«Чекали поляків, але румуни випередили». Хто із сусідів України, за версією пропагандистських телеграм-каналів, найагресивніший?

Російські пропагандисти подають Східну Європу як місце, де зріють територіальні суперечки. Польща начебто збирається окупувати Білорусь, західну частину України й Калінінград; Угорщина — Закарпатську область України; Румунія — Молдову, а також Чернівецьку й Одеську області України; сама Україна нібито хоче загарбати «Придністровську республіку» з її складами радянської зброї.

«Детектор медіа» на прикладах 950 повідомлень у телеграмі розповідає, як російська пропаганда відволікає увагу від власної агресії. Аналіз базується на повідомленнях зі 134 телеграм-каналів «Кремлівської гідри», мережі проросійських телеграм-каналів, про які «Детектор медіа» писав на початку січня 2023-го. Всі аналізовані повідомлення були опубліковані між 24 лютого 2022 року і 2 травня 2023 року.

Щоб уникнути поширення пропагандистських тверджень, ми лише за крайньої необхідності цитуємо першоджерела й називаємо їх. Дані для аналізу повідомлень у телеграмі надали TeleZip / Mantis Analytics. Пошуковий запит включав такі слова українською й російською мовами: Білорусь, Молдова, Польща, Словаччина, Угорщина, окупувати, приєднати, анексувати, захопити.

Україна має сухопутний кордон із сімома державами: Білоруссю, Молдовою, Польщею, Росією, Словаччинною й Угорщиною. Із них із 1991 року лише російські війська вторгалися в Україну. Окупація української території розпочалася взимку 2014 року. Тоді ж російська пропаганда використала прийом поширення «великої брехні», коли факти підмінююються настільки неймовірними вигадками, що їх неможливо раціонально спростувати. Спочатку Росія під приводом нібито повернення «незаконно відчуженої території» окупувала Кримський півострів. Далі Росія під прикриттям «народних республік» окупувала частини територій Донецької і Луганської областей України.  

24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабну війну проти України. Щоби хоч якось її виправдати, російська пропаганда подавала зібрані в одне звернення президента Росії всі елементи «великої брехні», яку агітпроп регулярно поширював із 2014 року. Там були і спроби презентувати вторгнення в Україну як захист російськомовних громадян, яким начебто загрожує знищення через прихід до влади в Україні прихильників нацизму; і слова про ризик нападу на Росію держав НАТО; і фейки про американські біолабораторії в Україні; і погрози використання ядерної зброї Росією.

Після повномасштабного вторгнення в Україну російські пропагандисти продовжують виставляти війну захистом жертв «нацистів», відновленням історичної справедливості. У той же час у пропагандистських медіа й телеграм-каналах з’являються повідомлення, що інші держави начебто теж хочуть переділу кордонів у Європі. Їхні «плани» змальовують войовничими, тоді як дії Росії — миролюбними.

Судячи з повідомлень у проросійських телеграм-каналах, серед сусідів України є дві категорії країн: одні планують окупувати інших, а інші — принаймні частково будуть окуповані. Із сусідів України, за версією пропагандистських каналів у телеграмі, до агресорів належать Польща, Румунія й Угорщина. А доля Білорусі, Молдови і Словаччини — бути донорами територій для інших.

Такими повідомленнями російські пропагандисти намагаються створити враження, начебто вторгнення Росії нічим не гірше за дії інших держав, які межують з Україною. Крім того, Росія підриває довіру до міжнародних інституцій, адже Польща, Румунія й Угорщина, яким визначена роль «агресорів», є членкинями Європейського Союзу й НАТО. Це — приклад використання пропагандистської тактики протиставлення, аби стерти відмінності між агресором і жертвою чи тими, хто захищає жертву.

Подекуди одні й ті ж країни можуть набувати ознак як «жертви», так і агресора. Наприклад, про Польщу розповідають, що вона планує окупувати частину території України, Білорусі й Калінінградську область Росії. Водночас пишуть, що Росія має достатньо сили, щоб «завоювати Польщу за кілька днів».

Про Україну, з одного боку, кажут: «Кордони України неприродні, і частину своєї території вона має повернути Росії, Угорщині, Польщі та Румунії»» (як писав телеграм-канал, який підтримує окупаційну владу у грудні 2022 року). А з іншого: «Україна може захопити Придністров'я, щоб використати для своїх потреб військові склади у Ковбасні, де зберігається радянське озброєння», — писали в іншому пропагандистському каналі в телеграмі в лютому 2023 року. 

