Заступник голови ОПУ Олексій Кулеба: «Це нормально, що мери незадоволені. Громади розташовані на території воюючої держави»

Чотири місяці тому ексголова Київської військової адміністрації Олексій Кулеба змінив Кирила Тимошенка, який курирував в ОПУ регіональну політику. Тимошенко пішов зі скандалом, Кулеба прийшов із перспективою налагодити діалог між органами місцевого самоврядування, Банковою, парламентом та урядом. Тут у команди влади давно складнощі.

Кулеба — виходець із місцевого самоврядування (він — колишній перший заступник голови Київської міської державної адміністрації Віталія Кличка), а також має серйозний досвід управлінця на рівні регіону, обкатаний в перший рік повномасштабного вторгнення російської армії.

Діапазон очікувань від його діяльності в середовищі місцевих лідерів розтягнувся від «він нічого не вирішуватиме при Єрмаку» до «з його досвідом можна розраховувати на нормальний діалог». Кулеба знімає трубку за першим дзвінком будь-якого мера, що, однак, не виключає розбіжностей у позиціях голів громад та офісу президента з цілої низки питань.

Чи мають громади під час війни ділитися своїми бюджетами з державою? Що буде з владою в Чернігові? Коли влада ввімкне механізм державного нагляду за органами місцевого самоврядування? Префекту бути держслужбовцем чи політичним призначенцем президента? Чи може новий законопроєкт про військові адміністрації, давши необмежені повноваження президентові, підштовхнути країну до авторитаризму? Яких результатів Банкова чекає від об'єднаного Міністерства відновлення?

Бліц

— Чому між Центром і мерами відчувається постійна напруга?

— Напругу дає війна.

— Кейс Атрошенка — це?

— Немає ніякого кейса Атрошенка. Є справа про зловживання владою.

— А Труханова?

— Це різні речі, оскільки в першому випадку є рішення суду щодо відсторонення, а у випадку з главою Одеси — немає. Тому і Труханов, і НАБУ поки що працюють.

— Що важливіше для держави — нові ідеї чи інституції?

— Зараз важливі і інституції, і ідеї, котрі пов'язані з забезпеченням перемоги в будь-якому вигляді. Після перемоги — ідеї.

— У поствоєнному відновленні що перше — регіональна стратегія чи ударне будівництво?

— В основі — глобальне сприйняття України у світі. Потім — загальна стратегія розвитку країни та, відповідно, стратегія розвитку регіонів. І тільки в рамках цього — ударне будівництво.

— Україна може стати авторитарною державою?

— Ні.

— Чому?

— Народ не дозволить.

— Ви за парламентські вибори після війни чи в строк, перервавши воєнний стан?

— Я впевнений, що вибори будуть після того, як ми досягнемо своїх військових цілей.

Про комунікацію з президентом, гроші громад і довіру

— Олексію, як часто президент цікавиться проблемами сфери вашої діяльності в ОПУ?

— Я регулярно спілкуюся з керівником офісу, але основний мій куратор — президент. Тому робіть висновки самі. Я завжди готовий до того, що в будь-який момент може зателефонувати президент. І в мене немає можливості сказати, що я чогось не знаю. Така опція в комунікації з главою держави виключена.

• Юрій Голик, який дістався вам у спадок, так і сидить у своєму кабінеті радника на третьому поверсі?

— Вас дезінформували. У мене немає такого радника. Всі радники — а їх п'ять — у моїй команді ще з Києва чи області.

— Хто консультує вас щодо регіональної політики та децентралізації?

— Є пул людей, яким я можу будь-якого моменту зателефонувати. Серед них ті, хто працював у Міністерстві регіональної політики, народні депутати. З нинішнього міністерства з оперативних питань підтримую зв'язок з Олександрою Азархіною (заступниця міністра розвитку громад, територій та інфраструктури. — І.В.), нещодавно Олексію Чернишову (ексміністр розвитку громад, нині голова НАК «Нафтогаз України». — І.В.) ставив запитання. Формуючи розуміння проблем ЖКГ, комунікував з Олексієм Кучеренком (народний депутат, ексміністр з питань ЖКГ. — І.В.). З ексзаступником міністра розвитку громад і територій В'ячеславом Негодою в мене особливо тісний контакт. У нього є своє бачення розвитку регіональної політики та децентралізації. Ми часто дискутуємо, та водночас я чітко розумію, що маємо синхронізуватися. Тому в Конгресі місцевих та регіональних влад при президентові у Негоди є абсолютно чіткий функціонал.

