Кирило вкрав Бердянську єпархію. Чому мовчить Онуфрій?

На тижні, що минає, синод Російської православної церкви перевів Бердянську єпархію УПЦ МП у Запорізькій області у пряме підпорядкування патріарху московському Кирилу та синоду РПЦ. Формальною причиною стало «звернення до РПЦ священиків Бердянської єпархії УПЦ МП». Вони начебто поскаржилися, що правлячий архієрей Бердянський і Приморський Єфрем «кинув свою паству» і втік на підконтрольну Україні територію.

А оскільки без архієрея парафія існувати не може, її слід підпорядкувати напряму Москві. Російська церква вже призначила нового архієрея – зайду з Московської області єпископа Луку (Волчкова).

Найцікавіша у цій історії – відсутність належної реакції Московської церкви в Україні та її предстоятеля митрополита Онуфрія. УПЦ МП, яка декларує повну незалежність від РПЦ, не засуджує при цьому ані архієреїв, ані священнослужителів за фактично перехід до іншої церкви. Водночас ця ж релігійна організація публічно засуджує колишніх своїх архієреїв і священників, які перейшли до Православної церкви України на чолі з митрополитом Епіфанієм. Так було, зокрема, з митрополитом Олександром Драбинком, митрополитом Вінницьким і Барським Симеоном. Серед останніх яскравих прикладів – заборона служити новому настоятелю Києво-Печерського монастиря, архімандриту Авраамію (Лотишу).

«Главком» розбирався, що ж відбулося у Бердянську і про що мовчить УПЦ МП.

Хто зрадив Бердянську єпархію

«Прийняти Бердянську єпархію у безпосереднє канонічне і адміністративне підпорядкування патріарху Московському і всієї Русі і священному Синоду Російської православної церкви з винесенням цього рішення на розгляд Архієрейського собору», – йдеться у журналі №30 засідання Синоду РПЦ. Також там написано, що рішення Синоду пов’язано із зверненням аж 76 священнослужителів Бердянської єпархії. Насправді ж, мова лише про чотирьох:

• Ілющенко Сергій Максимович, секретар Бердянської єпархії УПЦ МП;
• Михешкін Віктор, благочинний Куйбишевського церковного округу Бердянської єпархії УПЦ МП;
• Лебедченко Дмитро, священник приморського Свято-Троїцького храму Бердянської єпархії УПЦ МП;
• Клименко Євген, настоятель бердянського храму Новомучеників Бердянських Бердянської єпархії УПЦ МП.

Усі ці особи зараз перебувають з «гастролями» на російських телеканалах. Вони засвітилися в ефірах пропагандистського ТБ, причому не тільки на релігійному каналі «Спас», а й на центральному «Россия 1», який назвав звернення бердянських священиків до патріарха Кирила з проханням прийняти їх під свій омофор «доленосним документом для всього православного світу». Попи, про яких йдеться, сказали в ефірі, що завжди почувалися росіянами.

Куди подівся митрополит Єфрем

У вищезгаданому журналі №30 Синоду РПЦ йдеться, що «митрополит Єфрем, у телефонній розмові з керуючим справами Московської патріархії, митрополитом Воскресенським Діонисієм повідомив, що відбуває із Запорізької області у далеке зарубіжжя». Натомість ресурс СПЖ, який контролюється Церквою Московського патріархату, цитує священників Бердянської єпархії, які кажуть, що митрополит Єфрем «кинув свою паству» і утік на територію, підконтрольну Україні.

То де ж насправді митрополит Єфрем? За інформацією журналістки Соні Кошкіної, до Маріуполя і Бердянська у другій половині квітня приїхали керівник служби протоколу патріарха Кирила Андрій Мілкін і протоієрей РПЦ Олександр Абрамов. Вони активно схиляли митрополита Єфрема присягнути на вірність патріарху Кирилу. Митрополит навіть відвідав Москву, а вже по поверненню виїхав спочатку на контрольовану Україною територію, а потім до Європи. УПЦ МП повідомила, що митрополит Бердянський і Приморський Єфрем отримав благословення митрополита Онуфрія на лікування закордоном у зв’язку зі станом здоров’я. Додавши, що управління єпархією митрополит здійснюватиме у телефонному режимі. Але чи буде у Бердянську чим керувати – питання. РПЦ на місце митрополита Єфрема оперативно призначила нового керівника єпархії. Ним став єпископ Лука, який до цього керував Іскитимською єпархією.

