Тонкощі та підступність розлучень в Україні: як чоловік у дружини одну силіконову грудь відсудив

Новину про те, що киянин відсудив у колишньої дружини половину силіконових грудей, багато хто сприйняв як анекдот. У соцмережах потішаються, який рахунок може виставити жінка за користування її красою і яку частину тіла натомість відсудити у ексчоловіка.

А тим часом, це реальне рішення Солом'янського районного суду столиці, винесене ім'ям України в листопаді минулого року. І якщо вчитатися в його фабулу, позиція чоловіка не здаватиметься вже такою жлобською.

Розподіл майна – це складна процедура, де «чесно – не чесно» кожна зі сторін оцінює зі своєї дзвіниці.

Із сімейного бюджету

Проживши у шлюбі близько десяти років та наживши трьох дітей, пара розлучилася у вересні 2021 року. Розділити майно за згодою колишні половинки не змогли, ініціатором першого позову стала дружина.

Жінка вимагала залишити за нею одну з двох спільно нажитих квартир, компенсувати половину вартості автомобіля «Хюндай» та половину вартості «Пежо», який було продано ще у 2007 році, але все ще значився на колишньому чоловікові.

З початком війни жінка залишила Україну. Можна припустити, що вона забрала з собою молодшу дитину, тому що двоє дітей опинилися під опікою батька. 1 червня 2022 року емігрантці було призначено аліменти. На судовому засіданні чоловік наголошував на тому, що мати ніяк не допомагала залишеним дітям, сім'я нібито навіть не знала, де вона знаходиться.

У зустрічному позові скривджений ексчоловік виклав своє бачення розподілу майна, до якого зарахував силіконові імпланти вартістю 6000 євро, наголосивши, що платили за операцію зі збільшення грудей із сімейного бюджету.

У результаті кожна зі сторін отримала по одній квартирі, ексдружині суд виділив половину «Хюндай» - 130 000 тисяч гривень, ексчоловікові – половину грудей його колишньої – 93 974 гривень, або 3000 євро в еквіваленті.

Не потреба, а предмет розкоші

Рішення нестандартне і багатьом здається шокуючим. Ставити в один ряд мертвий метал та живе тіло як мінімум не етично. Але це емоційна оцінка ситуації. З об'єктивної точки зору, рішення правильне, вважає адвокат Валерій Судаков з Одеси, якого kp.ua залучила як незалежного експерта.

- Візьмемо, наприклад, дорогу шубу із песця. У районах Полярного кола вона необхідність - треба захищатися від морозів. А в Одесі таку шубу можна розцінити як предмет розкоші, бо вона куплена заради бажання виглядати гарно, а не тому, що без неї не можна прожити. Так і в цьому випадку: якби операція проводилася за медичними показаннями, про розподіл її вартості не могло бути й мови. Але оскільки йдеться про забаганки – "хочу гарні груди", хірургічне втручання було проведено понад об'єктивну необхідність. І за фактом є предметом розкоші, яке подружжя придбало за взаємною згодою, перебуваючи у шлюбі, - роз'яснює адвокат.

Діамантовий пил

З предметами розкоші взагалі цікава історія. За Сімейним кодексом коштовності віднесені до речей індивідуального користування та є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка, навіть якщо були придбані у шлюбі. Особиста приватна власність поділу не підлягає.

- Але ще за радянських часів Верховний суд УРСР зробив роз'яснення, що не ділиться обручка, оскільки вона має символічне значення. Решта, куплене за рахунок спільного бюджету, ділиться. Такою є і сучасна судова практика. Тобто, якщо чоловік від великого кохання обвішав дружину діамантами, то, коли кохання охолоне, він може пред'явити свої права на половину цінностей, - каже Валерій Судаков. – Єдине, суд може відмовити у натуральному розподілі. Наприклад, коли чоловік наполягає на праві обвішати своєю половиною діамантів нову дружину, коштовності суд залишить колишній власниці, але половину їхньої вартості стягне на користь позивача.

Так само колишня дружина може стягнути з чоловіка половину вартості дорогого годинника, шпильок, запонок, якими він тішив себе, гарного. Винятки становлять лише предмети розкоші, які були куплені до шлюбу, отримані у спадок або в дар, але все це доведеться доводити документами або свідченнями свідків. Наприклад, якщо чоловік в інтимній обстановці подарував золоте кольє, то в суді він запросто заявить, що лише зробив вкладення сімейних коштів.

