Лана Вєтрова: З початком війни кількість рекордів в Україні зростає

Незважаючи на численні руйнування, постійні тривоги і що багато українців виїхали з країни, кількість рекордсменів в Україні не зменшилася, а навпаки - збільшилась. Про рекорди воєнного часу, їхню унікальність, незламність та силу українців KP.UA розповіла керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова.

“Чим складніше і важче, тим сильнішою стає нація”

- За вашими даними, збільшилась чи зменшилась кількість рекордів з початку війни?

- У нас війна почалася в 2014 році, тоді ми думали, що рекорди покажуть спад по кількості. Ми завжди аналізуємо наші заявки, підбиваємо підсумок щоквартально і щороку. Аналізуємо, які це рекорди, щоби бачити тенденцію та динаміку.

І ви знаєте, що цікаво: в 2014 році дуже несподівано, хоча ми очікували негативну динаміку, спаду не було. Я вже більше 10 років працюю з рекордами, але навіть для мене це було дуже дивно.

На перший план тоді вийшли рекорди масові, патріотичного характеру. Все пояснювалося тим, що в дуже відповідальний момент, коли над країною і над кожною родиною, над кожним українцем нависла загроза, перед обличчям цієї небезпеки люди відчували потребу об'єднуватися разом для того, щоб заявити на весь світ: ми є, ми українці, ми нація незламних людей.

До таких рекордів долучалися не лише українці в Україні, але й українці за кордоном. Ми маємо грандіозні рекорди, організовані українською діаспорою. Особливо багато писали про рекорд, який об'єднав всю діаспору у різних країн. В кожній країні українці складали по одній букві. Усі разом склали фразу: “З Україною у серці, де б ми не були”. Ця тенденція з'явилася в 2014 року.

- А які тенденції з'явилися після початку повномасштабного вторгнення?

- Цього разу ситуація також переформатувалася, і дивним чином знову рекордів не стало менше. Хоча здавалось би, стільки руйнувань, багато людей виїхало, але рекорди залишилися в динаміці.

Цікаво спостерігати за тенденціями, бо вони відображають менталітет українців. Чим складніше і важче, тим сильнішою стає нація. Викристалізовується сила духу, і це відображається в рекордах. 

- Що зараз вийшло на перший план?

- На відміну від 2015 року, на першому місці - силові рекорди. До речі, ці рекорди не лише національного рівня, а й світового. Ми маємо найсильнішого чоловіка на планеті, це українець Олексій Новіков. Ми маємо найсильнішу жінку планети, це українка Ольга Лящук. І багато інших силових рекордів. Саме через такі рекорди знову доносився до світу той же меседж: українці - незламна нація, українці - сильні, непереможні, українців не зламати. І ця тенденція насправді характеризує наш менталітет і дає світові більше розуміння, хто такі українці.

- А з яких міст України останні рекордсмени?

- Завжди тримав першість Харків. Навіть було таке відчуття, що нам потрібно мати якусь штаб-квартиру в Харкові, для того,щоб не їздити туди постійно у відрядження з Києва. І хочу сказати, що Харків активність так і тримає. Хоча в Харкові «прильоти» без кінця, Харків такий натиск ворога витримав! Нещодавно була в цьому місті, і от буквально післязавтра знову їду в Харків.

Хочу відмітити, що Харків - ідеально чисте місто. Незважаючи на те, що дуже багато будинків було зруйновано, комунальники працюють. Вночі - руйнування, а зранку Харків знову стає ідеально чистим містом. Як це їм вдається - не знаю.

Якось зі мною зв’язався фотограф з-за кордону, казав, що хоче пофотографувати руїни Харкова. Я кажу: в Харкові ідеальна чистота. Так, в багатьох будівлях немає вікон, стін, дахів, там є серйозні руйнування, але місто чисте, живе, харків'яни своє місто не залишають.

“Справа бахає, зліва бахає, а я віджимаюся”

- Які рекорди останнім часом найбільше вразили саме вас?

