Гармонія розбитих сердець: інтригуюча загадка сумної музики і нашої тяги до неї

Сум у реальному житті, як правило, небажаний, але багато хто любить зображати його в художній формі. Різні теорії про прихильність до меланхолійної музики були постульовані інтелектуалами ще з часів Аристотеля. Можливо, це допомагає виплеснути накопичені негативні емоції або дає еволюційну перевагу. Або ж суспільство може привчити нас знаходити збочене задоволення у власному болю. А можливо, наш організм виділяє гормони у відповідь на меланхолію музики, створюючи заспокійливе відчуття, пише The New York Times.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал . Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Уявіть собі молодого хлопця Джошуа Ноба, зачарованого інді-рок співачкою, чиї сумні пісні, сповнені душевного болю, часто залишали її слухачів у стані глибокого потрясіння. Тривожне відео на YouTube, створене під її меланхолійну музику, підкреслювало її роздуми на тему самогубства. Як би він не був стурбований цим фактом, Ноб також прийняв для себе надзвичайну цінність її музики.

Джошуа, нині шанований філософ і психолог у Єльському університеті, одружений на тій самій інді-рок співачці, яка колись змусила слухачів плакати. У своєму недавньому дослідженні він спробував розгадати цю загадку пронизливої і несамовитої музики.

Дослідження Ноба вказують на схильність людини сприймати дві грані одного й того самого об'єкта — матеріальну й абстрактну. Він вважає, що подібний дуалізм може існувати і в сумних піснях. Цю теорію підтримує і його колишня студентка Тара Венкатесан, експертка в галузі когнітивних наук і досвідчена оперна співачка.

Дослідження підтверджують, що наша емоційна реакція на музику багатогранна; красива мелодія не викликає простого щастя, так само, як і меланхолійна мелодія не призводить до відвертого смутку. Дослідження 2016 року за участю 363 респондентів засвідчило, що сумна музика викликає найрізноманітніші емоції — від сильного горя і спустошення до легкої меланхолії та навіть гірко-солодкого почуття розради. Деякі повідомили, що відчувають суміш цих емоцій. Дослідження отримало відповідну назву "П'ятдесят відтінків синього".

У західному світі психології кольору і повсякденної мови "синій" часто символізує смуток або меланхолію. Так, фрази "почуваюся синім" (feeling blue) або "захворів на синяву" (got the blues), які зазвичай використовують для вираження почуття смутку або депресії. Спираючись на цю широко поширену асоціацію, дослідники назвали своє дослідження "П'ятдесят відтінків синього".

Фраза "П'ятдесят відтінків синього" — це розумний натяк на великий і багатий нюансами спектр емоцій, які може викликати сумна музика. Подібно до того, як синій колір має безліч відтінків, кожен з яких унікальний, але пов'язаний з іншим, сумна музика — це не моноліт, а різноманітний спектр глибоко емоційних звуків, які можуть викликати найрізноманітніші почуття. Ці почуття можуть варіюватися від сильного відчаю до тонкої печалі, від ниючої самотності до солодкої меланхолії. Використання "п'ятдесяти відтінків" підкреслює багатогранність і складність цих емоцій, припускаючи, що наша реакція на сумну музику настільки ж різноманітна і нюансована, як і безліч відтінків синього кольору.

Незважаючи на притаманний їй парадокс, чому музика викликає задоволення й осмисленість, досі не пояснено. Деякі психологи ретельно вивчили елементи музики — її лад, темп, ритм, тембр — щоб визначити, як вони впливають на емоції слухачів. Вони виявили, що деякі пісні задовольняють майже універсальні потреби, наприклад, колискові, які мають схожі акустичні характеристики в різних культурах, створюючи тим самим почуття безпеки.

Музикознавець Туомас Еерола вважає, що наше довічне навчання асоціацій між звуками та емоціями полегшує розпізнавання емоцій у музиці. Однак інші, наприклад, музичний психолог Патрік Юслін, вважають, що подібні кореляції не можуть пояснити цінність сумної музики.

Натомість вони припускають, що когнітивні процеси, як-от несвідомі рефлекси стовбура мозку, умовні реакції, синхронізація ритму, тригери пам'яті, емоційне зараження і рефлексивна оцінка музики, можуть спричиняти смуток у слухачів. Така інтенсивна емоція, як смуток, може викликати емпатичну реакцію, що сприяє просоціальній поведінці.

Відчуття зв'язку — ось суть цього досвіду. Ноб і його колеги, Венкатесан і психолог Джордж Ньюман, розробили експеримент із двох частин, щоб вивчити цю передумову. Спочатку вони представили більш ніж 400 учасникам опис чотирьох пісень — від технічно недосконалих, але емоційно глибоких до технічно досконалих, але емоційно плоских. Учасників попросили оцінити, наскільки кожна пісня відображає справжню сутність музики. Глибоко емоційні, але технічно недосконалі пісні набрали найбільшу кількість балів, що говорить про те, що емоційний вираз перевершує технічну майстерність під час сприйняття музики.

У другій частині дослідження 450 новим учасникам було представлено описи емоційно насичених пісень і розмовних ситуацій, що викликають аналогічні почуття. Емоції, які, на думку випробовуваних, втілюють суть музики, були також тими, що змушують людей почуватися більш пов'язаними в розмові: кохання, радість, самотність, смуток, екстаз, спокій, печаль.

Маріо Атті-Пікер, філософ, який брав участь у дослідженні, висунув просту гіпотезу, засновану на отриманих результатах: Ми слухаємо музику не заради емоційних переживань як таких, а щоб відчути зв'язок з іншими людьми. Стосовно загадки меланхолійної музики, ми цінуємо не сам смуток, а почуття спільного переживання, яке він викликає.

Еерола, який виявив, що людей, які співчувають, частіше зворушує незнайома сумна музика, погодився з цим. Він також зазначив, що в таких людей спостерігаються сильніші гормональні зміни у відповідь на сумну музику. Однак багатошарова природа сумної музики, як і раніше, викликає питання. З ким ми спілкуємося? З виконавцем? З нашим минулим? Плід нашої уяви?

Дослідницька група визнає складний характер свого предмета і обмеженість своєї поточної роботи. Але, як просто каже Атті-Пікер, їхні висновки, схоже, знаходять відгук на інтуїтивному рівні — це просто здається саме тим, що потрібно нам у певний момент.

Раніше Фокус писав про те, як впливає погода на наші уподобання в музиці. Результати нового дослідження свідчать про те, що в сонячну погоду ми віддаємо перевагу веселій музиці.