Як розпиляти собачку

Не простіша ситуація з майном, придбаним власним коштом одного з подружжя. Законодавчо воно теж не підлягає розподілу, але поняття «особисті кошти» досить туманне. Усі зарплати, пенсії, стипендії, соціальні виплати, депозити, розміщені під час офіційного шлюбу, вважаються спільними коштами.

– У справах про розподіл майна Верховний суд зазвичай пише про відсутність доказів за "особисті кошти". Єдина можливість – це щось власне продати і того ж дня купити, – зазначає Валерій Судаков. - Причому сума купівлі не має перевищувати вартості продажу. Тому що доплата – це спільний бюджет. У моїй практиці була справа, коли дружина намагалася зберегти за собою автомобіль, стверджуючи, що купила його за кошти від продажу старого авто. Між операціями минуло три місяці. У суді колишній чоловік показав путівку до Єгипту, куди пара вирушила після продажу авто. Мовляв, ось – особисті гроші вже були витрачені. І суд автомобіль поділив.

Судовим суперечкам підлягають не тільки дорогі серцю речі, а й домашні вихованці. У травні 2017 року Соснівський районний суд Черкас здивував українців, розділивши між колишнім подружжям дівчинку-йорку.

Аж до комізму дійшло.

Одна сторона погоджувалася віддати собачку іншій за умови отримання половини її вартості – трохи більше ніж 20 000 гривень. Інша сторона залишала собачку собі, але стверджувала, що у такому віці "псинка "тягне не більше ніж на 3000 гривень.

Суд роз'яснив можливість провести експертизу вартості тварини, але витрачатися сперечальники не забажали. У результаті було прийнято воістину соломонове рішення – визнати за кожним з колишнього подружжя «право власності на ½ ідеальну частину суки породи йоркширський тер'єр на ім'я Abigal de Pule».

- Ми, юристи, жартували, як її господарі розпилювали - вздовж чи впоперек, - згадує Валерій Судаков.

Не казка про моряка та його чотири квартири

Жив відважний капітан… Ну, хай не капітан, а моряк далекого плавання дуже любив свою дружину, сина, привозив їм багато грошей і не заперечував, коли дружина на своє ім'я купила чотири квартири. Власність же спільна...

На жаль, справа також дійшла до розлучення. Шляхетний "морський вовк" сказав дружині, що залишає їй із сином три квартири, а сам просить одну – яку йому виберуть.

«Звідки в тебе квартири? - заявила дама, яка не пропрацювала в шлюбі ні дня. - Це все моє, ми нічого не купували».

- Виявляється, змовившись із нотаріусом, жінка оформляла із продавцями договори дарування. Мій клієнт їх підписував, не здогадуючись про каверзу, - розповідає життєву історію Валерій Судаков. - Ми почали обдзвонювати продавців, вона зайнялася тим самим, залякуючи, що, якщо розкриється факт передачі грошей, вони підуть під кримінал за махінації з податками. Троє «дарувальників» відмовилися виступати у суді. На щастя, четвертий погодився.

Цей чоловік, як виявилося, вирішив допомогти товаришу по нещастю - сам був жертвою підступної дружини. Але все одно нашому моряку вдалося відсудити у колишньої дружини лише половину однієї із чотирьох квартир.

– Тому я навчаю своїх студентів, що при розлученні виграє той, хто готувався до нього з першого дня після весілля, – резюмує оповідач.

І трохи про шлюбний договір

Є думка, що від каверз, обманів і зрад панацеєю служить шлюбний договір.

– Це міф. У нас немає, як в Америці, зв'язку між немайновим та немайновим. У нас не можна прописати, що з розлученням майно ділиться 50 на 50, але у разі зради частка падає до 5%. Перевага договору лише в тому, що можна визначити права на спілкування з дітьми у разі розриву стосунків та закріпити, що будь-яка нерухомість чи нерухомість, куплена на ім'я одного з подружжя, визнаватиметься особистим майном, - зазначає Валерій Судаков.

Але якщо підписав шлюбний договір – на задні колеса оглядайся. А то опинишся на місці одесита, який так любив дружину, що дозволив їй купити квартиру на своє ім'я. І згадав про контракт лише тоді, коли власниця скомандувала: «На вихід!».