Добрі вчителі та сувора дисципліна: чим здивували українців школи Франції

2022 року до французьких шкіл пішли 18 000 українських дітей. Усі вони - вимушені переселенці, які разом із рідними рятувалися від російської агресії. Шкільна освіта у Франції є обов'язковою, і українські діти - не виняток.
KP.UA вже писала про особливості шкільного навчання у Польщі, Італії та Німеччині. Цього разу – про те, як навчаються діти з України у Франції.

KP.UA поговорила з Андрієм з Києва, донька якого навчається в останньому класі ліцею в Екс-ан-Провансі, Людмилою, мамою 4-класниці з Харкова (зараз живуть у Бордо), та Катериною з Одеси, син якої нещодавно пішов до школи у Діджоні. Також став у нагоді досвід киянки Лариси Міщанчук, яка кілька років тому переїхала до Франції з двома доньками і почала вести блог про нову країну проживання.

Вчитися починаємо в 3 роки, а перший клас - випускний

Освіта у Франції є обов'язковою для дітей від 3 до 16 років.

Починається все з Ecole maternelle (Материнська школа) – це аналог дитячого садка. Малюкам від 3 до 6-7 років допомагають пізнавати світ, вивчати букви, говорити. Діти отримують ази знань та допомогу психологів, які допомагають їм адаптуватися до нового середовища. Діти-іноземці мають додаткові мовні заняття.

Потім з шести років – Ecole élémentaire – підготовчий курс початкової школи. Щоб бути зарахованим до школи, потрібно пройти співбесіду та тестування.

У початковій школі діти навчаються чотири дні на тиждень. У середу - додатковий вихідний або скорочений робочий день.

З 11 років діти вже готові до серйознішої програми – коледжу (collège). Навчання у коледжі триває 4 роки. Нумерація класів у коледжі починається з шостого класу і ведеться у зворотному порядку - до першого класу, який випускний.

З 15 років продовжують навчання в ліцеї. Ліцеї у Франції можуть бути загальними (академічне навчання), технічними (мистецтво, прикладні науки, технічне навчання) та професійними.

- Школа Франції дуже відрізняється від тієї, в якій я була у Києві. Тут діти навчаються п'ять днів на тиждень весь день, а в середу лише пів дня. Моя школа називається коледж, і тут нумерація класів йде навпаки – спочатку діти йдуть до 6-го класу, а 1-й – це випускний, – розповідає шестикласниця з містечка Тараскон-сюр-Арьєж.
Харків'янці Людмилі найбільше імпонує, що у французьких школах навчають самостійності:

- Мені подобається, що вже з 3 років дітей привчають до самостійності: з цього віку фактично починається школа. Заняття відповідають віку дитини. Уроки відбуваються в ігровій формі, потроху вивчають літери та цифри, – розповідає Люда.

- Коли приїхали до Франції, молодшій було 3,5 роки, і мені рекомендували оформити її до школи. Тепер вона школярка. Уроки відбуваються в ігровій формі, розпорядок дня трохи відрізняється від початкової школи, але це точно не садок, – підтверджує Катерина.

За місцевими розповідями, у молодших класах - пісеньки-картинки, в коледжі навчання серйозніше, в ліцеї - все на найвищому рівні. За три останні ліцейські класи різко збільшуються навантаження, програма значно ускладнюється.

Учні з України (та інші діти-іноземці) спочатку навчаються у школах зі спеціальними підрозділами UPE2A – програми, розроблені для іноземців, які не розмовляють французькою. Вони мають два роки, щоб вивчити мову. Протягом року студенти UPE2A відвідують 21 годину традиційних уроків – французьку мову, математику, історію, англійську мову та географію.

Після першого місяця їм дозволяється приєднатися до місцевих дітей на таких заняттях, як фізкультура, музика чи мистецтво та ремесла. Якщо до кінця першого року дитина досягла достатнього рівня мови, щоб вступити до французької шкільної системи, її інтегрують у франкомовний клас. Якщо ні, вони можуть продовжити UPE2A ще на один рік.

Шкільної форми немає, вчителі не сварять

Вчитель у місцевій школі не сваритиме дитину за погану оцінку або неналежну форму одягу. Та й шкільної форми у Франції немає.

- Вчитель у французькій школі вибудовує із класом дружні стосунки. Тут на дітей не кричать. У нашій французькій школі вчитель змінюється щороку. Нема такого, як в Україні: один учитель веде клас 4 роки. У кожного педагога - свій підхід до навчання. Є спільна програма, але як і коли викладати, вчителі коригують самі, - розповіла Людмила.

- Французька система мене вражає своїм людинолюбством. Нема пресингу. Ніхто не лякає дітей непрестижними професіями. У школі не тиснуть. І це гігантський плюс для дітей, які навчаються і хочуть знайти своє покликання, - пише у своєму блозі про Францію Лариса.
Спілкування вчителів, батьків та учнів можливе виключно у робочий час. Чатів та батьківських комітетів у Франції немає. Як і остогидлих українським батькам постійних зборів грошей.