— Конгрес — не міністерство.

— Однак саме на його майданчику ми можемо в один час зібрати всю повноту влади в Україні. А також підняти питання регіонів і територіальних громад відразу на рівень президента. Без фільтрацій, відчуваючи єдність цілей. За результатами Львівського конгресу в нас було винесено кілька питань, що хвилювали територіальні громади. Ми працюємо над їх вирішенням.

— Компенсація тарифів — Центр заборгував громадам 36 мільярдів гривень. Цю проблему черговий раз обговорювали на Конгресі, котрий уже рік її не вирішено, й вона сильно турбує мерів.

— Питання щодо тарифів — не нове й важке, тому що торкається великих обсягів ресурсів. Варто верифікувати цифри, на яких наполягає місцева влада. Я знаю, що в прем'єр-міністра і профільного віцепрем'єра є план, як виходити з цієї ситуації. За моєю інформацією, голови асоціацій також знають динаміку і напрям вирішення цього питання.

Однак я точно вже зараз можу сказати, що це спільні завдання держави та органів місцевого самоврядування (ОМС). Тут важливо балансувати й не розділяти, що взяли на себе громади, що — енергетики, а що — держава. Всі тягнемо один вантаж. У нас багато громад, які не можуть витримати сьогоднішніх випробувань. Але в той момент, коли керівник територіальної громади приходить і каже, що йому потрібна допомога від регіональної або центральної влади, він її отримує. Тому що всі зацікавлені в тому, аби система продовжувала працювати.

— У вас зараз голова державної адміністрації заговорив.

— На прикладі Київської області була серйозна диспропорція у фінансах. Але завдяки тому, що наші люди не маніпулювали, ми й виграємо війну. Була чесна і зрозуміла історія про те, що ми маємо вижити, допомагаючи одне одному.

— Голова Вінницької військової адміністрації (ВА) Сергій Борзов направив меру Вінниці Сергію Моргунову лист із проханням про трансфер із місцевого бюджету в обласний. Ви про таку взаємодопомогу?

— Деталей цього питання я не знаю, але вважаю, що це більш ніж адекватно.

— Аргументуйте, бо деякі мери називають це чистим рейдерством з боку держави. Практика поширена не тільки у Вінниці, а й в інших областях.

— Тут буде правильно розібратися в кожному конкретному випадку. Але якщо узагальнити, то бюджет міст, завдяки децентралізації, перевищує або на рівних із бюджетами обласних військових адміністрацій.

— Ну то це ж нормально в рамках децентралізації.

— Нібито нормально. Але річ у тому, що у ВА в адміністративному управлінні — вся область, а це в середньому 60+ громад. Очевидна диспропорція, яка до моменту повномасштабного вторгнення була некритична. Проте завдання воєнного часу змінили структуру економіки та прийняття рішень. Коли ми кажемо про те, що області потрібні гроші, то маємо на увазі насамперед військові та оборонні потреби. Чому область не може на це залучити гроші громад? Це більш ніж адекватно. У нас є регіони, де є загальний фонд, куди скидаються громади, і обласна рада його розподіляє.

— Але громади самі роблять великі закупівлі для фронту, відновлюють зруйноване після обстрілів, приймають переселенців тощо. На їхніх плечах багато чого.

— Якщо йдеться про безпеку, військову необхідність, територіальну оборону, відновлення інфраструктури, яка важлива для регіону, то участь громад логічна. Але це, безумовно, ще й питання діалогу між регіональною та місцевою владою.

— І довіри між гілками влади. Якби не було напруги, про яку я говорила, і була довіра, то мери так не реагували б.

— Я повинен зрозуміти, що таке «напруга». Бо мені здається, що в нас взагалі зараз не момент розслаблення.

— Мери незадоволені.

— Чим?

— Цитую: «Поборами з боку області…»

— Це нормально, що мери незадоволені. Адже вони інституційно зацікавлені в тому, щоб залучати гроші в бюджет, а не видавати гроші з бюджету. Тим паче регіональній владі. Тому що це не відповідає їхньому ментальному розумінню ведення господарської діяльності в місті. Але! Місто перебуває на території регіону, а регіон — на території воюючої держави.