- Мене вражає кожен рекорд. Рекорд - це те, що робиться на межі можливого. Рекорд - це не те, коли будь-хто будь-коли при будь-яких обставинах може його повторити. Звичайно, що будь-який рекорд не може не вражати.

З останніх рекордів, які вразили... Можу навести приклад 65-річного харків'янина Олександра Мілевського. Коли він подав заявку, в Харкові по кілька разів на день були "прильоти". Коли ворог зрозумів, що Харків не піддасться, то ще більше почав його обстрілювати. Тут "прильоти", а мені телефонує 65-річний дідусь і каже: я тут хочу встановити рекорд з підтягування на брусах.

Питаю: “Ви як там тренуєтеся?” Він каже: “Я не можу ходити в бомбосховище, тому весь час дома. Але для того, щоб не було так страшно, почав тренуватися”. Тобто спорт його відволікав від усього. Він каже: “Справа бахає, зліва бахає, а я віджимаюся. В мене є сила волі, і я хочу показати, що українці сильні”. І так він натренувався на рекорд у своїй віковій категорії. Каже: "Приїжджайте, будемо реєструвати рекорд". Так чоловік тренувався під ракетними, авіаційними ударами, під сиренами. Під тривогами людина встановлює рекорд.

І знаєте, що було цікаво? Після цього він ще другий рекорд установив. Тепер «Віджимання від підлоги у своїй віковій категорії». Мене дуже вражають такі прості люди, які насправді є нашою гордістю. У цих простих людях живе сила волі та велика віра в перемогу.

Можна багато що згадати. Діти також активно беруть участь у рекордах. Попри всю ситуацію, яка зараз в Україні, діти розвиваються, ростуть, не виїжджають. Я почула таку фразу, коли одна наша рекордсменка сказала: “Передайте на фронт, що ми нікуди не виїхали, ми в Україні і чекаємо вас з перемогою”. Це було так зворушливо! Я подумала: мабуть, для тих, хто на фронті, важливо почути, що їх тут чекають і вірять в нашу перемогу.

У нас є, наприклад, 12-річна Софійка Котлярова, яка знялася в найбільшій кількості фільмів - всього їх 55. Це серіали і повнометражні фільми. Ви знаєте, зараз в Україні перестали знімати. Думаю, як тільки буде перемога, ми відновимо наш кінематограф: є дуже багато матеріалу, і Софія знову буде затребувана.

- Коли вона встигла?

- З трьох років Софійка у кіно. До речі, серед останніх рекордів дуже важливі рекорди для ЗСУ. Це і наймолодші волонтери - є 5-річна дитина, Марія Макеєва з Кривого Рогу, яка зібрала 375 тисяч гривен для військових. Є жінки, які напекли стільки пасок, що їх автобусами вивозили на передову. І склали з тих пасочок карту України. Також в нас є Вікторія Ніколаєнко, яка робить забіги. Кожен її забіг - це збір коштів для ЗСУ. І так далі.

Дуже багато було рекордів до Дня вишиванки, яка є нашим оберегом. Люди в вишиванках з містечка Вижниця Чернівецької області стали по контуру мапи України - 425 людей - начебто створили живий оберіг. Дуже зворушливо і гарно вийшло.

У Хмельницькому 740 людей у вишиванках стояли, утворивши напис “Слава ЗСУ!”. Таким чином передаючи через космос всім людям те, як ми віримо в наші Збройні сили.

- А що ви робите, якщо під час встановлення рекорду починається повітряна тривога?

- У цьому випадку ми призупиняємо рекорд, щоб люди спустилися в бомбосховище. Ми навіть попереджуємо перед встановленням рекорду, щоб не було несподіванки для людей і не сталося розпачу: ой, рекорд не відбувся, рекорд не зарахували. Ми перериваємось. Справа в тому, що люди вже звикли до таких ситуацій. Буває так, що вони не хочуть йти до бомбосховища. Але ми є офіційними представниками і мусимо попередити людей, що рекорд ми перериваємо в таких випадках.