"Сила Сибіру": Китай змушує путіна чекати на газопровід - FT

КИЇВ. 25 травня. УНН. Прем'єр-міністр росії залишив Китай після візиту на цьому тижні без нагороди: чітке зобов'язання Пекіна щодо «Сили Сибіру-2» — грандіозного проекту газопроводу, який має трансформувати потоки енергії через Азію. Про це УНН пише посилаючись на Financial Times.

Деталі

Задуманий понад десять років тому, щоб допомогти росії «повернути на схід», трубопровід через Монголію до Китаю був способом диверсифікувати продаж газу, збільшити доходи і дати кремлю більше дипломатичного впливу.

Цей проект, спочатку названий «Алтай», набув нової актуальності після вторгнення в Україну, коли москва шукала нові шляхи виходу газу, який надходив до Європи, до того як на шляху стали санкції.

Загвіздка для москви полягає в тому, що Пекін — найважливіший економічний партнер після повномасштабного вторгнення в Україну — схоже, не поспішає вступати в конфлікт. На думку аналітиків, це мовчання показує, наскільки слабкою стала переговорна сила москви під час війни у відносинах із її економічно більш могутнім сусідом.

Ще один російський газопровід «Сила Сибіру» був запущений у 2019 році і, як очікується, до 2024 року він досягне максимальної пропускної спроможності 38 млрд кубометрів на рік. Але цей трубопровід спирався на розробку нових газових родовищ у Східному Сибіру, звідки паливо ніколи не постачалося до Європи, що робить його менш корисним для стратегії диверсифікації москви.

PS-2, навпаки, націлений на постачання до Китаю газу з північного сходу півострова Ямал, який історично обслуговував європейський ринок кількома трубопроводами, включаючи «Північний потік», постачання якого припинилися в результаті суперечок з ЄС ще до його саботування у 2022 році.

Пошук альтернатив перетворився із стратегічного вибору з боку росії на єдиний варіант.

«Пекін має досвід затягування переговорів, щоб укласти вигіднішу угоду — так було, коли велися переговори щодо «Сили Сибіру-1», — сказала Алісія Бачульська, експерт із політики Китаю в Європейській раді з міжнародних відносин. «Оскільки російська агресія проти України перетворилася на затяжну війну, Пекін вважає, що його позиція на переговорах із москвою може лише посилитися».

Вона додала, що неквапливість може дозволити Китаю забезпечити нижчу ціну на газ трубопроводом.

Китайсько-російські переговори про трубопровод активізувалися за кілька місяців до війни. Під час Олімпіади в Пекіні володимир путін і Сі Цзіньпін підписали контракт на 25 років далекосхідним маршрутом і «обов'язково говорили про PS-2», говорить науковий співробітник Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету Тетяна Митрова.

Але відколи росія неодноразово підкреслювала свою готовність запустити PS-2, Пекін демонстративно зберігав мовчання. Під час візиту до кремля у березні Сі обійшов стороною PS-2, а путін говорив про план так, ніби це вже вирішена угода, заявивши, що «практично всі параметри… були завершені».

Обережно, щоб не залежати дуже від будь-якого одного постачальника, Китай активно укладав контракти на постачання природного газу у більших кількостях, ніж йому дійсно необхідно, сказав газовий аналітик Міжнародного енергетичного агентства Гергелі Молнар.

За його словами, Китай отримує від росії трохи більше 5% постачання газу. Разом із запланованим збільшенням поставок існуючими маршрутами з росії угода по PS-2 збільшить цю частку приблизно до 20 відсотків до початку 2030-х років.

Китай справді виграє від трубопроводу. Він прагне диверсифікувати джерела енергії в країні, особливо наземні поставки з росії та Середньої Азії, які будуть безпечнішими, ніж морські шляхи, у разі геополітичної чи військової напруги із Заходом, зазначив Лінь Боцян, голова Китайського інституту досліджень енергетичної політики Сіменьського університету.

Є геополітичні складнощі із узгодженням угоди на тлі війни в Україні. Але деякі експерти з політики Китаю вважають, що глибше енергетичне партнерство з росією лише питання часу.

"Ніхто не повинен очікувати, що Китай перекриє собі доступ до російської нафти і газу", - сказав Віктор Гао, віце-президент Центру Китаю, що базується в Пекіні, і глобалізації. "Така торгівля нормальна, це мирна торгівля".

Він сказав, що величезна торгівля енергоносіями між росією та Китаєм «зрештою призведе до зміни конфігурації постачання нафти та газу у світі і Захід не повинен дивуватися з цього».

Для росії будівництво PS-2 єдиний спосіб компенсувати хоча б частину втраченого нею ринку ЄС. На цей ринок припадала більшість газу, що видобувається на півострові Ямал. Але це означає, що Китай не має особливого стимулу погоджуватися на новий трубопровід зараз.

Китай справді був зайнятий розвитком інших наземних поставок. На саміті з країнами Центральної Азії минулого тижня Сі підтримав будівництво так званої лінії D, яка стане четвертою в регіоні для Китаю, якою газ надходитиме з Туркменістану.

Торік трьома трубопроводами з Туркменістану до Китаю було експортовано близько 35 млрд кубометрів газу. Це можна порівняти з 16 мільярдами кубометрів, відправленими росією через «Силу Сибіру».

Навіть за наявності трубопроводу PS-2 росія не зможе повторити те, що вона втратила у продажу до Європи. Ціна на цей газ також буде нижчою. Газ, який транспортується першим трубопроводом «Сила Сибіру» — на умовах, досягнутих, коли позиція росії на переговорах була набагато сильніша, — коштує значно нижче європейської ринкової ціни.

Сергій Вакуленко, колишній директор зі стратегії Газпрому, заявив, що росія не може навіть відповідати ціні, яку Китай платить за імпорт трубопроводів від інших постачальників.

З урахуванням цих факторів PS-2 приноситиме «Газпрому» близько 12 млрд доларів на рік, з яких держава отримає близько 4,6 млрд доларів у вигляді мит та податків, за словами Рональда Сміта, старшого аналітика з нафти та газу в BCS Global Markets.

Ця сума, еквівалентна менш ніж половині середньомісячних доходів від енергоносіїв у росії у 2023 році, навряд чи матиме перетворювальне значення. Але кремль відчайдушно потребує додаткових доходів, оскільки його бюджетний дефіцит стрімко зростає, його військові витрати зростають, а продаж газу в Європі падає.

Митрова з Колумбійського університету зазначила: «Цьому газу більше нема куди йти».