— Тому військові адміністрації збирають інформацію від муніципалітетів про пересування депутатів, їхнє місцеперебування, майно тощо. Тому місцевих депутатів не випускають за кордон?

— Це неправда. У рамках чого збирають інформацію?

— Ось я у вас і запитую — в рамках чого?

— Обласні та райадміністрації можуть здійснювати моніторинг публічних суспільно-політичних подій у регіонах. Офіс президента точно не ставив завдань збирати інформацію про пересування депутатів, їх місцезнаходження та майно. Це чутлива інформація навіть в умовах воєнного часу.

(Ми публікуємо розпорядження про проведення моніторингу за підписом О.Кулеби, а також документ уже від імені районної адміністрації з переліком запитуваної інформації. — І.В.)

Що стосується виїзду депутатів. Це, безумовно, питання уряду. Однак повної заборони немає. Хоча процедура виїзду стала більш формалізована. Раніше можна було просто сісти й поїхати. Але тоді ми не знаємо, чим насправді там займається депутат: своїми приватними справами чи справами громади. Тому зараз потрібно на рівні міста прийняти міжнародну програму, поставивши певні цілі перед тими, хто виїжджає.

— Якщо мамі до дітей треба виїхати, теж приймати міжнародну програму? Людям простіше скласти мандат…

— Якісь речі потрібно справді на законодавчому рівні врегулювати. Але не думаю, що «скласти мандат» — поширена практика.

— Чи буде парламент намагатися ще раз «урегулювати» питання Чернігова й голосувати за постанову — на основі указу президента — про передачу повноважень чернігівської місцевої ради голові військової адміністрації?

— Мені важко це прокоментувати, тому що був момент «до» і «після».

— До й після Кирила Тимошенка?

— У Чернігові справді призначено керівника військової адміністрації, який відповідає за безпеку. Також там продовжує працювати міська рада. За великим рахунком, нічого не змінилося. Однак ми муситимемо реагувати, якщо ситуація почне змінюватися. Не в політичному сенсі, а у військовому. Чернігівська область щодня обстрілюється. Чернігів є для нас стратегічним об'єктом. Тому важливо, щоб усі завдання військового характеру виконувалися чітко, швидко, ефективно.

— Але Харків теж щодня обстрілюють.

— Але в Харкові не відстороняли мера від посади.

Про нагляд за місцевою владою, наступ ВА та автономію Криму

— Законопроєкт № 4298 про місцеві державні адміністрації застряг десь у надрах парламенту. Влада планує завершувати децентралізацію і вмикати механізм державного нагляду за органами місцевого самоврядування?

— Децентралізація на сьогодні є драйвером дуже багатьох процесів у державі, яких уже не зупинити. Але тут, як і в будь-якому процесі, є плюси й мінуси. На якомусь етапі ОМС отримали досить багато повноважень та фінансів. Безконтрольних. Що викликало певний перекіс — і політичний, і господарський. Потім сталося повномасштабне вторгнення, і на певний час усі про цю тему забули.

— Зате в Києві з'явився голова військової адміністрації. Таким чином, схоже, вдалося розділити повноваження мера столиці та голови державної адміністрації. Модель, якої так боявся Кличко, відпрацьовується самим життям.

— Судячи з актів, які приймає сьогодні столична влада, можна сказати, що вона справді відходить від державної адміністрації. Дедалі більше повноважень передається тим органам або підприємствам, котрі контролюються депутатами. Тобто в системі управління місцева влада Києва приходить до того, що державна адміністрація їй не потрібна. Київрада і її виконком стають реальним органом місцевого самоврядування.

— Давайте повернемося до функцій державного контролю. І за столицею в тому числі.

— Важливо, що ми говоримо з вами, розуміючи, на якому етапі зупинилася реформа. Нагляд з боку держави — не спроба зупинити реформу, як намагається подати дехто, маніпулюючи фактом введення військових адміністрацій, а необхідність її збалансувати. Тут потрібно чітко розділяти воєнний і мирний час, готуючи необхідне законодавство.

Я знаю, що йде дискусія у профільному парламентському комітеті, який у першу чергу має позначити позицію з цього питання. Позиція ж офісу президента очевидна: всебічне обговорення та ввімкнення механізму нагляду за законністю прийнятих рішень.

