Універсальні воїни: що відомо про морську піхоту України та її участь у війні з РФ

Універсальні бійці, здатні виконати найскладніші завдання на фронті – це про морських піхотинців. І 23 травня Україна відзначає їхнє професійне свято – День морської піхоти.

Що відомо про зародження української морської піхоти та участь морпіхів у війні з Росією – далі в матеріалі.

Морська піхота – що це за рід військ

Морська піхота входить до структури Військово-морських сил України.

Це високомобільний рід військ, призначений для ведення бойових дій у морських/повітряно-морських десантах, ведення наступального бою на морському узбережжі, для оборони важливих берегових об’єктів, ділянок узбережжя як самостійно, так і у взаємодії з іншими підрозділами Збройних сил України.

Під час стримування збройної агресії РФ морські піхотинці виконували завдання в зоні Операції об’єднаних сил. Після повномасштабного вторгнення РФ вони боронили Маріуполь, звільняли території Херсонщини, виконували бойові завдання на інших напрямках, здійснювали оборону острова Зміїний у Чорному морі.

Як в одному з інтерв’ю командувач морської піхоти ВМС ЗСУ генерал-лейтенант Юрій Содоль, морпіхи – це більше, ніж просто рід військ.

– Серед інших ми вирізняємося тим, що морський піхотинець – це універсальний воїн. Озброєний, вмотивований, навчений і готовий до дій, – пояснював генерал.

До структури цього роду військ входять:

• 35 окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського (заснована 2018 року);
• 36 окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського (сформована 2015 року);
• 406 окрема артилерійська бригада імені генерала-хорунжого Олексія Алмазова;
• 32 реактивний артилерійський полк;
• 503 окремий батальйон морської піхоти;
• 140 окремий розвідувальний батальйон.

Процес розбудови морської піхоти триває: нещодавно були створені 37 і 38 бригади.

Чому обрали 23 травня

Дату для Дня морської піхоти обрали недаремно: 23 травня вважається днем створення зазначеного роду військ. Цього дня у 1918 році гетьман Української Держави Павло Скоропадський видав наказ про початок формування бригади Морської піхоти в складі трьох полків.

Кожен полк мав складатися з трьох куренів (батальйонів), а кожен курінь – із чотирьох піхотних та однієї кулеметної сотень (рот). Як Український інститут національної пам’яті, перший полк морської піхоти мав дислокуватися в Одесі, другий – у Миколаєві, а третій – у Херсоні. Планувалося і створення трьох ескадронів морської кавалерії.

Підрозділи мали виконувати завдання із берегової оборони та десантних операцій. Однак до кінця правління Скоропадського формування бригади не завершилося.

Створення частин морської піхоти продовжилося за часів УНР. У березні 1919 року був сформований 1-й Гуцульський полк морської піхоти, до складу якого мали увійти військові, які раніше проходили службу в російському та австро-угорському флотах. Однак на практиці до полку увійшло багато карпатських сплавників лісу (бокорашів). Вважалося, що вони, вміючи керувати плотами та човнами на гірських річках, могли б стати вправними моряками.

Особовий склад морського полку брав участь у Першому і Другому зимових походах армії УНР.

Формування морської піхоти тоді припало на критичний для України час визвольної боротьби 1917-1921 років із більшовицькою навалою. Попри це, морпіхи УНР виявили стійкість та вірність Україні.

А сучасна морська піхота ВМС ЗСУ стала їхньою гідною спадкоємницею, продовжуючи національні військові традиції.

Участь морпіхів у війні з РФ: історія одного бою

Військовослужбовець 35 окремої бригади морської піхоти Юрій (позивний “73-й”) брав безпосередню участь у звільненні стратегічно важливого села Давидів Брід на Херсонщині в жовтні минулого року. Він був одним із тих захисників, які підняли прапор України над цим населеним пунктом.

Для морського піхотинця це вже другий період служби (перший був від початку 2015-го по 2017 рік). Повномасштабна війна застала Юрія в Києві, а з 24 лютого минулого року він повернувся до лав Збройних сил України.

Торік у жовтні українські війська здійснювали контрнаступальну операцію на правобережжі Херсонщини.

– Давидів Брід – це був один із населених пунктів, через який проходила траса з Великої Олександрівки на Херсон. І Давидів Брід, Брускинське – досить стратегічно важливі населені пункти для противника: вони їх утримували до останнього і кидали на це всі можливі й неможливі сили, із залученням авіації, – зазначив військовослужбовець у коментарі Фактам ICTV.

На той момент Юрій був командиром РТГ – ротно-тактичної групи. 2 жовтня його підрозділ зайшов на плацдарм і форсував річку Інгулець.

За словами військового, ворог постійно моніторив переправи ЗСУ і завдавав по них ударів. За день окупанти до 10 разів могли знищувати одну переправу, відбувалися пуски ворожих ракет класу повітря-земля.

Попри те, що українські військові потрапили під обстріл із РСЗВ Град та Ураганів, вони зайшли на плацдарм на березі річки Інгулець. Після цього отримали від командування завдання зайняти ключові точки біля Давидового Броду.

