких потім виготовляють хамон. «Іспанські свині насолоджуються українським зерном […] Іспанці в’ялять свинячу ногу особливим способом так, що виходить знаменитий хамон […] — делікатес для "золотого мільярда". Як для іспанських свиней, делікатес — українське зерно», — бідкаються російські пропагандисти, мовляв, зерно не доходить до держав, які перебувають на межі голоду. Хоча їхня потреба у продовольстві нагальніша, ніж потреба елітних парнокопитних Іспанії.

Іспанія входить до трійки топімпортерок українського продовольства, але це не означає, що пшеницю чи кукурудзу використовують як корм для тих порід свиней, із яких виготовляють хамон. Протиставлення двох екстремумів (голодуючого населення країн, що розвиваються, та «ситих іспанських свиней») — класичний маніпуляційний прийом агітпропу.

Завдяки «зерновій ініціативі» Всесвітня продовольча програма ООН, найбільша гуманітарна організація у світі, відновила відвантаження пшениці з чорноморських портів. Перед війною ВПП ООН купувала в України половину запасів зерна. Наразі продовольство з українських портів потрапляє до Ефіопії, Ємену, Джибуті, Сомалі та Афганістану. За даними Європейської ради, понад 65% пшениці, експортованої в рамках «Чорноморської зернової ініціативи», потрапило до країн, що розвиваються.

Так, не все українське продовольство йде у країни, що розвиваються. Але «зернова ініціатива» забезпечила передбачуваність ринку та знизила різкі зміни цін. Це сприяло стабільному постачанню продовольства.

4.      Польські фермери протестують проти поставок українського зерна. Російський агітпроп переконує, що продовольство, яке має перенаправлятися з Польщі до третіх країн, залишається в державі і призводить до зниження цін та збитків місцевих фермерів. Україна нібито вже рік зловживає пільговим становищем, а правляча верхівка хоч і придумала механізм протидії (нереалізоване зерно скуповуватиме держава), проблему вирішуватимуть коштом польських платників податків.

Нещодавно мирозбирали меседж про те, як українське зерно нібито «зламало» Європейський Союз і структуру розподілу праці в ньому. Пропагандисти намагаються показати, що українське зерно несе розбрат та нестабільність місцевим ринкам, а Польща не повинна надавати Україні жодних преференцій.

Тобто російська дискредитація торкається не лише безпосередньо Чорноморської зернової ініціативи, але й альтернатив. Польща є ключовим транзитером українських товарів до інших країн. «Коридори солідарності» були організовані на кордоні у відповідь на морську блокаду чорноморських портів, через які Україна експортувала збіжжя на світові ринки. Це єдина альтернатива «зерновому коридору», який через штучні перепони російської сторони працює з перебоями. Тому головне завдання російського агітпропу — досягти блокування «коридорів солідарності» та виправдати перешкоджання «зерновому коридору» одночасно.

Додаткова пропозиція зерна на польському ринку справді спричинила тиск на фермерів, оскільки вплинула на ціни та можливості зберігання зернових. Це і призвело до місцевих протестів. Як показує аналіз світової кон’юнктури ринків, європейські фермери розраховували, що ціни будуть високими, тому зберігали свій врожай на елеваторах. Проте стався збіг двох факторів — багато українського експорту на європейському ринку та глобальне зниження цін на зернові. Це дало підставу польським фермерам шукати причини зниження цін саме в Україні, а російські пропагандисти радо підхопили й роздули ситуацію. Хоча насправді йдеться про загальносвітовий тренд. Однак із 2 травня Європейська комісія тимчасово заборонила постачання пшениці, кукурудзи, ріпаку та насіння соняшника з України до пʼяти країн. Йдеться про Болгарію, Угорщину, Польщу, Румунію й Словаччину. Проте транзит української сільгосппродукції через ці країни залишається дозволеним, в інших країнах ЄС її можуть вільно продавати. Повідомляється, що обмежання діятимуть до 5 червня. У Єврокомісії пояснили, що обмеження потрібні для налагодження логістики.

5.     Українське зерно отруєне. «Це отруєне зерно, яке ніхто в ЄС не купує навіть на корм свиням», — запевняли російські пропагандисти, додаючи, що «Словаччина відмовилася від українського зерна, Польща — обпеклася». Подібний меседж розганяли, щоб кинути тінь на якість української продукції. Змусити європейців, які впродовж декількох останніх років оголосили війну пестицидам і значно знизили їхніх дозволений вміст у продовольстві, відмовитися від закупівель. 

Польські та словацькі контрольні служби заявляли про вміст пестицидів у продовольстві з України. Вони маркували рівень вмісту заборонених речовин як «серйозний» та «потенційно серйозний». Проте речник постійного представництва Польщі при ЄС запевнив, що такі попередження є частиною звичного процесу, а численні оновлення вносяться щодня: «Це маркування автоматично не означає, що існує велика проблема чи великий ризик». Під час обговорення питання українського продовольства на рівні міністрів економіки держав ЄС у квітні 2023 року жодних згадок про пестициди чи занепокоєння громадського здоров’я з відповідних країн не було.

Як повідомляє джерело видання Euroactive, деякі держави ЄС свідомо виступають проти експорту українського продовольства, щоби знизити ризики «коридорів солідарності». Утім така позиція була негативно сприйнята іншими державами — членкинями ЄС, приміром, у заяві Європейської народної партії йшлося, що такі дії працюють на користь Росії, а не Європи.

Що натомість пропонує Росія?

Російський агітпроп заспокоює. Радить просто не панікувати з приводу продовольчої кризи та можливого голоду, спричиненого повномасштабним вторгненням: «Нагнітання паніки не сприяє покращенню ситуації на ринку продовольства. Скоріше навпаки: апокаліптичні очікування працюють як самозбувні пророцтва, провокують зростання цін і скорочення вільних продажів».

І взагалі, «що це за глобальний ринок, якщо він не може компенсувати зникнення одного, далеко не найпотужнішого експортера», — глузує роспропаганда з «неповоротких» капіталістичних відносин. Мовляв, ваша «невидима рука ринку» чомусь не працює, а економіка не може подолати наслідків продовольчої кризи.

Пропагандисти перекладають провину на держави Заходу, які ввели санкції проти Росії й цим нібито порушили правила торгівлі, що й викликало стрибки цін. Віцепрем’єрка Росії Вікторія Абрамченко заявила, що це широкомасштабні санкції, запроваджені проти Росії у зв’язку з її вторгненням в Україну, нібито провокують продовольчу кризу. А зовсім не блокування українських портів чи крадіжки українського зерна росіянами.