— Префект/голова обласної і районної адміністрації — державний службовець із кадрового резерву, підконтрольний Кабмінові, чи політичний призначенець президента? Позначте вашу позицію з ключового питання. Бо саме ваш попередник Тимошенко проштовхнув до другого читання повністю переписаний під президента законопроєкт.

— Ви правильно розпочали нашу розмову з питання про важливість регіональної політики. У рамках пошуку відповіді на нього ми маємо зрозуміти, куди ми йдемо як держава, яка в нас загальна стратегія. Зрозуміло, що наші цінності лежать у площині демократичних. За які ми й боремося в цій війні як частина цивілізованого світу. Але на перехідний період піде якийсь певний відтинок часу. Коли в нас розпочнеться новий етап європейської інтеграції і суб'єктного становлення вже як розвиненої, а не воюючої держави.

Тому якщо я вам прямо зараз скажу, що хочу, аби префекти були політичними фігурами — чи навпаки, — цього буде недостатньо. Спочатку нам потрібно глобально зрозуміти, яку країну ми будуватимемо після війни. І в рамках пошуку відповіді на це ключове запитання ми прийдемо до оптимального адміністративного та політичного устрою, в рамках якого й лежатиме та норма, про яку ми говоримо.

— Але 2015 року, коли стартувала децентралізація, і 2022-го, коли ЄС висунув продовження реформи як ключову умову вступу, ми вже розуміли, яка в нас буде країна. Деконцентрована й децентралізована. Історія ж із політичним призначенцем — це абсолютно інший, волюнтаристський вибір чинної влади.

— Я зараз не сперечатимуся, тому що будь-яке слово може бути маніпулятивно використане. Його легко вирвати з контексту. Ми перебуваємо в будинку, який безпосередньо визначає політику держави. І тому не можемо виходити на будь-які висновки з контексту цієї розмови або законопроєкту. Інакше завтра всі ЗМІ підхоплять, що Кулеба є прибічником президентської республіки.

— А ви є прибічником подальших роздумів про це?

— Війна диктує свої наративи. Сьогоднішній час вимагає особливої відповідальності. Безумовно, є червоні лінії, за які ми переходити не можемо. З одного боку, ЄС, діалог із яким не припиняється і є драйвером. З іншого — безумовно, наші люди, які завжди дають владі зрозуміти, що вона порушує суспільний договір.

Водночас ми з вами маємо чітко зрозуміти, що в нас будуть певні особливості. Перед нами неминуче постане питання: коли проводити вибори на деокупованих територіях? Тут є різні історичні моделі. Десь вибори не проводилися два роки, десь — п'ять років. Яку модель муситимемо вибрати ми з урахуванням тих ввідних, про які ми вже проговорили? З урахуванням децентралізації, демократичних цінностей та іншого?

Тобто нас попереду чекає досить важкий процес. І тому важливо, щоб ми з усіх формулювань чітко розуміли, про що говоримо. Припустімо, що ми визволили Крим і Донбас. Чи однаковий час має минути для того, щоб ми могли провести там вибори? Крим окупований із 2014 року, Донбас — із 2015-го. Якась частина Донбасу перебуває у стані активної війни вже впродовж дев'яти років. Усе це виклики, на які доведеться відповідати.

— Згідно із законопроєктом про військові адміністрації — він зараз активно обговорюється, у тому числі й у стінах Банкової, — президент отримує право указом і без чітко прописаних підстав вводити військові адміністрації в громадах. При цьому автоматично — без згоди парламенту — низка повноважень передається голові ВА.

— У президента й зараз, відповідно до закону про правовий режим воєнного стану, є повноваження ввести ВА в громаді.

— Зараз це робиться колегіально з урахуванням хай формальних, але пропозицій генштабу та ВА.

— Основне запитання: для кого виписується ця норма? Ось ви знаєте про те, що депутати Луганської обласної ради досі мають повноваження. Розумієте рівень проблеми? Або Запорізька облрада. Вона теж нині діє, її ніхто не розформував. Депутати просто не збираються. 28 депутатів ОПЗЖ і 16 квазі… Ось про що йдеться.

— Якби цей закон діяв зараз, у Чернігові вже було б автоматично ліквідоване місцеве самоврядування.