У повідомленнях про кожну країну є специфічні теми, тактики й цілі, яких пропагандисти намагаються досягнути. Нижче на прикладах пояснюємо, як це працює.

Польща «розділяє Україну, Білорусь, окуповує Калініградську область Росії і має претензії до Чехії і Словаччини»

Після 1991 року між Україною і Польщею не було територіальних претензій, озвучених на офіційному рівні. У грудні 1991 року Польща визнала незалежність України. А після російського вторгнення залишається країною, яка прийняла мільйони біженців і допомагає Україні. Проте російські пропагандисти періодично намагаються приписати полякам плани захопити територію України, Білорусі чи Калінінградську область Росії, яку від травня 2023 року в Польщі рекомендують називати Крулевецькою.

«Польське телебачення показало карту “розподілу України”, приєднавши собі п’ять областей. У складі Польщі вже є Львівська, Івано-Франківська, Волинська, Рівненська та Тернопільська області України, Чернівецька область відходить Румунії, Закарпаття — угорцям», — повідомив пропагандистський телеграм-канал у березні 2022 року.

У тому ж пості повідомляли, що на карті з польського телебачення схід і південь України віддали Росії.

Це повідомлення, яке виникло в перший місяць повномасштабної російської агресії проти України, ймовірно, мало спровокувати відчуття, що доля України вже вирішена й сусіди готуються її розділити. Так працює тактика пропаганди «третя особа», коли не пов’язане із пропагандистами джерело підтверджує їхні слова.

Переважно окупація України іншими державами подається як вигідна для Росії:

«На мою думку, в цій польській експансії позитивних моментів для нас більше, ніж негативних. По-перше, це прискорює процес не лише денацифікації, а й скасування самої української державності, денацифікація територій під контролем Польщі продовжиться. По-друге, скоротяться терміни спецоперації. По-третє, поляки все-таки більше бариги, ніж воїни, і, незважаючи на рівень русофобії, що там зашкалює, коли все встаканиться, з ними буде легше домовитися, ніж із неадекватними бандерівцями», — таку «аналітику» від російського пропагандиста поширили в телеграмі у травні 2022 року.

Того ж дня проросійські телеграм-канали навели позицію іншого «експерта», який сказав: «Якщо Росія дозволить Польщі забрати Західну Україну, потім доведеться воювати за Білорусь». Відповідно, російські пропагандисти підтримують розділ інших держав до тієї межі, поки це не вливає на інтереси Росії.

Повідомлення про можливу окупацію Польщею України служать і для підкріплення стереотипу, що Україною керують із-за кордону, а українські політики просто виконують чужу волю. Для доведення «окупації» пропагандисти маніпулюють реальними інформаційними приводами чи вигадують свої. Наприклад, слова президента Польщі Анджея Дуди, що між Україною та Польщею в майбутньому не буде кордону, проросійські канали в телеграмі інтерпритували як територіальні претензії до України. Хвилю схожих інтерпретацій  спровокував «Закон про встановлення правових та соціальних гарантій для громадян Польщі, які перебувають на території України», ухвалений Верховною Радою України 28 липня 2022 року. Пропагандисти називали його «непрямою ознакою окупації». Хоча насправді цей закон лише спрощував можливість громадянам Польщі вести бізнес, працювати й навчатися в Україні.

Іншими «ознаками» того, що Польща окупувала частину України, служили прилавки магазинів із польськими товарами: «Варшава розпочала м’яку анексію західних областей свого сусіда. Жителі Тернопільської та Львівської області повідомляють, що у їхніх магазинах з'явилися цінники з польськими злотими». Такі історії з’являлися напередодні голосування за вже згаданий законопроєкт «Про встановлення правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща» у другій половині липня 2022 року.

Інколи російська пропаганда може погрожувати окупацією самої Росії, щоби згуртувати громадян навколо влади і виправдати власну агресію. Наприклад, в останні дні березня 2022 року поширили  повідомлення, що екскомандувач сухопутних військ Польщі Вальдемар Скшипчак назвав Калінінградську область Росії окупованою з 1945 року територією Польщі. Пропагандисти подавали ці слова як погрозу. Згодом плани забрати в Росії Калінінградську область пропагандисти приписували Литві, а потім переконували, що військові навчання в Польщі — підготовка до вторгнення в Калінінград.