А 4 жовтня населений пункт вдалося звільнити. Проте  боїв у самому селі не було: ворог не став чекати на прихід ЗСУ і втік.

– Снайпери розстрілювали колони, які рухалися з нашого боку, були засідки. Тому 2 жовтня швидко не вдалося зайняти вказані точки. Це все ми почали організовувати вже з 3 жовтня, і малими групами підійшли впритул, за 1,5 км до населеного пункту Давидів Брід. Були зайняті контрольні точки, а вже 4 жовтня організована авіарозвідка. І десь о 10:00 ми виявили, що противник, який перебував у селі, втік. Було організовано декілька груп, які заходили в саме село, проводили зачистку. Безпосередніх сутичок уже в Давидовому Броді не траплялося, – пригадав морських піхотинець.

Юрій перебував у першій групі, яка заходила в населений пункт. Воїни отримали завдання від командування якомога швидше підняти український стяг над Давидовим Бродом. У селі вони побачили вишку мобільного зв’язку і вирішили, що це буде підходяще місце.

Символічний момент, коли над Давидовим Бродом знову замайорів прапор України, зняли на відео та швидко поширили в мережі.

– Навіть танкові обстріли нікого не стримували. Коли люди приїжджали на евакуацію побратимів, по них працював танк, стріляли постійно міномети, осколки в процесі руху залітали в салон. Але воїни якось на це не зважали. Там було бажання якомога швидше звільнити свою рідну землю. На адреналіні це все робилося тоді, – розповів Фактам ICTV морпіх.

Юрій зазначив, що найскладніше на полі бою – втрачати своїх побратимів.

А перемога України у повномасштабній війні, за словами військовослужбовця, має передбачати капітуляцію РФ та звільнення всіх тимчасово окупованих територій.

– По-перше, це повернення наших кордонів, в яких Україна була з 1991 року. По-друге, це капітуляція нашого ворога, оскільки ми всі розуміємо, що якісь там “мирні” договори – це просто відтермінування наступної війни на якісь 10-15 років, поки вони знову не наберуться сили. І надалі розвиток наших Збройних сил до такого рівня, щоб у наших “заболотних” сусідів навіть думки ніколи не було про якісь там збройні напади на нашу землю, – розповів морський піхотинець.

Що відомо про морську піхоту: 10 важливих фактів

У День морської піхоти варто згадати знакові та маловідомі факти про цей рід військ:

1. Фундамент для створення морської піхоти України в лютому 1992 року. Тоді 880 окремий батальйон морської піхоти, що дислокувався в Севастополі, присягнув на вірність українському народові. Проте командування Чорноморського флоту РФ всіляко перешкоджало переходу морпіхів під юрисдикцію України. Зрештою командир батальйону майор Віталій Рожманов і його заступники були звільнені з посад, а сам батальйон розформували.

2. 1 липня 1993 року, після створення Військово-морських сил України, в Севастополі сформували 27 окремий батальйон морської піхоти. До нього потрапили найкращі офіцери Чорноморського флоту, які захотіли служити Україні.

3. Після злочинної окупації Криму Росією у 2014 році до двох сотень морпіхів (близько третини) не зрадили присязі українському народові та стали основою сучасної морської піхоти України. Вони були передислоковані до Миколаєва.

4. З однієї ротно-тактичної групи, яка у 2014 році вирушила виконувати бойові завдання на Сході України, морська піхота перетворилася на сучасний високомобільний рід військ із полігонами, навчальними центрами та командуванням.

5. Нинішні 35 і 36 бригади морпіхів мають імена контрадміралів Михайла Білинського та Михайла Остроградського, які були творцями морської піхоти України в період Визвольних змагань 1917-1921 років.

6. У 2018 році змінився колір беретів українських морпіхів: з чорного – на колір морської хвилі.

7. Гасло морської піхоти – Вірний завжди, що символізує вірність військовій присязі та самовіддану службу українському народові. На та стягові морської піхоти – зображення “окриленого” меча гетьмана Петра Сагайдачного, накладене на якір.

8. У першому бою війни на Донбасі старший лейтенант Вадим Сухаревський, майбутній командир 503 окремого батальйону морської піхоти. Він із великокаліберного кулемета на бронетранспортері підтримав бійців спецпідрозділу Альфа Служби безпеки України під Семенівкою (в районі Слов’янська). Після цього російські окупанти відступили. У бою брали участь лише шість бійців Альфи та БТР Сухаревського.

9. Морський піхотинець Віталій Скакун, який підірвав Генічеський міст на Херсонщині разом із собою, став першим Героєм України (посмертно), удостоєним цього звання після початку повномасштабної війни.

10. Воїни 36 бригади морської піхоти разом із іншими підрозділами героїчно боронили повністю оточений окупантами Маріуполь, зокрема на металургійному комбінаті Азовсталь.

Отже, День морської піхоти України – не просто ще одна дата в календарі. Це свято має важливе значення і символізм, адже сучасні морські піхотинці є спадкоємцями найкращих бойових традицій учасників визвольної боротьби початку XX століття.

Сьогодні морпіхи разом із іншими підрозділами української армії героїчно боронять Україну від російських загарбників, виборюючи право на свободу та мирне життя.