Українським кінематографом керують з бункера. Чому і навіщо?

Безпосередній привід до розмови - судовий позов Національної спілки кінематографістів проти Кабінету Міністрів України через постанову про подовження повноважень чинного складу Ради з державної підтримки кінематографії. Постанову, ініційовану Держкіно. Йдеться про Раду, яка приймає рішення з основних питань розвитку кіноіндустрії, зокрема і щодо розподілу бюджетних коштів на підтримку фільмових проєктів. Раду, яка, до речі, усі останні місяці працює, всупереч закону, в закритому режимі. Як і голова Держкіно Марина Кудерчук - утім, для цієї чиновниці це звичний спосіб існування. От і на цю телевізійну програму керівників Держкіно запрошували, але ж ніц, відмова: на прямий контакт, на дискусію ця публіка ніколи не йде.

У розмові, яку вела Людмила Чиркова, взяли участь голова правління Української кіноакадемії Ольга Безхмельніцина, член Ради з державної підтримки кінематографії у 2019-2021 Людмила Горделадзе (досі усі вітчизняні фільми, які виходять в прокат, прийняті, схвалені саме тогочасною Радою, від нинішньої поки що - дірка від бублика) і я, котрий представляв Спілку кінематографістів.

Тільки кілька тез, кілька моментів розмови. Як може бути, що в час війни цивілізацій, де Україна виборює своє право належати до цивілізації європейського, західного типу у Києві існує острівець під назвою Держкіно, де торжествують принципи, які сповідують наші вороги, де все шито-крито, де очільниця на ймення Кудерчук веде суто бункерний спосіб чиновного життя, де на кіноспільноту, професійне товариство просто плюють, просто її ігнорують? Може, додам не сказане на записі телепрограми, влада готує нас до саме такого типу спілкування із суспільством у повоєнний час? Переможемо рашистського ворога і житимемо у путіноїдській системі координат, так виходить? Де чиновники всі у бункерних просторах і їх не дістати нічим і ніким, де закони існують лише для «ворогів» системи, і т.д. і т.п.

Ольга Безхмельніцина: Подовження повноважень Ради з підтримки кінематографії є ухвалою незаконною, а це значить, окрім всього іншого, що Україну дискредитовано в очах західних країн. Посилання на умови воєнного часу є сміхотворними - щоби обрати новий склад Ради потрібні зусилля кількох десятків людей, жодної небезпеки для їхнього життя тут не створюється. Підтримка західних кінокомпаній, які готові прийти на допомогу за умов наших фінансових труднощів, тим самим фактично блокується - ніхто не хоче співпрацювати з інституціями, які сповідують порушення законодавства і викликають підозру у наявності корупційних схем.

Людмила Горделадзе: Сподіваємось на позитивне, для нас, рішення суду. Відтак всі рішення нинішнього складу Ради, прийняті після 31 березня, кінцевої дати їх повноважень виявляться нечинними. Це по-перше. По-друге, засідання Ради упродовж останніх місяців проводяться у закритому режимі, що є порушенням закону. А йдеться про розподіл грошей… Ми не знаємо, куди і на що вони вирішили їх витратити. Це як, на що це схоже узагалі? Й по-третє, кожен член цієї Ради упродовж дворічного перебування у її складі не має права брати участь в реалізації тих чи інших фільмових проєктів, бо це те, що називають «конфліктом інтересів». Однак кілька членів Ради порушують ці зобов’язання і вже тим самим не мають право на перебування в Раді.

І що ж у підсумку,- поставила питання Людмила Чиркова,- яким буде завтрашній день нашого кіно, кіно, що нині викликає в української публіки чимало позитивних емоцій (виходять нові й нові фільми, хоча уже помітно, що на зарубіжні фестивалі нам уже майже нічого виставляти, коли говорити про великі ігрові стрічки)?

Відповідь є очевидною: нас чекає катастрофа. Три роки перебування пані Кудерчук у кріслі очільниці Держкіно виявились просто жалюгідно-потворними. Виходить, згадуючи відомий вислів, українці і українки воюють за що завгодно - тільки не за свою екранну культуру, не за свою ідентичність, фіксовану найефективнішими в сучасному світі засобами. Простіше кажучи, ми відмовляємось від найсильнішої нині соціокультурної та інформаційної зброї. То, може, досить цієї «бункерної стратегії»? Ей, там, нагорі - приберіть своїх людішек з кінематографічного фронту, вони вже прог(с)рали все, що могли. Досить!

На фото: Людмила Чиркова (крайня ліворуч), далі Людмила Горделадзе, Ольга Безхмельніцина, Сергій Тримбач

Оригінал публікації за посиланням