Золотий «Дождь». Канал вирішив захистити виступи росіян на Заході

Росіяни знайшли ще один спосіб виставити себе жертвами.

Це продовження дискусії про «хороших росіян» на сторінках «Детектора медіа». Позицію артоглядачки Лєни Чиченіної читайте тут. Погляд Наталії Лигачової, директорки ГО «Детектор медіа» та шефредакторки групи видань «ДМ» читайте тут, а думки Дмитра Золотухіна, медіаексперта, виконавчого директора громадської організації «Інститут постінформаційного суспільства» — тут.

Ми всі бачили ці ролики — черговий удар по російському військовому об’єкту, заплакані селфі-відео росіян і відірване від реальності запитання: «За что это нам?». Канал «Дождь» (медіа визнане в журналістиці чужорідним агентом) 24 травня 2023 року вирішив записати власну версію подібного бідкання — про кампанію зі «скасування» росіян на Заході. На допомогу запросили двох жертв: медійницю Євгенію Альбац, яка невдало з’їздила в Україну, і письменника Віктора Шендеровича, який невдало виступив у Лондоні.

Починається 20-хвилинне шоу, як то кажуть, тривожно: «Это похоже на кампанию [багато прикладів заборони виступів росіян у світі] Стоить ли считать этот шум знаком отмены русских в цивилизованом мире?», — ставить питання ведуча Катерина Котрікадзе. Сміливе твердження, коли ще з березня минулого року у світі скасували купу мистецьких подій за участі росіян, у вересні росіянам ускладнили в’їзд у ЄС, у лютому 2023 року понад тридцять країн виступили проти участі росіян в Олімпіаді. Насправді «цивілізований» світ давно зрозумів, що не може поєднувати це звання з нинішньою Росією.

Але ні «Дождь», ні його гості щиро не розуміють, чому. Віктор Шендерович із перших секунд обурюється, що неважливо, що він говорить, проти росіян триває кампанія «скасування». І, звісно, ніхто й не нагадує глядачам, а що власне говорить Шендерович. Як він називав частину українців, яким не подобаються всі росіяни, нацистами. Як Альбац стверджувала, що не може бажати російській армії розгрому, бо зберігає лояльність прапору. Як у самого «Дождя» нещодавно забрали ліцензію в Латвії (потім дали в Нідерландах), після того, як канал позначив Крим «частиною» Росії, назвав російську армію «нашою», а ведучий медіа висловив сподівання, що редакції вдалося допомогти багатьом російським військовим на фронті.

Очевидно, «Дождю» легше не згадувати про подібні реальні пояснення, щоби ведуча могла розповідати про вигадану «несправедливу кампанію» та закидати Заходу лицемірство у питанні свободи слова. Україна колись уже пропрацювала цю тему з каналами Медведчука: свобода слова — не означає вседозволеність та ігнорування інституту репутації. Так само як свобода вибору, наприклад, не дає вам право вбивати людей. А свобода переміщення — проникати в їхні будинки. Євросоюз теж починає бачити різницю — навіть заборонив пропагандистські російські медіа.

А от ведуча «Дождя», Шендерович та Альбац двадцять хвилин настільки відірвані від реалій, що це стає схожим на хороший сатиричний перформанс. Спробуйте не засміятися вголос, коли Віктор Шендерович раптом з усією серйозністю обурюється, що у світі «в случае конфликта чего-то украинского с чем-то российским, автоматически принимается сторона украинского». Чи коли Євгенія Альбац стверджує, що українська СБУ така ж нереформована, як російське КДБ.

Найдивовижніша частина цього відносно короткого відео — пояснення кампанії проти росіян. Цитуючи Євгенію Альбац, «есть силы, которые сознательно раскачивают эту антирусскую волну. Эти силы не имеют никакого или очень маленькое отношение к Украине». На думку гостей, за «скасуванням» росіян стоїть три групи людей: інші росіяни, які їм заздрять; прихильники Петра Порошенка; українська діаспора в Канаді. Віктор Шендерович додає: «Плотность номенклатурного, организованого, провокативного гнева, который призван изобразить народный гнев, — это именно провокационные усилия группы людей, очевидно находящихся на работе. Очевидно на службе».

Так, на службі українським міністром культури, наприклад. Який закликає світ до бойкотування російського мистецтва. Не віриться, що доводиться фактично доводити «русофобію», але що взагалі відбувається? Російська «опозиція» заперечує, що Україна — рушій боротьби з усім російським у світі. Нині усього 2% українців позитивно ставляться до росіян. Ми боремося не просто проти концертів росіян за кордоном, ми боремося проти концертів українців в Україні, якщо вони раніше виступали в Росії. «Детектор медіа» ще на початку березня минулого року випустив матеріал, чому всі росіяни відповідальні за війну.

Кампанія проти публічності сумнівних росіян за кордоном — це 100% український народний гнів, який має цілковитий стосунок до України. Він не обмежується виборцями Порошенка, не куплений за гроші й не етнічний. Хочеться нагадати Шендеровичу, що, поки він бореться проти «скасування», інші росіяни другий рік підряд якось отримують Нобелівську премію миру. Можливо, все ж важливо, що ти говориш?

Цей епізод «Дождя» ще раз ілюструє, що, попри наше бажання, хороші «російські ліберали» — це здебільшого міф. На другий рік програшної війни вони вже готові визнати Крим частиною України, але не готові визнавати себе та свою риторику частиною проблеми.

Розумієте, Україна бореться проти публічності сумнівних росіян, бо для нас, і це вже не перебільшення, — це питання життя та смерті. Ми не можемо допустити, щоб Шендерович переконував світ, що росіяни не винні, це все Путін. Бо, якщо система не зміниться і Росія породить нового путіна, саме українцям доведеться мати з ним справу. Так само як ми мали справу з Леніним, який силою приєднав Україну до СРСР. Чи з Катериною II, яка знищила Запорізьку Січ. Ми боремося за те, щоб Росія перестала раз на сторіччя знищувати українську державність. Більшість росіян борються за уникнення відповідальності.

Тому не дивно, що, коли стикається українське та російське, «цивілізований світ» обирає наші інтереси. Не дивно, що інститут репутації працює, і таврує людей, які називають українців нацистами. Не дивно, що українці не хочуть брати участь у заходах разом із росіянами, бо це прирівнює жертву з агресором.

Ведуча Катерина Котрікадзе обіцяла продовжити цю драматичну тему «скасування» росіян. Бажаємо їй багато інформаційних приводів.