– У нашій школі гроші в обов'язковому порядку не збирають. Часто продають різну продукцію на кшталт флешок, рослин у горщиках, квітів, солодощів... Коли батьки щось купують, частина коштів йде на користь школи, решта йде на компенсацію великих поїздок для всього класу. Наприклад, за цей рік, купуючи ці товари, батьки заощадили по 50 євро на кожну дитину для поїздки до Парижа, – зазначає Людмила.

Також у Франції добре розвинена система обміну школярів.

- Діти виїжджають на 2-3 місяці до Швейцарії, Німеччини та інших країн. Дитина тієї країни приїжджає сюди та навчається у місцевому ліцеї. Це дуже поширена практика. – ділиться Андрій.

Навчальний рік у Франції триває до кінця червня, і навіть деякі учителі вважають, що це занадто.

– До 27 червня всі ходять до школи, як сонні мухи. Останні кілька тижнів вчителі вже не знають, чим зайняти дітей. Вони починають часто дивитися кіно, ходити до музеїв та парків. Частина уроків замінюються, частина скасовуються, частина переносяться, - пише Лариса про навчання у школах Франції в червні.

Математику розжовують, фізкультура обов'язкова

- В українській школі рівень математики набагато вищий. Тут інший підхід. У Франції повільно вивчають теми, кілька разів повертаються до пройденої теми та проходять різні способи вирішення одної задачі, що також цікаво, - розповідає Людмила.

Андрій каже, що вчитель математики дивується, коли дочка вирішує завдання не так, як це заведено у Франції.

Досить серйозно у Франції ставляться до уроків фізкультури. Цей предмет стоїть окремо, але до думки вчителя фізкультури прислухаються.

У дочки Андрія – відмінниці з більшості предметів – із фізкультурою спершу не заладилось.

- Оцінка з фізкультури була не дуже, вчителі робили зауваження: «Із загальними предметами все добре, а ось з фізкультури треба підтягнутися». У Франції обирають спеціалізацію з фізкультури. Дочка обрала біг, але в неї не дуже виходило, вчитель її за це сварив. До речі, умови для бігу суворі – дітей виганяють бігати навіть у дощ. Потім донька перейшла на волейбол - і там уже все налагодилося. До дитячого спорту ставляться дуже серйозно. Але при цьому ніхто не вимагає високих спортивних результатів, головне - підтримувати себе у формі. Тут не наголошують на лідерстві у спорті, важлива сама участь, - зазначає Андрій.

Домашніми завданнями не завантажують

- Домашку нам задають, але у французькій школі вона нескладна. На її виконання зазвичай потрібно до 30 хвилин на день. Наприклад, якщо потрібно вивчити вірш, на це дається близько місяця. Спочатку вірш треба переписати у зошит, потім намалювати ілюстрацію до нього і лише потім вивчити та розповісти, – каже Людмила.

Це виявилося дуже зручно, тому що дочка Люди паралельно навчається дистанційно у своїй харківській школі:

- Дуже вдячна нашій вчительці: вона організувала навчання для тих, хто поїхав – залишилася можливість вивчати рідну мову. Із французької школи донька повертається близько 17:00. І до 22-23:00 вивчає запис відео української школи, робить домашнє завдання. Те, що зробити не встигає, доопрацьовує у вихідні, - зазначає Людмила.

Про оцінки батьки дізнаються двічі на рік

Окрім оцінок (які теж виставляють не у звичайному для нас форматі), французькі школярі можуть отримати бонуси. Наприклад, їх дають за хорошу поведінку та активну роботу на уроці.

– Є оцінка за знання, а є додаткові бонуси. Їх одержують протягом року. Витратити зароблені бонуси можна на привілеї для себе чи класу.

Так, за бонуси можна отримати додаткову перерву, пропустити чергування з класом, поміняти своє місце в класі, принести в школу гру (зазвичай не можна), залишитися на перерві у класі (на перерві всі виходять на вулицю). Якщо весь клас добре попрацював, замість одного уроку діти можуть дивитися мультики чи грати у гру, – дивується Людмила.

Щодо оцінювання, наприкінці семестру батькам віддають папку з роботами - так вони можуть ознайомитися з успіхами дитини.
За усні відповіді на уроках оцінок не ставлять - на уроці можна і потрібно розбиратися, помилятися, перепитувати чи перездавати. Оцінюють вже письмові тести.

- Змагання у французькій школі доречні лише на фізкультурі. Діти не мають нелюдського конкурентного тиску, - пише Лариса.

Дисципліна: телевізор під забороною, їжа – за порадами дієтолога

- Із дисципліною у Франції все досить жорстко. Якщо дитина не прийшла на урок, про це миттєво повідомляється батькам чи опікунам. Батьки зобов'язані пояснити, чому дитину не було на уроці. Самі французи уроки і не пропускають. У цьому плані дуже дисципліновані і діти, і дуже жорсткі умови в ліцеї.

Порядки у гуртожитках (у них живуть діти, яким далеко добиратися до ліцеїв) теж досить жорсткі. Час перебування в пансіоні обмежений. У кімнаті немає телевізора: заборонено. У кімнатах не можна їсти, лише у їдальні. Причому раціон підбирає дієтолог.