— Зараз діє закон, на підставі якого військові адміністрації в громадах вводяться, виходячи з пропозицій Генштабу та обласної ВА.

— Коли 2015-го року було прийнято закон про військово-цивільні адміністрації (ВЦА), в ряді громад Донецької та Луганської областей, а також у самих областях були утворені військово-цивільні адміністрації. Тоді всі говорили про їх тимчасову необхідність. У результаті, сім (!) років прямого президентського правління. З повністю непрозорим бюджетом. За відсутності законодавчо прописаних підстав як для введення ВЦА, так і для продовження їхньої діяльності. У законопроєкті про військові адміністрації — той самий підхід. Якщо скласти ці пазли, то діалог із ЄС може порушитися.

— Думаю, що на виході після всіх суперечок та обговорень ми отримаємо зрозумілий каскад моделей управління на деокупованних територіях. Спочатку — військова адміністрація, яка через певний час трансформується у військово-цивільну адміністрацію. І тільки за нею — цивільна адміністрація, в рамках якої відновляться процеси громадянського суспільства, включно з виборами.

— Терміни кожного з етапів? Каміння в город законопроєкту №8056 летить не тільки від експертів, а й від Головного науково-експертного управління парламенту. Його фахівці у своєму висновку до законопроєкту наполягають на тому, що не можна змішувати державні функції та місцеві. Що держава в особі президента перебирає невластиві для неї повноваження. За рамками Конституції.

— Приклад із власного досвіду в Київській області. Ніхто не вводив в Ірпені військову адміністрацію, але за фактом там приймалися військово-адміністративні рішення та проводилися стабілізаційні заходи. Знадобилося два місяці для того, щоб розмінувати територію, відновити мережі, налагодити роботу адміністрації, по суті, повернувши державу в місто. І це в громаді, яка лише за двадцять кілометрів від столиці й була досить швидко визволена.

А що ми побачимо на Донбасі через дев'ять (!) років окупації? Там доведеться приймати рішення в рамках воєнної операції. Причому йдеться про промислові агломерації, а не просто міста. Притягнення до відповідальності колаборантів і наступні стабілізаційні, у тому числі економічні, дії чітко розписано в нормативній базі.

У мене була зустріч із експертами, ми досить довго на цю тему говорили. І коли ми чітко бачимо практичну площину, питання про строки не виникають. Тому що всі розуміють, що ніхто зараз не може сказати, скільки часу знадобиться на розмінування. А ми можемо ввести цивільну адміністрацію, якщо населені пункти не розміновано? Ні. Це велика робота, яку потрібно планувати зараз для того, щоб оперативно включатися потім.

— Однак якщо в законі чітко не виписати підстави для введення та продовження строків тощо, то в нас не буде запобіжників, які не дозволили б владі скотитися в авторитарну історію. Про це саме вам кажуть асоціації ОМС.

— Військові адміністрації, згідно з законом, мають припинити свої повноваження упродовж 30 днів після закінчення воєнного стану. Інші норми буде опрацьовано в законодавстві. Я думаю, що для нас авторитаризм ніколи не буде проблемою. Бо ми надто дорого платимо за демократію. І запитувати буде як Європа, так і суспільство.

— І Європі, і суспільству на тлі проблем війни поки що не до того, аби реагувати на повзучу централізацію. Влада призначає голів військових адміністрацій у громадах, які деокуповані, за наявності всенародно обраного мера. Як це от-от станеться у Василівській, Роздольненській та Михайлівській громадах Запорізької області і вже сталося у Сватівській громаді Луганської області та Первомайській громаді Миколаївської області.. І боюся, що річ не так у безпеці, як у політиці. У Музиківській сільській громаді на Херсонщині живий і здоровий робочий голова Савелій Лейбзон, але в грудні 2022 року указом президента головою ВА громади призначено футбольного тренера і депутата Чорнобаївської сільради від «Слуги народу» Ігоря Підгородецького. Навіщо?

— Не згоден із тезою про «повзучу централізацію». Це не так. Я уточню щодо Лейбзона та інших громад, однак якщо узагальнити, то такі призначення ініціюються головами обласних військових адміністрацій. Я можу припустити, про що може йтися. Ну, наприклад, може бути характеристика правоохоронних органів про те, що людина залишалася на окупованій території і в певний момент змінила якісь функції та завдання. Це дуже тонкі й нелегкі питання. І я точно не прихильник однозначно оцінювати людей.

