Новий спосіб депортації та паніка на півострові: командир Акаєв про Крим та його звільнення

Іса Акаєв – командир добровольчого батальйону Крим. Торік Росія оголосила його в розшук. Має 13 дітей, 3 внуків. Найменшій дитині рік, найстаршій – 32. Після 2014 року залишив півострів, вивіз родину і став на захист України.

– У 1944-му моїх дідусів і бабусь депортували з Криму, мої батьки були дітьми. Батькові було чотири роки, а мати була взагалі маленька – близько двох років. Більше про депортацію, через яку пройшов наш народ, я дізнався з розповідей бабусі, – розповідає Іса.

Родину депортували до Узбекистану у спеціальний радгосп для депортованих.

– Там жили німці, депортовані з Поволжя, жили корейці, депортовані з Далекого Сходу, жили кримські татари та багато інших народів було. Потім, коли наша родина переселилася ближче до міста Самарканд, там теж жили розкуркулені українці, поляки, яких у 20-х роках полонили та депортували – різношерсте населення. Переважно всі постраждали від комуністів.

Тоді вивезли всіх, навіть співробітників НКВС, співробітників держапаратів, усіх кримських татар, весь Крим вивезли, навіть тих, хто завжди говорив, що комуністи справедливі і все буде добре, – ділиться Акаєв.

На початку 90-х чоловік повернувся в Крим. А в 2014-му Росія розпочала новий спосіб депортації, фактично витіснення з півострова. Каже те, що Росія зазіхне на Крим, було очевидно.

– На той момент відкривалося дуже багато різних російських товариств, російський козачий рух дуже сильно розвивався в Криму, ширився московський патріархат, приїжджало багато російських чиновників, мер Лужков постійно приїжджав, проводили якісь мітинги, на це ніхто не звертав уваги,  – каже Іса.

Тоді він із побратимами вирішив організувати спротив, але підтримки у влади вони не знайшли. Вивезли родини з півострова і мали повернутися. Та на Донбасі почалася війна, тоді й створили добровольчий батальйон Крим.

Після АТО повернувся в цивільне життя. Каже, тільки тоді по-справжньому почав розуміти, хто такі українці, а українці почали знайомитися з кримськими татарами.

– Для мене було дуже дивно, що наші побратими-українці не знають, хто такі кримські татари. Але, в принципі, я для себе теж українців відкрив, коли приїхав сюди. Тому що ті, хто називався українцем у Криму, здебільшого вони зовсім не українці, – каже Іса.

За кілька місяців до повномасштабного вторгнення під Києвом розпочали підготовку, злагодження, і до початку вже були готові всі. Цього разу батальйон став окремим підрозділом у складі Головного управління розвідки. Воював під Бахмутом, зараз знову поповнює свої лави і висуватиметься далі на фронт.

Іса Акаєв розповідає, що життя на півострові за останні 9 років дуже змінилося. І до того кримських татар спеціально радикалізували, налаштовували проти них всіх, тепер же це суцільні переслідування. Їх саджають, вигадують злочини, “шиють” справи.

– Один боєць із мого підрозділу розраховував, що він ніде там не засвітився, ніде не потрапляв. І коли в батька стався інсульт, він каже, я з’їжджу провідаю. Я йому говорив, що не треба тобі туди їхати, забороняв. Але він поїхав і зник безвісти, досі ніхто не знає, де він що він, як він. І таких людей багато.

Із тих, кого я знаю, троє зниклих безвісти. А з тих знайомих, яких посадили, яких я особисто знаю, їх, напевно, більше 10. Є хлопці, яких в ісламському радикалізмі звинувачують, а вони навіть не моляться, майже світський спосіб життя ведуть, дуже далекі від релігії,  – каже Іса.

Намагається Росія і мобілізувати кримських татар, і це ще більше видавлює людей із півострова.

– Хто потрапляє під мобілізацію, максимально намагаються виїхати з Криму – хтось за кордон, хтось глибше забратися в Росію. Знаю, що в Казахстан виїхали, знаю, що в Узбекистан, знаю, що в Грузії є, знаю, що в Туреччині є. Хтось до Європи через Туреччину потрапив. Мені товариш каже, що наших здебільшого використовують для риття траншей, окопів, намагаються в бої не брати, – розповідає Іса.

Водночас тих, хто поїхав, боєць закликає у звільнений Крим обов’язково повернутися.

– Крим – це не просто батьківщина. Не було б Криму, не було б нас. Я завжди нашій молоді, своїм дітям говорю – я все це вітаю, але не забувайте одну річ – вам треба зі своєю освітою, зі своїм багажем знань повернутися додому. Тому що ваші знання передусім потрібні вдома. Тому що якщо ми не повернемося, якщо ми не відбудовуватимемо, не відроджуватимемо, він нікому не буде потрібен. Ми – татари, бо є Крим, а Крим – бо ми є, – каже боєць.

Зараз у Криму – особливе пожвавлення, готуються зустрічати ЗСУ. Великі черги на виїзд із півострова, а також із окупованих областей до Криму і далі.

– Це ті, хто не хоче нас зустрічати. Я вважаю, що це їхній вибір, нехай краще їдуть, ніж нам заважатимуть. Як сказав мій знайомий, росіяни, напевно, вірять у ЗСУ навіть більше, ніж ми (сміється). Багато всього вивозять. На мосту дуже велика черга машин. І не тільки з Криму. Із Запорізької області їдуть до Криму. На адміністративному кордоні між Кримом та Запорозькою областю, Херсонською областю – черга машин. Просто жах, як усі тікають, – каже Іса.

Та найгірше, каже боєць, що росіяни вивозять не лише майно, а й наших дітей.

– Це дуже страшний момент, тому що в нашому народі є таке поняття, як манкурти – люди, які не пам’ятають свого роду. І якщо виростять таких людей, для них нічого святого не існує, ніякого коріння, ніякої моралі, ніяких родинних зв’язків. І таких людей вони хочуть виростити з наших дітей. Ось це дуже страшно, проти цього треба боротися, – каже боєць.

Він переконаний, що ЗСУ звільнять півострів.

– Прогнозів ніяких не даватиму, але я скажу, що багато залежить від цієї нашої літньої кампанії. Діти дуже сумують за Кримом, часто згадують, просять, щоб ми швидше його повернули. Я думаю, ми з нашими братами обов’язково цю справу зробимо. І Крим повернемо, і всю Україну звільнимо, і з Божою поміччю ми цю державу (Росію, – Ред.) знищимо, щоб таких проблем у нас ніколи більше не виникало, – каже Іса.

Чоловік не уявляє, як доведеться співіснувати на півострові з колаборантами чи фанатами Росії. Але каже, поступово все змінять, але не такими методами, як робили це росіяни.

– Вони для нас не вчителі, ми не будемо робити те, що робили вони, в будь-якому разі зробимо все, щоб вплив “русского міра” максимально обмежити. Зараз важливіше перемогти, а далі працюватимемо, – каже Іса.