Графік теж жорсткий, о 22:45 вимикають світло, ніхто нічого не робить: усі мають лягати спати. У дітей забирають телефони та видають їх лише вранці після підйому.

На поверхах чергують люди, які стежать за порядком. Зранку всіх будять перед заняттями.
До речі, під час уроків в інших школах смартфони теж під забороною, хоча самі класи дуже мультимедійні.

– У французьких школах діє абсолютна заборона на гаджети. В Україні 100% підтримала б таке нововведення, але тут без знання мови телефон потрібен із-за перекладача. А так користуватися ним не можна, і це ускладнює навчання, - нарікає Людмила.
- Запізнюватися до школи теж не можна. Запізнився на 10 хвилин - одразу отримаєш повідомлення, що твоя дитина не прийшла на урок, - зазначає Андрій.

Битися, в принципі, не можна у будь-яких школах. У французьких за це школярі отримують адміністративне покарання – зазвичай години громадських робіт у школі. "Виправна праця" - це прибирання території, допомога в адміністративних частинах школи і так далі.

– На уроках діти уважно слухають вчителів. Перебивати та перекрикувати у Франції не прийнято. Тут також жорстко припиняється цькування та бійки – за такі геройства можна вилетіти зі школи, – попереджає Лариса.

Також суворі правила щодо шкільних автобусів. Вони вирушають строго у певний час - якщо дитина не має уроків, вона повинна почекати відправлення в школі, в залах спільної праці і бути на парковці вчасно.

Немає і звичних нам «записок від мами, що дитина захворіла». Та й взагалі, застуда, як і в більшості європейських країн, тут за хворобу не вважається.

- Соплі – не хвороба. Дитина вважається хворою лише з температурою, яка не дає їй встати з ліжка вранці. З листопада по квітень всі перманентно покашлюють, чхають і явно справляють враження недолікованих. І ось якось виживають, - пише Лариса.

Про їжу: від овочів до картоплі фрі

- Дочка навчається у приватній школі. Директорка дозволила навчатися українським дітям безкоштовно, але харчування сюди не входить. Один день харчування коштує 3,5 євро. Якщо дитина не їсть у шкільній їдальні, її треба забрати в обід на 2 години, а потім знову привести, що не дуже зручно, – розповідає Людмила.

Людмила каже, що харчування різноманітне – є корисна їжа, і не дуже:

- Готують по-різному: картопля фрі, лазання, м'ясо з макаронами, кальмари у фритюрі – доньці вони дуже подобаються. Також дають овочі чи овочеві салати, – розповіла Людмила.

- Харчування платне. Не хочете платити - о 11:20-11:30 забираєте дитину додому на обід та о 13:20-13:30 приводьте назад до школи, - зазначає Катя.

Другорічники - не покарання, а спосіб краще вчитися

– Донька закінчила школу та здобула свою золоту медаль в Україні, паралельно закінчила останній клас ліцею у Франції. Наша освіта вже дає право вступу до французьких вузів. Незважаючи на це, донька вирішила залишитись на другий рік, щоб підтягнути мову: без мови в університеті робити нічого. До речі, практика залишитись на другий рік у Франції абсолютно нормальна. Це можуть бути не випускні класи. Навіть якщо у дитини більш-менш нормальні оцінки, вона може не йти в наступний клас, а залишитися на другий рік, аргументуючи це тим, що недостатньо освоїла програму і хоче повчитися в тому ж класі ще. У Франції це поширена практика, – зазначає Андрій.

- У моєї молодшої дочки, яка ходить до шостого класу коледжу у Франції, у класі четверо дітей, які навчаються другий рік. Ну, ось коли ви думаєте про другорічників, яких всі ганяють, шпинають і обзивають, то ви можете відразу перестати розмірковувати в цьому напрямку. Тут «редубльовані» діти (так називається система) просто навчаються, і нікого це не шокує, - пише Лариса.

Втім, «редублювання» - серйозне рішення, і його ухвалюють спільно вчителі і батьки.

Стосунки з однокласниками

– Наших дітей сприймають нормально. Серед французів з'явилися друзі – на перервах грають разом, спілкуються. Є й такі діти, які можуть щось сказати неприємне. На щастя, це не має систематичного характеру і не схоже на цькування, – ділиться враженнями Людмила.

- Невдоволення і неприйняття наших не було: спочатку всі жаліли і як могли допомагали. Згодом до наших дітей стали ставитися, як до своїх, на загальних підставах і вимоги однакові. Іноді вони нас не розуміють, іноді ми їх не розуміємо, але загалом вони сприймають нас як своїх: тут дуже багато інших емігрантів - сирійців, арабів - до них ставлення інше. Вони спокійно можуть продавати травку на вулицях. "Наші діти у Франції на хорошому рівні: вони не губляться і не виглядають дурними", - розповів Андрій.

До речі, українських дітей підтримують. За словами Андрія, на минулий День Незалежності України у школі його доньки замість шкільного дзвінка звучала «Стефанія», а в бібліотеці організували міні-виставку дітей з України з їхніми розповідями про те, як вони пережили перші дні війни.