Як УПЦ МП відреагувала на це «церковне рейдерство»? А ніяк. Пригрозила, що окремі священники, які звернулися із заявою до патріарха Кирила, будуть заборонені у служінні. Тобто не зараз, а у майбутньому, за рішенням митрополита Єфрема, якого тепер нема ні у Бердянську, ні в Україні…

Чому мовчить УПЦ МП

Окупація Кирилом українських єпархій, які перед цим були захоплені російською армією, – діло не нове. Вже можна знайти у цих історіях спільну деталь. Жодного разу Синод церкви Московського патріархату та її очільник митрополит Онуфрій однозначно не засудили своїх священників, які пішли на колаборацію з окупантами і погодилися на підпорядкування глави РПЦ патріарха Кирила. І навіть крайня заява УПЦ МП щодо заборони у служінні чотирьом вищезгаданим бердянським священникам є вкрай дивною, оскільки не засуджує дії головних злодіїв – РПЦ та її ватажка-патріарха.

Серед них, наприклад, митрополит Симферопольський и Кримський Лазар, митрополит Феодосійський і Керченський Платон, митрополит Луганський та Алчевський Пантелеймон та архієпископ Ровеньківський і Свердловський Аркадій.

Ці архієреї досі перебувають у переліку діючих, їх імена легко знайти на сайті УПЦ МП, а митрополит Лазар до того ж продовжує бути постійним членом Священного Синоду УПЦ МП.

То ж чому мовчить УПЦ МП? Наприкінці 2022 року відбулася пресконференція «Підсумки діяльності УПЦ у 2022 р.», на якій «Главкому» вдалося поставити запитання про те, чому сама Церква ніяк не карає ієрархів-зрадників. Важлива деталь: на підсумкову пресконференцію Церква Московського патріархату в Україні відрядила коментувати складні церковні питання трьох священиків, і нікого з церковного начальства.

На запитання, чому УПЦ МП не засудила, наприклад, митрополита Пантелеймона, який був присутнім у Кремлі під час оголошення про анексію Херсонської, Запорізької, Луганської і Донецької областей Росією, протоієрей Олександр Бахов, голова юридичного відділу УПЦ МП відповів вкрай дивно: тому що Церква його туди не відправляла.

«Є презумпція невинуватості. Особа не може бути визнана винною до того часу, коли її вину буде встановлено у судовому порядку, а вирок не набуде законної сили», – сказав Бахов. Він також додав, що Церква обмежена у можливості розслідувати злочини, які вчиняють люди.

Перший проректор Київської духовної академії, протоієрей Сергій Ющик підкреслив, що з самого початку повномасштабної війни Церква засудила війну і Росію. Але не може засудити когось церковним судом, якщо достатньо не розбереться у кожній конкретній ситуації. «Ми – Церква. Ми не вирішуємо, хто горить, а хто не горить у пеклі. Ми можемо сказати, що людина порушила принципи віри і моралі. Але після особистісного розбору», – сказав Ющик. А особистісний розбір не можливий, оскільки ієрархи, які перебувають на окупованій території, не виходять на зв’язок. Замкнене коло...

Натомість, коли йдеться про священнослужителів, які перейшли до ПЦУ, УПЦ МП не розводить такої демагогії і дуже оперативно без проведення розбору і особистісних розмов вершить «правосуддя». Так сталося зі згадуваним вище архімандритом Авраамієм (Лотишем), якого Онуфрій звинуватив в «ухиленні в розкол» та «грубому порушенні присяги священнослужителя» і заборонив звершувати служіння. Ніякого «розбору» і особистісного спілкування перед засудженням не відбулося.

Виходить так, що Церква, яка себе називає абсолютно незалежною від Москви, кожного разу засуджує своїх батюшок, які перейшли до ПЦУ, але ніяк не засуджує священників та ієрархів, які здають цілі єпархії ворогам України, як і не засуджує і особисто главу РПЦ. 

Висновки тут не потрібні.

Михайло Глуховський, «Главком»