У мене були свої історії, коли в Бородянці накрутили область, звинувативши старосту села в тому, що вона зрадила й кинула громаду. У неї виявилося троє дітей, і вона мати-одиначка. Таке собі питання. Є правоохоронні органи, щоб розбиратися. А судити? Я точно «пас».

Однак в одному із законів, про які ми зараз говоримо, є норма, котру ми обговорюємо. Коли голова громади може бути за сумісництвом і головою військової адміністрації. І ця норма дозволить знизити градус напруги.

— Але якщо мерів просто перепризначати головами ВЦА — а така практика вже теж активно поширюється в тому ж Василівському районі Запорізької області, — то виходить, що влада просто перепідпорядковує собі місцеве самоврядування. Тобто, з одного боку, ставить своїх голів ВА, а з іншого — перепідпорядковує. Відчуваєте, як зростає адмінресурс під вибори?

— Призначаючи глав ОМС головами військових адміністрацій, центральна влада вирішує певні завдання. Наприклад, коли рада не спроможна збиратися на сесії та приймати потрібні для функціонування громади рішення. Тимчасом усі мери були обрані громадами. І якщо є така необхідність, пов'язана з війною, призначити начальника ВА, то цілком логічно, щоб ним став голова громади. Людина, яка була обрана людьми, яка в контексті ситуації в громаді і готова далі працювати на благо людей.

— Крим. Пан Подоляк вчасно й до місця завів розмову про майбутнє автономії?

— Ми готуємо досить глибокий документ — закон про перехідний період, у якому буде дано відповіді на всі актуальні питання. У тому числі й щодо Криму. Зараз іде дискусія, йдуть обговорення, є різні позиції. Мені здається, що відповідь лежить у площині того, як ми в принципі бачимо розвиток цього регіону. І тут треба зробити відсилання й запитати — чому Крим став автономним, для кого ми це тоді робили, і чи відповідає це актуальним завданням на сьогодні? Відповідь варто шукати спільно з представниками корінного народу Криму, який, до речі, кількісно сильно програє росіянам, котрі проживають у Криму.

Про трансформацію Мінрегіону, ставку на будівництво і вибори

— У процесі злиття Мінрегіону та Мінінфраструктури з системи ніби вилучили чип з інституційною пам'яттю. Я не випадково на початку нашої розмови запитала про те, що первинне у процесі майбутнього поствоєнного відновлення. Однак, судячи з кількості форумів, круглих столів та прес-конференцій на підтримку скандального законопроєкту №5655, команда міністерства зробила ставку саме на будівництво.

— Ми максимально конструктивно взаємодіємо з усіма структурами, задіяними у процесі реалізації регіональної політики. У тому числі з Мінвідновлення. Давайте подивимося на результати. Зараз час достатньо динамічний, і довго очікувати не доведеться. Президент поставив перед командою міністерства чіткі стратегічні завдання, й робота триває вже досить давно. Буквально наступного тижня будуть слухання Конгресу при президентові з кількох законопроєктів, які ми з вами обговорювали. Попереду — експертні майданчики в міністерстві, що стосуються саме регіональної політики.

Так вийшло, що основний медійний драйвер склався навколо будівництва. У законі №5655 є дуже позитивні речі в плані технологій, а є ті, які справді потрібно було доопрацювати.

— Закон перебуває у президента з грудня.

— Я не знаю, яке рішення в підсумку прийме президент. Але на зараз закон не підписаний, і це факт.

— Технології не можуть бути відірвані від контексту. Я знаю, що є рішення для голосування за проєкти громад, які раніше затверджувала комісія Фонду регіонального розвитку, використати «Дію». Але хіба можна рішення про те, які проєкти потрібні громадам, віддати людям, які поняття не мають про загальну рамку розвитку їхнього регіону? Це популізм.

— Насправді цей принцип повністю відповідає практикам ЄС. Однак спочатку справді має бути загальна державна стратегія розвитку регіонів, а потім уже активна роз'яснювальна комунікація голів громад із жителями. Це дуже корисний інструмент місцевої демократії, який, однак, спочатку треба правильно налаштувати, а потім — правильно застосовувати.