Білорусь — «жертва Польщі й України»

24 лютого 2022 року росіяни вторглися в Україну як зі своєї території, так і з території Білорусі. Після відступу з Київщини у березні того ж року російська армія більше не намагалася наступати з Білорусі. Проте там і в 2023 році знаходяться кадрові й мобілізовані російські військові. А ще з території Білорусі, за даними українських військових, періодично запускають по Україні ракети.

У проросійських телеграм-каналах Білорусь постає як територія, якою росіяни пересуваються без перешкод. І час від часу в постах спекулюють, що росіяни можуть спробувати вторгнутися звідти ще раз і окупувати Київ чи західні області України.

Відсутність таких спроб прямо зараз російські пропагандисти виправдовують острахом того, що в Білорусь може вторгнутися Польща: «Просто тому, що сусідня Польща (найбільш агресивна з усього блоку НАТО, стосовно РФ і найбільш підготовлена до ведення війни, оскільки володіє великою сухопутною армією, яку нарощує гарячковими темпами) не особливо приховує своїх претензій якщо не на "возз'єднання" зазначених територій (історично "спірних"), то на "протекторат" над ними — точно», — такі слова від терориста Ігоря Гіркіна поширили пропагандистські телеграм- канали в листопаді 2022 року.

Ще одна тема, яку експлуатують російські пропагандисти, —  робота в Україні білоруських добровольців. Їх подають як злочинців і майбутніх учасників збройного перевороту в Білорусі: «Білоруські найманці, які воюють в Україні, вважають, що вони зараз заробляють авторитет в української влади, набувають бойового досвіду, щоб потім з українськими військовими спробувати переформатувати владу в Білорусі». Винними в усьому російські пропагандисти називають сусідів Білорусі із заходу та півночі, а також Україну. Такі повідомлення спрямовані в першу чергу на білорусів і росіян, які бояться зміни влади у своїх державах і майбутнього без диктаторів Олександра Лукашенка і Володимира Путіна.

Румунія «хоче Одещину, Буковину й Молдову»

У проросійських телеграм-каналах Румунія постає як країна, що планує захопити Молдову, а також Одеську й Чернівецьку області України, оскільки частини цих територій у минулому входили до складу Румунії. Більшість таких повідомлень з’явилася в березні 2023 року, їх спровокувала румунська сенаторка Діана Шошоаке. Вона підготувала законопроєкт, у якому пропонувала приєднати до Румунії острів Зміїний, частину Одеської й Чернівецької областей, для того щоб уникнути «примусової етнічної асиміляції румунської меншини», до якої начебто веде реформа шкільної освіти в Україні.

Проросійські телеграм-канали переказували перипетії скандалу з Шошоаке і трактували їх як докази підготовки до «повернення територій, які незаконно утримуються Україною». Проте в Румунії законодавчі ініцітиви Діани Шошоаке не знайшли відгуку в її колег, які почали вважати сенаторку проросійською.

«Молдова — Румунії, Придністров’я — Україні»

Російські пропагандисти періодично поширюють у телеграмі повідомлення, що Україна вторгнеться в окуповане Придністров’я, частину Молдови, якою керують проросійські призначенці, що з 2014 року просять офіційно приєднати їх до Росії.

Пік повідомлень стався після 26 квітня 2022 року, коли «представники влади» так званого званого Придністров’я повідомили про три теракти проти трьох об’єктів на території, яку вони контролюють, і запровадили «червоний рівень терористичної небезпеки». В контексті цього пропагандистські телеграм-канали апелювали до страху жителів окупованого Придністров’я, що українці планують вторгнення, аби отримати боєприпаси, які з часів СРСР зберігаються там на складах.

Загострення конфлікту навколо окупованого Придністров’я пропагандисти також подавали як доказ того, що Україною й Молдовою керують із-за кордону. «Доля Придністров'я багато в чому залежить від позиції Молдови та Румунії. Що загалом одне й те саме, оскільки, якщо Київ діє за вказівкою з Лондона, то Кишинів після перемоги Санду управляється з Бухареста», — йшлося в одному з повідомлень.

У лютому-березні 2023 року російські пропагандисти також поширювали повідомлення про загарбання Молдови її сусідами. Тоді в Молдові готувалися, що проросійські політики можуть змінити владу в державі, а потім дозволити росіянам здійснити наступ на Україну з окупованого Придністров’я. Через імовірну загрозу з окупованого Придністров’я прем’єр Молдови Дорін Речан сказав, що цю територію потрібно демілітаризувати. У відповідь пропагандисти взялися знецінювати представників влади Молдови словами, що у країну «прибула нова партія колумбійського кокаїну і беззубих румунських циганів понесло», а також погрожувати Молдові й Румунії: «Загалом пан Речан ініціює нову війну в Європі, в якій братимуть участь як мінімум чотири держави: Молдова, Румунія, Україна та Росія. Румунські військові й у 1992 році брали участь у спробі розорити Придністров'я. Розпухлі від спеки тіла в румунській військовій формі лежали на мосту через Дністер після невдалої спроби захопити Тираспіль (столиця ПМР)».

Схожими повідомленнями пропагандисти намагалися втриматися в інформаційному просторі Румунії й нагнітали становище у пропагандистських телеграм-каналах.

«Угорщина хоче забрати Закарпаття»

За версією проросійських телеграм-каналів, Угорщина планує окупувати Закарпатську область. Як й у випадку з Румунією, головним інформаційним приводом є реформа шкільної освіти в Україні. Проте влада Румунії вкрай рідко ставить це питання вище за допомогу у протидії російській агресії. Тоді як влада Угорщини намагається підтримувати ділові стосунки з росіянами й надає Україні лише невійськову допомогу.

За переписом населення 2001 року, в Україні проживало 156 тисяч етнічних угорців. Більшість із них мешкає в Закарпатській області. Частка угорців становить 12% від жителів області. За даними Міністерства закордонних справ України, угорські паспорти мають близько 100 тисяч закарпатців. Були випадки, коли представники Угорщини видавали паспорти у своїх дипломатичних установах у Закарпатській області. Тож нерідко виникають дипломатичні скандали, які російська пропаганди використовує для поширення дезінформації.

Після 24 лютого 2022 року головною темою російської пропаганди стосовно угорської меншини в Україні стало питання мобілізації до Сил оборони України. Начебто Україна мобілізує представників угорської меншини, щоби знищити їх. Це гасло перекликалося з ранішими повідомленнями, що держава хоче асимілювати або виселити з України етнічних угорців.

Різні інтерпретації ставлення до угорської національної спільноти в Україні, реформи шкільної освіти й санкцій щодо Росії є «золотим стандартом» меседжів, які пропагандистські телеграм-канали використовують, коли пишуть про стосунки України й Угорщини. До того ж, вони експлуатують і тактику пропаганди «третя особа»: коли невідома чи маловідома людина висловлює потрібні пропагандистам гасла. У листопаді 2022 року для цього послужив правий депутат угорського парламенту Ласло Тороцкаї. Він, вітаючи Польщу із днем незалежності, опублікував фото з угорським солдатом, який у 1939 році сфотографувався в окупованому угорцями Закарпатті з польським військовим біля прикордонного знаку Польщі. Пропагандисти подавали це як «сподівання, що скоро угорці та поляки знову там зустрінуться».

«Чехословаччина має віддати частину території Польщі»

Словаччину російські пропагандисти позиціонують як наймиролюбнішу державу з усіх сусідніх до України. Коли вони пишуть про цю державу, то згадують Чехословаччину, до якої перед Другою світовою війною входила Закарпатська область. І до цієї неіснуючої держави начебто має претензії Польща. Принаймні, таку інформацію у вересні 2022 року оприлюднили пропагандистські телеграм-канали. В усьому винен «обмін територіями 1950 року».

«Польща вже не вперше пред'являє претензії Чехії. 1938 року в результаті Мюнхенської змови з нацистською Німеччиною Варшава окупувала Тешинську область Чехословаччини. За це Черчілль назвав Польщу "гієною Європи"», — повідомили пропагандистські телеграм-канали.

Насправді, Польща й Чехословаччина врегулювали територіальну суперечку й уклали у 1958 році договір, яким демаркували свої кордони. На офіційному рівні це питання більше не порушували.

Фразу «гієна Європи» в контексті Польщі зараз поширюють лише російські провладні медіа.  Її використання проти Польщі розвінчали аналітики проєкту EUvsDisinfo. А згадування прем’єра Британії Вінстона Черчілля — це просто тактика «апелювання до авторитету» відомих людей.

Звинувачення проросійськими авторами інших держав в агресії щодо сусідів служать для того, щоби спотворювати реальність. Начебто всі у світі живуть «за законом джунглів» і намагаються знищити слабших. Крім того, державність України подається як історичний казус, який її сусіди збираються вирішити. Загроза такої пропаганди в тому, що її автори розмивають термінологію. І подають уявну агресію інших держав як щось гірше, ніж реальна російська війна.