— Без урахування регіональної стратегії, без загальної рамки відновлення будь-які проєкти і будівництва — ніщо. Просте освоєння донорських грошей. Як і розпіарені проєктні офіси в громадах. Де взяти десять експертів у кожній із півтора тисяч громад?

— Я вважаю, що коли хоча б по два-три експерти в громаді залишаться після реалізації цього проєкту, — це здорово. Нам потрібно балансувати між тим, щоб не вбивати ініціативу на місцях, і водночас спрямувати її в русло тих завдань, які є в громаді. Я бачу це як одну зі своїх цілей — знаходити баланс і координувати ці процеси. Громади дуже різні. Буча та Ірпінь дуже сильно відрізняються від громад навіть Київської області за межами 30-кілометрової агломерації. Для багатьох малих громад поява проєктних офісів і експертів може стати ковтком свіжого повітря, яке дасть дуже багато кластерних можливостей для розвитку.

— Торік владі не вдалося вчасно налагодити механізм допомоги людям, житло яких було повністю або частково зруйноване під час бойових дій. Часто потерпілі вставляли вікна та ремонтували будинки за свої кошти. Ця тема у фокусі Банкової?

— Зараз уже склалася вертикаль, яка зрозуміла й ефективна. Віцепрем'єр-міністр—Агентство відновлення—інфраструктура, яка створюється в регіонах. Результат буде. Прийнято закон про компенсації, почав працювати додаток у «Дії». Все це дасть потужний поштовх для руху та реального запуску механізму компенсацій. Основний фокус зараз на Херсонську, Запорізьку, Чернігівську, Сумську, Харківську, Донецьку та Дніпропетровську області. Працюють органи місцевого самоврядування, регіональна влада. І це одне з ключових завдань, поставлених президентом: дивитися туди, де люди потребують допомоги насамперед.

— Парламентські вибори.

— Президент 24/7 займається війною.

— Оточення президента завжди думає про перспективу.

— Мені таких завдань ніхто не ставить.

— Однак їх цілком допускає й навіть вважає корисними в плані утвердження демократії президент ПАРЄ Тіні Кокс. Але якщо говорити про вибори в строк — 29 жовтня, то як не крути, вони можуть пройти тільки на основі перемир'я, про яке нам наполегливо повторюють західні медіа. Як про «гірку пігулку, котру Україні доведеться проковтнути».

— Україні доведеться проковтнути рівно стільки, на що ми самі погодимося. Позиція президента однозначна: ніхто не буде нам нічого нав'язувати. І повірте, якби він був трохи менш стійкий і міцний, то вже давним-давно ішли б три-чотири треки якихось переговорів тощо. Ви чудово знаєте, що цього немає, і це виключно через його жорстку позицію.

— Багато що залежить від наших союзників. Якщо вони зменшать поставки озброєнь після контрнаступу, то питання діалогу рано чи пізно постане. Чому влада не комунікує це з суспільством?

— Питання з каверзою. Я вважаю, що тези про те, що нам «перестануть», «зменшать» тощо, — це більше проблема союзників. Де була б російська армія, якби?.. «Що ми робили останні 20 років? Ми відпочивали. Китай поставляв нам товари, Америка поставляла нам безпеку, Росія поставляла нам енергоресурси. А чим займалися ми?», — небезпідставно перейнявся питанням пан Боррель. Вважаю, що Україна зараз глобально інша країна, але ми не в змозі оцінити масштабу процесу, всередині якого перебуваємо. Нам треба все складати на поличку, розуміючи, що з цим потрібно буде працювати в майбутньому.

— У розриві воєнного стану цілком реально провести вибори на піку рейтингу президента.

— У нашому світі все реально. Але повторюся: ми недооцінюємо жорстку позицію президента. Багатьма вона сприймається примітивно, без розуміння, наскільки він нас посилює в очах світу і дає нам можливості на майбутнє. Він не робить це емоційно, він робить це стратегічно. Проблема в іншому: чи зуміємо ми цими можливостями скористатися? Чи зуміємо їх узяти? Це дуже сильно вплине на нашу безпеку в майбутньому.

— Для того, щоб узяти, президентові потрібні компетентні й чесні руки всередині країни. І тут — проблеми.

— Так. Але шанс є.